Рецептурный
ЭРИТРОМИЦИН ТАБ. 250МГ №20 купить в Киеве Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ЭРИТРОМИЦИН ТАБ. 250МГ №20 купить в Киеве

Артикул: 13892
Производитель: ФАРМА ЛАЙФ ООО
Нет в продаже
Производитель: ФАРМА ЛАЙФ ООО
ATC: J01FA01
Международное название: Erythromycin
Действующие вещество: еритроміцину стеарат, еквівалентного 250 мг еритроміцину
Применение: Інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри, м'яких тканин, кісток, очей, шлунково-кишкового тракту тощо; бактеріальні інфекції: дифтерія, коклюш, ангіна, скарлатина, гонорея та ін.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ЕРИТРОМІЦИН

(ERYTHROMYCIN)

 

Склад:

діюча речовина: erythromycin;

1 таблетка містить еритроміцину стеарат, еквівалентного 250 мг або 500 мг еритроміцину;

допоміжні речовини: таблетка 250 мг – крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), натрію метилпарагідроксибензоат (Е 219), натрію пропілпарагідроксибензоат (Е 217), магнію стеарат, тальк, опадрі рожевий;

таблетка 500 мг: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, повідон, полісорбат 80, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, опадрі рожевий.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Еритроміцин. Код АТС J01F A01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції дихальних шляхів, у тому числі атипова пневмонія, інфекції ЛОР-органів (тонзиліт, отит, синусит), гнійно-запальні захворювання шкіри та її придатків, еритразма, дифтерія, гонорея, сифіліс, лістеріоз, хвороба легіонерів, інфекції у стоматології та офтальмології, інфекції, спричинені мікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків, пеніциліну, тетрациклінів, левоміцетину, хлорамфеніколу, стрептоміцину.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до еритроміцину або до будь-якого іншого компонента препарату, тяжка печінкова недостатність. Одночасне застосування з ліками, зазначеними у відповідному розділі цієї інструкції – терфенадином, астемізолом, пімозидом або цизапридом, ерготаміном та дигідроерготаміном.

 

Спосіб застосування та дози.

Встановлюють індивідуально, залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника.

Призначають внутрішньо за 1-1,5 години до або через 2-3 години після їди. Дорослим – по 250-500 мг 4 рази на добу; вища разова доза – 500 мг, добова – 2 г. Дітям від 3 до 6 років – 500-700 мг на добу; від 6 до 8 років – 700 мг на добу; від 8 до 14 років – до 1 г на добу, розподіливши добову дозу на 4 прийоми; старше 14 років – у дозі для дорослих. Курс лікування – 5-14 днів, після зникнення симптомів захворювання препарат застосовують ще протягом 2 днів.

 

Побічні реакції.

З боку травного тракту: нудота, блювання, біль в епігастрії, діарея, анорексія; рідко – псевдомембранозний коліт, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення рівня «печінкових» ферментів у сироватці крові, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, холестатична жовтяниця.

З боку органів чуття: зниження слуху та/або шум у вухах, який зникає після відміни препарату. Були окремі повідомлення про оборотну втрату слуху у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували високі дози еритроміцину (понад 4 г/добу).

З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT на ЕКГ; рідко – шлуночкові аритмії, у тому числі шлуночкові тахікардія та аритмія типу torsades de pointes.

З боку нервової системи: вкрай рідко такі реакції як сплутаність свідомості, галюцинації, судоми, запаморочення, однак їх причинно-наслідковий зв'язок не встановлено.

Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж, кропив'янка, анафілактичний шок; дуже рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Інші: погіршення перебігу міастенії; ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: кандидоз порожнини рота, кандидоз піхви.

 

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, діарея і відчуття дискомфорту у ділянці шлунка; порушення функції печінки, аж до гострої печінкової недостатності; втрата слуху, шум у вухах, запаморочення (особливо у хворих з нирковою або печінковою недостатністю).

Лікування: застосування активованого вугілля, ретельний контроль стану дихання (у разі необхідності – проведення штучної вентиляції легень), кислотно-лужної рівноваги та електролітного обміну. Промивання шлунка є ефективним при прийомі дози, що перевищує середню терапевтичну дозу у 5 разів. Гемодіаліз, перитонеальний діаліз і форсований діурез малоефективні.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності застосування препарату можливе тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

У разі необхідності призначення препарату необхідно вирішити питання про припинення годування груддю.

 

Діти. Застосовують дітям віком від 3 років (у даній лікарській формі).

 

Особливості застосування.

При застосуванні препаратів еритроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищення рівня «печінкових» ферментів у сироватці крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з/без жовтяниці. Еритроміцин виводиться головним чином печінкою, тому слід з обережністю призначати його пацієнтам із порушенням печінкової функції, з жовтяницею в анамнезі або пацієнтам, які лікуються потенційно гепатотоксичними ліками. Під час тривалого лікування препаратом або при прийомі великих доз необхідно контролювати функцію печінки.

При лікуванні сифілісу у вагітних необхідно враховувати, що у плода препарат не досягає терапевтичних концентрацій, тому після народження дитини слід призначати пеніцилін немовлятам, матері яких застосовували еритроміцин.

У тяжких хворих, які приймають одночасно з еритроміцином ловастатин, спостерігалися випадки рабдоміолізу з/без ниркової недостатності. Тому при необхідності призначення комбінованого лікування ловастатином або іншими інгібіторами ГАМК-КоА редуктази та еритроміцином необхідно ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик, спостерігати за появою таких симптомів як біль у м'язах, слабкість, та контролювати рівні креатинкінази та трансаміназ у сироватці крові.

Лікування антибактеріальними препаратами призводить до порушення нормальної флори товстого кишечнику та може спричинити надмірний ріст резистентних штамів Clostridium difficile, токсини яких є основною причиною виникнення псевдомембранозного коліту. Псевдомембранозний коліт виникає як безпосередньо під час прийому препарату, так і протягом 2-х місяців після закінчення антибактеріальної терапії. Про випадки розвитку псевдомембранозного коліту від легкої форми до такої, що становить загрозу для життя, повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів. Тому важливо враховувати можливість псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діареєю після прийому антибактеріальних препаратів. У легких випадках зазвичай достатньо відмінити препарат, у тяжких – слід призначити метронідазол або ванкоміцин. Протипоказаний прийом засобів, що уповільнюють перистальтику кишечнику.

При застосуванні препарату доцільно визначати збудника захворювання для зменшення ризику розвитку стійких форм бактерій. Але лікування еритроміцином можна розпочинати до проведення антибіотикограми, після одержання якої слід продовжити лікування або провести відповідну заміну препарату.

У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю, у пацієнтів літнього віку з огляду на вікові зміни функції печінки та/або нирок підвищується ризик розвитку ототоксичного ефекту.

У пацієнтів літнього віку підвищується ризик розвитку аритмій за типом torsades de pointes при лікуванні еритроміцином; посилюється ефект антикоагуляційної терапії при сумісному застосуванні з еритроміцином.

Через ризик розвитку таких побічних реакцій як подовження інтервалу QT на ЕКГ, розвиток шлуночкових аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії та аритмії за типом torsades de pointes препарат з обережністю призначають пацієнтам з аритміями в анамнезі.

Необхідно проводити контроль за пацієнтами з бронхіальною астмою, які приймають теофілін та еритроміцин, у тому числі оцінювати рівень теофіліну в крові для уникнення інтоксикації.

Препарат може підсилювати симптоми захворювання у хворих на myasthenia gravis.

Тривале або повторне застосування еритроміцину, як і інших антибактеріальних препаратів, може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, зокрема грибків. Якщо у процесі лікування розвивається суперінфекція, прийом еритроміцину необхідно припинити та застосовувати відповідні заходи.

Препарат може спотворювати результати визначення рівня катехоламінів у сечі, проведених флюорометричним методом.

Препарати, що підвищують кислотність шлункового соку і кислі напої, інактивують еритроміцин.

Еритроміцин не можна запивати молоком і молочними продуктами.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Немає посилань на те, що препарат може негативно впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Однак у зв’язку з можливим виникненням запаморочення необхідно дотримуватися обережності при виконанні робіт, пов’язаних з високою концентрацією уваги та при управлінні транспортними засобами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказано сумісне застосування еритроміцину з:

астемізолом або терфенадином, цисапридом, пімозидом – підвищується ризик розвитку кардіотоксичності: подовження інтервалу QT, тяжких порушень серцевого ритму, у тому числі аритмій на зразок torsades de pointes, зупинки серця;

ерготаміном або дигідроерготаміном – можливі реакції гострої токсичності зі спазмом судин, дизестезією (еритроміцин пригнічує метаболізм ерготаміну та дигідроерготаміну, посилюючи пов'язаний з ерготаміном спазм судин).

Біотрансформація еритроміцину відбувається головним чином у печінці за участю системи цитохрому Р450. Еритроміцин унаслідок впливу на активність цитохрому Р450 взаємодіє з наступними препаратами:

підвищує концентрацію теофіліну, амінофіліну, кофеїну у сироватці крові, чим підвищує їх токсичність – необхідне зниження доз цих препаратів та контроль їх концентрації у сироватці крові;

підвищує абсорбцію дигоксину і концентрацію його у сироватці крові;

підвищує концентрацію циклоспорину і підсилює його нефротоксичність;

здатен знижувати печінковий метаболізм карбамазепіну, що дозволяє знижувати дозу карбамазепіну до 50 % при одночасному застосуванні препаратів;

підвищує концентрацію та підсилює токсичність фенітоїну, альфентанілу, метилпреднізолону, бензодіазепінів (таких як триазолам, алпразолам), гексобарбіталу, вальпроєвої кислоти, такролімусу, рифабутину, зопіклону – необхідна корекція доз цих препаратів;

з дизопірамідом, хінідином, прокаїнамідом може подовжувати інтервал QT або спричиняти шлуночкову тахікардію;

з пероральними контрацептивами – збільшує ризик їх гепатотоксичності;

з антикоагулянтами (варфарин, ацетокумарол) посилює їх ефекти, які більше виражені у людей літнього віку. Тому слід постійно контролювати протромбіновий час;

підвищує концентрацію в крові інгібіторів ГАМК-КоА редуктази (наприклад, ловастатину, симвастатину) – зростає ризик рабдоміолізу, який зазвичай може розвинутись після закінчення лікування еритроміцином;

посилює системну дію силденафілу (віагри) – необхідне зменшення дози силденафілу;

сповільнює елімінацію та посилює ефект блокаторів кальцієвих каналів, таких як фелодипін, верапаміл. Були повідомлення про виникнення гіпотензії, брадиаритмії, лактатацидозу при одночасному прийомі їх з еритроміцином.

Дія препарату посилюється у поєднанні з сульфаніламідами, тетрацикліном, стрептоміцином.

Повідомлялося про токсичність колхіцину при взаємодії з еритроміцином.

Не можна застосовувати разом із лінкоміцином, кліндаміцином і хлорамфеніколом (антагонізм), з препаратами, що підвищують кислотність шлункового соку, а також із кислими напоями, оскільки вони інактивують еритроміцин.

Препарат може впливати на результати визначення рівня катехоламінів у сечі, проведеним флюорометричним методом.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Еритроміцин – антибіотик групи макролідів. Механізм дії базується на зворотному зв'язуванні з 50-S-субодиницею рибосоми в її донорській частині, блокуванні синтезу білків чутливих мікробних клітин, що призводить до порушення процесів транслокації та утворення пептидних зв'язків між молекулами амінокислот. Еритроміцину стеарат стійкий у кислому середовищі, що не спричиняє руйнування активної речовини в агресивному середовищі травного тракту та поліпшує його біодоступність і переносимість дорослими та дітьми. Еритроміцин зупиняє ріст та розвиток (викликає бактеріостаз) низки грампозитивних бактерій: Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи А), альфа-гемолітичний стрептокок (групи Viridans), Streptococcus pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium minutissimum, грамнегативних бактерій: Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila, Bordetella pertussis та деяких інших мікроорганізмів: Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Chlamydia trachomatis, Entamoeba histolytica, Treponema pallidum, Listeria monocytogenes. Нечутливі грамнегативні палички: кишкова, синьогнійна, а також шигели, сальмонели.

Фармакокінетика.

Добре всмоктується у травному тракті, шлунковий вміст та кисле середовище дещо уповільнюють процес всмоктування, але не активність діючої речовини. Їжа з високим вмістом вуглеводів, жирів та білків подовжує всмоктування еритроміцину стеарату на

53-64 %. Гідролізується у дванадцятипалій кишці, де і всмоктується. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2 години після ентерального прийому. Зв'язок з білками сироватки крові варіабельний (від 73 % для власне еритроміцину до 93 % для еритроміцину стеарату). Добре проникає у порожнини організму (у плевральній, перитонеальній та синовіальній рідинах концентрація становить 15-30 % від такої у крові), а у м'язовій тканині, простаті та сім'яній рідині у концентраціях, що дорівнює сироватковій. Дифундує у слабковаскуляризовані органи та тканини (концентрація в середньому вусі – 50 % від сироваткової). Через неушкоджений гематоенцефалічний бар'єр майже не проникає; проходить через плацентарний бар'єр та екскретується у грудне молоко. Еритроміцин розповсюджується у межах загального об'єму поглинання 0,75 л/кг і має період напіввиведення 1-1,5 години. Проходить біотрансформацію у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Екскретується в основному з жовчю, причому 20-30 % – в активній формі та 5-15 % – у незміненому вигляді з сечею. Фармакокінетика еритроміцину стеарату у немовлят, дітей, дорослих та осіб літнього віку суттєво не відрізняється.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 250 мг – круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, рожевого кольору; таблетки 500 мг – овальні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою рожевого кольору.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці, в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

 

Упаковка.

Таблетки, вкриті оболонкою, по 250 мг: по 10 таблеток у блістері, по 2 блістери у пачці.

Таблетки, вкриті оболонкою, по 500 мг: по 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

TOB «Фарма Лайф».

(фасування з форми in bulk фірми-виробника «Алємбік Фармас’ютікелс Лімітед», Індія).

 

Місцезнаходження.

Україна, 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 2.

Нет аналогов