Рецептурный
ДЕНЕБОЛ ТАБ. 50МГ №10 купить в Славутиче Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ДЕНЕБОЛ ТАБ. 50МГ №10 купить в Славутиче

Артикул: 19330
Производитель: МИЛИ ХЕЛСКЕРЕ
Нет в продаже
Производитель: МИЛИ ХЕЛСКЕРЕ
ATC: M01AH02
Международное название: Rofecoxib
Действующие вещество: 50 мг рофекоксибу
Применение: Остеоартрит.Ревматоїдний артрит. Больо вий син-м різного генезу та інтенсивності. Захв-ня, які супроводжуються запаленням та больовим син-мом. В стоматології: стома тит, гінгівіт, пульпіт; в ЛОР-практиці: отит, синусит, ларингіт; тощо.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ДЕНЕБОЛ

(DENEBOL)

 

Склад:

діюча речовина: рофекоксиб;

1 таблетка містить 50 мг або 25 мг рофекоксибу;

допоміжні речовини:

для таблетки 25 мг - бетациклодекстрин, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію метилпарабен (Е 219), натрію пропілпарабен (Е 217), тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), барвник тартразин

(Е 102), барвник діамантовий (блакитний) (Е 133);

для таблетки 50 мг - бетациклодекстрин, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію метилпарабен (Е 219), натрію пропілпарабен (Е 217), тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), барвник тартразин

(Е 102), барвник діамантовий (блакитний) (Е 133).

 

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Коксиби. Код ATХ М01А Н02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Остеоартрит.

Ревматоїдний артрит.

Гострий больовий синдром різного ґенезу.

Альгодисменорея, зубний біль.

У післяопераційному періоді з приводу хірургічних втручань та у стоматології.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до рофекоксибу та до інших нестероїдних протизапальних засобів, інших компонентів препарату.

Астма, особливо спричинена застосуванням ацетилсаліцилової кислоти.

Активна пептична виразка або кровотеча шлунково-кишкового тракту, гострий риніт, поліпи носа, ангіоневротичний набряк, кропив’янка або інші алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП), включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) в анамнезі;

жінки репродуктивного віку, які можуть завагітніти і які не застосовують ефективну контрацепцію;

порушення функції печінки тяжкого ступеня (рівень альбуміну у сироватці крові <25 г/л або оцінка за шкалою Чайлд-П’ю ≥10), пацієнти зі встановленим кліренсом креатиніну <30 мл/хв.; запальні захворювання кишечнику; застійна серцева недостатність (клас ІІ-ІV за критеріями NYHA); діагностована ішемічна хвороба серця; облітеруючі захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання.

Лікування онкологічних хворих та пацієнтів, які належать до групи підвищеного ризику з боку серцево-судинної системи (перенесеними інфарктами, інсультами, артеріальною гіпертензією

(III ст), прогресуючими клінічними формами атеросклерозу).

Протипоказано застосовувати у пацієнтів старше 65 років.

 

Спосіб застосування та дози.

Застосовувати внутрішньо дорослим.

При лікуванні больового синдрому та первинної дисменореї рекомендована доза Денеболу –

50 мг 1 раз на добу, наступні дози – 25 мг або 50 мг 1 раз на добу у разі необхідності. Максимальна добова доза – 50 мг. Лікування проводити до зникнення гострого больового синдрому, але не більше 2 тижнів.

Остеоартрит і ревматоїдний артрит: рекомендована початкова доза рофекоксибу – 12,5 мг

1 раз на добу, яку можна збільшити до 25 мг 1 раз на добу, що є максимальною рекомендованою добовою дозою. Призначати курси по 4-6 тижнів.

Денебол застосовувати незалежно від прийому їжі.

Побічні реакції.

Кардіальні розлади: застійна серцева недостатність, набряки нижніх кінцівок, порушення мозкового та коронарного кровообігу, біль за грудиною, внутрішньочерепний крововилив із летальним наслідком, крововилив в око, оклюзія артерій або вен сітківки, інсульт, інфаркт міокарда, порушення ритму серцевих скорочень (брадикардія, миготлива аритмія, поява передчасного шлуночкового комплексу, тахікардія), гостра серцева недостатність, раптова зупинка серця, емболія легеневої артерії, нестабільна стенокардія, набряк легень.

З боку судин: артеріальна гіпертензія.

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, набряк легень, алергічний риніт, васкуліт, анафілактичний шок, анафілаксія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, у т.ч. висипання еритематозного типу, бульозний висип, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, фоточутливість, синдром Стівенса-Джонсона, кропив’янка, атопічний дерматит, свербіж, екхімоз, алопеція.

З боку шлунково-кишкового тракту:: диспепсія, печія, дискомфорт/біль в епігастральній ділянці, нудота; афтозний стоматит, виразки шлунка, кишечнику; шлунково-кишкова кровотеча., може виникнути діарея, метеоризм, блювання, дисфагія, запор, відрижка, гастрит, загострення запальних захворювань шлунково-кишкового тракту, перфорація шлунку/кишечнику, езофагіт, мелена, панкреатит, коліт/загострення коліту.

З боку гепатобіліарної системи: збільшення активності АЛТ, АСТ, іноді – гепатит, у т.ч. блискавичний, печінкова недостатність, некроз печінки.

З боку дихальної системи та органів середостіння: інфікування верхніх дихальних шляхів, синусити, бронхіти, грипоподібні симптоми, фарингіт, риніт, кашель, задишка, бронхоспазм.

Неврологічні розлади: сонливість, ослаблення швидкості мислення, запаморочення, головний біль, неспокій, депресія. Іноді виникає гіперестезія (парестезія), безсоння, виснаження, втомлюваність, асептичний менінгіт, марення, судоми ніг, тривожність, сплутаність свідомості, галюцинації, атаксія, зміна смакових відчуттів, загострення епілепсії, агевзія, аносмія.

З боку органів зору: може виникнути нечіткість зору, кон’юнктивіт,

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: отит, дзвін у вухах.

З боку нирок та сечовидільної системи: ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну, підвищення рівня азоту сечовини крові, інтерстеціальний нефрит, гіпонатріємія, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку системи крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, панцитопенія.

Інше: артралгія, міозит, порушення менструального циклу, гіперкаліємія.

 

Передозування.

Не було виявлено ознак передозування. Призначення дози 1 раз на добу рофекоксибу 1000 мг здоровим учасникам дослідження та багаторазові дози 250 мг/добу протягом 14 днів не виявили серйозної токсичності, можливе посилення проявів побічних реакцій.

Лікування. У разі передозування необхідно застосовувати загальновизнані заходи підтримки –клінічний контроль та симптоматичне підтримуюче лікування. Рофекоксиб не виділяється з кров’ю при гемодіалізі.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності або годування груддю препарат протипоказаний. При необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

 

Діти.

Не застосовувати дітям.

 

Особливості застосування.

Заборонено перевищувати рекомендовані дози. Максимальна добова доза – 50 мг.

У пацієнтів, які застосовували ЦОГ-2, спостерігалися ускладнення з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), у деяких випадках із летальним наслідком. Рекомендовано з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які при застосуванні НПЗП мають найвищий ризик розвитку ускладнень з боку ШКТ. До такої групи пацієнтів відносяться пацієнти літнього віку, пацієнти, які одночасно приймають будь-який інший НПЗП або ацетилсаліцилову кислоту, або пацієнти із такими захворюваннями ШКТ як виразка та шлунково-кишкова кровотеча в анамнезі.

Спостерігається подальше зростання ризику виникнення побічних ефектів інгібіторів ЦОГ-2 з боку ШКТ (виразки або інші ускладнення) при одночасному застосуванні високоселективних інгібіторів ЦОГ-2 та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У тривалих клінічних дослідженнях інгібіторів ЦОГ-2 значуща відмінність у безпечному застосуванні для ШКТ між селективними інгібіторами ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота порівняно з НПЗП + ацетилсаліцилова кислота не доведена.

Слід уникати одночасного застосування рофекоксибу та НПЗП, за винятком ацетилсаліцилової кислоти.

Оскільки ризики для серцево-судинної системи внаслідок прийому селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищуються зі збільшенням дози та тривалості лікування, при можливості слід застосувати найкоротші курси терапії та мінімальні ефективні дози. Слід періодично оцінювати потребу пацієнта у полегшенні симптомів та реакцію на терапію, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

При комбінованій терапії з антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий час. Не застосовувати як засіб профілактики серцево-судинних захворювань. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не замінюють ацетилсаліцилову кислоту у профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань, оскільки вони не мають антиагрегантних властивостей. Тому не слід припиняти антиагрегантну терапію.

Як і при застосуванні інших препаратів, здатних пригнічувати синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують рофекоксиб, спостерігалася затримка рідини та набряки. Тому рофекоксиб слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі серцеву недостатність, дисфункцію лівого шлуночка або артеріальну гіпертензію, а також пацієнтам з існуючими набряками будь-якої іншої етіології, оскільки інгібування простагландинів може призвести до погіршення функції нирок та затримки рідини. Також слід з обережністю призначати рофекоксиб пацієнтам, які приймають діуретики або мають інші причини для розвитку гіповолемії.

Як і всі НПЗП, рофекоксиб може призводити до розвитку артеріальної гіпертензії (АГ) чи погіршення перебігу вже існуючої АГ, а також сприяти зростанню частоти виникнення серцево-судинних ускладнень. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск на початку застосування рофекоксибу та протягом усього курсу лікування.

Порушення функції нирок або печінки та особливо порушення функції серця з великою вірогідністю можуть розвиватися у пацієнтів літнього віку, тому під час лікування рофекоксибом вони мають перебувати під постійним наглядом лікаря.

Пацієнтам із наявністю значних факторів ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (наприклад, пацієнтам з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курцям) рофекоксиб призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення «користь-ризик».

Рофекоксиб, як і інші НПЗП, може токсично впливати на нирки. Пацієнти з порушеною функцією нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки та пацієнти літнього віку належать до групи підвищеного ризику розвитку ниркової токсичності. Під час застосування рофекоксибу стан таких пацієнтів слід постійно контролювати.

У пацієнтів з підвищеним ризиком порушення ниркової перфузії застосування рофекоксибу, який інгібує синтез простагландинів, може призвести до зменшення ниркового кровотоку і погіршання функції нирок. Найбільша імовірність такої дії спостерігається у пацієнтів з наявністю в анамнезі тяжких порушень функції нирок, серцевої недостатності, цирозу печінки. У хворих із порушеною функцією нирок та печінки, серцевою недостатністю, протягом усього курсу лікування необхідно контролювати функцію нирок (кліренс креатиніну, загальну секрецію). У пацієнтів зі значною дегідратацією до початку терапії рекомендовано провести регідратацію.

Препарат може маскувати пропасницю та інші ознаки запалення, що можуть бути є проявами інфекції, що необхідно брати до уваги при призначенні рофекоксибу пацієнтам, які вживають його при інфекційних захворюваннях.

При застосуванні рофекоксибу повідомлялося про деякі випадки тяжких печінкових реакцій, включаючи блискавичні гепатити (деякі із летальним наслідком), некроз печінки та печінкову недостатність (деякі із летальним наслідком або такі, що потребували трансплантації печінки).

Якщо протягом лікування у пацієнта погіршиться функція будь-якої системи органів, зазначених вище, слід провести відповідні заходи та розглянути можливість припинення лікування рофекоксибом.

Рофекоксиб пригнічує CYP2D6, тому може знадобитися зниження дози препаратів, доза яких підбирається індивідуально та які метаболізуються за допомогою CYP2D6, хоча він не є потужним інгібітором цього ферменту.

Пацієнтам із низьким рівнем метаболізму CYP2С9 слід лікуватися з обережністю.

При застосуванні рофекоксибу дуже рідко повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри (деякі – з летальним наслідком), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик розвитку цих реакцій припадає на початковий етап лікування. У пацієнтів, які застосовували рофекоксиб, повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій гіперчутливості (анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк). При перших проявах висипу на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших проявах підвищеної чутливості застосування рофекоксибу слід припинити.

У пацієнтів, які одночасно застосовують варварин, спостерігалися випадки серйозної кровотечі. Рофекоксиб разом із варфарином або іншими антикоагулянтами для перорального застосування слід застосувати з обережністю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У період лікування слід утримуватись від керування автомобілем і виконання роботи, що потребує підвищеної уваги та швидкої реакції.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

НПЗП здатні знижувати ефект діуретиків та гіпотензивних засобів. Що стосується застосування НПЗП, ризик виникнення гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотної, може підвищуватися у деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів із дегідратацією або у пацієнтів літнього віку), при застосуванні комбінації НПЗП, включаючи рофекоксиб, разом з інгібіторами АПФ або антагоністами рецептора ангіотензину ІІ. Тому препарати у такій комбінації слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно проводити адекватну гідратацію. Слід ретельно контролювати функцію нирок після початку застосування комбінації препаратів та періодично проводити повторний контроль.

Вважається, що одночасне застосування НПЗП та циклоспорину або такролімусу посилює нефротоксичний ефект останніх. При одночасному застосуванні рофекоксибу та будь-якого з вищезазначених препаратів слід контролювати функцію нирок.

Рофекоксиб можна застосовувати з низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти, але він не заміщує останню у профілактиці серцево-судинних захворювань. Існує підвищений ризик утворення виразок або інших шлунково-кишкових ускладнень при одночасному застосуванні високоселективних інгібіторів ЦОГ-2 та низьких доз ацетилсаліцилової кислоти порівняно з монотерапією високоселективних інгібіторів ЦОГ-2.

Підвищує концентрацію метотрексату у плазмі крові на 23 %. Знижує ефективність гіпотензивної терапії інгібіторами АПФ. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе підвищення протромбінового часу.

Рифампіцин, рифаміцин знижують концентрацію рофекоксибу у плазмі крові на 50 %. Не впливає значною мірою на фармакокінетику преднізолону, гормональні контрацептиви для приймання внутрішньо (етиніл естрадіол, норетиндрол), дигоксину, антацидів, циметидину, кетоконазолу.

Препарат не варто застосовувати одночасно з гемостатиками, а також препаратами, які підвищують АТ.

Можливе підвищення АТ при застосуванні одночасно з препаратами та харчовими продуктами, які містять кофеїн.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Нестероїдний протизапальний засіб  – високоселективний інгібітор циклооксигенази-2. Має знеболювальні, жарознижувальні, протизапальні властивості. ЦОГ-2 активується у відповідь на запальний процес. Це призводить до синтезу та накопичення медіаторів запалення, зокрема простагландину Е2, що спричиняє запалення, набряк та біль. Протизапальна дія рофекоксибу здійснюється за рахунок пригнічення синтезу простагландинів шляхом інгібування ЦОГ-2.

У терапевтичних концентраціях рофекоксиб не пригнічує циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1). Таким чином, він не впливає на простагландини, які синтезуються за рахунок активації ЦОГ–1, і внаслідок цього не перешкоджає нормальним фізіологічним процесам, пов’ язаним з ЦОГ–1 у тканинах, особливо у шлунку, кишковому тракті та у тромбоцитах.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

При застосуванні внутрішньо добре всмоктується, біодоступність рофекоксибу у середньому становить 93 %. При щоденному прийманні препарату 1 раз на добу у дозі 25 мг максимальна концентрація (Сmax) у плазмі дорослих визначається приблизно через 2 години і становить 0,305 мкг/мл.

Розподіл. Приблизно 85 % рофекоксибу зв’язується в організмі з білками плазми крові при концентрації 0,05 – 25 мкг/мл.

Метаболізм. Рофекоксиб метаболізується у печінці. Основні метаболіти не інгібують ЦОГ-2.

Виведення. 72 % препарату виводиться із сечею у вигляді метаболітів, 14 % ‒ з фекаліями. Плазмовий кліренс при прийомі препарату у дозі 25 мг 1 раз на добу становить приблизно

120 мл/хв.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетка 25 мг - світло-зеленого/зеленого кольору круглі двоопуклі таблетки з тисненням «25» з одного боку та рискою - з іншого боку; допускаються вкраплення;

таблетка 50 мг - світло-зеленого/зеленого кольору круглі двоопуклі таблетки з тисненням «50» з одного боку та рискою - з іншого боку; допускаються вкраплення.

 

Термін придатності.

3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС у оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері у картонній коробці разом з інструкцією.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Мепро Фармасьютикалс Пріват Лімітед, Індія/

Mepro Pharmaceuticals Private Limited, India.

 

Місцезнаходження.

Unit II, Q-Роад, Фазе ІV, GIDC, Вадхван cіті, Сурендранагар, Гуджарат, ІН 363 035, Індія/

Unit II, Q-Road, Phase IV, GIDC, Wadhwan city, Surendranagar, Gujarat, IN 363 035, India.

 

Заявник.

Мілі Хелскере Лімітед, Велика Британія/

Нет аналогов