Рецептурный
ГОПТЕН КАПС.2МГ #28 купить в Ирпене Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ГОПТЕН КАПС.2МГ #28 купить в Ирпене

Артикул: 12073
Производитель: АББОТТ
Нет в продаже
Производитель: АББОТТ
ATC: C09AA10
Международное название: Trandolapril
Действующие вещество: трандолаприлу 2 мг
Применение: Артеріальна гіпертензія (легка та помірна). Дисфункція лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГОПТЕН®

(GOPTENâ)

 

 

Склад:

діюча речовина: 1 капсула містить трандолаприлу 2 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, повідон, натрію стеарилфумарат, желатин, титану діоксид (Е 171), еритрозин (Е 127), заліза оксиди та гідроксиди (Е 172), натрію лаурилсульфат.

 

Лікарська форма. Капсули.

 

Фармакотерапевтична група.

Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему. Інгібітор ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ). Код АТС С09А А10.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія (легка та помірна).

Дисфункція лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до трандолаприлу або до будь-якого іншого компонента препарату.

Ангіоневротичний набряк, пов’язаний з лікуванням інгібіторами АПФ, в анамнезі.

Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк.

Вагітність та період годування груддю.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують дорослим внутрішньо, вранці незалежно від прийому їжі. Капсулу слід ковтати цілою, не розжовуючи та запиваючи водою.

Артеріальна гіпертензія

Для дорослих пацієнтів, які не застосовують діуретики, не страждають на хронічну серцеву, ниркову або печінкову недостатність, починати лікування рекомендовано з дози 0,5 мг 1 раз на добу. Залежно від клінічної відповіді пацієнта на лікування дозу препарату слід поступово подвоювати з інтервалом 2 – 4 тижні до максимальної 4 мг 1 раз на добу. Зазвичай підтримуюча доза становить 1 – 2 мг 1 раз на добу. Якщо при застосуванні трандолаприлу в дозі 4 мг на добу не вдається досягти клінічного ефекту, слід застосовувати комбіновану терапію.

Дисфункція лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда

Після інфаркту міокарда терапію можна розпочинати з мінімальної дози (0,5 мг) не раніше ніж на 3-й день. Дозу слід поступово підвищувати до максимальної дози 4 мг 1 раз на добу. Залежно від переносимості (симптоматична артеріальна гіпотензія) інтенсивне підвищення дози (титрування) може бути тимчасово призупинено.

При розвитку артеріальної гіпотензії слід переглянути терапію іншими гіпотензивними засобами, такими як вазодилататори (у тому числі нітрати) та діуретики, що застосовуються супутньо, та, якщо можливо, необхідно знизити їх дозу.

Дозу трандолаприлу знижують тільки у випадку неефективності попередніх заходів або неможливості їх застосування.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку з нормальною функцією нирок та печінки корекції дози не потребують.

Дозування при нирковій недостатності

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну ≤70 - > 10 мл/хв) застосовують звичайні дози.

 

У зв’язку з тим, що в Україні дози 0,5 мг і 1 мг не зареєстровані, слід бути особливо обережним при застосуванні на початку лікування дози 2 мг з огляду на можливість розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії (див. також розділ «Особливості застосування»). Також не рекомендується розпочинати лікування з дози 2 мг у пацієнтів з серцевою недостатністю, тяжкою печінковою або нирковою недостатністю (із кліренсом креатиніну ≤ 10 мл/хв).

 

Побічні реакції.

Реакції, про які повідомлялось протягом клінічних випробувань

Нижче представлені побічні реакції, які спостерігалися протягом клінічних випробувань у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, з частотою ≥ 0,5 %. Побічні реакції розподілені за органами і системами та за частотою виникнення (1–10 % – часто; 0,1–1% – нечасто) і можливо пов’язані із застосуванням трандолаприлу.

Нервова система: часто – головний біль, запаморочення.

Серцево-судинна система: нечасто – відчуття серцебиття, артеріальна гіпотензія.

Дихальна система: часто – кашель.

Шлунково-кишковий тракт: нечасто – нудота.

Шкіра та підшкірна клітковина: нечасто – свербіж.

Загальні порушення: часто – астенія, нечасто – втома.

Нижче представлені побічні реакції, які спостерігалися протягом клінічного дослідження трандолаприлу у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда, з частотою > 1 %. Побічні реакції розподілені за органами і системами та за частотою виникнення (1–10 % – часто).

Нервова система: часто – запаморочення.

Серцево-судинна система: часто – артеріальна гіпотензія.

Дихальна система: часто – кашель.

Нижче представлені реакції, які спостерігалися з меншою частотою (0,1–1% – нечасто; 0,01–0,1 % – рідко), при клінічних дослідження у пацієнтів із артеріальною гіпертензією та після перенесеного інфаркту міокарда.

Інфекції та інвазії: нечасто – інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – інфекції сечовидільної системи, бронхіт, фарингіт.

Кров та лімфатична система: рідко – лейкопенія, анемія, тромбоцитопатія, лейкоцитарні порушення.

Імунна система: рідко – гіперчутливість.

Розлади метаболізму та харчування: рідко – гіперглікемія, гіпонатріємія, гіперхолестеринемія, гіперліпідемія, гіперурикемія, подагра, анорексія, підвищення апетиту, ферментативні порушення.

Розлади психіки: нечасто – безсоння (інсомнія), зниження лібідо; рідко – галюцинації, депресія, розлади сну, неспокій, ажитація, апатія.

Нервова система: нечасто – сонливість; рідко – цереброваскулярний інсульт, синкопе, міоклонія, парестезія, мігрень, мігрень без аури, дизгевзія (спотворення смаку).

Порушення з боку органів зору та слуху: рідко – блефарит, набряк кон’юнктиви, розлади зору, інші зміни з боку очей, дзвін у вухах; нечасто – запаморочення.

Серцево-судинна система: нечасто – відчуття серцебиття, припливи; рідко – інфаркт міокарда, ішемія міокарда, стенокардія, серцева недостатність, шлуночкова тахікардія, тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпертензія, ангіопатія, ортостатична гіпотензія, порушення периферичних судин, варикоз.

Дихальна система: нечасто – запалення та застійні явища у верхніх дихальних шляхах; рідко – диспное, носові кровотечі, фарингіт, біль у горлі, продуктивний кашель, респіраторні розлади.

Шлунково-кишковий тракт: нечасто – нудота, діарея, гастроінтестинальний біль/розлади, запор; рідко – гематемезис, гастрит, абдомінальний біль, блювання, диспепсія, сухість у роті, здуття живота.

Гепатобіліарні порушення: рідко – гепатит, гіпербілірубінемія.

Шкіра та підшкірна клітковина: нечасто – висипання; рідко – ангіоневротичний набряк, псоріаз, гіпергідроз, екзема, акне, сухість шкіри, інші зміни з боку шкіри.

Кістково-м’язова система та сполучна тканина: нечасто – біль у спині, м’язові спазми, біль у кінцівках; рідко – артралгія, біль у кістках, остеоартрит.

Сечовидільна система: рідко – ниркова недостатність, азотемія, поліурія, полакіурія.

Репродуктивна система: нечасто – еректильна дисфункція.

Вроджені, сімейні та генетичні розлади: рідко – вроджена артеріальна мальформація, іхтіоз.

Загальні порушення: нечасто – біль у грудній клітці, периферичні набряки, нездужання, порушення чутливості, рідко – набряк, втома.

Пошкодження (травми, рани), отруєння: пошкодження.

 

Реакції, про які повідомлялося протягом постмаркетингового спостереження або IV фази клінічних випробувань.

Кров та лімфатична система: агранулоцитоз, панцитопенія.

Нервова система: транзиторні ішемічні атаки, церебральні крововиливи, порушення рівноваги.

Серцево-судинна система: атріовентрикулярна блокада, зупинка серця, аритмія.

Дихальна система: бронхоспазм.

Шлунково-кишковий тракт: ілеус (кишкова непрохідність).

Гепатобіліарні порушення: панкреатит, жовтяниця.

Шкіра та підшкірна клітковина: алопеція, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Кістков-м’язова система та сполучна тканина: міалгія.

Загальні порушення: пірексія.

Лабораторні дослідження: підвищення вмісту у плазмі крові креатиніну, лужної фосфатази, сечовини, лактатдегідрогенази, калію, сечової кислоти; зміни на ЕКГ, тромбоцитопенія, зміни лабораторних показників, зміни функціональних печінкових проб, підвищення трансаміназ, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту.

Побічні реакції, про які повідомлялося при застосуванні інгібіторів АПФ як групи лікарських засобів.

Кров та лімфатична система: гемолітична анемія.

Нервова система: порушення свідомості.

Орган зору: порушення гостроти зору.

Дихальна система, грудна клітка та середостіння: синусит, риніт, глосит.

Шлунково-кишковий тракт: інтестинальний набряк.

Шкіра та підшкірна клітковина: мультиформна еритема, псоріазоподібний дерматит.

 

Передозування.

Симптоми передозування інгібіторів АПФ: надмірне зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, електролітний дисбаланс та ниркова недостатність.

Лікування: промивання шлунка, моніторинг артеріального тиску. У випадку тяжкої артеріальної гіпотензії проводять заходи по відновленню циркулюючого об’єму крові.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування трандолаприлу в період вагітності протипоказано. Перед застосуванням препарату необхідно виключити вагітність та запобігати їй під час лікування.

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенності, спричиненої впливом інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності, не були переконливими; однак незначне підвищення ризику не може виключатися. Пацієнткам, які планують вагітність, необхідно змінити даний препарат на інший антигіпертензивний лікарський засіб, що має встановлений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності, за винятком випадків, коли продовження терапії інгібіторами АПФ є необхідним. При підтвердженні вагітності лікування інгібіторами АПФ необхідно негайно припинити і, у разі потреби, призначити альтернативне лікування.

Відомо, що застосування інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместру вагітності може призвести до фетотоксичності у людини (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації черепа) та неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). При виявленні застосування трандолаприлу у ІІ триместрі вагітності слід провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа. Немовлята, чиї матері застосовували інгібітори АПФ, повинні бути ретельно оглянуті на випадок виявлення артеріальної гіпотензії.

Оскільки інформації про застосування трандолаприлу під час годування груддю немає, його застосування в цей період протипоказане.

Під час годування груддю більш прийнятне застосування лікарських засобів, що є більш безпечними, особливо під час догляду за новонародженими або недоношеними немовлятами.

 

Діти.

Застосування трандолаприлу у дітей не досліджувалося, тому не рекомендується застосовувати препарат у цій віковій групі.

 

Особливості застосування.

Було продемонстровано, що трандолаприл покращує виживання пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 35 %) після перенесеного інфаркту міокарда, із симптомами серцевої недостатності або без них та/або із симптомами резидуальної ішемії або без них.

Тривале застосування трандолаприлу значно знижує загальну смертність від серцево-судинних захворювань, ризик раптової смерті та розвиток тяжкої або резистентної серцевої недостатності.

Не слід застосовувати трандолаприл при аортальному стенозі або обструктивних порушеннях кровотоку (коарктація аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія тощо).

Симптоматична артеріальна гіпотензія

Рідко, на початку лікування трандолаприлом або при підвищенні його дози, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії у пацієнтів із неускладненою гіпертензією. Найбільша вірогідність розвитку артеріальної гіпотензії існує у пацієнтів із порушенням водно-сольового обміну. Перед початком лікування таких пацієнтів слід відмінити прийом діуретиків та скоригувати об’єм циркулюючої крові (ОЦК) та рівень солей.

Слід з обережністю застосовувати трандолаприл у пацієнтів із серцевою недостатністю через ризик розвитку симптоматичної гіпотензії. Терапію слід розпочинати з дози 0,5 мг під спостереженням лікаря в умовах стаціонару.

Агранулоцитоз та пригнічення кісткового мозку

Повідомлялося про випадки агранулоцитозу та пригнічення кісткового мозку при застосуванні інгібіторів АПФ, які частіше розвиваються у пацієнтів із порушенням функції нирок, особливо при колагенових захворюваннях. Слід регулярно контролювати кількість лейкоцитів крові та білок у сечі у пацієнтів із колагенозами (наприклад, системний червоний вовчак та склеродермія), особливо при супутньому порушенні функції нирок, застосуванні кортикостероїдів та антиметаболітів.

Ангіоневротичний набряк

Трандолаприл може спричинювати ангіоневротичний набряк, що частіше виникає у пацієнтів негроїдної раси, ніж у європейців. Повідомлялося також про інтестинальний набряк при застосуванні інгібіторів АПФ. Це слід мати на увазі у випадку абдомінального болю у пацієнтів, які застосовують трандолаприл.

Порушення функції печінки

Оскільки трандолаприл метаболізується до свого активного метаболіту в печінці, уваги та ретельного моніторингу потребують пацієнти з порушенням функції печінки.

Розпочинати лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю рекомендовано з дози 0,5 мг під ретельним спостереженням лікаря.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з нирковою недостатністю з кліренсом креатиніну ≤ 10 мл/хв застосовувати Гоптен (2 мг) не рекомендується (через неможливість титрування дози на початку лікування).

Ризик погіршення функції нирок існує у хворих із нирковою недостатністю, хронічною серцевою недостатністю, одно- або двобічним стенозом ниркових артерій, стенозом артерії єдиної нирки або після трансплантації нирок. При своєчасному розпізнаванні таке погіршення є оборотним після припинення терапії трандолаприлом. У деяких пацієнтів із артеріальною гіпертензією й без видимих ознак захворювання нирок при застосуванні трандолаприлу та діуретиків може підвищуватися вміст азоту сечовини та креатиніну у плазмі крові, протеїнурія.

Діаліз

Остаточно не відомо, чи виводиться трандолаприл або трандолаприлат при діалізі, тому слід ретельно контролювати артеріальний тиск протягом діалізу та при необхідності коригувати дозу.

Гіперкаліємія

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігалося підвищення вмісту калію в сироватці крові. Факторами ризику є: ниркова недостатність, застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів, що застосовують для лікування гіпокаліємії, цукровий діабет та/або дисфункція лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда.

Хірургічні втручання/анестезія

У хворих при хірургічному втручанні або анестезії із засобами, що спричинюють артеріальну гіпотензію, трандолаприл може блокувати утворення ангіотензину ІІ (внаслідок компенсаторної продукції реніну).

Кашель

Під час лікування інгібіторами АПФ може виникнути сухий непродуктивний кашель, що зникає після припинення прийому препарату.

Спадкові захворювання

Пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит Lapp-лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід застосовувати цей препарат.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.

У деяких пацієнтів прийом інгібіторів АПФ може вплинути на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, особливо на початку лікування (ризик розвитку артеріальної гіпотензії). Тому після прийому першої дози препарату або після її підвищення слід утримуватися від керування транспортними засобами та механізмами.

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Діуретики

Комбінована терапія з діуретиками або іншими антигіпертензивними препаратами може підсилювати гіпотензивний ефект трандолаприлу. У пацієнтів із ризиком активування ренін-ангіотензинової системи (наприклад, при зневодненні або дотриманні безсольової дієти) діуретики слід відмінити за 2 – 3 дні до початку терапії трандолаприлом для зниження ймовірності симптоматичної артеріальної гіпотензії. Якщо необхідно, терапію діуретиками поновлюють пізніше. Трандолаприл застосовується у комбінації з блокаторами адренергічних рецепторів, але під ретельним спостереженням лікаря.

Калійзберігаючі діуретики, такі як спіронолактон, тріамтерен або амілорид, та харчові домішки з калієм можуть спричинити значне підвищення вмісту калію в сироватці крові, особливо у хворих із нирковою недостатністю. Трандолаприл може знизити втрату калію, спричинену застосуванням тіазидних діуретиків.

Протидіабетичні засоби

Нет аналогов