Рецептурный
ИНДОМЕТАЦИН ТАБ. 0,025Г №30 купить в Броварах Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ИНДОМЕТАЦИН ТАБ. 0,025Г №30 купить в Броварах

Артикул: 14990
Производитель: ЗДОРОВЬЕ ФК ООО
Выберите нужную аптеку:
Производитель: ЗДОРОВЬЕ ФК ООО
ATC: M01AB01
Международное название: Indometacin
Действующие вещество: індометацину 25 мг
Применение: Запльні та дегенеративні захворюваня опорно-рухового системи (ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкилозивний спондиліт, подагра); невралгії, міалгії, травматичне запалення м*яких тканин та опорно-рухового апарату; ревматизм, дифузні захворюваня сполучної

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ІНДОМЕТАЦИН-ЗДОРОВ’Я

(INDOMETACIN-ZDOROVYE)

Склад:

діюча речовина: indometacin;

1 таблетка містить індометацину 25 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; кросповідон; тальк; барвник Жовтий захід FCF (Е 110); суха суміш «Akryl-eze white» білого кольору, що містить тальк, триетилцитрат, метакрилатний сополімер, натрію гідрокарбонат, титану діоксид (Е 171), кремнію діоксид, натрію лаурилсульфат.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Код АТС М01А В01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Застосовується для нетривалого симптоматичного лікування:

гострого і хронічного болю при запальних і дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, гострий і у стадії загострення ювенільний артрит, гострий і у стадії загострення хронічний анкілозивний спондилоартрит (хвороба Бехтєрева), напад подагри і подагричний артрит, псоріатичний артрит, хвороба Рейтера;

захворювань навколосуглобних тканин: тендиніти, бурсити, тендобурсити, тендовагініти;

больового синдрому і запалення після травм (у тому числі у спортсменів) і оперативних втручань;

дископатії, плекситу, радикулоневриту;

дисменореї.

 

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до компонентів препарату;

– підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або до інших протизапальних засобів із клінічним проявом астматичного нападу, ангіоневротичного набряку, кропив’янки або риніту в анамнезі;

– активна пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки або рецидиви (два або більше випадків доказаних виразок і кровотеч), виразковий коліт і/або ентероколіт;

– шлунково-кишкові кровотечі або перфорація в анамнезі, пов’язані із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі;

– одночасне застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи специфічні інгібітори циклооксигенази-2 через підвищений ризик виникнення небажаних ефектів;

– тяжка серцева недостатність;

– тяжка ниркова та печінкова недостатність;

– перед- і постопераційний біль при операції аортокоронарного обхідного шунтування.

 

Спосіб застосування та дози.

Призначають внутрішньо під час або після їди, не розжовуючи, запиваючи молоком.

Дорослим та дітям старше 14 років призначають у початковій дозі 25-50 мг 2-3 рази на день. При недостатньому терапевтичному ефекті дозу збільшують до 150 мг на день, розділяючи її на 3 прийоми. Максимальна добова доза – 200 мг. При тривалому застосуванні добова доза не має перевищувати 75 мг.

Хворим літнього віку необхідно приймати мінімальну дозу впродовж короткого терміну застосування і суворо дотримуватися зазначеного лікування через підвищену можливість появи побічних реакцій.

Подагра: для купірування гострого нападу подагри застосовують початкову дозу 100 мг, після чого приймають по 50 мг 3 рази на день до зняття болю.

 

Побічні реакції.

Виникаючі побічні ефекти залежать від індивідуальної чутливості, дозування препарату та тривалості лікування.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, вертиго, депресія, збудження, тривога, нервозність, сонливість, безсоння, судоми, периферична нейропатія, відчуття втоми, м’язова слабкість, мимовільні м’язові рухи, психічні розлади (деперсоналізація, психотичні епізоди), тривожність, парестезії, порушення орієнтації, дратівливість (у пацієнтів з депресією в анамнезі), посилення епілепсії і паркінсонізму, порушення свідомості, кома, дизартрія, асептичний менінгіт, порушення пам'яті, галюцинації, страх.

З боку травної системи: нудота, блювання, диспепсія, печія, анорексія, біль в епігастрії, запор або діарея, порушення смаку, гастроентерит, ерозивно-виразкові ураження, кровотечі і перфорації травного тракту; проктит, стриктури кишечнику, виразковий стоматит, гастрит, жовтяниця, метеоризм, кровотеча із сигмовидної кишки або із дивертикулу, розвиток виразкового коліту, хвороба Крона, регіональний ілеїт, мелена, гастрит, гематемезіс.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія/гіпотензія, пальпітації, тахікардія, аритмія, стенокардія; застійна серцева недостатність, тромботична мікроангіопатія.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, пригнічення діяльності кісткового мозку, апластична або гемолітична анемія, агранулоцитоз, анемія (вторинна щодо кровотеч травного тракту), тромбоцитопенія, тромбопластична мікроангіопатія, нейтропенія, дисеміноване внутрішньосудинне згортання, петехії, екхімоз.

Порушення функції печінки: підвищення сироваткових амінотрансфераз (AЛТ, AСТ), транзиторне підвищення рівня білірубіну, холестаз, фульмінантний гепатит.

Алергічні реакції: свербіж, кропив’янка, гарячка, вузликова еритема, шкірні висипання, почервоніння обличчя, світлочутливість, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, бульозні висипання, мультиформна еритема, анафілаксія, токсичний епідермальний некроз, анафілактичний шок, бронхоспазм, васкуліт, набряк легень, пурпура, випадання волосся, набряк мозку, загострення псоріазу, екзема.

З боку органів чуття: порушення чіткості зорового сприйняття, неврит зорового нерва, диплопія, відкладення на рогівці та пошкодження сітківки, кон'юнктивіт, біль у навколоочній ділянці, порушення слуху, шум у вухах, глухота.

З боку сечостатевої системи: гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, набряки, гостра ниркова недостатність, вагінальна кровотеча, збільшення і напруженість молочних залоз, гінекомастія; при тривалому застосуванні − папілярний некроз.

З боку обміну речовин: гіперглікемія, глюкозурія, гіперкаліємія, підвищення рівня сечовини, збільшення маси тіла, затримка рідини, підвищення рівня печінкових ферментів, підвищене потовиділення, прискорення хрящової дегенерації.

З боку дихальної системи: астматичні напади, носова кровотеча, легенева субтропічна еозинофілія, диспное, гострий респіраторний дистрес.

 

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, сильний головний біль, запаморочення, порушення пам’яті, дезорієнтація, сонливість. У більш тяжких випадках спостерігаються парестезії, оніміння кінцівок і судоми.

 

 

Лікування: відміна препарату, промивання шлунка і призначення активованого вугілля. Далі проводять симптоматичне лікування зі спостереженням протягом кількох днів за станом пацієнта для своєчасної діагностики можливої ульцерогенної дії і травної кровотечі. Не виводиться при гемодіалізі. Специфічного антидоту не існує.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності. Під час лікування слід припинити годування груддю, тому що індометацин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко.

 

Діти.

Препарат застосовують для лікування дітей старше 14 років.

 

Особливості застосування.

Побічну дію можна зменшити при застосуванні можливої найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого часу.

Побічні ефекти з боку травного тракту та печінки можна зменшити, якщо приймати індометацин під час або після їди, або при одночасному прийомі з молоком чи антацидами. Ризик появи побічних дій з боку травного тракту вищий при застосуванні високих доз НПЗЗ у пацієнтів із виразковою хворобою в анамнезі, особливо ускладненою крововиливом або перфорацією. Таким пацієнтам лікування НПЗЗ слід розпочинати з найнижчої можливої дози, приймаючи до уваги необхідність застосування протективних засобів (мізопростолу або інгібіторів протонного насоса).

Клінічні дослідження і епідеміологічні дані показують, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні) можуть бути пов'язані зі слабким підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ (інфаркт міокарда або інсульт). Немає достатніх даних, щоб виключити такий ризик для індометацину. Лікування індометацином пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій і/або судинно-мозковою хворобою необхідно проводити тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь. Таку оцінку треба проводити і до початку довгострокового лікування пацієнтів із факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, тютюнопаління).

Індометацин застосовують з особливою обережністю пацієнтам із гіперчутливістю до лікарських препаратів і харчових продуктів.

Індометацин слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюванням нирок (кліренс креатиніну <30 мл) через можливе ураження нирок.

Серйозні шкірні реакції (включаючи летальний наслідок) дуже рідко спостерігаються при застосуванні НПЗЗ і стосуються випадків ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона, токсичного епідермального некролізу. Найвищий ризик появи зазначених реакцій на початку лікування. Прийом лікарського засобу слід припинити ще при перших шкірних реакціях або інших ознаках гіперчутливості.

При прийомі лікарських препаратів з групи НПЗЗ існує ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів віком старше 65 років, пацієнтів із нирковою недостатністю, пацієнтів, які застосовують β-адреноблокатори, інгібітори АПФ і калійзберігаючі діуретики. Таким пацієнтам необхідно контролювати рівень калію у сироватці крові.

Слід бути обережними, призначаючи індометацин пацієнтам із психічними розладами, депресією, паркінсонізмом, епілепсією, хронічною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, а також пацієнтам із геморагічними діатезами та підвищеною схильністю до кровотеч у зв'язку з загостренням стану.

Слід обережно застосовувати препарат пацієнтам із порушеннями функцій нирок, печінки або серця, або станами, схильними до затримки рідини в організмі, оскільки індометацин викликає послаблення функції нирок та застій рідини.

Пацієнтам зі зниженим кровотоком, у яких ниркові простагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркової перфузії, нестероїдні протизапальні засоби можуть спровокувати виражену ниркову декомпенсацію. До групи ризику виникнення подібної реакції входять пацієнти з нирковою або печінковою дисфункцією, хворі на цукровий діабет, пацієнти літнього віку, пацієнти зі зниженим об'ємом міжклітинної рідини, застійною серцевою недостатністю, сепсисом, а також особи, які одночасно приймають нефротоксичні препарати. Таким пацієнтам необхідно контролювати функцію нирок під час прийому препарату. Слід бути обережними, застосовуючи препарат хворим на бронхіальну астму у зв'язку з можливістю виникнення бронхоспазму.

Кровотечі, виразки або перфорації травного тракту можуть з'явитися без попередніх симптомів, тому прийом препарату слід припинити. Хворі, які мають такі захворювання в анамнезі, мають попередити про це лікаря.

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з аномаліями сигмовидної кишки, виразковим колітом або хворобою Крона.

У пацієнтів можуть виникати відкладення на рогівці або аномалії сітківки, через це їм необхідно періодично проходити офтальмологічні дослідження.

Пацієнтам, які тривалий час приймають препарат, слід періодично проводити дослідження крові, функцій печінки або шлунка, щоб якомога раніше виявити будь-який небажаний вплив.

У поодиноких випадках прийом індометацину може маскувати прояви інфекційно-запального процесу, а також слід бути обережними при застосуванні живих вакцин. Слід пам'ятати про підвищений ризик кровотеч, оскільки індометацин пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам після хірургічних втручань, оскільки тривалість кровотеч у них може бути збільшена.

Застосування індометацину може знизити жіночу фертильність. Жінкам, які хочуть завагітніти, не можна застосовувати препарат.

У пацієнтів із системним червоним вовчаком і захворюваннями сполучної тканини можливе підвищення ризику розвитку вірусного менінгіту.

Препарат містить лактози моногідрат, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають концентрації уваги і підвищеної швидкості психомоторних реакцій, через можливість виникнення таких побічних явищ як запаморочення, сонливість тощо.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід уникати застосування двох чи більше нестероїдних протизапальних засобів у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення небажаних ефектів.

Не рекомендується одночасний прийом з ацетилсаліциловою кислотою та її похідними через підвищений ризик виникнення небажаних ефектів з боку травного тракту. Більше того, ацетилсаліцилова кислота може знизити рівень індометацину у крові.

При одночасному прийомі з антибактеріальними засобами може підвищуватися ризик виникнення судом, із ципрофлоксацином – ризик шкірних реакцій і нейротоксичність.

Одночасне застосування зальцитабіну та індометацину викликає зміни у їх фармакодинаміці.

Одночасне застосування зидовудину та індометацину підвищує ризик гематологічної токсичності. Ризик прояву токсичності індометацину підвищується при застосуванні з ритонавіром.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні з циклофосфамідом у зв'язку з виникненням водної інтоксикації. Індометацин здатний знижувати канальцеву секрецію метотрексату, таким чином посилюючи токсичність.

Слід з обережністю одночасно застосовувати з антидепресантами (селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну) через підвищення ризику кровотеч.

Дія похідних сульфонілсечовини може посилюватися нестероїдними протизапальними засобами. У поодиноких випадках одночасне застосування з метформіном може викликати метаболічний ацидоз.

 

З обережністю слід одночасно застосовувати з протиепілептичними препаратами у зв'язку з посиленням дії фенітоїну.

Одночасне застосування з галоперидолом посилює сонливість.

При призначенні індометацину пацієнтам, які лікуються непрямими антикоагулянтами, слід посилити контроль за показниками протромбінового індексу у зв'язку з посиленням дії варфарину.

З обережністю слід одночасно застосовувати з клопідогрелем у зв'язку з підвищеним ризиком кровотеч. Індометацин здатен пригнічувати агрегацію тромбоцитів і подовжувати тривалість кровотеч.

У пацієнтів, які приймають пробенецид, можливе підвищення рівня індометацину у плазмі крові, через що потрібно знизити його дозу.

Індометацин здатен значно знижувати антигіпертензивну дію β-адреноблокаторів (частково шляхом пригнічення синтезу простагландинів). У пацієнтів, які приймають інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, може розвинутися гіперкаліємія.

Слід з обережністю одночасно застосовувати з α-адреноблокаторами, β-блокаторами, інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину-2, гідралазіном або ніфедипіном.

Індометацин здатен знижувати ефективність різних типів діуретиків. Він може зменшити сечогінну і аптигіпертензивну дію тіазидів і фуросеміду, а також спричинити блокування підвищення активності реніну плазми крові, що викликане фуросемідом.

Діуретики підвищують ризик нефротоксичності НПЗЗ.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати концентрацію серцевих глікозидів у сироватці крові, знижувати швидкість клубочкової фільтрації і сприяти загостренню серцевої недостатності.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати токсичність циклоспорину (можливо, шляхом зниження синтезу ниркового простацикліну).

Одночасне застосування з кортикостероїдами підвищує ризик виразок і кровотеч у травному тракті, їх одночасне застосування дозволяє зменшити дозування цих препаратів.

При одночасному прийомі з препаратами літію індометацин підвищує концентрацію літію у крові і посилює ризик розвитку токсичних ефектів.

Слід уникати одночасного прийому з тріамтереном через виникнення оборотної ниркової недостатності.

При одночасному прийомі з дифлунізалом знижується нирковий кліренс індометацину та істотно підвищується його концентрація у плазмі крові, що може призводити до шлунково-кишкових кровотеч.

При одночасному прийомі з такролімусом підвищується ризик нефротоксичності.

Індометацин підвищує біодоступність дифосфонатів при одночасному застосуванні з тилудроновою кислотою.

При одночасному прийомі з бензодіазепінами підвищується ризик виникнення запаморочення.

При одночасному прийомі з дермопресином посилюється дія останнього.

Слід уникати прийому нестероїдних протизапальних засобів протягом 8-12 діб після застосування міфепристону.

Індометацин здатен знижувати швидкість виведення баклофену, і таким чином підвищувати рівень його токсичної дії.

У пацієнтів при одночасному прийомі індометацину і муромонабу-СD3 підвищується ризик розвитку психозу та енцефалопатії.

При одночасному прийомі із судинорозширювальними засобами підвищується ризик кровотеч.

Індометацин здатен спотворювати результати лабораторних аналізів:

– викликати підвищення рівня одного або більше печінкових ферментів;

– препарат може бути причиною одержання помилково негативних результатів при пробі пригнічення дексаметазону.

Одночасне застосування НПЗЗ та інгібіторів ЦОГ-2 підвищує ризик розвитку «аналгетичної» нефропатії і папілярного некрозу нирок. Тому необхідно уникати їх одночасного застосування.

Індометацин може підвищувати концентрацію дигоксину у плазмі крові. Індометацин подовжує і посилює дію солей літію, тому необхідна корекція доз останніх на початку комбінованого лікування та моніторинг концентрації літію. Пробенецид потенціює дію індометацину, тому при їх одночасному застосуванні рекомендується знижувати добову дозу останнього. При необхідності збільшення доз індометацину робити це необхідно з обережністю і кратними кількостями. Одночасне застосування індометацину і імуносупресорів призводить до посилення їх токсичності.

Необхідно контролювати час кровотечі та протромбіновий індекс. Індометацин конкурентно взаємодіє з кумариновими антикоагулянтами у місцях зв'язування з протеїнами плазми крові, внаслідок чого підвищується їх концентрація у плазмі крові. Одночасне застосування хінолінів і індометацину може підвищити ризик розвитку судом у пацієнтів при наявності або відсутності даних про епілепсію або судоми в анамнезі.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Нестероїдний протизапальний засіб. Виявляє протизапальну, жарознижувальну, знеболювальну дію.

Механізм дії зумовлений інгібуванням циклооксигенази, що приводить до зниження синтезу простагландинів. Препарат сприяє ослабленню больового синдрому, особливо болів у суглобах у спокої та при русі, зменшенню ранкової скутості і припухлості суглобів, збільшенню обсягу рухів. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Протизапальний ефект розвивається до кінця першого тижня лікування.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із травного тракту. Максимальна концентрація у крові досягається через 2 години. Б

Нет аналогов