Рецептурный
РИГЕВИДОН ТАБ. №21 купить в Ирпене Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

РИГЕВИДОН ТАБ. №21 купить в Ирпене

Артикул: 12940
Производитель: ГЕДЕОН РИХТЕР
Нет в продаже
Производитель: ГЕДЕОН РИХТЕР
ATC: G03AA07
Международное название: Levonorgestrel and ethinylestradiol
Действующие вещество: левоноргестрелу 0,15 мг та етинілестрадіолу 0,03 мг
Применение: Контрацепція.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

РИГЕВІДОН

(RIGEVIDON)

 

Склад:

діючі речовини: левоноргестрел, етинілестрадіол;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить: левоноргестрелу 0,15 мг та етинілестрадіолу 0,03 мг;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, натрію кармелоза, повідон К-30, поліетиленгліколь (макрогол 6000), коповідон, титану діоксид (Е 171), кальцію карбонат, сахароза.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, діаметром 6 мм.

 

Фармакотерапевтична група. Гормональні контрацептиви для системного застосування.

Код АТХ G03A A07.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Контрацептивний ефект таблеток Ригевідон заснований на взаємодії різних механізмів, найважливішими з яких є гальмування овуляції і зміна цервікальної секреції.

Фармакокінетика.

Левоноргестрел.

Всмоктування: при внутрішньому застосуванні левоноргестрел всмоктується швидко та повністю з кишково-шлункового тракту. Біологічна доступність практично 100 % через відсутність первинного метаболізму.

Розподіл: більша частина левоноргестрелу зв’язується з білками плазми крові, в основному з альбумінами і глобуліном, що зв’язує статеві гормони.

Метаболізм: в основному полягає у відщепленні ∆ 4-3-оксо-групи та гідроксилюванні в положеннях 2 α, 1b і 16b, після чого відбувається кон’югація. Більшість метаболітів, які циркулюють у крові, є сульфатами 3α, 5b-тетрагідро-левоноргестрелу. Екскреція препарату відбувається в основному у формі глюкуронідів. Деяка кількість первинного левоноргестрелу також циркулює у формі 17b-сульфату. Метаболічний кліренс відзначається індивідуальною мінливістю, яка може частково пояснити значні відмінності в концентрації левоноргестрелу, які спостерігаються у пацієнток.

Виведення: період напіввиведення левоноргестрелу показує індивідуальну мінливість і приблизно складає 36 годин в у мовах рівноважної концентрації препарату в плазмі крові. Левоноргестрел виділяється з сечею (40-68 %) і калом (16-48 %) у формі метаболітів (сульфатних і глюкуронідних кон’югатів).

Етинілестрадіол.

Всмоктування: етинілестрадіол всмоктується швидко і практично повністю, максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 1,5 години. Після пресистемної кон’югації і первинного метаболізму абсолютна біодоступність складає 60 %. Площа під кривою та Сmax можуть з часом незначно підвищуватися.

Розподіл: етинілестрадіол на 98 % зв’язується з білками плазми крові, в основному з альбумінами.

Метаболізм: етинілестрадіол розщеплюється шляхом пресистемної кон’югації. Проходить через стінку кишечнику (перша фаза метаболізму) та потрапляє у печінку, де відбувається кон’югація (друга фаза метаболізму). Найважливіші метаболіти першої фази метаболізму 2-OH-етинілестрадіол і 2-метоксиетинілестрадіол. Як етинілестрадіол, так і метаболіти першої фази виділяються у вигляді кон’югатів (сульфати і глюкуроніди) в жовч і потрапляють у печінково-кишковий обіг.

Виведення: етинілестрадіол виводиться з плазми крові з періодом напіввиведення, який в середньому складає 29 годин (26-33 годин); кліренс плазми крові варіюється в діапазоні

10-30 л/год. Виведення кон’югатів етинілестрадіолу і його метаболітів відбувається з сечою і калом у співвідношенні 1:1.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Пероральна контрацепція.

 

Протипоказання.

Комбіновані пероральні контрацептиви (КПК) не рекомендується застосовувати при наявності захворювань і патологічних станів, вказаних нижче. При розвитку таких захворювань при застосуванні КПК вперше прийом препарату слід негайно припинити:

- підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату;

- відома чи підозрювана вагітність;

- наявність або посилання в анамнезі на артеріальні або венозні тромбоемболічні захворювання (наприклад: тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда) в поєднанні з факторами ризика або без них (див. розділ «Особливості застосування»);

- наявність серйозних і множинних факторів ризику артеріального або венозного тромбозу (див. розділ «Особливості застосування»);

- наявність в анамнезі провісників тромбозу (наприклад, минуще порушення мозкового кровообігу або стенокардія);

- серцево-судинні захворювання (наприклад, хвороба серця, патологія клапанів серця, аритмії);

- тяжка артеріальна гіпертензія;

- цукровий діабет з проявами мікро- або макроангіопатіями;

- офтальмологічні розлади судинного походження;

- діагностовані або під підозрою гормонозалежні злоякісні пухлини статевих органів і молочних залоз;

- хвороби печінки в тяжкій формі наявні або в анамнезі, до тих пір, доки показники функцій печінки не повернуться у межі норми;

- наявність або вказівка в анамнезі на пухлини печінки (доброякісні або злоякісні);

- піхвова кровотеча невідомої етіології;

- мігрень в анамнезі з вогнищевою неврологічною симптоматикою.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії між КПК та іншими лікарськими препаратами можуть призвести до погіршення ефективності контрацептивного засобу та/або до проривної кровотечі та/або до неефективності даного методу контрацепції, тому перед застосуванням слід завжди вивчати інформацію по застосуванню супутнього лікарського засобу.

Лікарські засоби, які можуть вплинути на ефект КПК.

Лікарські взаємодії, які призводять до підвищення кліренсу статевих гормонів, можуть бути причиною проривної кровотечі та неефективності контрацептивного захисту. Даний ефект виявлено у гідантоїнів (наприклад, фенітоїну), барбітуратів, примідону, карбамазепіну і рифампіцину. Інші активні речовини, які можуть знижувати ефективність КПК, є окскарбазепін, топірамат і гризеофульвін.

Механізм їх дії, заснований на здатності даних речовин підвищувати активність печінкових ферментів. Максимальна індукція ферментів, як правило, спостерігається не раніше, ніж через 2-3 тижні після початку застосування цих препаратів, але може зберігатися впродовж не менше 4 тижнів після їх відміни. Випадки неефективності контрацептивних засобів також виявлялися при одночасному застосуванні антибіотиків, таких як ампіцилін і тетрациклін, але механізм дії залишається невідомим.

У разі короткочасного застосування будь-якого з цих препаратів, що спричиняють підвищення активності печінкових ферментів, рекомендується застосування додаткових бар’єрних методів контрацепції з моменту початку застосування даних препаратів, під час всього періоду лікування та впродовж 4 тижнів після їх відміни. Жінкам, які отримують зазначені антибіотики коротким курсом, необхідно тимчасово використовувати бар’єрні методи контрацепції одночасно з контрацептивними таблетками, тобто в період застосування супутнього лікарського засобу і впродовж 7 днів після його відміни. Якщо чергова упаковка таблеток препарату Ригевідон закінчиться раніше, ніж період часу, що вимагає застосування додаткових контрацептивних засобів, слід починати таблетки з наступної упаковки без перерви в застосуванні препарату. У цьому випадку «кровотечі відміни» не слід очікувати до того моменту, поки не закінчаться таблетки з другої упаковки. Якщо у пацієнтки не настала «кровотеча відміни» після завершення застосування таблеток з другої упаковки, вона повинна звернутися до лікаря для виключення вагітності. У разі тривалого застосування даних препаратів, пацієнткам рекомендується використання інших контрацептивних засобів.

Також повідомлялося, що протеази HIV (ритонавір) і нуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази (невірапін) та їх комбінації потенційно можуть збільшувати печінковий метаболізм.

Тролеандоміцин при сумісному застосуванні з КПК може збільшити ризик внутрішньопечінкого холестазу.

Звіробій звичайний (Hypericum perforatum).

Лікарські засоби з рослинної сировини на основі звіробою звичайного (Hypericum perforatum) не рекомендується призначати одночасно з даним препаратом, оскільки це призводить до потенційного зниження контрацептивного ефекту таблеток Ригевідон. Надходили повідомлення про проривні кровотечі і незаплановану вагітність. Зниження контрацептивного ефекту зберігається, щонайменше, 2 тижні з моменту припинення лікування звіробієм звичайним.

Вплив КПК на інші лікарські засоби.

Статеві стероїдні гормони можуть підвищувати концентрацію у плазмі крові циклоспорину, що може призводити до розвитку токсичних ефектів. Одночасне застосування ламотриджину і КПК може призвести до зниження концентрації у плазмі крові ламотриджину і погіршення контролю судомних нападів у жінок, які почали застосовувати КПК.

Лабораторні дослідження.

Застосування стероїдних контрацептивів може вплинути на результати певних лабораторних досліджень, включаючи біохімічні показники функцій печінки, щитовидної залози, функцій надниркової залози та нирок, концентрацію транспортних білків (наприклад, кортикостероїд-зв’язуючого глобуліну і ліпідної/ліпопротеїнової фракції), показники вуглеводного обміну та показники згортання крові і фібринолізу. Зміни зазвичай не перевищують лабораторних меж норми.

 

Особливості застосування.

Обстеження та клінічний огляд до призначення комбінованих пероральних контрацептивів (КПК).

Перед початком або відновленням застосування КПК необхідно зібрати повний особистий і сімейний анамнез пацієнтки, провести клінічний огляд і виключити вагітність. У ході огляду необхідно виявити протипоказання (див. розділ «Протипоказання») і застереження, описані в цьому розділі. Пацієнтка повинна уважно вивчити інструкцію для медичного застосування препарату і дотримуватися представленим у ній рекомендаціям. Впродовж усього терміну застосування пероральних контрацептивів не рідше 1 разу на рік повинен проводитися клінічний огляд. Частота і характер періодичних обстежень повинні бути визначені індивідуально для кожної пацієнтки.

Особливі попередження.

Загальні.

Пацієнтки повинні бути поінформовані про те, що пероральні контрацептиви не захищають від зараження ВІЛ-інфекцією (СНІДом) та іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом.

Куріння збільшує ризик розвитку серйозних побічних реакцій з боку серцево-судинної системи на тлі застосування КПК. Цей ризик підвищується з віком, залежить від кількості викурених сигарет і особливо високий у жінок віком від 35 років. Всім жінкам, що застосовують КПК, слід наполегливо рекомендувати відмовитись від куріння. Жінкам віком від 35 років, які курять, слід розглянути можливість призначення інших методів контрацепції.

При наявності будь-яких захворювань/факторів ризику, зазначених нижче, слід оцінити сприятливі ефекти КПК і можливі ризики їх застосування у конкретної жінки та обговорити з нею відповідні користь і ризик до того, як вона прийме рішення про використання таких препаратів. У разі першого прояву, погіршення або загострення будь-якого з даних захворювань або факторів ризику жінці слід проконсультуватися з лікарем. Потім лікар повинен прийняти рішення про переривання прийому КПК.

Порушення кровообігу.

Епідеміологічні дослідження показали що частота виникнення венозної тромбоемболії (ВТЕ) у жінок, яки застосовують пероральні контрацептиви з низьким вмістом естрогенів (< 50 мкг етинілестрадіолу) становить 20-40 випадків із 100000 жінок на рік, але цей ризик варіюється в залежності від кількості прогестогену. Це дорівнює 5-10 випадкам із 100000 жінок на рік для жінок, які не застосовують КПК. Застосування будь-якого комбінованого протизаплідного препарату збільшує ризик венозних тромбоемболічних захворювань (ВТЗ) порівняно з даними показниками у жінок, які не використовують КПК.

Ризик цих захворювань досягає максимуму на першому році застосування препаратів. Цей підвищений ризик менший за ризик венозних тромбоемболічних захворювань, виявлених у період вагітності, що становить 60 випадків на 100000 вагітностей (1-2 % цих випадків закінчуються летально).

В цілому, вірогідність появи тромбоемболічних захворювань при застосуванні пероральних протизаплідних засобів, які містять левоноргестрел і 30 мкг етинілестрадіолу – 20 випадків із 100000 жінок на рік.

Вкрай рідко надходили повідомлення про тромбози інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, мезентеріальних, ниркових вен, вен сітківки і артерій у жінок, які застосовували протизаплідні таблетки. Зв’язок розвитку даних явищ з використанням гормональних протизаплідних засобів не доказаний.

Ризик появи тромбоемболії (артеріальної і/або венозної) та мозкового кровообігу зростає:

з віком;

при обтяженому родинному анамнезі (наприклад, захворювання батька або брата, сестри в молодому віці). Якщо є вроджена схильність до тромбоемболічних захворювань, необхідно порадитися з фахівцем перед застосуванням препарату;

при тривалій іммобілізації, тяжких операціях, операціях на нижніх кінцівках, тяжких травмах. У зв’язку з тим, що ризик тромбоемболічних захворювань зростає у післяопераційному періоді, пропонується припинити застосування препарату за 4 тижні до запланованої операції і розпочинати застосування через 2 тижні після ремобілізації хворої;

при курінні (надмірне куріння і вік, особливо понад 35 років, є додатковими чинниками ризику);

при порушенні обміну жирів (дисліпопротеїнемія);

при ожирінні (індекс маси тіла вище 30 кг/м2);

при артеріальній гіпертензії;

при захворюваннях клапанів серця;

при миготливій аритмії (фібриляція передсердь);

при мігрені.

Немає єдиної думки щодо можливої ​​ролі варикозного розширення вен і поверхневого тромбофлебіту у розвитку або прогресуванні венозного тромбозу.

Прийом КПК у загальному випадку був асоційований із підвищеним ризиком розвитку гострого інфаркту міокарда або апоплексичного інсульту, який значною мірою залежить від наявності інших факторів ризику, наприклад, куріння, підвищення артеріального тиску і віку. Механізми впливу препарату Ригевідон на ризик розвитку гострого інфаркту міокарду не досліджувався.

Симптомами венозних або артеріальних тромботичних /тромбоемболічних захворювань, порушення мозкового кровообігу можуть бути:

незвичайний однобічний біль та/або набряк ніг;

раптовий гострий біль у грудях, незалежно від того, чи поширюється він у ліву руку;

раптова дихальна недостатність;

раптовий кашель без видимих ​​причин;

будь-який незвичний, гострий або тривалий головний біль;

раптова часткова або повна втрата зору;

диплопія;

нерозбірлива мова або афазія;

вертиго;

колапс з фокальним епілептичним нападом або без нього;

слабкість або дуже сильне оніміння, яке раптово вражає один бік або одну частину тіла;

розлади руху;

«гострий живіт».

У післяродовий період слід враховувати підвищений ризик виникнення венозної тромбоемболії.

До інших захворювань, які асоціюються з небажаними побічними реакціями з боку системи кровообігу, належать: цукровий діабет, системний червоний вовчак, гемолітично-уремічний синдром, хронічна запальна хвороба кишечнику (хвороба Крона або виразковий коліт) та серпоподібноклітинна анемія.

У разі збільшення частоти або тяжкості мігрені при застосуванні пероральних контрацептивів (що може бути продромальним або цереброваскулярним явищем) може стати причиною для негайного припинення застосування препарату.

Біохімічні фактори, які можуть вказувати на вроджену чи набуту схильність до венозного або артеріального тромбозу, включають: резистентність до активованого протеїну С, лейденівську мутацію V фактора, гіпергомоцистеїнемію, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, наявність антифосфоліпідних антитіл (антикардіоліпінових антитіл, вовчакового антикоагулянту) і дисліпопротеїнемія.

Пухлини.

Рак шийки матки. Деякі дослідження реєстрували підвищення частоти захворюваності на рак шийки матки серед жінок, які тривалий час застосовували комбіновані пероральні протизаплідні засоби, але результати неоднозначні. У формуванні раку шийки матки мають місце сексуальна поведінка та інші фактори такі як вірус папіломи людини, тому зв’язок між раком шийки матки і застосуванням комбінованих пероральних протизаплідних засобів неоднозначний.

Рак молочних залоз. Аналіз епідеміологічних досліджень показав, що жінки, які застосовували КПК, мають кілька підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози. Цей підвищений ризик поступово знижується впродовж 10 років після припинення застосування КПК. Оскільки рак молочної залози рідко зустрічається жінок молодше 40 років, зріст числа діагностованих випадків раку молочної залози у жінок, що застосовують КПК в даний час або в минулому − невисокий, порівняно з ризиком розвитку раку молочної залози впродовж всього періоду життя.

Докази причинно-наслідкового зв’язку в цих дослідженнях не представлені. Підвищення ризику може бути пов’язано з ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які використовували КПК, біологічними ефектами КПК або комбінацією обох зазначених факторів.

У жінок, що використовують оральні контрацептиви, рак молочної залози діагностується в дещо більш ранній стадії порівняно з жінками, які не використали КПК.

Пухлини печінки. При тривалому застосуванні статевих гормонів зрідка спостерігали доброякісні, дуже рідко – злоякісні пухлини печінки, які в окремих випадках можуть призвести до загрозливих для життя кровотеч у черевній порожнині. При появі вираженого гострого болю у верхній частині живота, збільшенні печінки або при появі ознак інтраперитонеальної кровотечі може виникнути підозра на наявність пухлини печінки. Це треба враховувати при постановці диференційованого діагнозу.

Інші стани.

Жінки з гіпертригліцеридемією або таким захворюванням у сімейному анамнезі схильні до підвищеного ризику виникнення панкреатиту при застосуванні КПК. Жінкам з гіперліпідемією, у разі їх рішення застосовувати КПК, слід перебувати під ретельним медичним наглядом.

Гострі або хронічні порушення функцій печінки можуть вимагати припинення застосування КПК, доки показники функцій печінки не нормалізуються. У пацієнтів із порушенням функцій печінки може сповільнюватися обмін стероїдних гормонів.

Повідомлялося про незначне підвищення артеріального тиску у багатьох жінок, що застосовували КПК, однак клінічні значущі підвищення відзначалися рідко. Тільки в даних рідкісних випадках негайне припинення застосування КПК було обґрунтовано. Якщо під час використання КПК при наявній гіпертензії постійно підвищуються рівні артеріального тиску або значні підвищення артеріального тиску не відповідають достатньою мірою на протигіпертонічне лікування, застосування КПК слід припинити. У деяких випадках використання КПК можна відновити, якщо нормальні значення артеріального тиску можуть бути досягнуті за допомогою гіпотензивної терапії.

Надходили повідомлення про розвиток або загострення таких захворювань при вагітності і при застосуванні КПК: жовтяниця і/або свербіж, пов’язаний із холестазом; утворення каменів у жовчному міхурі; порфірія; системний червоний вовчак; гемолітичний уремічний синдром; хорея Сиденгама; герпес вагітних; втрата слуху, пов’язана з отосклерозом. Однак наявність причинно-наслідкового зв’язку не доведено.

У жінок зі спадковим ангіоневротичним набряком

Нет аналогов