Рецептурный
СИНГЛОН ТАБ. 10МГ №28 купить в Славутиче Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

СИНГЛОН ТАБ. 10МГ №28 купить в Славутиче

Артикул: 49714
Производитель: ГЕДЕОН РИХТЕР
Нет в продаже
Производитель: ГЕДЕОН РИХТЕР
ATC: R03DC03
Международное название: Montelukast
Действующие вещество: 10 мг монтелукасту (у формі натрію монтелукасту – 10,4 мг)

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

СИНГЛОН®

(SINGLON®)

 

Склад:

діюча речовина: монтелукаст;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 10 мг монтелукасту (у формі натрію монтелукасту – 10,4 мг);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол, заліза оксид жовтий (E 172).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, круглі, двоопуклі, жовтого кольору, з рельєфним надписом «R 15» з одного боку, діаметром близько 8 мм.

 

Фармакотерапевтична група.

Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів.

Код АТХ R03D C03.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв'язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми у дихальних шляхах людини, і спричиняють такі реакції як бронхоспазм, гіперсекреція, посилення проникності судин і збільшення кількості еозинофілів.

Перорально введений монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв'язується з CysLT1-рецепторами. Відомо, що монтелукаст пригнічує бронхоспазм після інгаляції LTD4 у дозі 5 мг. Бронходилатація спостерігається упродовж 2 годин після перорального застосування; цей ефект є адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами. Лікування монтелукастом пригнічувало як ранню, так і пізню фази бронхоконстрикції, спричиненої антигенною стимуляцією. Монтелукаст зменшує кількість еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей порівняно з плацебо. Відомо, що прийом монтелукасту значно зменшував кількість еозинофілів у дихальних шляхах (за аналізом мокротиння). У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років монтелукаст зменшує кількість еозинофілів периферичної крові порівняно з плацебо та покращує клінічний контроль бронхіальної астми.

Лікування монтелукастом покращує денні та нічні симптоми астми, доповнює клінічний ефект інгаляційних кортикостероїдів, знижує річну частоту епізодів загострення астми і необхідність використання бета-агоніста.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Монтелукаст швидко всмоктується після перорального прийому. Після застосування дорослими натще таблеток 10 мг, вкритих плівковою оболонкою, середня максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові досягалася через 3 години (Tmax). Середня біодоступність при пероральному застосуванні становила 64 %. Вживання звичайної їжі не впливало на біодоступність і на Cmax при пероральному застосуванні препарату. Безпека і ефективність були підтверджені під час клінічних досліджень, які проводилися із застосуванням таблеток 10 мг, вкритих плівковою оболонкою, незалежно від часу прийому їжі.

Для таблеток жувальних 5 мг, показник Cmax у дорослих досягався через 2 години після перорального прийому. Середня біодоступність у разі перорального застосування становить 73 % і знижується до 63 % у разі прийому зі звичайною їжею.

Після прийому натще таблеток жувальних 4 мг, у дітей віком від 2 до 5 років показник Cmax досягається через 2 години після прийому препарату. Середнє значення Cmax на 66 % вище, а середнє Cmin нижче, ніж у дорослих після прийому таблеток 10 мг.

Розподіл

Понад 99 % монтелукасту зв'язується з білками плазми крові. Об'єм розподілу монтелукасту у рівноважному стані в середньому становить від 8 до 11 літрів. У ході досліджень на щурах із застосуванням радіоактивно міченого монтелукасту, проникнення через гематоенцефалічний бар'єр було мінімальним. Крім того, концентрації міченого радіоізотопом матеріалу в усіх інших тканинах через 24 години після введення препарату також виявилися мінімальними.

Метаболізм

Монтелукаст активно метаболізується. Під час досліджень із застосуванням терапевтичних доз, метаболіти монтелукасту не виявляються у плазмі крові (у рівноважному стані) у дорослих пацієнтів і пацієнтів дитячого віку.

Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми CYP ЗА4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP ЗА4) не змінював фармакокінетичні показники монтелукасту у здорових добровольців, які отримували 10 мг монтелукасту на добу. Згідно з результатами досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини, терапевтичні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічують цитохроми Р450 ЗА4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення

Кліренс монтелукасту з плазми крові у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту, міченого ізотопом, 86 % речовини виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2 % – із сечею. Цей факт у поєднанні з даними про біодоступність монтелукасту при пероральному застосуванні свідчить, що монтелукаст і його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів

Пацієнтам із порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Досліджень з участю пацієнтів з порушенням функції нирок не проводили. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок не вважається необхідною. Дані щодо фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (понад 9 балів за класифікацією Чайлда-П'ю) відсутні.

У разі прийому високих доз монтелукасту (у 20 та 60 разів вищих за дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не відзначався у разі прийому рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

• Лікування бронхіальної астми:

– як додатковий засіб лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою легкого та середнього ступеня тяжкості, яка недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також у разі недостатнього контролю астми короткодіючими β-агоністами, що застосовуються у разі потреби. У пацієнтів з астмою, які приймають Синглон®, цей препарат також полегшує симптоми сезонного алергічного риніту.

• Профілактика астми, основним компонентом якої є бронхоспазм, спричинений фізичним навантаженням.

• Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.

 

Протипоказання.

• Гіперчутливість до монтелукасту або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

• Дитячий вік до 15 років (для дозування 10 мг).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Синглон® можна призначати разом з іншими препаратами, що зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікування бронхіальної астми. Під час досліджень взаємодії між лікарськими засобами клінічна доза монтелукасту не мала важливого клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки монтелукаст метаболізується за допомогою CYP ЗА4, 2С8 і 2С9, необхідно дотримуватися обережності, особливо стосовно дітей, якщо монтелукаст призначати одночасно з індукторами CYP ЗА4, 2С8 і 2С9, наприклад фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

Дослідження in vitro продемонстрували, що монтелукаст є потужним інгібітором

CYP 2С8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (маркерний субстрат; препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2С8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2С8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2С8 і меншою мірою 2С9 та ЗА4. У ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітору CYP2C8 і 2С9), гемфіброзил підвищував системний вплив монтелукасту у 4,4 раза. У разі одночасного застосування з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2С8, корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP2C8 (наприклад, з триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, потужним інгібітором CYP ЗА4, не призводило до істотного підвищення системного впливу монтелукасту.

 

Особливості застосування.

Пацієнтів необхідно попередити, що Синглон® для перорального застосування ніколи не слід використовувати для лікування гострих нападів бронхіальної астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат невідкладної допомоги. У разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості β-агоніста короткої дії, ніж зазвичай.

Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдами.

Відсутні дані на підтвердження того, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшувати у разі одночасного застосування монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають Синглон® (див. розділ «Побічні реакції»). Оскільки на ці явища можуть впливати інші фактори, невідомо, чи пов'язані ці явища із застосування препарату Синглон®. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами та/або їх доглядальниками. Пацієнтам та/або доглядальникам слід надати вказівки про те, щоб вони повідомляли своєму лікарю про виникнення таких змін.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, у тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи супроводжувана клінічними проявами васкуліту (так званий синдром Чарга-Строса), лікування якого здійснюється шляхом системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов'язані зі зменшенням дози або припиненням застосування кортикостероїдного препарату. Можливий взаємозв’язок між антагоністами лейкотрієнових рецепторів та появою синдрому Чарг-Строса неможливо спростувати або підтвердити. Лікарі повинні пам'ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипу, погіршання легеневої симптоматики, ускладнень з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити і переглянути їх схему лікування.

Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспірин-залежною бронхіальною астмою застосовувати аспірин або інші нестероїдні протизапальні засоби.

Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дослідження на тваринах не продемонстрували будь-якого шкідливого впливу препарату на вагітність або розвиток ембріона/плода.

Обмежена інформація, знайдена у базі даних вагітностей, не вказує на причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням препарату Синглон® і виникненням мальформацій (таких як дефекти кінцівок), про які рідко повідомлялося за даними всесвітнього післяреєстраційного досвіду застосування препарату.

Синглон® можна застосовувати у період вагітності лише у тому разі, якщо це вважається абсолютно необхідним.

Годування груддю. Дослідження на щурах продемонстрували, що монтелукаст проникає у грудне молоко. Невідомо, чи виводиться монтелукаст з грудним молоком у жінок.

Синглон® можна застосовувати у період годування груддю лише у тому разі, якщо це вважається абсолютно необхідним.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не очікується впливу монтелукасту на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами. Проте у окремих пацієнтів може виникати сонливість та/або запаморочення, таким пацієнтам під час прийому препарату Синглон® слід утриматися від керування автомобілем або іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Доза для пацієнтів (віком від 15), які хворіють на бронхіальну астму або бронхіальну астму з супутнім сезонним алергічним ринітом, становить 10 мг (1 таблетка) 1 раз на добу, увечері, незалежно від вживання їжі. Для полегшення симптомів алергічного риніту час застосування препарату слід підбирати індивідуально.

Загальні рекомендації

• Терапевтичний ефект препарату Синглон® на показники контролю бронхіальної астми триває 1 добу. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Пацієнтам необхідно рекомендувати продовжувати приймати Синглон® навіть у разі досягнення контролю симптомів бронхіальної астми, а також у періоди загострення бронхіальної астми;

• Синглон® не слід застосовувати з іншими засобами, що містять ту ж саму діючу речовину – монтелукаст;

• Пацієнти літнього віку, пацієнти з нирковою недостатністю або печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості не потребують корекції доз. Дані щодо пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня відсутні. Дози препарату для чоловіків і жінок однакові.

Лікування препаратом Синглон® залежно від інших способів лікування бронхіальної астми.

• Синглон® можна додавати до вже існуючого курсу лікування пацієнта.

• Інгаляційні кортикостероїди: Синглон® можна застосовувати як додатковий засіб лікування пацієнтів, які не досягають задовільного клінічного контролю захворювання шляхом застосування інгаляційних кортикостероїдів у комплексі з короткодіючими

β-агоністами, що застосовуються у разінеобхідності.

• Синглон® не має різко замінювати інгаляційні кортикостероїди.

 

Діти.

Препарат Синглон®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг, застосовувати дітям віком від 15 років.

Дітям віком до 15 років застосовувати препарат Синглон®, таблетки жувальні по 4 мг, та Синглон®, таблетки жувальні, по 5 мг.

Безпека та ефективність у дітей віком до 2-х років не встановлені.

 

Передозування.

Спеціальна інформація щодо передозування препарату Синглон® відсутня. У ході досліджень хронічної бронхіальної астми монтелукаст призначали у дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22-х тижнів, а у короткочасних дослідженнях – у дозах до 900 мг/добу протягом приблизно 1-го тижня; ці дози не спричиняли будь-яких клінічно важливих побічних реакцій.

Протягом періоду післяреєстраційного застосування та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування препарату Синглон®. Вони включали прийом препарату дорослими і дітьми у дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно

61 мг/кг у дитини віком 42 місяці). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялося. Найчастіше спостерігалися побічні реакції, що відповідали профілю безпеки препарату Синглон®, які включали: біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

 

Побічні реакції.

Про побічні реакції повідомлялося з частотою >1/100–<1/10. Відомо, що у разі довготривалого лікування препаратом дорослих та дітей профіль безпеки не змінювався. Повідомлялося про такі побічні ефекти, розподілені за класами систем органів:

Нет аналогов