Рецептурный
ЛЕВАСЕПТ Р-Р Д/ИНФ. 500МГ/100МЛ 100МЛ купить в Славутиче Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ЛЕВАСЕПТ Р-Р Д/ИНФ. 500МГ/100МЛ 100МЛ купить в Славутиче

Артикул: 72448
Производитель: АНАНТА МЕДИКЕАР ЛТД
Выберите нужную аптеку:
Производитель: АНАНТА МЕДИКЕАР ЛТД
ATC: J01MA12
Международное название: Levofloxacin
Действующие вещество: левофлоксацину 5 мг (у вигляді левофлоксацину гемігідрату);

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛЕВАСЕПТ

(LEVASEPT)

Склад:

діюча речовина: levofloxacin;

1 мл розчину містить левофлоксацину 5 мг (у вигляді левофлоксацину гемігідрату);

допоміжні речовини: глюкоза безводна, кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування з групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТС J01M A12.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Бактеріальні запальні процеси, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

1) запалення легенів;

2) ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, пієлонефрит;

3) інфекції шкіри та м’яких тканин;

4) хронічний бактеріальний простатит.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або до будь-якого інгредієнта препарату. Епілепсія. Хворі зі скаргами на побічні реакції з боку сухожилля після попереднього застосування хінолонів. Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік.

 

Спосіб застосування та дози.

Розчин Левасепту необхідно вводити шляхом повільної внутрішньовенної інфузії 1 - 2 рази на день. Доза залежить від виду і тяжкості інфекції та від чутливості збудника. Зазвичай після декількох днів лікування, якщо стан пацієнта дозволяє, можна перевести його з початкового внутрішньовенного введення на пероральне приймання (таблетки левофлоксацину 250 мг або 500 мг). Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби і має становити не більше 14 днів. Введення препарату необхідно продовжувати не менше 48 - 72 годин після зникнення клінічних ознак захворювання. Левасепт, розчин для інфузій, призначений тільки для повільного внутрішньовенного введення, його застосовують 1 - 2 рази на день. Тривалість введення повинна бути не менше 30 хв для дози 250 мг або не менше 60 хв для дози 500 мг.

Дозування у пацієнтів з нормальною функцією нирок (тобто CLCR ≥ 50 мл/хв)

Показання

Добова дозова схема

Негоспітальна пневмонія

500 мг 1 - 2 рази на день, 7 - 14 днів

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит

2501 мг 1 раз на день, 7 - 10 днів

Хронічний бактеріальний простатит

500 мг 1 раз на день, 28 днів

Інфекції шкіри та м'яких тканин

500 мг 1-2 рази на день, 7 - 14 днів

1 У разі тяжкої інфекції слід розглянути можливість підвищення дози.

 

Дозування у пацієнтів з порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну < 50 мл/хв)

Кліренс креатиніну

Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції)

49 - 20 мл/хв

перша доза: 250 мг,

наступні: 125 мг/24 год

 

перша доза: 500 мг,

наступні: 250 мг/24 год

перша доза: 500 мг,

наступні: 250 мг/12 год

19 - 10 мл/хв

перша доза: 250 мг,

наступні: 125 мг/48 год

перша доза: 500 мг,

наступні: 125 мг/24 год

перша доза: 500 мг,

наступні: 125 мг/12 год

< 10 мл/хв (у тому числі при гемодіалізі та ХАПД 1)

 

перша доза: 250 мг,

наступні: 125 мг/48 год

перша доза: 500 мг,

наступні: 125 мг/24 год

перша доза: 500 мг,

наступні: 125 мг/24 год

1 Додаткових доз після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу не потрібно.

 

Для пацієнтів з порушеною функцією печінки коригування дози препарату не потрібне, оскільки Левасепт метаболізується печінкою незначною мірою та екскретується, в основному, нирками.

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок коригування дози препарату не потрібне.

При послідовних інфузіях Левасепту та інших лікарських засобів не можна вводити їх в одну вену.

Після розкриття флакона залишки препарату слід утилізувати.

 

Побічні реакції.

Алергічні реакції: іноді – почервоніння шкіри, свербіж, висипання; рідко – кропив’янка, бронхоспазм/задишка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія, анафілактичний шок, фотосенсибілізація; в поодиноких випадках – тяжкі бульозні висипання, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексудативна мультиформна еритема.

Такі реакції можуть з’явитися вже після першої дози та протягом кількох хвилин або годин після введення препарату.

З боку травного тракту/обмін речовин: часто – нудота, діарея; іноді – анорексія, блювання, абдомінальний біль, диспепсія; рідко – діарея з домішками крові, що в поодиноких випадках може вказувати на ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; дуже рідко – гіпоглікемія, що має особливе значення для хворих на цукровий діабет.

З боку центральної нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість, безсоння; рідко – парестезія, тремор, сплутаність свідомості, судоми, тривожність, депресія, психотичні реакції, ажитація; дуже рідко – гіпостезія, зорові та слухові розлади, порушення смаку та сприйняття запахів, галюцинації, схильність до суїциду.

З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, артеріальна гіпотензія; дуже рідко – анафілактичний шок; у поодиноких випадках – пролонгація QT-інтервалу.

З боку кістково-м'язової системи: рідко – артралгія, міалгія, ушкодження сухожиль, включаючи тендиніт (наприклад, ахіллове сухожилля); дуже рідко – розрив сухожилля (наприклад, ахіллового, ця болісна реакція може спостерігатися в межах 48 годин від початку лікування); двобічна м’язова слабкість, особливо небезпечна для пацієнтів зі злоякісною міастенією; в поодиноких випадках – рабдоміоліз (ураження мускулатури).

З боку печінки, нирок: часто – підвищення рівня печінкових ферментів (наприклад, АЛТ/АСТ); рідко – підвищення білірубіну, підвищення рівня креатиніну в сироватці; дуже рідко – реакції з боку печінки, такі як гепатит; гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

З боку системи крові: іноді – еозинофілія, лейкопенія; рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія, що може спричинити схильність до крововиливів або кровотеч; дуже рідко – агранулоцитоз; у поодиноких випадках – гемолітична анемія, панцитопенія.

Інші: часто – біль, почервоніння у місці введення та флебіт; іноді – астенія, кандидоз, надмірне розмноження інших резистентних мікроорганізмів; дуже рідко – алергічний пневмоніт, пропасниця.

Іншими небажаними ефектами, які асоціювалися із введенням фторхінолонів, можуть бути екстрапірамідні симптоми та інші розлади м’язової системи, алергічний васкуліт, напади порфірії у пацієнтів із порфірією.

Передозування.

Симптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, пролонгація інтервалу QT.

Лікування: симптоматичне і підтримуюче. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можливе виникнення пролонгації інтервалу QT. Тавелокс не видаляється ні шляхом гемодіалізу, ні шляхом перитонеального діалізу; специфічного антидоту не існує.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовують.

 

Діти.

Не застосовують.

 

Особливості застосування.

При нозокоміальних інфекціях, спричинених Ps. Aeruginosa, та при тяжких випадках пневмококової пневмонії може знадобитися комбінована терапія.

У поодиноких випадках у пацієнтів може виникати тендиніт. Найчастіше тендиніт вражає ахіллове сухожилля та може призводити до розриву сухожилля. Ризик тендиніту та розриву сухожилля підвищується у людей літнього віку та в пацієнтів, які приймають кортикостероїди. Тому необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які застосовують Тавелокс. Пацієнти з симптомами тендиніту перед початком лікування повинні проконсультуватися з лікарем. Якщо є підозра на тендиніт, лікування препаратом слід негайно припинити та почати відповідне лікування ураженого сухожилля.

Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або з домішками крові під час або після лікування препаратом може свідчити про хворобу, асоційовану з Clostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо є підозра на псевдомембранозний коліт, терапію препаратом слід негайно відмінити та без зволікань розпочати симптоматичне та специфічне лікування. У цій клінічній ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику.

Тавелокс протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі та, як і інші хінолони, повинен застосовуватися з обережністю пацієнтами, схильними до судом.

Одночасне лікування фенбуфеном та подібними нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) або препаратами, які знижують церебральний судомний поріг, такими як теофілін, також вимагає обережності.

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій, якщо їх лікують хінолоновими антибактеріальними препаратами. У таких випадках Тавелокс слід застосовувати з обережністю.

Хоча фотосенсибілізація при застосуванні Тавелоксу зустрічається дуже рідко, пацієнтам рекомендується уникати УФ-опромінення з метою запобігання фотосенсибілізації. У випадку розвитку психотичних реакцій при прийомі хінолонів, у тому числі Тавелоксу, препарат слід відмінити. З обережністю призначають Тавелокс пацієнтам із психічними порушеннями або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У деяких пацієнтів препарат може спричинити головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість, безсоння, порушення зору, сплутаність свідомості, тому слід утримуватися від керування автотранспортом і роботи зі складними механізмами, що вимагають підвищеної уваги й швидкості психомоторних реакцій.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Теофілін, фенбуфен або подібні НПЗЗ: Тавелокс не виявив будь-яких фармакокінетичних взаємодій з теофіліном в одному клінічному дослідженні. Помітне зниження церебрального судомного порога може спостерігатися при застосуванні хінолонів одночасно з теофіліном, НПЗЗ або іншими препаратами, які знижують судомний поріг.

Пробенецид і циметидин – виявляють статистично достовірний вплив на елімінацію Тавелоксу; нирковий кліренс Тавелоксу знижувався циметидином (24 %) і пробенецидом (34 %). З обережністю слід застосовувати Тавелокс одночасно з препаратами, які впливають на секрецію ниркових канальців (пробенецид і циметидин), особливо пацієнтам із порушеною функцією нирок.

Циклоспорин: період напіввиведення циклоспорину зростає на 33 %, коли він вводиться одночасно з Тавелоксом.

Антагоністи вітаміну К: внаслідок можливого виникнення кровотечі у пацієнтів, які приймають Тавелокс у комбінації з будь-яким антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), показники коагуляційних тестів повинні контролюватися, якщо ці препарати застосовуються одночасно.

Фармакокінетика Тавелоксу не змінювалася при сумісному введенні разом із такими препаратами: кальцію карбонатом, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином, варфарином.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Тавелокс – антибіотик широкого спектра дії з групи хінолонів, що містить активну речовину – левофлоксацин. Тавелокс, як і інші фторовані хінолони, блокує бактеріальну ДНК-гіразу, внаслідок чого порушує функцію ДНК бактерій. Тавелокс активний відносно грампозитивних та грамнегативних патогенних мікроорганізмів, включаючи штами, резистентні до пеніцилінів, цефалоспоринів та/або аміноглікозидів. Розвиток резистентності може значно впливати на чутливість до препарату саме місцевих штамів; таким чином, при призначенні препарату бажано враховувати цю інформацію, особливо у випадку лікування тяжких інфекцій. Тавелокс має широкий спектр дії щодо мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Viridans group streptococci, Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Legionella pneumonia, Moraxella catarrhalis, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Chlamydophila pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus, Bordetella pertussis, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri et stuartii, Serratia marcescens, Clostridium perfringens.

Подібно до інших фторхінолонів, левофлоксацин неактивний щодо спірохет.

Фармакокінетика. Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування.

Всмоктування. При застосуванні внутрішньо левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Пік концентрації його в плазмі спостерігається через 1 годину після прийому. Абсолютна біодоступність – майже 100 %. Левофлоксацин підлягає лінійній фармакокінетиці в діапазоні 50 - 600 мг. Прийом їжі дещо впливає на всмоктування препарату.

Розподіл.

Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки. Кумуляційний ефект левофлоксацину при дозуванні 500 мг 1 раз на добу практично відсутній. Існує незначна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на добу. Стабільні показники розподілу досягаються протягом 3 діб.

- Розподіл у тканинах та рідинах організму. Розподіл у слизовій бронхів і секреті бронхіального епітелію. Максимальна концентрац

Нет аналогов