Рецептурный
ОКСАПИН ТАБ. 300МГ №30 купить в Славутиче Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ОКСАПИН ТАБ. 300МГ №30 купить в Славутиче

Артикул: 15169
Производитель: КУСУМ ХЕЛТХКЕР
Нет в продаже
Производитель: КУСУМ ХЕЛТХКЕР
ATC: N03AF02
Международное название: Oxcarbazepine
Действующие вещество: окскарбазепіну 300 мг

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ОКСАПІН®

(OXAPINÒ)

 

Склад:

діюча речовина: окскарбазепін (oxcarbazepine);

1 таблетка містить окскарбазепіну 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, покриття Оpadry 04F82783 жовтий: гіпромелоза, поліетиленгліколі, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки капсулоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з рискою з обох боків.

 

Фармакотерапевтична група.

Протиепілептичні препарати. Код АТХ N03A F02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Фармакологічна активність окскарбазепіну зумовлена, в першу чергу, дією його метаболіту – моногідроксипохідного (МГП). Механізм дії окскарбазепіну та МГП пов’язаний головним чином з блокадою потенціалзалежних натрієвих каналів, що призводить до стабілізації надмірно збуджених мембран нейронів, пригніченню повторюваних нейрональних розрядів та зменшенню поширення синаптичних імпульсів. Крім того, збільшилася провідність іонів калію та модуляція високопотенційних активованих кальцієвих каналів, що можуть також сприяти протисудомним ефектам. Не було виявлено значущих взаємодій з нейромедіаторами мозку або центрами модулятора рецепторів.

Дослідження на тваринах показали, що окскарбазепін та його активний метаболіт (МГП) є сильнодіючими та ефективними протисудомними засобами. Вони захищали тварин від генералізованих тоніко-клонічних та меншою мірою − від клонічних нападів та зупиняли або зменшували частоту хронічних рецидивних парціальних нападів у тварин з алюмінієвими імплантатами. При щоденному лікуванні тварин упродовж 5 днів або 4 тижнів окскарбазепіном або МГП відповідно стійкості (тобто послаблення протисудомної активності) відносно тоніко-клонічних нападів не спостерігалося.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Після перорального застосування окскарбазепін повністю всмоктується та значною мірою метаболізується до його фармакологічно активного метаболіту (МГП).

Після одноразового прийому дози 600 мг окскарбазепіну здоровими добровольцями чоловічої статі натще середнє значення Cmax МГП становило 34 мкмоль/л з відповідною медіаною tmax 4,5 години.

Під час дослідження балансу маси з участю чоловіків тільки 2 % загальної радіоактивності у плазмі крові було зумовлено незміненим окскарбазепіном, приблизно 70 % – МГП, а решта – незначними другорядними метаболітами, які швидко виводяться.

Їжа не впливає на швидкість та ступінь всмоктування окскарбазепіну. Отже, Оксапін® можна приймати незалежно від вживання їжі.

Розподіл.

Очікуваний об’єм розподілу МГП становить 49 літрів.

Приблизно 40 % МГП зв’язується з білками сироватки крові, в основному з альбуміном. У терапевтично відповідному діапазоні ступінь зв’язування не залежить від концентрації препарату в сироватці крові. Окскарбазепін та МГП не зв’язуються з альфа-1-кислим глікопротеїном.

Окскарбазепін та МГП проникають через плаценту. В одному випадку концентрації МГП були однаковими у плазмі крові новонародженого та матері.

Біотрансформація.

Окскарбазепін за допомогою цитозольних ферментів швидко зменшується у печінці до МГП, що несе основну відповідальність за фармакологічний ефект Оксапіну. Надалі МГП метаболізується шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою. Невеликі кількості (4 % від дози) окислюються до фармакологічно неактивного метаболіту (10, 11-дигідроксипохідного, ДГП).

Виведення.

Окскарбазепін виводиться з організму головним чином у вигляді метаболітів, переважно нирками. Більше 95 % дози виводиться із сечею, причому менше 1 % – у вигляді незміненого окскарбазепіну. Виведення з калом становить менше 4 % прийнятої дози. Приблизно 80 % дози виводиться із сечею у вигляді глюкуронідів МГП (49 %) або незміненого МГП (27 %), тоді як кількість неактивного ДГП становить приблизно 3 %, а кон’югати окскарбазепіну – 13 % дози.

Окскарбазепін швидко виводиться з плазми крові з очевидними значеннями періоду напіврозпаду між 1,3-2,3 години, тоді як очевидний період напіврозпаду МГП у плазмі крові становив у середньому 9,3±1,8 години.

Пропорційність дози.

Стаціонарні плазмові концентрації МГП у пацієнтів досягаються протягом 2-3 днів при прийомі окскарбазепіну двічі на добу. У стаціонарному стані фармакокінетика МГП є лінійною та демонструє пропорційність дози в діапазоні доз 300-2400 мг/добу.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Фармакокінетика та метаболізм окскарбазепіну та МГП після одноразового перорального прийому дози 900 мг препарату оцінювалися у здорових добровольців та у пацієнтів з порушенням функції печінки. Порушення функції печінки легкого та помірного ступеня не впливають на фармакокінетику окскарбазепіну та МГП. Окскарбазепін не досліджували у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Існує лінійна залежність між кліренсом креатиніну та нирковим кліренсом МГП. При одноразовому прийомі 300 мг окскарбазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) період напіврозпаду МГП збільшується на 60-90 % (16-19 годин), а AUC збільшується у 2 рази порівняно з дорослими пацієнтами з нормальною функцією нирок (10 годин).

Діти.

Фармакокінетику окскарбазепіну оцінювали у пацієнтів дитячого віку, які приймали його в діапазоні доз 10-60 мг/кг/добу. Кліренс МГП з поправкою на масу тіла знижується, оскільки вік та маса збільшуються, наближаючись до показників дорослих пацієнтів. Кліренс за середньою масою тіла у дітей віком від 6 до 12 років приблизно на 40 % вищий за кліренс у дорослих пацієнтів. Отже, вплив МГП у цих дітей, як очікується, при лікуванні аналогічними дозами з поправкою на масу тіла становить приблизно 2/3 показника у дорослих. Оскільки маса тіла збільшується, очікується, що у пацієнтів віком від 13 років кліренс МГП з поправкою на масу тіла досягне показника дорослих пацієнтів.

Вагітність.

Дані, отримані в обмеженої кількості жінок, вказують на поступове зниження плазмових рівнів МГП протягом вагітності.

Пацієнти літнього віку.

Після прийому окскарбазепіну одноразового (в дозі 300 мг) і повторно (в дозі 600 мг/добу) у добровольців літнього віку (60-82 років) максимальні плазмові концентрації та значення AUC для МГП були на 30-60 % вищими, ніж у добровольців молодшого віку (18-32 років). Порівняння показників кліренсу креатиніну у добровольців молодшого та літнього віку вказують на те, що така відмінність пов’язана з віковим зменшенням кліренсу креатиніну. Немає потреби в особливих рекомендаціях щодо дозування, оскільки терапевтичні дози лікар підбирає індивідуально.

Стать.

Не спостерігалося жодних фармакокінетичних відмінностей залежно від статі у дітей, дорослих або осіб літнього віку.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Для лікування парціальних нападів із вторинно генералізованими тоніко-клонічними нападами або без них як монотерапія або додаткова терапія у дорослих та дітей віком від 6 років.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-яких допоміжних речовин препарату.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Індукція синтезу ферментів.

Окскарбазепін та його фармакологічно активний метаболіт (моногідроксипохідне, МГП) є слабкими in vitro та in vivo індукторами ферментів CYP3A4 і CYP3A5 цитохрому P450, відповідальних за метаболізм дуже великої кількості препаратів, зокрема імунодепресантів (наприклад, циклоспорину, такролімусу), оральних контрацептивів (див. нижче) та деяких інших протиепілептичних лікарських засобів (наприклад карбамазепіну), що призводить до зниження плазмових концентрацій цих лікарських засобів (у таблиці 1 викладені результати стосовно інших протиепілептичних лікарських засобів).

Окскарбазепін та МГП in vitro є слабкими індукторами УДФ-глюкуронілтрансфераз (вплив на особливі ферменти в цьому класі невідомий). Отже, окскарбазепін та МГП in vivo можуть незначно індукувати вплив на метаболізм лікарських засобів які виводяться головним чином за допомогою кон’югації через УДФ-глюкуронілтрансферази. На початку лікування Оксапіном або при зміні дози для досягнення нового рівня індукції може знадобитися 2-3 тижні.

У випадку відміни терапії Оксапіном може виявитися необхідним зменшення дози супутніх препаратів, рішення про яке слід приймати на основі клінічного нагляду та/або при спостереженні за плазмовим рівнем препарату. Індукція, імовірно, поступово знижується через 2-3 тижні після відміни терапії.

Гормональні контрацептиви. Показано, що окскарбазепін впливає на два компоненти оральних контрацептивів: етинілестрадіол та левоноргестрел. Середні значення AUC етинілестрадіолу та левоноргестрелу знижувалися на 48-52 % та 32-52 % відповідно. Отже, супутній прийом Оксапіну з гормональними контрацептивами може призвести до неефективності цих контрацептивів. Необхідно застосовувати інший надійний метод контрацепції.

Пригнічення синтезу ферментів.

Окскарбазепін та МГП пригнічують CYP2C19. Отже, при спільному застосуванні Оксапіну у високих дозах з лікарськими засобами, які в основному метаболізуються за допомогою CYP2C19 (наприклад фенітоїн), може виникнути взаємодія. Плазмові рівні фенітоїну підвищувалися на 40 % при призначенні доз окскарабазепіну, які перевищували 1200 мг/добу (у таблиці 1 викладені результати стосовно інших протисудомних препаратів). У такому випадку може стати необхідним скорочення супутнього застосування фенітоїну.

Протиепілептичні лікарські засоби.

Потенційні взаємодії між окскарабазепіном та іншими протиепілептичними лікарськими засобами оцінювалися в ході клінічних досліджень. Інформація про вплив цих взаємодій на середні значення AUC та Cmin викладена в таблиці 1.

Таблиця 1.

Інформація про взаємодію протиепілептичних препаратів з окскарбазепіном.

Протиепілептичний лікарський засіб

Вплив окскарбазепіну на протиепілептичний лікарський засіб

Вплив протиепілептичного лікарського засобу на МГП

Одночасне застосування

Концентрація

Концентрація

Карбамазепін

Зниження на 0-22 %

(підвищення рівня карбамазепіну-епоксиду на 30 %)

Зниження на 40 %

Клобазам

Не досліджували

Вплив відсутній

Фелбамат

Не досліджували

Вплив відсутній

Ламотриджин

Незначне зниження*

Вплив відсутній

Фенобарбітон

Підвищення на 14-15 %

Зниження на 30-31 %

Фенітоїн

Підвищення на 0-40 %

Зниження на 29-35 %

Вальпроєва кислота

Вплив відсутній

Зниження на 0-18 %

* Попередні результати показують, що окскарбазепін може призвести до зниження концентрації ламотриджину, що є, можливо, важливим при застосуванні дітям, але потенціал розвитку взаємодії окскарбазепіну менший, ніж той, що спостерігається при одночасному застосуванні препаратів, які індукують синтез ферментів (карбамазепін, фенобарбітон та фенітоїн).

Було показано, що у дорослих сильнодіючі індуктори синтезу ферментів цитохрому P450 (тобто карбамазепін, фенітоїн та фенобарбітон) знижують рівні МГП у плазмі крові (на 29-40 %). У дітей віком 6-12 років кліренс МГП збільшувався приблизно на 35 % при прийомі одного з трьох протиепілептичних препаратів, які індукують синтез ферментів, порівняно з монотерапією. Комбінована терапія окскарабазепіном та ламотриджином призводила до підвищення ризику виникнення небажаних явищ (нудоти, сонливості, запаморочення та головного болю). При одночасному прийомі з окскарбазепіном одного або кількох протиепілептичних препаратів можна розглянути в індивідуальному порядку можливість обережної корекції дози та/або контролю рівня у плазмі крові. Це особливо стосується пацієнтів дитячого віку, які одночасно отримували ламотриджин.

При прийомі окскарбазепіну самоіндукція ферментів не спостерігалася.

Взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Циметидин, еритроміцин, вілоксазин, варфарин та декстропропоксифен не впливали на фармакокінетику МГП.

Взаємодія між окскарбазепіном та препаратами ІМАО теоретично можлива, з огляду на структурний зв’язок окскарбазепіну з трициклічними антидепресантами.

Пацієнти, які отримують лікування трициклічними антидепресантами, брали участь у клінічних дослідженнях, клінічно значущих взаємодій не спостерігалося.

Комбінована терапія препаратами літію та окскарбазепіном може підвищувати нейротоксичність.

 

Особливості застосування.

Підвищена чутливість.

Протягом післяреєстраційного періоду отримано повідомлення про реакції підвищеної чутливості I класу (негайні), які включали висипання, свербіж, кропив’янку, ангіоневротичний набряк та повідомлення про анафілаксію. Випадки анафілаксії та ангіоневротичного набряку, при яких були задіяні гортань, голосова щілина, губи та повіки, зареєстровані у пацієнтів після прийому першої дози або наступних доз окскарбазепіну. Якщо у пацієнта розвиваються такі реакції після лікування Оксапіном, препарат слід відмінити та розпочати альтернативне лікування.

Пацієнтів, у яких спостерігалися реакції підвищеної чутливості до карбамазепіну, потрібно проінформувати про те, що приблизно у 25-30 % таких пацієнтів можливе виникнення реакції підвищеної чутливості (наприклад, тяжкі шкірні реакції) при прийомі Оксапіну.

Реакції підвищеної чутливості, включаючи реакції мультиорганної гіперчутливості, можуть також розвиватися і в пацієнтів без підвищеної чутливості до карбамазепіну в анамнезі. Подібні реакції можуть впливати на шкіру, печінку, кровоносну та лімфатичну систему та інші органи, або окремо, або разом у вигляді системної реакції. При появі ознак та симптомів, що вказують на реакції підвищеної чутливості, Оксапін® слід відмінити негайно.

Дерматологічні ефекти.

Про серйозні шкірні реакції, в тому числі про синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та мультиформну еритему, пов’язані із застосуванням окскарбазепіну, повідомлялося дуже рідко. Пацієнтам із серйозними шкірними реакціями може знадобитися госпіталізація, оскільки ці захворювання можуть загрожувати життю та в дуже рідкісних випадках можуть бути летальними. Випадки, пов’язані із застосуванням окскарбазепіну, мали місце як у дітей, так і в дорослих. Медіана часу до появи реакції становила 19 днів. Повідомлялося про кілька окремих випадків рецидиву серйозної шкірної реакції при повторному призначенні окскарбазепіну. Пацієнтів, у яких розвивається реакція шкіри на лікування окскарбазепіном, потрібно негайно обстежити, а сам Оксапін® негайно відмінити, окрім випадків, коли очевидна відсутність зв’язку між висипанням та прийомом препарату. У випадку відміни лікування необхідно приділити увагу заміні Оксапіну іншою протиепілептичною медикаментозною терапією для уникнення нападів у результаті відміни препарату. Оксапін® не слід призначати повторно тим пацієнтам, яким терапію окскарбазепіном було відмінено через реакції підвищеної чутливості.

Гіпонатріємія.

У 2,7 % пацієнтів, які отримували окскарбазепін, спостерігалося зниження рівня натрію в сироватці крові нижче 125 ммоль/л, яке було зазвичай безсимптомним та не потребувало корекції лікування. Досвід клінічних досліджень говорить про те, що рівні сироваткового натрію повертаються до норми після зниження дози окскарбазепіну, відміни препарату або консервативного лікування пацієнта (наприклад обмеження споживання рідини). У пацієнтів з попередніми захворюваннями нирок, пов’язаними з низьким рівнем натрію, або у пацієнтів, які одночасно отримували препарати, що знижують рівень натрію (наприклад діуретики, десмопресин), а також НПЗП (наприклад індометацин), до початку терапії Оксапіном слід виміряти сироваткові рівні натрію. Пізніше рівні натрію в сироватці крові необхідно виміряти приблизно через два тижні і потім один раз на місяць упродовж перших трьох місяців терапії або залежно від клінічної потреби. Ці фактори ризику особливо можуть стосуватися пацієнтів літнього віку. Щодо пацієнтів, які отримують Оксапін®, на початку прийому засобів, що знижують рівень натрію, необхідно дотримуватися такого самого підходу до оцінки рівня натрію. Якщо клінічні симптоми, що вказують на розвиток гіпонатріємії, спостерігаються на тлі терапії Оксапіном, можна розглянути можливість вимірювання рівня натрію в сироватці крові. В інших пацієнтів оцінку сироваткового натрію можна проводити як частину їх стандартних лабораторних досліджень.

Нет аналогов