Рецептурный
ДОКСИЦИКЛИН КАПС. 100МГ №10 купить в Житомире Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ДОКСИЦИКЛИН КАПС. 100МГ №10 купить в Житомире

Артикул: 13332
Производитель: БОРЩАГОВСКИЙ ХФЗ, Г.
Выберите нужную аптеку:
Производитель: БОРЩАГОВСКИЙ ХФЗ, Г.
ATC: J01AA02
Международное название: Doxycycline
Действующие вещество: доксицикліну хіклату в перерахунку на доксициклін – 100 мг
Применение: Ангіна, скарлатина, амебна дизентирія, бруцельоз, туляремія, гострий та хронічний бронхіт, пневмонія, плеврит, інфекції сечових шляхів, гонорея та ін.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ДОКСИЦИКЛІН

(DOXYCYCLINE)

 

 

Склад:

діюча речовина: доксициклін;

1 капсула містить доксицикліну хіклату в перерахунку на доксициклін – 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію стеарат; до складу капсул входить барвник Жовтий захід FCF (Е 110).

 

Лікарська форма. Капсули.

 

Основні фізико-хімічні властивості: тверді капсули з кришечкою і корпусом жовтого кольору, які містять порошок або масу у формі частково або повністю сформованого стовпчика жовтого кольору із зеленуватим відтінком. Допускаються білі вкраплення.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосовування. Тетрацикліни. Доксициклін. Код АТХ J01A A02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Доксициклін – напівсинтетичний антибіотик групи тетрациклінів широкого спектра дії. Зумовлює бактеріостатичну дію за рахунок пригнічення синтезу білка збудників у результаті блокування зв’язку аміноацил-транспортної РНК (тРНК) з комплексом «інформаційна РНК (іРНК) – рибосома».

Активний щодо грампозитивних бактерій: аеробних коків – Staphylococcus spp. (у т. ч. тих, що продукують пеніциліназу), Streptococcus spp. (у т.ч. Streptococcus pneumoniae); аеробних спороутворюючих бактерій – Bacillus anthracis; аеробних неспороутворюючих бактерій – Clostridium spp. Доксициклін активний також щодо грамнегативних бактерій: аеробних коків – Neisseria gonorrhoeae; аеробних бактерій – Escherichia coli; Shigella spp., Salmonella spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., Bordetella pertussis, а також відносно Rickettsia spp., Treponema spp., Mycoplasma spp., Chlamydia spp.

До дії доксицикліну стійкі Pseudomonas aeruginosa, Proteus spp., Serratia spp., більшість штамів Bacteroides fragilis.

Фармакокінетика.

Препарат швидко всмоктується з травного тракту і повільно виводиться з організму. Дослідження показують, що абсорбція доксицикліну відрізняється від деяких інших тетрациклінів, на неї не впливає одночасне вживання їжі (у тому числі молока).

Залежно від дози терапевтична концентрація у крові зберігається протягом 18-24 годин. Зв’язується з білками крові на 80-90 %. Швидко розподіляється у більшості рідин організму, включаючи жовч, секрет навколоносових пазух, плевральну, синовіальну та асцитичну рідини. Концентрація у спинномозковій рідині змінюється і після парентерального застосування може становити 10-25 % від концентрації у сироватці крові. Період напіввиведення препарату – 12-22 години. Значна частина виводиться у незмінному стані з фекаліями, приблизно 40 % – із сечею.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, та деякими іншими мікроорганізмами, а саме:

інфекції дихального тракту: пневмонія та інші захворювання нижніх дихальних шляхів, спричинені чутливими штамами Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenza, Klebsiella pneumoniae; пневмонія, спричинена Mycoplasma pneumoniae; хронічні бронхіти, синусити;

інфекції сечовивідного тракту: інфекції, спричинені чутливими штамами виду Klebsiella, Enterobacter, а також бактеріями Escherichia coli, Streptococcus faecalis;

інфекції, що передаються статевим шляхом:

- інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis, включаючи неускладнені уретральні та ендоцервікальні інфекції та інфекції прямої кишки;

- негонококові уретрити, спричинені Ureaplasma urealyticum (T-mycoplasma);

- м’який шанкр, пахова гранульома, венерична гранульома;

- препарат є альтернативним для лікування гонореї та сифілісу;

інфекції шкіри: акне при необхідності застосування антибіотикотерапії.

Лікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до тетрациклінів, а саме:

офтальмологічні інфекції: інфекції, спричинені чутливими бактеріями Gonococci, Staphylococci та Haemophilus influenza. Інфекція, що спричиняє трахому, не завжди елімінується, що підтверджується при проведенні імунофлуоресцентного аналізу. Для лікування паратрахоми препарат можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими лікарськими засобами;

рикетсійні інфекції: група висипних тифів, плямиста гарячка скелястих гір, гарячка Ку, кліщова гарячка, ендокардит, спричинений Coxiella;

інші інфекції: орнітоз, бруцельоз (при застосуванні у комбінації зі стрептоміцином), холера, бубонна чума, епідемічний зворотний тиф, кліщова зворотна гарячка, туляремія, меліоїдоз; тропічна малярія, що резистентна до хлороквіну, та гострий кишковий амебіаз (при застосуванні у комбінації з амебіцидом).

Альтернативне лікування лептоспірозу, газової гангрени, правця.

Профілактика наступних станів: японська річкова гарячка, діарея мандрівника (спричинена ентеротоксичною Esherichia coli), лептоспіроз, малярія. Профілактику малярії слід проводити відповідно до діючої практики через можливість розвитку резистентності.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до тетрациклінів, доксицикліну та до інших компонентів препарату;

порфірія;

тяжка печінкова недостатність;

лейкопенія.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Солі заліза, пероральні препарати цинку, вісмуту, алюмінієві, кальцієві, магнієві антациди та інші препарати, що містять ці катіони (в т.ч. магнієвмісні проносні, сукральфат), холестирамін, колестипол, каолін, активоване вугілля, засоби, що підвищують рН шлунка (в т.ч. натрію гідрокарбонат, Н2-гістаміноблокатори): зменшення абсорбції доксицикліну. Застосування доксицикліну з цими препаратами має бути максимально відокремлене в часі (за 2 години до або через 4 години після їхнього застосування).

Квінаприл: через вміст карбонату магнію може вплинути на поглинання доксицикліну.

Похідні сульфонілсечовини: посилення їх гіпоглікемічного ефекту.

Курареподібі засоби: доксициклін потенціює їх ефект.

Пеніциліни, цефалоспорини, бета-лактамні антибіотики: як бактеріостатичний антибіотик, доксициклін може перешкодити бактерицидній активності інших антибіотиків.

Непрямі антикоагулянти, в т.ч. варфарин, феніндіон, антитромботичні засоби: можливе збільшення протромбінового індексу. Тетрацикліни знижують рівень протромбіну плазми крові, потенціюють ефект непрямих антикоагулянтів, тому можливе зниження дози антикоагулянтів.

Барбітурати, карбамазепін, примідон, фенітоїн, інші препарати, що індукують печінкові ферменти, в т.ч. рифампіцин, інгібітори карбоангідрази (в т.ч. ацетазоламід): зниження концентрації в плазмі крові та скорочення періоду напіввиведення (T1/2) доксицикліну (індукція монооксигеназ і прискорення біотрансформації у печінці), що може призвести до зниження антибактеріального ефекту. Цей ефект може тривати протягом кількох днів після відміни вищеназваних препаратів, тому слід розглянути збільшення добової дози доксицикліну.

Етанол: скорочення T1/2 доксицикліну. Алкоголь не слід вживати під час терапії доксицикліном.

Гормональні контрацептиви: зниження їх ефективності (незапланована вагітність) та підвищення частоти проривних кровотеч при одночасному застосуванні з тетрациклінами. У зв’язку з цим рекомендується користуватися негормональними методами контрацепції під час застосування доксицикліну і протягом 7 днів після завершення курсу доксицикліну.

Циклоспорин: можливе збільшення його концентрації в плазмі крові та, як результат, підвищення токсичної дії. Дану комбінацію слід застосовувати під ретельним контролем.

Метоксифлурановий наркоз: можлива токсична дія на нирки, в т.ч. гостра ниркова недостатність, з летальним наслідком.

Метотрексат: збільшення токсичності останнього; дану комбінацію слід застосовувати з обережністю.

Ерготамін і метисергід: підвищення ризику ерготизму.

Вітамін А та ретиноїди (в т.ч. ізотретіноїн, етретинат): збільшення ризику внутрішньочерепної гіпертензії; дану комбінацію застосовувати не слід. Для запобігання цьому ускладненню при лікуванні акне ретиноїдами необхідно витримати інтервал після терапії доксицикліном.

Теофілін: посилення ризику розвитку побічних ефектів з боку травної системи.

Препарати літію: можливе підвищення або зниження рівня літію в крові.

Пероральна вакцина проти черевного тифу: антибактеріальні препарати, в т.ч. тетрацикліни, можуть знижувати її терапевтичний ефект. Слід уникати застосування вакцини під час лікування доксицикліном.

При проведенні флюоресцентного тесту можливий хибний результат підвищення рівня катехоламінів у сечі.

Також застосування тетрациклінів може призвести до отримання неточних результатів лабораторних аналізів при визначенні рівня цукру, білка, уробіліну в сечі.

 

Особливості застосування.

Порушення функції печінки. Доксициклін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки та пацієнтам, які отримують потенційно гепатотоксичні препарати.

Про порушення функції печінки, що пов’язані з пероральним або парентеральним застосуванням тетрациклінів, включаючи доксициклін, повідомлялося вкрай рідко.

Порушенням функції нирок. Екскреція доксицикліну нирками становить приблизно 40 % за 72 години у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Цей діапазон може знизитися до 1-5 % за 72 години у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 10 мл/хв).

Дослідження не виявили суттєвої різниці в періоді напіввиведення доксицикліну з сироватки крові у пацієнтів з нормальною функцією нирок та з тяжкими порушеннями функції нирок. Гемодіаліз не впливає на період напіввиведення препарату з сироватки крові.

Антианаболічна дія тетрациклінів може призвести до збільшення в крові рівня сечовини. Дослідження на даний час показують, що застосування доксицикліну не спричиняє антианаболічного ефекту у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Немає необхідності в корекції дози при порушенні функції нирок.

Фотосенсибілізація. Повідомлялося про випадки реакцій світлочутливості з клінічними проявами вираженого сонячного опіку у пацієнтів, які приймали тетрацикліни, включаючи доксициклін. Під час лікування доксицикліном і впродовж 4-5 днів після його закінчення рекомендується захищати відкриті ділянки тіла від прямого сонячного світла та штучного УФ-опромінення. Пацієнтів слід проінформувати про можливість такої реакції та попередити, що лікування тетрациклінами, в т.ч. доксицикліном, має бути негайно припинено при перших ознаках еритеми на шкірі.

Мікрофлора. Застосування антибіотиків може іноді призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, зокрема грибків, включаючи Candida, та розвитку суперінфекції, що потребує відміни антибіотика та вжиття відповідних заходів.

Для профілактики розвитку кандидозу одночасно з доксицикліном рекомендується застосовувати протигрибкові препарати.

Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну флору товстого кишечнику, що може спричинити надмірний ріст Clostridium difficile. Про виникнення діареї, асоційованої з токсинами А і В, що продукуються C. difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні майже усіх антибактеріальних засобів, включаючи доксациклін. Тяжкість проявів може коливатися від помірної діареї до летального коліту. У разі відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок. Під час лікування не можна призначати препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Можливість CDAD слід розглядати в усіх пацієнтів, у яких під час або після застосування антибіотиків виникла діарея. Необхідно ретельно збирати анамнез хвороби, оскільки CDAD може виникати протягом 2 місяців після закінчення лікування антибактеріальними засобами.

Надходили повідомлення про розвиток псевдомембранозного коліту при застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи доксициклін. Тяжкість цього ускладнення коливалась від легкої до такої, що становила загрозу життю. Слід розглядати цей діагноз у пацієнтів, які звертаються з приводу діареї внаслідок застосування антибактеріальних препаратів.

Езофагіт. Зареєстровані випадки езофагіту та виразок стравоходу у пацієнтів, які застосовували капсульовані або таблетовані форми препаратів класу тетрациклінів, включаючи доксициклін. Більшість цих пацієнтів приймали препарат з недостатньою кількістю рідини або безпосередньо перед сном. Препарат слід запивати достатньою кількістю рідини та ковтати у вертикальному положенні сидячи або стоячи. Якщо виникають такі симптоми як дисфагія або біль за грудиною, слід розглянути можливість розвитку цього ускладнення та припинення застосування препарату. Слід з обережністю застосовувати доксициклін пацієнтам з езофагіальним рефлюксом.

Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія була зареєстрована у пацієнтів, які отримували препарат у максимальній терапевтичній дозі. Швидко регресувала після відміни препарату.

Порфірія. Рідкі випадки виникнення порфірії спостерігалися у пацієнтів, які отримували тетрацикліни.

Венеричні хвороби. При лікуванні венеричних хвороб з підозрою на супутній сифіліс мають бути застосовані належні діагностичні процедури, включаючи мікроскопію в темному полі та інші аналізи. У таких випадках слід проводити щомісячні серологічні тести впродовж не менше 4 місяців.

Бета-гемолітичний стрептокок. При інфекціях, спричинених бета-гемолітичними стрептококами групи А, лікування слід проводити впродовж щонайменше 10 днів.

Міастенія гравіс. Тетрацикліни можуть спричиняти легку нейром’язову блокаду, тому слід з обережністю застосовувати доксициклін пацієнтам із міастенією гравіс.

Системний червоний вовчак. Тетрацикліни можуть спричинити загострення системного червоного вовчаку.

Метоксифлуран. Застосовувати метоксифлуран разом із тетрациклінами слід з обережністю через можливість летальної нефротоксичності.

Допоміжні речовини. Пацієнтам з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей препарат (препарат містить лактозу).

Препарат містить барвник жовтий захід FCF (Е 110), який може спричинити алергічні реакції, у т.ч. бронхіальну астму. Ризик алергії вищий у пацієнтів із підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти.

Нет аналогов