ГРИПАУТ БЕЙБИ СИРОП 100МЛ купить в Харькове Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ГРИПАУТ БЕЙБИ СИРОП 100МЛ купить в Харькове

Артикул: 44051
Производитель: ИНДОКО РЕМЕДИС ЛИМИТЕД
Нет в продаже
Производитель: ИНДОКО РЕМЕДИС ЛИМИТЕД
ATC: N02BE51
Международное название: Paracetamol, combinations excl. psycholeptics
Действующие вещество: ропу містять парацетамолу 125,0 мг, хлорфенаміну малеату 1,0 мг, фенілефрину гідрохлориду 2,5 мг, натрію цитрату 60,0 мг

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ГРИПАУТ БЕЙБІ

(GRIPOUT BABY)

 

Склад:

діючі речовини: парацетамол, хлорфенаміну малеат, фенілефрину гідрохлорид, натрію цитрат;

5 мл сиропу містять парацетамолу 125,0 мг, хлорфенаміну малеату 1,0 мг, фенілефрину гідрохлориду 2,5 мг, натрію цитрату 60,0 мг

допоміжні речовини: цукор; динатрію едетат; натрію метилпарагідроксибензоат (Е 219); натрію пропілпарагідроксибензоат (Е 217); кислота лимонна, моногідрат; натрію метабісульфіт (Е 223); пропіленгліколь; сахарин натрію; ментол; кремнезем очищений; вода очищена; есенція білої троянди; кармоїзин (Е 122); тартразин (Е 102).

 

Лікарська форма. Сироп.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий сироп, червоного кольору, із запахом.

 

Фармакотерапевтична група.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків.

Код АТХ N02B E51.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Парацетамол – аналгетик-антипіретик, чинить виражену знеболювальну, жарознижувальну дію. Указана дія парацетамолу пов’язана з його впливом на центр терморегуляції у гіпоталамусі, здатністю інгібувати синтез простагландинів у центральній нервовій системі (ЦНС).

Фенілефрину гідрохлорид – симпатоміметик, діє переважно шляхом прямого впливу на α-адренергічні рецептори. Спричиняє звуження судин, зменшує набряк та гіперемію слизової оболонки порожнини носа та придаткових пазух, полегшує дихання. Викликає звуження артеріол, підвищує загальний периферичний опір судин і артеріальний тиск.

Хлорфенаміну малеат – блокатор гістамінових Н1-рецепторів, має протиалергічну дію, зменшує проникність капілярів, звужує судини, усуває набряк та гіперемію слизової оболонки носа, носоглотки та придаткових пазух носа; зменшує місцеві ексудативні прояви.

Натрію цитрат – відхаркувальний компонент з прямим механізмом дії, що знижує в’язкість бронхіального секрету, завдяки чому полегшується його виділення при кашлі.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Парацетамол легко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, розподіляється в більшості тканин організму і виводиться з сечею. Хлорфенамін малеат всмоктується відносно повільно з шлунково-кишкового тракту, активно метаболізується і виводиться з організму переважно з сечею. Фенілефрин помірно всмоктується.

Розподіл і метаболізм. Період напіввиведення парацетамолу у дорослих і дітей становить в середньому приблизно 2 години. Препарат рівномірно розподіляється в більшості рідин і приблизно 25 % парацетамолу зв’язується з білками плазми крові.

Кон’югація парацетамолу відбувається в печінці; менше 3 % від дози виводиться в незміненому вигляді протягом 24 годин.

Максимальна концентрація хлорфенаміну малеату у плазмі крові досягається через 2-4 години. Період напіввиведення хлорфенаміну малеат становить приблизно 22 годин. Продукти розпаду метаболітів хлорфенаміну малеат утворюються в печінці.

Фенілефрин піддається передсистемному метаболізму після прийому внутрішньо. Його системна біодоступність становить 40% з піковою концентрацією у плазмі крові через 1-2 години. Середній період напіввиведення становить 2-3 години. Препарат мало проникає в мозок, і здається, не здатен перетнути плацентарний бар'єр.

Виведення. Основний шлях метаболізму парацетамолу є сполучення сульфатними і глюкронідними компонентами. Незначна кількість піддається окисному перетворенню з утворенням цистину та мерит уранової кислоти. Ці сполуки згодом виводяться нирками.

Метаболіти хлорфенаміну малеат, які утворюються у печінці, майже повністю виводяться нирками протягом 24 годин. Даний продукт швидко метаболізується і переважно виводиться з сечею.

Фенілефрин метаболізується у стінці кишечнику і виводиться в основному з сечею.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій, які супроводжуються підвищенням температури тіла та нежитем.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до парацетамолу та до інших компонентів препарату, особливо парабенів (метил- і пропілпарагідроксибензоат).

Тяжкі порушення функції печінки та нирок (у тому числі печінкова та ниркова недостатність); вроджені гіпербілірубінемії (синдром Жильбера, Дубіна-Джонсона, Ротора); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, рідкісні спадкові форми непереносимості фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози або недостатності цукрази-ізомальтази.

Алкоголізм. Стани підвищеного збудження, порушення сну.

Захворювання крові, у тому числі: порушення кровотворення, захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія, тромбоз, тромбофлебіт.

Тяжкі серцево-судинні захворювання, у тому числі: тяжка артеріальна гіпертензія, органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі атеросклероз); декомпенсована серцева недостатність; порушення серцевої провідності; схильність до спазму судин; ішемічна хвороба серця; аритмія.

Закритокутова глаукома. Гострий панкреатит. Гіпертрофія передміхурової залози. Феохромоцитома. Обструкція шийки сечового міхура.

Цукровий діабет. Епілепсія. Гіпертиреоз.

Пілородуоденальна обструкція, стенозуюча виразка шлунка, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, гепатит. Бронхіальна астма, хронічне обструктивне захворювання легень, ризик виникнення дихальної недостатності.

Дитячий вік до 6 років. Період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний пацієнтам, які застосовують трициклічні антидепресанти або антигіпертензивні препарати (бета-блокатори), особам, які застосовують або застосовували протягом двох останніх тижнів інгібітори моноаміноксидази.

Не застосовувати хворим на фенілкетонурію. Не рекомендується застосовувати хворим із підвищеним рівнем згортання крові, схильністю до тромбоутворення.

Не застосовувати разом з лікарськими засобами, що пригнічують або підвищують апетит, та амфетаміноподібними психостимуляторами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування лікарського засобу Грипаут Бейбі з інгібіторами моноаміноксидази (МАО), трициклічними антидепресантами, метилдопою протипоказане через можливе виникнення вираженої артеріальної гіпертензії, тахікардії, гіпертермії, порушення функції життєво важливих органів, що може призвести до летального наслідку.

При одночасному застосуванні з парацетамолом можуть спостерігатися наступні види взаємодій: може уповільнюватися виведення антибіотиків з організму; тетрациклін збільшує ризик розвитку анемії та метгемоглобінемії, спричиненої парацетамолом; антациди та їжа зменшують абсорбцію парацетамолу. Метоклопрамід та домперидон пришвидшують абсорбцію парацетамолу, а холестирамін – зменшує швидкість його всмоктування. Пробенецид впливає на концентрацію парацетамолу у плазмі крові та його екскрецію. При одночасному застосуванні барбітуратів, трициклічних антидепресантів, а також при вживанні алкоголю можливе збільшення періоду напіввиведення парацетамолу.

Не застосовувати одночасно з алкоголем та трициклічними антидепресантами.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (варфарин, похідні кумарину), що може підвищити ризик розвитку кровотечі при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу. При нетривалому застосуванні згідно з рекомендованим режимом застосування вказані взаємодії не мають клінічного значення.

При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатоксичними засобами збільшується токсичний вплив препарату на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.

Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамол посилює гепатотоксичність хлорамфеніколу.

Тривале застосування протисудомних препаратів може знижувати активність парацетамолу.

Одночасноме застосування парацетамолу з азидотимідином можк викликати розвиток нейтропенії.

Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Взаємодія фенілефрину гідрохлориду з інгібіторами МАО спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (амітриптиліном) – підвищує ризик кардіоваскулярних побічних ефектів, з симпатоміметичними амінами, дигоксином і серцевими глікозидами – підвищує ризик аритмій та інфаркту міокарду. Фенілефрин з іншими симпатоміметиками збільшує ризик побічних серцево-судинних реакцій, посилює аритмогенність, може знижувати ефективність β-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи) з підвищенням ризику артеріальної гіпертензії та побічних серцево-судинних реакцій. Застосування фенілефрину гідрохлориду з індометацином та бромкрептином може спричинити тяжку артеріальну гіпертензію. Алкалоїди раувольфії зменшують терапевтичний ефект фенілефрину гідрохлориду. α-адреноблокатори (фентоламін), фенотіазини, фуросемід та інші діуретики перешкоджають вазоконстрикції. При одночасному застосуванні фенілефрину гідрохлориду з атропіном може спостерігатися тахікардія. Препарат знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, підвищує альфа-адреностимулюючу активність фенілефрину.

Значно збільшити пригнічувальну дію хлорфенаміну малеату може одночасне застосування препарату зі снодійними засобами, барбітуратами, заспокійливими засобами, нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними аналгетиками, етанолвмісними засобами. Як і інші антигістамінні препарати, хлорфенаміну малеат сприяє седативному ефекту, який спричиняють депресанти центральної нервової системи при їх одночасному застосуванні, посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів та засобів, що пригнічують центральну нервову систему (транквілізатори, барбітурати). Трициклічні антидепресанти посилюють симпатоміметичну дію препарату. Хлорфенамін одночасно з інгібіторами МАО може призвести до гіпертонічного кризу, нервового збудження, гіперпірексії. Не рекомендується застосування препарату хворим, які застосовують інгібітори моноаміноксідази або закінчили терапію ними менше двох тижнів тому.

Мапротилін (чотирициклічний антидепресант) та інші препарати антихолінергічної дії: може посилитись антихолінергічна дія цих препаратів або таких антигістамінних засобів як хлорфенамін.

Хлорфенаміну малеат пригнічує метаболізм фенітоїну та підвищує його токсичність.

Глюкокортикостероїди при одночасному застосуванні з хлорфенаміну малеатом збільшують ризик розвитку глаукоми.

Була відзначена несумісність хлорфенаміну малеату з кальцію хлоридом, канаміцину сульфатом, норадреналіном, фенобарбіталом.

Не застосовувати одночасно з алкоголем. Хлорфенаміну малеат при одночасному застосуванні з алкоголем потенціюють дію один одного.

 

Особливості застосування.

Застосовувати з обережністю особам, схильним до підвищення артеріального тиску.

Необхідно порадитись з лікарем стосовно можливості застосування препарату пацієнтам з порушеннями функцій нирок і печінки.

Не перевищувати вказане дозування. Слід уникати одночасного застосування з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, судинозвужувальними препаратами для лікування риніту, а також лікарськими засобами, що містять парацетамол.

Перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем пацієнтам із утрудненим сечовипусканням, хворобою Рейно (що може проявлятися виникненням болю у пальцях рук та ніг у відповідь на холод або стрес).

Максимальна тривалість застосування без консультації лікаря – 3 дні (при тривалому застосуванні препарату можливе ураження печінки, нирок та системи кровотворення). Необхідно проконсультуватися з лікарем, якщо загальний стан:

не поліпшується протягом 7 днів;

супроводжується гарячкою, що тримається довше 3 днів;

спостерігаються симптоми, які включають біль у горлі, що не минає більше 3 днів та супроводжується гарячкою, головним болем, висипаннями, нудотою або блюванням.

Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовувати протягом тривалого періоду, необхідно здійснювати контроль функціонального стану печінки та картини периферичної крові. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З обережністю застосовувати при захворюваннях печінки та нирок через підвищений ризик виникнення побічних ефектів препарату та передозування.

Під час прийому препарату не рекомендується застосовувати інші препарати, до складу яких входить парацетамол, симпатоміметики (фенілефрин, псевдоефедрин), барбітурати, транквілізатори, оскільки при одночасному прийомі з парацетамолом можуть спричиняти порушення функції печінки.

Фенілефрин може сприяти помилковому позитивному результату допінг-контролю у спортсменів.

Фенілефрин, що входить до складу препарату, може спричинити напади стенокардії.

Небезпека передозування виникає у хворих із нециротичним алкогольним захворюванням печінки.

При застосуванні препарату необхідно уникати прийому алкоголю.

З обережністю застосовувати при компенсованій серцевій недостатності, пацієнтам, у яких існує ризик виникнення судомних нападів, пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, персистуючим або хронічним кашлем, який виникає внаслідок куріння чи емфіземи легень, коли кашель супроводжується надлишковою секрецією харкотиння, пацієнтам із вродженим подовженим інтервалом QT або у випадках тривалого прийому препаратів, що можуть продовжувати QT інтервал.

Натрію метилпарагідроксибензоат та пропілпарагідроксибензоат можуть спричиняти алергічні реакції.

Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту, не вживати надмірну кількість кухонної солі, якщо застосовується цитрат.

Цей лікарський засіб містить натрію 37,24 мг/10 мл сиропу. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Зберігати препарат у недоступному для дітей місці.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат застосовується лише для лікування дітей.

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат застосовувати лише для лікування дітей.

Препарат може викликати сонливість, тому з обережністю застосовувати його при роботі з точними механізмами. Можливий розвиток сонливості у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та серцево-судинними захворюваннями.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують внутрішньо після вживання їжі, запиваючи достатньою кількістю води.

Разова доза для дітей віком від 6 до 12 років становить 10 мл (мірна кришечка додається). Не застосовувати більше 3 раз на добу. Інтервал між прийомами повинен бути не менше 4-6 годин.

Тривалість лікування не повинна перевищувати 3 діб.

Не приймати з іншими засобами, що містить парацетамол.

 

Діти.

Препарат призначений для застосування дітям віком від 6 до 12 років.

Не застосовувати дітям віком до 6 років.

 

Передозування.

Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли більше 10 г, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла, може призвести до гепатоцелюлярного некрозу з розвитком енцефалопатії з порушенням свідомості, крововиливами, гіпоглікемією, гіпоглікемічною комою, печінковою комою, набряком мозку, в окремих випадках – з летальним наслідком.

Симптоми передозування парацетамолу у перші 24 години: підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, головний біль, блідість, запаморочення, порушення сну, сонливість, безсоння, загальна слабкість, порушення серцевого ритму, тахікардія, рефлекторна брадикардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, нудота, блювання, дратівливість, неспокій, анорексія та абдомінальний біль. Підвищується активність печінкових трансаміназ, збільшується концентрація білірубіну і знижується рівень протромбіну. У тяжких випадках можливе виникнення порушення свідомості, порушення орієнтації, галюцинацій, судом та аритмій. Ознаки ураження печінки можуть проявлятися через 12–72 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При гострому передозуванні пошкодження печінки може призвести до токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, коми та летального наслідку. Були повідомлення про виникнення панкреатиту та аритмії.

Гостре порушення функцій нирок з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією, нефротоксичністю (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, гостра ниркова недостатність) і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки.

При тривалому застосуванні у високих дозах можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Вважається, що додаткова кількість токсичних метаболітів при передозуванні незворотно зв’язується з тканинами печінки.

Прийняття 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм чи іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія).

Передозування, обумовлене дією фенілефрину, може спричинити підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, головний біль, запаморочення, безсоння, сонливість, неспокій, порушення свідомості, зміни поведінки, делірій, порушення серцевого ритму, тахікардію, екстрасистолію, аритмію, тремор, гіперрефлексію, судоми, нудоту, блювання, дратівливість, неспокій, підвищення артеріального тиску.

При передозуванні хлорфенаміну малеату стан може варіювати від пригніченого (седація, апное, колапс) до збудженого (безсоння, галюцинації, неспокій, тремор та судоми). Додатково спостерігаються: запаморочення, шум у вухах, атаксія, зниження гостроти зору та артеріальна гіпотензія. Можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми, включаючи мідріаз, фотофобію, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла, атонію кишечнику. Пригнічення ЦНС супроводжується розладами дихання та порушеннями роботи серцево-судинної системи (зменшення частоти пульсу, зменшення артеріального тиску аж до судинної недостатності).

Лікування.

При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням, або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. При передозуванні необхідно вжити заходи щодо видалення залишків препарату зі ШКТ та промити шлунок, прийняти активоване вугілля. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірюватис через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Провод

Нет аналогов