Рецептурный
ПИОЗ ТАБ. 30МГ №28 купить в Харькове Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ПИОЗ ТАБ. 30МГ №28 купить в Харькове

Артикул: 19190
Производитель: Ю.С.В. ЛИМИТЕД
Нет в продаже
Производитель: Ю.С.В. ЛИМИТЕД
ATC: A10BG03
Международное название: Pioglitazone
Действующие вещество: піоглітазону - 30.0 мг
Применение: Інсулінонезалежний цукровий діабет (тип ІІ): у комбінації з дієтою та фізичними вправами; проведення монотерапії або у складі комбінованої терапії з похідними сульфонілсечовини, метформіном або інсуліном у випадку неефективності дієтотерапії тощо.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ПІОЗ

(PIOZ)

 

 

Склад:

діюча речовина: pioglitazone;

1 таблетка містить піоглітазону гідрохлориду еквівалентно піоглітазону 15 мг або 30 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон (К-30), натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк;

для таблеток по 30 мг – барвник – заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група.

Антидіабетичні препарати. Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Піоглітазон.

Код АТС А10В G03.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування цукрового діабету ІІ типу:

як монотерапія

– пацієнтам (особливо пацієнтам з надлишковою масою тіла) з протипоказаннями та непереносимістю метформіну у разі неадекватного контролю дієтою та фізичними вправами;

у вигляді подвійної комбінованої терапії з

– метформіном пацієнтам (особливо пацієнтам з надлишковою масою тіла) з недостатнім глікемічним контролем, незважаючи на застосування максимально переносимої дози метформіну;

– похідними сульфонілсечовини тільки у пацієнтів з непереносимістю та протипоказанням до метформіну при недостатньому глікемічному контролі, незважаючи на застосування максимальної переносимої дози похідних сульфонілсечовини;

у вигляді потрійної комбінованої терапії з

– метформіном і похідними сульфонілсечовини у пацієнтів (особливо з надлишковою масою тіла) з недостатнім глікемічним контролем, незважаючи на застосування подвійної комбінованої терапії;

Піоз показаний також у комбінації з інсуліном при цукровому діабеті ІІ типу пацієнтам із недостатнім глікемічним контролем при застосуванні інсуліну, яким метформін протипоказаний або є непереносимість метформіну.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.

Серцева недостатність (стадії І - IV NYHA). Тяжкі порушення функції печінки. Діабетичний кетоацидоз.

 

Спосіб застосування та дози.

Піоз приймають дорослі перорально 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Дозу препарату добирають індивідуально. Початкова доза піоглітазону становить 15 мг або 30 мг, за необхідності

доза може бути підвищена до 30 - 45 мг 1 раз на добу.

Максимальна добова доза – 45 мг.

При комбінованій терапії піаглітазону з інсуліном доза інсуліну або залишається такою ж, або знижується при повідомленні пацієнта про гіпоглікемію.

Пацієнти літнього віку.

Корекція дози піоглітазону у пацієнтів літнього віку не потрібна.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Корекція дози піоглітазону у пацієнтів з порушеннями фукції нирок (кліренс креатиніну > 4 мл/хв) не потрібна. Піоглітазон не рекомендується для застосування пацієнтам, які перебувають на діалізі.

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Піоглітазон не слід застосовувати у пацієнтів із порушеннями функції печінки.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції, про які повідомлялося частіше (> 0,5 %), ніж для плацебо, і частіше за окремі випадки, у пацієнтів, які приймали піоглітазон у подвійних сліпих дослідженнях, перераховані далі за системами організму. Частота визначалася таким чином: дуже поширені (> 1/10); поширені (> 1/100, < 1/10); непоширені (> 1/1000, < 1/100); рідко поширені (> 1/10 000, < 1/1000); дуже рідко поширені (< 1/10 000); невідомо (частота не може бути оцінена за наявними даними). У межах кожної градації частота небажаних ефектів перерахована у порядку зниження тяжкості.

Монотерапія піоглітазоном

З боку органа зору: поширені – порушення зору.

Інфекції: поширені – інфекції верхніх дихальних шляхів; непоширені – синусит.

З боку нервової системи: поширені – гіпоестезія; непоширені – безсоння.

Інші: поширені – збільшення маси тіла.

Піоглітазон у комбінованій терапії з метформіном

З боку кровотворної системи: поширені – анемія.

З боку органа зору: поширені – порушення зору.

З боку травного тракту: поширені – метеоризм.

З боку кістково-м’язової системи: поширені – артралгії.

З боку нервової системи: поширені – головний біль.

З боку сечовидільної системи: поширені – гематурія.

З боку репродуктивної системи: поширені – еректильна дисфункція.

Інші: поширені – збільшення маси тіла.

Піоглітазон у комбінованій терапії з похідними сульфонілсечовини

З боку вестибулярного апарату: непоширені – вертиго.

З боку органа зору: поширені – порушення зору.

З боку травного тракту: поширені – метеоризм.

Загальні порушення: непоширені – втомлюваність.

Метаболічні розлади: непоширені – підвищений апетит, гіпоглікемія.

З боку нервової системи: поширені – запаморочення; непоширені – головний біль.

З боку сечовидільної системи: поширені – глікозурія, протеїнурія.

З боку шкіри: непоширені – підвищене потовиділення.

Інші: поширені – збільшення маси тіла; непоширені – підвищення молочної дегідрогенази.

Піоглітазон у потрійній комбінованій терапії з метформіном і похідними сульфонілсечовини

Метаболічні розлади: дуже поширені – гіпоглікемія.

З боку кістково-м’язової системи: поширені – артралгії.

Інші: поширені – збільшення маси тіла, підвищення креатинфосфокінази в плазмі крові.

Піоглітазон у комбінованій терапії з інсуліном

Метаболічні розлади: дуже поширені – гіпоглікемія.

Загальні порушення: дуже поширені – набряк.

Інфекції: поширені – бронхіт.

З боку кістково-м’язової системи: поширені – артралгії, біль у спині.

З боку дихальної системи: поширені – задишка (диспное).

З боку серцево-судинної системи: поширені – серцева недостатність.

Інші: поширені – збільшення маси тіла.

 

Передозування.

Пацієнти приймали піоглітазон у дозах, які перевищували максимально рекомендовану дозу – 45 мг на добу. Максимальна доза, про яку повідомлялося – 120 мг на добу протягом 4 діб, а далі – 180 мг на добу протягом 7 діб – не асоціювалася з будь-якими симптомами.

Гіпоглікемія може спостерігатися при застосуванні комбінації піоглітазону з похідними сульфонілсечовини або інсуліном. У разі передозування слід застосувати симптоматичну та підтримуючу терапію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність клінічних даних застосування піоглітазону під час вагітності не рекомендується.

Через відсутність даних застосування препарату у період годування груддю не рекомендується.

 

Діти.

Дані щодо застосування піоглітазону пацієнтам віком до 18 років відсутні, тому не слід призначати Піоз пацієнтам цієї вікової групи.

 

Особливості застосування.

Затримка рідини і серцева недостатність.

Піоз може спричинити затримку рідини, що може посилити серцеву недостатність. Лікування пацієнтів, які мають хоча б один фактор ризику з приводу розвитку хронічної серцевої недостатності (наприклад, інфаркт міокарда в анамнезі), слід розпочинати з мінімальної дози з подальшим її поступовим підвищенням. Цю групу пацієнтів слід постійно контролювати щодо ознак і симптомів серцевої недостатності, збільшення маси тіла або появи набряків, особливо у пацієнтів зі зниженим діастолічним резервом. Оскільки інсулін і піоглітазон асоціюються із затримкою рідини, їх одночасне застосування може посилити ризик набряків. Пацієнти, які приймають комбінацію цих препаратів, повинні ретельно контролюватися щодо проявів ознак серцевої недостатності, збільшення маси тіла і появи набряків. При будь-якому погіршенні серцевого статусу піоглітазон слід відмінити.

При застосуванні піоглітазону у пацієнтів старше 75 років слід проявляти обережність внаслідок обмеженого досвіду застосування в цій віковій групі.

Моніторинг функції печінки.

Перед початком лікування піоглітазоном слід перевірити рівень активності печінкових ферментів у всіх пацієнтів. Не слід призначати піоглітазон пацієнтам за наявності клінічних проявів захворювання печінки в активній фазі та при підвищенні рівня АЛТ більше ніж у 2,5 разу вище верхньої межі норми. При помірному підвищенні активності ферментів печінки слід з обережністю розпочинати або продовжувати лікування піоглітазоном. У період лікування піоглітазоном пацієнтам з патологією печінки або при розвитку симптомів дисфункції печінки (нудота, анорексія, біль у ділянці живота, втомлюваність) необхідно регулярно контролювати рівні печінкових ферментів. При 3-разовому підвищенні рівня активності ферментів (АЛТ) або розвитку жовтяниці лікування піоглітазоном слід припинити.

Збільшення маси тіла.

У клінічних дослідженнях піоглітазону були отримані дані про дозозалежне збільшення маси тіла. Вісцеральний жир суттєво зменшувався, тоді як екстраабдомінальна жирова маса збільшувалася. Подібні зміни в розподілі жирової маси в організмі при прийомі піоглітазону супроводжувалися покращанням чутливості до інсуліну. В деяких випадках збільшення маси тіла може асоціювати із затримкою рідини, може бути симптомом серцевої недостатності, тому слід ретельно контролювати масу тіла. Пацієнтам рекомендується суворо контролювати калорійність їжі.

 

 

Гематологія.

Під час лікування піоглітазоном спостерігалося невелике зниження рівня гемоглобіну (відносне зниження 4 %) і гематокриту гемоглобіну (відносне зниження 4,1 %) внаслідок збільшення об’єму плазми крові. Подібні зміни спостерігалися для метформіну (відносне зниження гемоглобіну – 3 - 4 %, гематокріту – 3,6 - 4,1 %) і в меншій мірі для препаратів групи сульфонілсечовини (відносне зниження гемоглобіну – 1 - 2 %, гематокріту – 1 - 3,2 %).

Гіпоглікемія.

У результаті підвищеної чутливості тканин до інсуліну пацієнти, які приймають піоглітазон у вигляді подвійної або потрійної терапії з препаратами сульфонілсечовини і інсуліном, можуть мати підвищений ризик розвитку гіпоглікемії. При ризику гіпоглікемії може знадобитися зниження дози препаратів сульфонілсечовини або інсуліну.

Порушення з боку органа зору.

При порушенні гостроти зору може розвинутися макулярний набряк. У такому разі необхідна консультація офтальмолога.

Інші.

Підвищена частота переломів кісток у жінок була відмічена в об’єднаному аналізі звітів про побічні явища в рандомізованих подвійних сліпих клінічних дослідженнях за участю 8100 рецепієнтів піоглітазону і 7400 рецепієнтів препарату порівняння при тривалості лікування до 3,5 року.

Переломи спостерігалися у 2,6 % жінок, які приймали піоглітазон порівняно з 1,7 % жінок, які приймали препарат порівняння. Ніякого збільшення частоти переломів не спостерігалося у чоловіків (1,3 % для піоглітазону і 1,5 % для препарату порівняння).

Ризик переломів слід враховувати при довготривалому лікуванні жінок піоглітазоном.

Внаслідок підвищення чутливості тканин до інсуліну результатом лікування піоглітазоном жінок із синдромом полікістозних яєчників може бути поновлення овуляції. Такі пацієнтки ризикують завагітніти. Пацієнток слід попереджати про можливість вагітності. Якщо вагітність вже наступила, піоглітазон слід відмінити.

Піоз містить лактози моногідрат, тому його не слід призначати пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Будь-якого впливу на здатність керувати транспортними засобами та роботу з технікою не спостерігалося.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодії довели, що піоглітазон суттєво не впливає на фармакокінетику і фармакодинаміку дигоксину, варфарину, фенпрокумону і метформіну. Одночасне застосування піоглітазону з похідними сульфонілсечовини не впливає на фармакокінетику цих препаратів. Дослідження у людини не припускають індукції головних ферментів системи цитохрому Р450 1А, 2С8/9 і 3А4. Отже, можна очікувати відсутність взаємодії з речовинами, які метаболізуються цими ферментами, наприклад, пероральними контрацептивами, циклоспорином, блокаторами кальцієвих каналів та інгібіторами редуктази ГМКА-КoA.

Повідомлялось, що одночасне застосування піоглітазону з гемфіброзилом (інгібітором ферменту 2С8 системи цитохрому Р450) призводить до 3-разового підвищення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) піоглітазону. Оскільки існує потенціал для підвищення ризику розвитку дозозалежних побічних явищ, може знадобитися зниження дози піоглітазону при одночасному застосуванні з гемфіброзилом.

Одночасне застосування піоглітазону з рифампіцином (індуктором ферменту 2С8 системи цитохрому Р450) призводить до зниження на 54 % AUC піоглітазону. Може потребуватися підвищення дози піоглітазону при одночасному застосуванні з рифампіцином за умови ретельного моніторингу глікемічного контролю.

 

 

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Піоз є гіпоглікемічним засобом, який застосовується для лікування цукрового діабету типу II. Належить до класу тіазолідиндіонів. Селективно стимулює гама-рецептори, які активуються пероксисомним проліфератором (гама-PPAR). Активація рецепторів PPAR-гама модулює транскрипцію генів, які чутливі до інсуліну та беруть участь у контролі рівня глюкози та метаболізмі ліпідів. Знижується інсулінорезистентність у периферійних тканинах і в печінці, в результаті цього збільшуються витрати глюкози в печінці. На відміну від похідних сульфонілсечовини, піоглітазон не стимулює секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози, однак проявляє активність тільки при збереженні інсулінсинтетичної функції підшлункової залози. Це покращує можливість глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет ІІ типу при низькому ризику розвитку гіпоглікемії. При інсуліннезалежному цукровому діабеті (типу II) зменшення інсулінорезистентності під дією піоглітазону призводить до зниження концентрації глюкози в крові, зниження рівня інсуліну в плазмі та гемоглобіну А1С (гліколізований гемоглобін, HbА1С ). У хворих з порушенням ліпідного обміну при застосуванні піоглітазону завдяки стимуляції також PPAR-альфа відбувається активація катаболізму медіаторів запалення, зменшується товщина внутрішньої стінки артерій за рахунок усунення запальних і проліферативних процесів, знижується рівень фібриногену в плазмі крові, а також знижується рівень тригліцеридів і збільшується рівень ЛПВЩ (ліпопротеїди високої щільності), при цьому рівень ЛПНЩ (ліпопротеїди низької щільності) і загального холестерину не змінюється.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після застосування внутрішньо піоглітазон швидко всмоктується; пікові концентрації в плазмі крові незміненого піоглітазону зазвичай досягаються вже через 2 години після прийому. Пропорційне підвищення концентрації в плазмі спостерігалося для доз від 2 до 60 мг. Стабільний стан досягається після прийому препарату впродовж 4 - 7 днів. Багаторазове застосування не призводить до кумуляції препарату або його метаболітів. Прийом їжі не впливає на всмоктування. Абсолютна біодоступність піоглітазону перевищує 80 %.

Розподіл. Розрахунковий об’єм розподілу у людини становить 1,25 л/кг. Піоглітазон і всі його активні метаболіти екстенсивно зв’язуються з білками плазми (> 99 %).

Метаболізм. Піоглітазон екстенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання аліфатичних метиленових груп. Це здійснюється зазвичай за участю ферменту 2С8 системи цитохрому Р450, хоча й інші ізоферменти можуть бути задіяні меншою мірою. 3 із 6 ідентифікованих метаболітів є активними (М-ІІ, М-ІІІ і М-IV). Враховуючи активність, концентрацію і зв’язок з білками, піоглітазон і його метаболіт М-ІІІ вносять однаковий внесок у ефективність. На цій основі внесок М-IV в ефективність приблизно втричі перевищує внесок піоглітазону, тоді як відносний внесок М-ІІ є мінімальним.

Дослідження in vitro не дали будь-яких свідчень того, що піоглітазон пригнічує будь-який субтип системи цитохрому Р450. У людини не відбувається індукції головних ізоферментів системи цитохрому Р450 1А, 2С8,9 і 3А4.

Виділення. 55 % піоглітазону екскретується з фекаліями і 45 % – із сечею. Середній період напіввиведення незміненого піоглітазону становить 5 - 6 годин, а для всіх його активних метаболітів – від 16 до 23 годин.

Пацієнти літнього віку. Фармакокінетичні параметри у пацієнтів віком 65 років і старше та у молодих пацієнтів подібні.

Пацієнти з порушеннями фукції нирок. У пацієнтів із порушеннями функції нирок концентрація піоглітазону і його активних метаболітів у плазмі нижче, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але кліренс батьківської сполуки подібний. Таким чином, концентрація вільного (незв’язаного) піоглітазону є незміненою.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Загальна концентрація піоглітазону в плазмі є незміненою, але при збільшеному об’ємі розподілу кліренс знижений поряд зі збільшеною фракцією незв’язаного піоглітазону.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 15 мг: білі, круглі, плоскі, зі скошеними краями таблетки з відбитком «Р» з одного боку;

таблетки по 30 мг: рожевого кольору круглі, плоскі, зі скошеними краями таблетки з відбитком «Р» з одного боку.

 

Термін придатності.

2 роки.

Нет аналогов