Рецептурный
ГЕЕРДИН ПОР.Д/ИН.20МГ ФЛ.#1 купить в Харькове Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ГЕЕРДИН ПОР.Д/ИН.20МГ ФЛ.#1 купить в Харькове

Артикул: 27168
Производитель: МИЛИ ХЕЛСКЕРЕ
Нет в продаже
Производитель: МИЛИ ХЕЛСКЕРЕ
ATC: A02BC04
Международное название: Rabeprazole
Действующие вещество: рабепразолу натрію 20 мг
Применение: Пептична виразка шлунка; пептична виразка дванадцятипалої кишки; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ); хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунка в стадії загострення; невиразкова диспепсія; ерадикація Helіcobacter pylorі (

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ГЕЕРДІН

(GEERDIN)

 

 

Склад:

діюча речовина: рабепразол;

1 флакон містить рабепразолу натрію 20 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію карбонат.

 

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для ін'єкцій.

 

Фармакотерапевтична група.

Інгібітори протонної помпи. Код АТС A02B C04.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Рабепразол у вигляді ліофілізованого порошку для приготування розчину для ін'єкцій призначають у випадках, коли застосування пероральної форми неможливе, а саме:

загострення пептичної виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки з кровотечею та тяжкими ерозіями;

короткочасне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з ерозіями та виразками;

профілактика аспірації кислим вмістом шлунка;

синдром Золлінгера-Еллісона.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до рабепразолу натрію, заміщених бензимідазолів або до будь-якого іншого інгредієнта препарату. Не застосовувати разом з атазановіром.

 

Спосіб застосування та дози.

Внутрішньовенне призначення рабепразолу рекомендовано лише у тих випадках, коли пероральне застосування неможливе. Як тільки стає можливим призначення пероральної форми рабепразолу, внутрішньовенне призначення слід відмінити.

Рекомендована доза – 20 мг рабепразолу 1 раз на добу.

Приготований розчин слід вводити тільки внутрішньовенно.

Для введення у вигляді ін'єкції вміст флакону розчинити у 5 мл розчинника (вода для ін'єкцій, 0,9 % розчин натрію хлориду) та вводити у вену повільно – протягом 5–15 хв.

Для введення у вигляді внутрішньовенної інфузії вміст флакона спочатку розчинити у

5 мл води ін'єкцій, отриманий розчин переносять у флакон 0,9 % розчину натрію хлориду об’ємом 100 мл або у 5 % розчину глюкози об’ємом 100 мл. Перед введенням необхідно візуально оцінити повноту розчинення та виключити зміни кольору, наявність осаду та зміну прозорості розчину. Розчин об'ємом 100 мл вводити протягом 15-30 хв та використати протягом 4 годин. Невикористаний розчин зберігати не рекомендується.

 

Побічні реакції.

Побічні ефекти рабепразолу здебільшого незначні, помірні і швидко минають.

Інфекції та інвазії: інфекції, інтерстиціальна пневмонія.

Кров та лімфатична система: анемія, еритроцитопенія, панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, лімфопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз та гемолітична анемія.

З боку імунної системи: висипання та сухість у роті, реакції гіперчутливості, включаючи шок, анафілактоїдні реакції, кропив’янку, набряк обличчя, артеріальну гіпотензію та диспное; гострі системні алергічні реакції, що зазвичай зникають після припинення лікування.

З боку метаболізму: анорексія, гіпомагніємія, гіпонатріємія.

Психічні розлади: безсоння, сонливість, збудження, знервованість, депресія, сплутаність свідомості, делірій, кома.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість у кінцівках, оніміння кінцівок, гіпестезія, астенія, зниження сили стискання, порушення мови, дезорієнтація,

З боку органів зору: розлади зору, збільшення внутрішньоочного тиску.

Судинні розлади: периферичні набряки, гіпертензія, пальпітація.

З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, риніт, бронхіт, синусит, глосит, ангіоневротичний набряк, бронхіальний спазм.

З боку травного тракту: діарея, блювання, нудота, абдомінальний біль, запор, метеоризм, диспепсія, висип та сухість у роті, відрижка, гастрит, стоматит, порушення відчуття смаку, переповнення та важкості у шлунку, кандидоз, ентерит, езофагіт, хейліт, печія, метеоризм, геморой.

Розлади печінки і жовчовивідних шляхів: гепатит, фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця, печінкова енцефалопатія (у поодиноких випадках печінкова енцефалопатія спостерігалась у пацієнтів із цирозом печінки).

З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, мультиформна еритема, еритема, бульозні реакції та гострі системні алергічні реакції, свербіж, пітливість, токсичний епідермальний некроз (ТЕН), синдром Стівенса-Джонсона.

З боку кістково-м’язової системи: неспецифічний біль/біль у спині, міальгія, судоми ніг, артралгія, рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовивідної системи: гостра ниркова недостатність, інфекції сечовивідних шляхів, інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи: гінекомастія, посилення ерекції.

Загальні розлади та місцеві реакції: астенія/слабкість, грипоподібний синдром, нездужання, біль у грудях, спині, гарячка, озноб, жар, спрага, алопеція, посилення потовиділення, зміни у місці введення.

Результати досліджень: збільшення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ), ЛДГ, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, збільшення маси тіла, протеїнурія, збільшення рівня загального холестерину, тригліцеридів, азоту сечовини, підвищення рівню ТСГ, КФК, сечової кислоти, підвищення глюкози сечі, гіперамоніємія.

Побічні реакції, які мають клінічне значення:

Шок та анафілактичні реакції.

Панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз та гемолітична анемія.

Фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця.

Інтерстиціальна пневмонія.

Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівена-Джонсона, мультиформна еритема.

Гостра ниркова недостатність, інтерстиційний нефрит.

Гіпонатріємія.

Рабдоміоліз.

Побічні реакції, які мають клінічне значення та властиві інгібіторам протонної помпи:

Порушення зору.

Ангіоневротичний набряк, бронхіальний спазм.

Сплутаність свідомості.

 

Передозування.

Немає відомостей щодо передозування препаратом. Максимальний встановлений вплив не перевищував 180 мг рабепразолу натрію 1 раз на день під час лікування синдрому Золлінгера-Еллінсона. Можливе посилення симптомів побічної дії.

Лікування: при випадковому прийомі препарату у високих дозах слід проводити підтримуючу та симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає. Рабепразол натрію добре зв'язується з білками сироватки крові, тому погано виводиться при діалізі.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження безпеки застосування рабепразолу вагітним жінкам не проводились, тому застосування рабепразолу протипоказано у період вагітності.

Невідомо, чи проникає натрію рабепразол у грудне молоко. Відповідні дослідження не проводились, тому препарат не слід призначати жінкам у період годування груддю.

 

Діти.

Відсутній достатній досвід застосування препарату Геердін дітям, тому препарат не застосовують пацієнтам цієї вікової групи.

 

Особливості застосування.

Слід дотримуватися обережності при призначенні рабепразолу пацієнтам з відомою гіперчутливістю до ліків. Ризик перехресної гіперчутливості з іншими інгібіторами протонної помпи (ІПП) або заміщеними бензімідазолами не виключається.

При застосуванні препарату пацієнтами літнього віку слід пам’ятати, що рабепразол метаболізується виключно у печінці. Оскільки з віком фізіологічна функція печінки може послаблюватись, то у пацієнтів літнього віку можуть виникнути побічні реакції. Тому за пацієнтами літнього віку слід наглядати та дотримуватись рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування.

Перед початком лікування Геердіном необхідно виключити злоякісні новоутворення шлунка та стравоходу, оскільки прийом препарату може маскувати симптоми і відтермінувати виявлення пухлини.

Пацієнтів з тривалим курсом лікування рабепразолом слід регулярно обстежувати.

Ризик перехресної гіперчутливості з іншими інгібіторами протонної помпи або заміщеними бензимідазолами не виключається.

Повідомлялося про патологічні зміни крові (тромбоцитопенія та нейтропенія) при застосуванні рабепразолу. У більшості випадків іншої етіології не знаходили; випадки були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

Під час лікування рабепразолом рекомендується періодично проводити гематологічні та біохімічні тестування.

При застосуванні інгібіторів протонної помпи протягом трьох місяців та більше у пацієнтів може виникнути гіпомагніємія (симптоматична та асимптоматична), а також проявляються такі симптоми як аритмія, судоми, тетанія. У більшості пацієнтів лікування гіпомагніємії вимагало припинення прийому препаратів інгібіторів протонної помпи та призначення замісної коригуючої терапії препаратами магнію. Пацієнтам, які імовірно будуть тривало приймати ліки (наприклад дигоксин), або препарати, які можуть призвести до гіпомагніємії (наприклад діуретики), потрібно моніторувати рівень магнію у крові до початку та під час лікування.

Спостерігалися випадки відхилення від норми печінкових ферментів. У більшості випадків іншої етіології не знаходили; випадки були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функцій печінки не спостерігалося значної відміни частоти побічних ефектів при прийомі рабепразолу порівняно з контрольною групою відповідної статі та віку. Дослідження щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не проводились, тому слід з обережністю застосовувати рабепразол пацієнтами з тяжкою печінковою недостатністю. Дозу при печінковій недостатності необхідно знизити.

Внаслідок недостатньої кількості клінічних даних відносно внутрішньовенного застосування рабепразолу у хворих з істотним порушенням функцій печінки рабепразол таким хворим призначається у разі крайньої необхідності у половинній дозі (10 мг) під наглядом лікаря.

Відсутні клінічні дані щодо застосування рабепразолу пацієнтам із тяжкими порушеннями функцій нирок, тому не рекомендується призначати Геердін пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Функція щитовидної залози

Рекомендується слідкувати за функцією щитовидної залози під час лікування рабепразолом.

Особливості проведення дихальних тестів

Результати С-уреазних дихальних тестів можуть бути псевдонегативними під час прийому інгібіторів протонної помпи, таких як рабепразол, та антибіотиків, таких як амоксицилін, кларитроміцин та метронідазол. Тому для визначення наявності Helicobacter pylori дихальні тести слід проводити не раніше ніж через 4 тижні після закінчення лікування такими препаратами.

При застосуванні препарату є ризик переломів. Деякі обсерваційні дослідження припускають, що інгібітори протонної помпи можуть підвищувати ризик остеопороз-залежних переломів стегна, зап’ястку та хребців. Ризик переломів зростав у пацієнтів, які тривало (більше 1 року) отримували високі дози ІПП.

Обережно слід застосовувати препарат пацієнтам з дихальною недостатністю.

Одночасне застосування атазанавіру та рабепразолу протипоказане (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікування інгібіторами протонної помпи, включаючи рабепразол, підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими збудниками як Salmonella, Campylobacter та Clostridium defficille.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У разі виникнення запаморочення, сонливості рекомендується уникати керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Система CYP-450

Рабепразол натрію метаболізується системою печінкових ферментів CYP-450, а саме CYP2C19 та CYP3A4.

Рабепразол натрію не має фармакокінетичних чи клінічно значущих взаємодій з варфарином, фенітоїном, теофіліном чи діазепамом, кожен з яких метаболізується CYP-450.

Взаємодії, що викликані пригніченням секреції шлункової кислоти

Натрію рабепразол викликає сильне та тривале зниження продукування шлункової кислоти. Таким чином, рабепразол у принципі може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН шлункового вмісту. Одночасне застосування рабепразолу натрію та кетоконазолу або ітраконазолу може призвести до зниження концентрації останніх у плазмі, а застосування з дигоксином може призвести до підвищення концентрації останнього. Таким чином, окремим пацієнтам, які застосовують зазначені препарати разом з рабепразолом, слід перебувати під наглядом для визначення необхідності коригування дози.

Антациди

Не спостерігалося взаємодії рабепразолу з антацидами, такими як алюмінію чи магнію гідроксид.

Атазанавір

Одночасне застосування атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг один раз на добу) або атазанавіру 400 мг з ланзопразолом (60 мг один раз на добу) призводить до значного зниження експозиції атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від рН. Очікуються схожі результати від застосування інших інгібіторів протонної помпи. Інгібітори протонної помпи, включаючи рабепразол, протипоказано застосовувати у комбінації з атазанавіром (див. розділ «Особливості застосування», «Протипоказання»).

Їжа

Вживання їжі з низьким вмістом жирів не впливає на абсорбцію рабепразолу натрію. Прийом рабепразолу натрію з жирною їжею може затримати абсорбцію на 4 години і більше, проте максимальна концентрація та рівень абсорбції залишаються незмінними.

Циклоспорин

In vitro рабепразол натрію інгібує метаболізм циклоспорину. Цей рівень інгібування аналогічний рівню інгібування омепразолом.

 

1) Лікарські засоби, які протипоказані для одночасного застосування з рабепразолом

Лікарський засіб

Ознаки, симптоми, лікування

Механізм та фактори ризику

Атазанавіру сульфат

Терапевтична дія атазанавіру може зменшитися

Завдяки своїй антисекреторній дії рабепразол підвищує рН шлунку, зменшує розчинність атазанавіру сульфату і тим самим знижує його концентрацію в плазмі крові.

 

2) Лікарські засоби, які слід призначати з обережністю.

Лікарський засіб

Ознаки, симптоми, лікування

Механізм та фактори ризику

ДигоксинМетилдигоксин

 

 

 

 

 

 

Рівень концентрації дигоксину та метилдигоксину в крові може збільшитися

Завдяки своїй

антисекреторній дії рабепразол може збільшувати рН шлунка, що призводить до прискореної абсорбції дигоксину та метилдигоксину

Ітраконазол

Гефітініб

Нет аналогов