Рецептурный
ДЕКСОНА АМП.(4МГ/МЛ) 1МЛ #5 купить в Ирпене Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ДЕКСОНА АМП.(4МГ/МЛ) 1МЛ #5 купить в Ирпене

Артикул: 13232
Производитель: КАДИЛА ХЕЛТКЕР ЛТД
Нет в продаже
Производитель: КАДИЛА ХЕЛТКЕР ЛТД
ATC: H02AB02
Международное название: Dexamethasone
Действующие вещество: дексаметазону натрію фосфату, еквівалентного дексаметазону фосфату 4 мг;
Применение: Алергічні стани (бронхіальна астма, анафілаксія, контактний дерматит, сезонний або алергічний риніт); шок (геморагічного, кардіального, травматичного походження); церебральний набряк тощо.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

 

 

Склад:

діюча речовина: дексаметазон;

1 мл розчину містить дексаметазону натрію фосфату, еквівалентного дексаметазону фосфату 4 мг;

допоміжні речовини: креатинін, натрію цитрат, натрію метабісульфіт (E 223),

метилпарабен (E 218), пропілпарабен (E 216), динатрію ЕДТА, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди.

Код АТС Н02А В02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Дексаметазон вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово у невідкладних випадках, а також за неможливості перорального застосування препарату при таких станах:

 

Ендокринні порушення:

• замісна терапія первинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; за необхідності, синтетичні аналоги можуть застосовуватися разом з мінералокортикоїдами; в педіатричній практиці сумісне застосування з мінералокортикоїдами надзвичайно важливе);

• гостра недостатність надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; може виявитися необхідним сумісне застосування з мінералокортикоїдами, особливо у разі застосування синтетичних аналогів);

• перед операціями, та у випадках серйозних травм або захворювань у пацієнтів зі встановленою наднирковою недостатністю або при невизначеному адренокортикальному запасі;

• шок, стійкий до традиційної терапії, при наявній або підозрюваній недостатності надниркових залоз;

• уроджена гіперплазія надниркових залоз;

• негнійне запалення щитовидної залози;

• гіперкальціємія, що спричинена раковим ураженням.

 

Ревматичні захворювання: як допоміжна терапія для короткочасного застосування (для виведення пацієнта з гострого стану або при загостренні хвороби) при:

• постревматичному остеоартрозі;

• синовіті при остеоартрозі;

• ревматоїдному артриті, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (деякі випадки можуть потребувати низькодозової підтримуючої терапії);

• гострому та підгострому бурситі;

• епікондиліті;

• гострому неспецифічному тендосиновіті;

• гострому подагричному артриті;

• псоріатичному артриті;

• анкілозуючому спондиліті.

 

Колагенози: в період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія при:

• системному червоному вовчаку;

• гострому ревматичному кардиті.

 

Захворювання шкіри:

• пухирчатка;

• тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона);

• ексфоліативний дерматит;

• бульозний герпетиформний дерматит;

• тяжкий себорейний дерматит;

• тяжкий псоріаз;

• фунгоїдний мікоз.

 

Алергічні захворювання: контроль тяжких або інвалідизуючих алергічних станів, що не підлягають традиційному лікуванню:

• бронхіальна астма;

• контактний дерматит;

• атопічний дерматит;

• сироваткова хвороба;

• хронічний або сезонний алергічний риніт;

• алергія на ліки;

• кропив’янка після переливання крові;

• гострий неінфекційний набряк гортані (препаратом вибору є епінефрин).

 

Очні захворювання: тяжкі гострі та хронічні алергічні та запальні процеси з ураженням очей:

• ураження очей, спричинене Herpes zoster;

• ірит, іридоцикліт;

• хоріоретиніт;

• дифузний задній увеїт та хоріоїдит;

• неврит зорового нерва;

• симпатична офтальмія;

• запалення переднього сегменту;

• алергічний кон’юнктивіт;

• кератит;

• алергічна крайова виразка рогівки.

 

Шлунково-кишкові захворювання: для виведення пацієнта із критичного періоду при:

• виразковому коліті (системна терапія);

• хворобі Крона (системна терапія).

 

Захворювання дихальних шляхів:

• симптоматичний саркоїдоз;

• бериліоз;

• вогнищевий або дисемінований туберкульоз легенів (разом із відповідною протитуберкульозною хіміотерапією);

• синдром Лефлера, який не піддається терапії іншими методами;

• аспіраційний пневмоніт.

 

Гематологічні захворювання:

• набута (аутоімунна) гемолітична анемія;

• ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих (лише внутрішньовенне введення;

внутрішньом’язове введення протипоказане);

• вторинна тромбоцитопенія у дорослих;

• еритробластопенія (еритроцитарна анемія);

• уроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія.

 

Онкологічні захворювання:

• паліативне лікування лейкемії та лімфоми у дорослих;

• гостра лейкемія у дітей.

 

Стани, що супроводжуються набряком:

• стимулювання діурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі (без уремії) і порушення функції нирок при системному червоному вовчаку.

 

Діагностичне випробування гіперфункції надниркових залоз

 

Набряк мозку:

• набряк мозку через первинну або метастатичну пухлину мозку, краніотомію або травму голови. Застосування при набряку мозку не заміняє належні нейрохірургічні дослідження та кінцеві призначення, такі як нейрохірургічне втручання та інша специфічна терапія.

 

Інші показання:

• туберкульозний менінгіт із субарахноїдальною блокадою або загрозою блокади (разом із відповідною протитуберкульозною терапією);

• трихіноз з неврологічними симптомами або трихіноз міокарда.

 

Показання для внутрішньосуглобового введення або ведення у м’які тканини: як допоміжна

терапія для короткочасного застосування (з метою виведення пацієнта із гострого стану або при загостренні хвороби) при:

• ревматоїдному артриті (тяжке запалення окремого суглоба);

• синовіті при остеоартриті;

• гострому та підгострому бурситі;

• гострому подагричному артриті;

• епікондиліті;

• гострому неспецифічному тендосиновіті;

• посттравматичному остеоартриті.

 

Місцеве введення (введення в місце ураження):

• келоїдні ураження;

• локалізовані гіпертрофічні, запалені та інфільтровані ураження при оперізувальному лишаї, псоріазі, кільцеподібній гранульомі;

• дисковий червоний вовчий лишай;

• ліпоїдний атрофічний дерматит Оппенгейма;

• локалізована алопеція.

Можливе також застосування при кістозних пухлинах апоневрозу або сухожилля (ганглію).

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або інших компонентів лікарського засобу;

системні інфекції, крім випадків комбінації зі специфічними протиінфекційними засобами;

системні грибкові інфекції;

бактеріємія;

остеопороз;

запальні процеси в місці введення препарату;

септичні артрити, спричинені збудниками гонореї та туберкульозу;

шлунково–кишкові виразки;

тяжкі міопатії (за винятком міастенії);

вірусні інфекції (вітряна віспа, простий герпес очей, оперізуваний лишай (фаза віремії),

поліомієліт (за винятком бульбарно-енцефалічної форми);

лімфаденіт після вакцинації БЦЖ;

закритокутова та відкритокутова глаукоми;

період вагітності (крім застосування за життєвими показаннями) та годування груддю;

синдром Кушинга;

вакцинація живою вакциною.

Спосіб застосування та дози.

Призначають дорослим та дітям з періоду новонародженості. Вводять внутрішньовенно (у вигляді ін’єкції або інфузії), внутрішньом’язово або місцево – за допомогою внутрішньосуглобової ін’єкції чи ін’єкції в місце ураження на шкірі або в інфільтрат м’яких тканин.

Як розчинник для внутрішньовенної інфузії застосовують 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.

Розчини призначені для внутрішньовенного введення або подальшого розчинення препарату не повинні містити консерванти, коли застосовуються для немовлят, особливо недоношених.

Коли препарат змішується з розчинником для інфузії, слід дотримуватись стерильних заходів безпеки. Оскільки розчини для інфузій зазвичай не містять консервантів, суміші слід застосовувати протягом 24 год.

Препарати для парантерального введення слід візуально перевіряти на наявність сторонніх часток та зміни кольору кожного разу перед введенням, для визначення придатності розчину та контейнеру.

Дозу слід визначати індивідуально, відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості кортикоїдів і реакції організму.

 

Внутрішньовенне та внутрішньом’язове введення

Рекомендована початкова доза змінюється від 0,5 до 9 мг на добу, залежно від діагнозу. В менш тяжких випадках може бути достатнім дозування нижче 0,5 мг, в той час як при тяжких захворюваннях може бути необхідним дозування вище 9 мг на добу.

Початкові дози дексаметазону слід застосовувати до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово зменшувати до найнижчої клінічно ефективної. Якщо високі дози призначаються протягом періоду, що перевищує кілька днів, дозу потім слід поступово зменшувати протягом кількох наступних днів або навіть протягом більш тривалого періоду.

Якщо через відповідний період часу не відбувається задовільної клінічної реакції, припиняють ін’єкції дексаметазону фосфату і призначають пацієнту інше лікування.

Слід ретельно спостерігати за симптомами, що можуть потребувати корекції дозування, а саме – змінами клінічного стану в результаті ремісії або загострення хвороби, індивідуальною реакцією на препарат і впливом стресу (наприклад хірургічне втручання, інфекція, травма). Під час стресу може виявитися необхідним тимчасово збільшити дозування.

Якщо введення препарату припиняють після більше ніж декількох днів лікування, як правило, відміну слід проводити поступово.

При внутрішньовенному веденні дозування зазвичай є таким самим, як і при пероральному застосуванні. Проте, при деяких негайних, гострих, небезпечних для життя ситуаціях застосування доз, що перевищують звичайні, може бути виправданим і суміщатись з пероральним дозуванням. Слід прийняти до уваги, що при внутрішньом’язовому введенні швидкість абсорбції є повільнішою.

Шок

Існує тенденція в поточній медичній практиці щодо застосування високих (фармакологічних) доз кортикостероїдів для лікування шоку, стійкого до традиційної терапії. Існують наступні дозування ін’єкцій дексаметазону фосфату:

Дозування

3 мг/кг маси тіла за 24 год шляхом постійної внутрішньовенної інфузії після початкової внутрішньовенної ін’єкції 20 мг.

2-6 мг/кг маси тіла у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції.

40 мг початково, потім повторні внутрішньовенні ін’єкції кожні 4-6 год, доки спостерігаються симптоми шоку.

40 мг початково, потім повторні внутрішньовенні ін’єкції кожні 2-6 год, доки спостерігаються симптоми шоку.

1 мг/кг маси тіла у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції.

Застосування високодозової кортикостероїдної терапії повинно тривати тільки до стабілізації стану пацієнта і зазвичай не довше, ніж 48-72 год.

Набряк мозку

Дексона, розчин для ін’єкцій, звичайно призначають в початковій дозі 10 мг внутрішньовенно, потім по 4 мг кожні 6 год внутрішньом’язово до зникнення симптомів.

Реакцію на лікування звичайно спостерігають протягом 12-24 год, дозування може бути знижене після 2-4 днів лікування, препарат поступово відміняють протягом 5 -7 днів. Для паліативного застосування у пацієнтів з повторними або неоперабельними пухлинами мозку, може бути ефективною підтримуюча терапія в дозуванні 2 мг 2-3 рази на добу.

Тяжкі алергічні захворювання

При гострих, алергічних захворюваннях, які само купіруються або тяжких загостреннях хронічних алергічних захворювань призначають наступну схему дозування, яка об’єднує парентеральну та пероральну терапію:

Дексона, розчин для ін’єкцій, 4 мг/мл: перший день, 1 або 2 мл (4 або 8 мг), внутрішньом’язово.

Дексаметазон, у формі таблеток, 0,5 мг: другий і третій дні, 6 таблеток у два прийоми кожен день; четвертий день, 3 таблетки у два прийоми; п’ятий і шостий дні, 1½ таблетки кожен день; сьомий день, немає лікування; восьмий день, повторний візит до лікаря.

Ця схема призначена для забезпечення адекватного лікування протягом епізодів загострення для зниження ризику передозування у хронічних випадках.

 

Місцеве введення

Внутрішньосуглобове введення, введення в місце ураження або у м’які тканини зазвичай застосовують у випадках, коли ураження обмежується одним або двома суглобами (ділянками). Дозування та частота ін’єкцій залежить від умов та місця введення. Звичайна доза – 0,2-6 мг. Частота застосування звичайно коливається від одного введення на 3-5 днів до одного введення на 2-3 тижні. Часте внутрішньосуглобове введення може ушкодити суглобовий хрящ.

Внутрішньосуглобова ін’єкція кортикостероїдів може призвести до системних ефектів на додаток до місцевих.

Слід уникати внутрішньосуглобового введення кортикостероїдів в інфіковані суглоби.

Кортикостероїди не слід вводити в нестабільні суглоби.

Деякі зі звичайних одноразових доз наведені нижче:

Місце ін’єкції Доза дексаметазону фосфату (мг)

Великі суглоби (наприклад, колінний) 2-4

Маленькі суглоби (наприклад, міжфаланговий, скронево- 0,8-1

нижньощелепний)

Міжм’язові сумки 2-3

Сухожильні оболонки 0,4-1

Інфільтрація м’яких тканин 2-6

Ганглії 1-2__________

Нет аналогов