Рецептурный
ОФОР ТАБ. №10 купить в Киеве Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ОФОР ТАБ. №10 купить в Киеве

Артикул: 19432
Производитель: СИНМЕДИК ЛАБОРАТОРИЗ ИНДИЯ
Выберите нужную аптеку:
Производитель: СИНМЕДИК ЛАБОРАТОРИЗ ИНДИЯ
ATC: J01RA
Международное название: Comb drug
Действующие вещество: офлоксацину 200 мг та орнідазолу 500 мг
Применение: Зах-ня сечостатевої системи. Зах- ня, що передаються статевим шляхом. Зах-ня диха льної системи. Інфекції органів черевної по рожнини і жовчних шляхів. Зах-ня шкіри та м'яких тканин. Профілактика інфекційних ускладнень у після операційному періоді.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ОФОР®

(OFOR®)

 

Склад:

діючі речовини: офлоксацин, орнідазол;

1 таблетка містить офлоксацину 200 мг та орнідазолу 500 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, повідон (K-30), магнію стеарат, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, Opadry white*, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколі, тальк, барвник «жовтий захід» (Е 110).

* склад плівкової оболонки Opadry white: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), лактози моногідрат, поліетиленгліколь, тальк.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

Комбіновані антибактеріальні засоби. Код АТС J01R A.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування змішаних інфекцій, що спричинені збудниками (мікроорганізмами і найпростішими), чутливими до компонентів препарату:

– захворювання сечостатевої системи: гострий і хронічний пієлонефрит, простатит, цистит, епідидиміт, ускладнені або рецидивуючі інфекції сечових шляхів;

– захворювання, що передаються статевим шляхом.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до офлоксацину, орнідазолу, до інших похідних фторхінолонів, похідних нітроімідазолу або до інших компонентів препарату. Ураження центральної нервової системи зі зниженим судомним порогом (після черепно-мозкових травм, інсульту, запальних процесів мозку та мозкових оболонок); розсіяний склероз; епілепсія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тендиніти в анамнезі; патологічні ураження крові або інші гематологічні аномалії; подовження інтервалу QT; некомпенсована гіпоглікемія.

Препарат протипоказаний пацієнтам, які приймають протиаритмічні засоби класу IА (зинідин, прокаїнамід) або класу III (аміодарон, соталол), трициклічні антидепресанти, макроліди; пацієнтам з розривами сухожиль після застосування фторхінолонів в анамнезі.

 

Спосіб застосування та дози.

Офор® слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. Дозволяється приймати препарат як до, так і після вживання їжі.

Доза препарату та тривалість лікування залежать від чутливості мікроорганізмів, тяжкості і виду інфекційного процесу. Доза для дорослих – по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 5 днів, потім продовжують терапію ще 2-5 дні таблетками офлоксацину. Лікування слід продовжувати не менше 3 днів після зникнення клінічних симптомів захворювання.

 

Побічні реакції.

З боку шкіри: свербіж, висипання, кропив’янка, поява пухирів, гіпергідроз, гнійничкові висипання; мультиформна еритема, судинна пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, фотосенсибілізація, гіперчутливість (у формі сонячної еритеми), знебарвлення шкіри або розшарування нігтів.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк (у тому числі набряк язика, гортані, глотки, набряк/припухлість обличчя), анафілактичний/анафілактоїдний шок. Одразу після застосування офлоксацину можуть розвинутися анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи ознаки анафілаксії, тахікардію, гарячку, задишку, шок, ангіоневротичний набряк , васкуліт ( який у виняткових випадках може призводити до некрозу шкіри), еозинофілія. У такому випадку застосування препарату слід припинити і розпочати альтернативну терапію. У поодиноких випадках може виникати пневмоніт.

З боку серцево-судинної системи: припливи, тахікардія, короткочасна артеріальна гіпотензія, колапс (у випадку розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії терапію препаратом слід припинити); шлуночкова аритмія, тріпотіння-мерехтіння шлуночків (повідомляється переважно для хворих із факторами ризику подовження інтервалу QT) на ЕКГ, подовження інтервалу QT, мозковий тромбоз, набряк легенів, torsades de pointes.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, депресія, порушення сну, безсоння, сонливість, неспокій, збудження, судоми, сплутаність свідомості, тимчасова втрата свідомості, жахливі сновидіння, уповільнення швидкості реакцій, підвищення внутрішньочерепного тиску, парестезії; сенсорна або сенсомоторна нейропатія, тремор та інші екстрапірамідні порушення, порушення м’язової координації (порушення відчуття рівноваги, нестійка хода), психотичні реакції, суїцидальні думки/дії, галюцинації, слиновиділення, тривожні стани, ригідність, порушення периферичної чутливості (порушення смаку, нюху, зору); світлобоязнь, загострення міастенії gravis, дисфазія.

З боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, печія, гастралгія, біль або різі у животі, діарея, ентероколіт, діарея (іноді може бути симптомом ентероколіту, який у деяких випадках може бути геморагічним), метеоризм; дисбактеріоз; псевдомембранозний коліт, металевий присмак у роті, дисгевзія, часті рідкі випорожнення, шлунково-кишковий дистрес, запор, сухість у роті, гіпоглікемія у хворих на цукровий діабет, які отримують гіпоглікемічні препарати.

З боку печінки: підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГТГ, лужної фосфатази, гама-глутамілтрансферази), білірубіну, холестатична жовтяниця, підвищення рівня тригліцеридів, холестеролу, в окремих випадках – гепатит, навіть дуже тяжкого ступеня.

Специфічна форма ентероколіту, яка може зустрічатися при застосуванні антибіотиків – псевдомембранозний коліт (у більшості випадків спричинений Clostridiu difficile). При підозрі на Clostridium difficile застосування препарату потрібно негайно припинити і надати адекватне лікування. Лікарські засоби, що знижують перистальтику, не слід застосовувати в таких випадках.

З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, гострий інтерстиціальний нефрит або підвищення рівнів креатиніну сироватки крові, що може призвести до гострої ниркової недостатності, анурія, поліурія, конкременти в нирках, гематурія, свербіж геніталій у жінок, вагініти, вагінальний кандидоз.

З боку кістково-м’язової системи: тендиніт (особливо у пацієнтів літнього віку); судоми м’язів, міалгії, артралгії; розрив м’язів, розрив сухожиль (у тому числі ахіллового сухожилля), які можуть виникати через 48 годин після початку застосування офлоксацину і можуть бути білатеральними; рабдоміоліз та/або міопатія, м’язова слабкість. За наявності ознак запалення сухожилля терапію препаратом слід негайно припинити і призначити відповідне лікування ураженого сухожилля.

З боку системи крові: нейтропенія, лейкопенія, анемія, гемолітична анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, панцитопенія; агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, дискразія крові типу медулярної аплазії, петехії, екхімоз/синець, продовження протромбінового часу, тромботична тромбоцитопенічна пурпура.

З боку органів чуття: подразнення очей, вертиго, шум у вухах, втрата слуху.

З боку системи дихання: кашель, назофарингіт, фарингіт, бронхоспазм; алергічний пневмоніт, тяжка ядуха, задишка, стридор.

Метаболічні порушення: гіпоглікемія або гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет).

Інфекції: грибкові інфекції, кандидоз, резистентність до патогенних мікроорганізмів.

Інші: втома, біль у грудях, жар, біль у носі, слабкість, гарячка, нездужання, надмірне підвищення або зниження рівня цукру в крові, слабкість.

Не виключена можливість, що Офор® може спричинити напад порфірії у схильних до цього пацієнтів.

Крім того, у поодиноких випадках побічні ефекти наприклад порушення запаху, смаку і слуху зникали після відміни терапії Офором®.

Також можливі гикавка, болісність слизової оболонки рота

 

Передозування.

Симптоми: запаморочення, збудження, головний біль, сплутаність свідомості, загальмованість, біль у животі, діарея; нудота, блювання, судоми, ерозивні ушкодження слизових оболонок, може розвинутися інтерстиціальний нефрит або посилення проявів інших побічних реакцій.

Лікування: промивання шлунка, посилена гідратація, дезінтоксикаційна, десенсибілізуюча та симптоматична терапія, що повинна бути спрямована на корекцію порушень з боку внутрішніх органів. Специфічний антидот невідомий. Необхідний контроль ЕКГ через можливість подовження інтервалу QT. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз дещо знижують концентрацію препарату у крові. При появі судом показаний діазепам.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити на період терапії.

 

Діти.

Препарат протипоказаний дітям (віком до 18 років) поки не завершений ріст кістяка.

 

Особливості застосування.

Перед початком лікування необхідно провести тести: посів на мікрофлору та визначення чутливості до офлоксацину.

При застосуванні препарату Офор® необхідно підтримувати адекватну гідратацію. Хворим із порушенням функції нирок та печінки препарат слід призначати з обережністю та проводити моніторинг лабораторних показників функції печінки та нирок. Для пацієнтів зі зниженою функцією нирок призначену дозу офлоксацину потрібно корегувати, враховуючи уповільнене виділення.

При порушенні функції печінки препарат застосовують обережно через можливість погіршення функції печінки. Для фторхінолонів повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що міг спричинити печінкову недостатність (аж до летального наслідку). Слід припинити лікування та порадитися з лікарем у випадку появи ознак та симптомів захворювання печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та чутливий живіт.

Захворювання, спричинені Clostridium difficile. Діарея, особливо тяжка, стійка або з домішками крові, упродовж або після лікування препаратом може бути симптомом псевдомембранозного коліту.

При підозрі на псевдомембранозний коліт офлоксацин слід негайно відмінити і негайно розпочати відповідну симптоматичну анибіотикотерапію (наприклад, ванкоміцином, тейкопланином або метронідазолом). При такій ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Повідомлялося про гіперчутливість та алергічні реакції на фторхінолони після першого застосування. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть перейти у шок, що становить загрозу життю, навіть після першого застосування. У такому випадку препарат слід відмінити і розпочати відповідне лікування.

Пацієнтам, які приймають препарат Офор®, слід уникати сонячного опромінення та УФ-променів (солярій) через можливу фотосенсибілізацію. При виникненні реакцій фоточутливості (наприклад, подібних до сонячних опіків), терапію офлоксацином слід припинити.

Про випадки сенсорної чи сенсомоторної периферичної нейропатії повідомлялось у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи офлоксацин. При розвитку нейропатії прийом офлоксацину слід припинити.

У випадку виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії слід припинити застосування препарату.

Подовження інтервалу QT. При прийомі фторхінолонів повідомлялося про дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT. Слід дотримуватися обережності при прийомі фторхінолонів, включаючи офлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, пацієнтам літнього віку, при порушенні балансу електролітів (гіпокаліємія, гіпомагніємія), синдромі вродженого або набутого подовженого інтервалу QT, захворюваннях серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Тендиніт. У поодиноких випадках при лікуванні хінолонами може виникнути тендиніт, який може призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Найбільш схильні до тендинітів літні пацієнти. Ризик розриву сухожиль посилюється при лікуванні кортикостероїдами. При підозрі тендиніту чи появі перших симптомів болю чи запалення лікування препаратом необхідно негайно припинити і вжити відповідних заходів (наприклад забезпечити іммобілізацію).

Пацієнтам із порушеннями функції центральної нервової системи, з атеросклерозом судин головного мозку, у пацієнтів із психічними захворюваннями чи їх наявностю в анамнезі препарат слід призначати з обережністю.

У пацієнтів, хворих на цукровий діабет офлоксацин може спричинити потенціювання гіпоглікемічної дії інсулінів, пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів (у тому числі глібенкламіду). У цих пацієнтів необхідно проводити контроль рівня цукру в крові.

При довготривалому чи повторному лікуванні антибіотиками можливий розвиток опортуністичних інфекцій та ріст резистентних мікроорганізмів. При розвитку вторинної інфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Під час лікування препаратом, як і іншими лікарськими засобами цієї групи, резистентність деяких штамів Pseudomonas aeruginosa може розвинутися досить швидко.

Офор® не є препаратом вибору для лікування пневмонії, спричиненої пневмококами або мікоплазмами, або тонзилярної ангіни, спричиненої β-гемолітичними стрептококами.

Під час лікування не слід вживати алкогольні напої.

Пацієнтам з міастенією в анамнезі препарат призначають з обережністю.

Пацієнтам, які приймають антагоністи вітаміну K, слід контролювати показники згортання крові при одночасному прийомі препарату та антагоністів вітаміну K (варфарин) через потенційний ризик збільшення показників згортання крові (протромбіновий час) та/або кровотечі.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Під час лабораторних досліджень. Протягом лікування препаратом можуть спостерігатися псевдопозитивні результати при визначенні опіатів або порфіринів у сечі. Тому необхідно використовувати більш специфічні методи.

При застосуванні високих доз препарату та у випадку лікування понад 10 днів рекомендується проводити клінічний та лабораторний моніторинг.

При наявності в анамнезі порушень з боку системи крові рекомендується контроль за лейкоцитами, особливо при проведенні повторних курсів лікування.

Посилення порушень з боку центральної або периферичної нервової системи можуть спостерігатися у період проведення лікування препаратом. У випадку периферичної нейропатії, порушень координації рухів (атаксії), запаморочення або затьмарення свідомості слід припинити лікування препаратом.

Може спостерігатися загострення кандидомікозу, що потребує відповідного лікування.

У випадку проведення гемодіалізу необхідно враховувати зменшення періоду напіввиведення та призначати додаткові дози препарату до або після гемодіалізу.

Концентрацію солей літію, креатиніну та концентрацію електролітів необхідно контролювати під час застосування терапії літієм.

Ефект інших лікарських засобів може посилитись або послабитись під час лікування препаратом.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

При застосуванні препарату можливі небажані прояви з боку нервової системи. Можливість таких проявів необхідно враховувати пацієнтам, які керують автотранспортом або працюють з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному прийомі офлоксацину з антигіпертензивними засобами можливе раптове зниження артеріального тиску. В таких випадках чи якщо офлоксацин застосовують для проведення анестезії барбітуратами необхідно проводити моніторинг функції серцево-судинної системи.

Протипоказано застосовувати офлоксацин одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT (антиаритмічні засоби класу IA – хінін, прокаїнамід та класу III – аміодарон, соталол, трициклічні антидепресанти, макроліди).

Одночасне застосування офлоксацину з нестероїдними протизапальними препаратами (у тому числі похідними фенілпропіонової кислоти), похідними нітроімідазолу та метилксантинів підвищує ризик розвитку нефротоксичних ефектів, зниження судомного порога, що може призвести до розвитку судом.

Одночасний прийом офлоксацину у великих дозах з лікарськими засобами, що виділяються шляхом тубулярної секреції, може призвести до підвищення плазматичних концентрацій у плазмі крові через зниження їх виведення.

Оскільки одночасне застосування більшості хінолонів, включаючи офлоксацин, інгібує ферментативну активність цитохрому Р450, одночасний прийом офлоксацину з препаратами, що метаболізуються цією системою (циклоспорин, теофілін, метилксантин, кофеїн, варфарин), пролонгує період напіввиведення зазначених лікарських засобів.

При одночасному прийомі офлоксацину та антагоністів вітаміну К необхідно здійснювати постійний контроль системи згортання крові.

Одночасне застосування препарату з антацидами, що містять кальцій, магній або алюміній, із сукральфатом, із двовалентним або тривалентним залізом, з мультивітамінами, що мають у своєму складі цинк, знижує інтенсивність всмоктування офлоксацину. Тому інтервал між прийомом цих препаратів повинен становити не менше 2 годин.

При одночасному застосуванні офлоксацину з пероральними антидіабетичними засобами та інсуліном можлива гіпоглікемія або гіперглікемія. Тому необхідно проводити моніторинг параметрів для їх компенсації. При одночасному застосуванні з глібенкламідом можливе підвищення рівня глібенкламіду у сироватці крові.

При застосуванні з препаратами, що олужнюють сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію бікарбонат), збільшується ризик кристалурії та нефротичних ефектів.

Одночасне застосування офлоксацину з пробенецидом, циметидином, фуросемідом, метотрексатом призводить до збільшення концентрації офлоксацину у плазмі крові.

Офлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis і показувати хибно-негативні результати при бактеріологічному дослідженні для діагностики туберкульозу.

На відміну від інших нітроімідазолів, орнідазол не інгібує алкогольдегідрогеназу, однак, як і інші імідазоли, Офор® не слід приймати одночасно з алкоголем.

Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтами може збільшити ризик крововиливу.

Рівноважна концентрація теофіліну в сироватці крові, період напіввиведення та ризик теофілінзалежних небажаних реакцій можуть зростати при сумісному прийомі з Офором®. Рівень теофіліну в сироватці крові потрібно ретельно перевіряти та дозування теофіліну коригувати за необхідності при одночасному прийомі з Офором®. Небажані реакції (включаючи напади) можуть виникати при підвищенні рівня теофіліну в сироватці або без нього.

Якщо Офор®

Нет аналогов