Рецептурный
ОКСИГАН ТАБ. №4 купить в Харькове Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ОКСИГАН ТАБ. №4 купить в Харькове

Артикул: 19536
Производитель: ШРЕКЬЮР ФАРМАСЬЮТИКАЛС ПВТ. ЛТД
Нет в продаже
Производитель: ШРЕКЬЮР ФАРМАСЬЮТИКАЛС ПВТ. ЛТД
ATC: M01AX
Международное название: Comb drug
Действующие вещество: німесуліду 100 мг, дицикломіну гідрохлориду 20 мг
Применение: Больовий синдром легкої та середньої інтенсивності різної етілогії. Больовий синдром, пов'язаний зі спазмом гладеньких м'язів кишечнику (синдром подразненої кишки).

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

 

ОКСІГАН

(OXYGAN)

 

Склад:

діючі речовини: nimesulide, dicyclomine hydrochloride;

1 таблетка містить німесуліду 100 мг, дицикломіну гідрохлориду 20 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний, повідон, тальк, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А), натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, оболонка Wincoat-WT Yellow.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Код АТС М01А Х.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Больовий синдром легкої  та середньої інтенсивності різної етілогії. Первинна дисменорея.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до компонентів препарату або до інших нестероїдних протизапальних

засобів;

одночасне застосування з потенційно гепатотоксичними засобами;

поліпи, набряк гортані, бронхоспазм;

підвищена температура тіла;

грипоподібні стани;

гіповолемія/дегідратація;

пептична виразка шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення;

ниркова недостатність;

печінкова недостатність;

тяжка серцева недостатність;

наявність рецидивів виразкової хвороби або шлунково- кишкова кровотеча в анамнезі;

цереброваскулярні або інші захворювання, що супроводжуються кровотечами;

тяжкі порушення згортання крові;

підозра на гостру хірургічну патологію;

обструктивна уропатія;

обструктивна хвороба травного тракту;

виразковий коліт;

рефлюксний езофагіт;

глаукома;

гіпертофія простати або підозра на неї;

міастенія;

алкоголізм, наркозалежність;

дитячий вік.

 

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають дорослим по 1 таблетці 1-2 рази на день після їди. Максимальна добова доза становить 2 таблетки на день. Тривалість лікування – 1-3 дні. Препарат рекомендується застосовувати не розжовуючи, запивати достатньою кількістю води.

 

Побічні реакції. Пов’язані з німесулідом.

З боку кровотворення: анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, панцитопенія, пурпура.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, анафілаксія.

З боку метаболізму: гіперкаліємія. 

Психічні розлади: тривога, нервозність, нічні кошмари, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, сонливість, енцефалопатія (синдром Рейє).

З боку органів зору: нечіткість зору.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія, кровотеча, коливання артеріального тиску, припливи. 

З боку дихальної системи: диспное, бронхіальна астма, бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, блювання, запор, метеоризм, гастрит, біль у животі, диспепсія, стоматит, мелена, шлунково-кишкова кровотеча, виразка і перфорація шлунка або дванадцятипалої кишки.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит (у тому числі швидкоплинний із летальним наслідком), жовтяниця, холестаз.

З боку шкіри та підшкірної жирової тканини: свербіж, висип, підвищена пітливість, еритема, дерматит, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк обличчя, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: дизурія, гематурія, затримка сечі, ниркова недостатність, олігурія, інтерстиціальний нефрит. 

Загальні порушення: набряки, нездужання, астенія, гіпотермія.

Лабораторні показники: підвищена активність ферментів печінки.

Пов’язані з дицикломіну гідрохлоридом.

З боку травного тракту: спрага, сухість у роті, нудота, блювання, запор, здуття, абдомінальний біль, втрата смаку, анорексія.

З боку центральної нервової системи: порушення чутливості, порушення стійкості ходи, запаморочення, відчуття поколювання, оніміння у кінцівках, слабкість у м'язах, головний біль, галюцинації, сонливість, слабкість, зміна настрою, нервозність,  сплутаність свідомості і /або збудження, дискінезія, летаргія, втрата свідомості, дисфазія, безсоння.

З боку органів зору: нечіткість зору, диплопія, мідріаз, циклоплегія, підвищений внутрішньоочний тиск.

З боку шкіри/алергічні прояви: висип, кропив’янка, свербіж, медикаментозна ідіосинкразія, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок.

З боку сечостатевої системи: нестабільне сечовипускання, затримка сечі.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, прискорене серцебиття.

З боку дихальної системи: диспное, апное, асфіксія.

Інші: відчуття припливів, знижене потовиділення, закладеність носа, чхання, гіперемія горла, імпотенція, гіполактемія.

 

Передозування. Симптоми: сухість шкіри та слизових оболонок, летаргія, нудота, блювання та біль в епігастральній ділянці, підвищення внутрішньоочного тиску, головний біль, запаморочення, збудження центральної нервової системи, затримка сечі. Ці симптоми зазвичай є оборотними при підтримуючій терапії. Можуть спостерігатися шлунково-кишкова кровотеча, артеріальна гіпертензія, гостра ниркова недостатність, анафілактичні реакції, пригнічення дихання і кома.

Передозування дицикловерину характеризується двофазністю: спочатку виникає збудження уентральної нервової системи, яке проявляється неспокоєм, появою ілюзій, галюцинацій, стійкого мідріазу, тахікардії, гіпертонії. Потім наступає фаза пригнічення ЦНС аж до коматозного стану.

Лікування: рекомендується симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, застосування активованого вугілля і/або проносного засобу осмотичного типу. Необхідно регулярно контролювати функції печінки і нирок. Гемодіаліз, форсований діурез і підвищення лужності сечі при передозуванні препарату неефективні.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування Оксігану може негативно впливати на жіночу фертильність, тому препарат не рекомендується призначати жінкам, які планують завагітніти, особливо якщо жінка проходить обстеження у зв’язку з безпліддям.

Оксіган може спричинити передчасне закриття артеріальної протоки, легеневу гіпертензію, олігурію, маловоддя, зростає ризик розвитку кровотечі, маткової слабкості і периферичних набряків. Є окремі повідомлення про ниркову недостатність у новонароджених, матері яких застосовували препарати німесуліду у кінці вагітності. На підставі цих даних застосування Оксігану протипоказане у період вагітності.

Дицикломін проникає у грудне молоко, тому застосування Оксігану протипоказане у період годування груддю.

 

Діти. Не застосовують дітям.

 

Особливості застосування. Для зниження ризику розвитку побічних ефектів необхідно застосовувати мінімально ефективну дозу з найменшою тривалістю курсу лікування. Якщо стан хворого не поліпшується, лікування слід припинити.

Ризик розвитку гастроінтестинальних ускладнень і прояви дисфункції інших внутрішніх органів є наслідком тривалого прийому препарату. Фактори ризику – це літній вік (старше 65 років), виразкова хвороба в анамнезі, супутній прийом препаратів, що впливають на згортання крові (найчастіше – низькі дози ацетилсаліцилової кислоти). Для кардіоваскулярних ускладнень – наявність некомпенсованого лікування ішемічної хвороби серця, а також захворювань та патологічних станів, що супроводжуються підвищеним ризиком розвитку судинних тромбозів.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам зі шлунково-кишковими порушеннями, виразковим колітом або хворобою Крона в анамнезі.

При появі у хворих симптомів, які свідчать про ушкодження печінки (анорексія, нудота, блювання, біль у животі, підвищена втомлюваність, темна сеча) або підвищених результатів функціональних печінкових проб, препарат необхідно відмінити.

Під час лікування Оксіганом рекомендується уникати одночасного застосування гепатотоксичних препаратів, аналгетиків, інших нестероїдних протизапальних засобів і вживання алкоголю.

Шлунково-кишкова кровотеча або виразка/перфорація можуть виникнути у будь-який момент при застосуванні препарату. При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки препарат слід відмінити.

Також слід обмежити застосування препарату у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення.

З обережністю слід призначати препарат хворим із нирковою, серцевою недостатністю. У випадку погіршення функції нирок препарат слід відмінити.

Оксіган хворим із геморагічним діатезом слід застосовувати з обережністю, під постійним контролем лікаря.

Застосування Оксігану (як і інших нестероїдних протизапальних засобів) може маскувати підвищення температури тіла, пов’язане з фоновою бактеріальною інфекцією.

За умов високої температури навколишнього середовища при застосуванні препарату може розвинутися тепловий удар.

Пацієнти літнього віку.

У хворих літнього віку частіше розвиваються побічні ефекти при прийомі препарату, у тому числі шлунково-кишкові кровотечі, перфорації, порушення функції серця, нирок і печінки. Тому рекомендується регулярне проведення клінічного контролю стану хворого лікарем.

Пацієнти з порушеною функцією печінки.

Оксіган слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеною функцією печінки, особливо у комбінації з потенційними гепатотоксичними препаратами.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Препарат може спричинити запаморочення, сонливість та слабкість, тому слід з обережністю застосовувати його під час керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічна взаємодія. Варфарин та аналогічні антикоагулянти, ацетилсаліцилова кислота: підвищений ризик розвитку кровотечі.

Німесулід збільшує ризик виникнення побічних ефектів при дії гідантоїну, похідних сульфонілсечовини (бутамід, хлорпропамід).

Дицикломін може підсилювати дію інших холіноблокуючих засобів (атропіну сульфат), тому недоцільно їх призначати одночасно з Оксіганом.

Фармакодинамічна/фармакокінетична взаємодія з діуретиками.

Фуросемід: у здорових осіб німесулід транзиторно знижує ефект фуросеміду з виведенням натрію і, меншою мірою, калію і знижує діурез. Одночасне застосування Оксігану і фуросеміду призводить до зменшення (приблизно на 20 %) площі під кривою залежності концентрації препарату у плазмі крові від часу (AUC) і сумарної екскрекції фуросеміду, не змінюючи його нирковий кліренс. Одночасне застосування Оксігану і фуросеміду потребує обережності у хворих із порушеною функцією нирок і серця.

Фармакокінетична взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Літій: є дані щодо зниження кліренсу літію під впливом нестероїдних протизапальних засобів, що спричиняє підвищення концентрації літію у плазмі крові та зростання його токсичності. Тому при одночасному застосуванні Оксігану і літію необхідно регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові.

Взаємодію німесуліду з глібенкламідом, теофіліном, варфарином, дигоксином, циметидином і антацидами (комбінації сполук алюмінію і магнію) вивчали in vivо. Клінічно значущої взаємодії виявлено не було.

Німесулід пригнічує активність ферменту СYP 2С9, тому концентрація у плазмі крові препаратів, які метаболізуються за участю цього ферменту (целекоксиб, вальпроєва кислота, лорноксикам, лозартан, диклофенак, толбутамід), при одночасному застосуванні з Оксіганом може зростати.

Метотрексат: підвищення концентрації метотрексату у сироватці крові і, як наслідок, його токсичності. Необхідно бути обережними при застосуванні Оксігану менш ніж за добу до або після застосування метотрексату.

Циклоспорин: можливе підвищення нефротоксичності циклоспорину при одночасному застосуванні з Оксіганом.

Вплив інших лікарських засобів на фармакологічний профіль Оксігану.

Дослідження in vitro продемонстрували, що толбутамід, саліцилова та вальпроєва кислоти витісняють німесулід із місць зв’язування з білками. Однак, незважаючи на можливе зростання концентрації німесуліду у плазмі крові, ця взаємодія не має клінічного значення.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований препарат, ефект якого зумовлений дією активних компонентів, що входять до його складу. Має протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію.

Німесулід – нестероїдний протизапальний засіб, селективний інгібітор ЦОГ-2. Німесулід має протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну дію. Протизапальний ефект німесуліду обумовлений порушенням синтезу прозапальних простагландинів, здатністю пригнічувати синтез лейкотрієнів, уповільненням вивільнення гістаміну з опасистих клітин, пригніченням утворення фактора агрегації тромбоцитів, фактора некрозу пухлин (TNF-a1), брадикініну і цитокінів, що впливають також на формування больового синдрому. Німесулід зменшує утворення супероксидних радикалів, попереджуючи подальше ушкодження тканин. Шляхом пригнічення протеаз (еластази, колагенази) німесулід перешкоджає деградації (руйнуванню матриксу) хрящової тканини. Завдяки такій комплексній дії німесулід зменшує біль і збільшує рухливість уражених суглобів. Німесулід уповільнює розвиток остеоартриту.

Дицикломіну гідрохлорид зменшує спазми гладких м’язів шлунково-кишкового тракту. Діє як антагоніст мускаринових холінорецепторів, а також прямо на гладкі м’язи як антагоніст брадикініну та гістаміну. Дицикломін має слабкі антихолінергічні ефекти.

Фармакокінетика. Німесулід швидко всмоктується з травної системи. Їжа може незначною мірою зменшити швидкість, але не ступінь абсорбції. Максимальна концентрація у плазмі крові (3-4 мг/л) досягається через 1-3 години після одноразового прийому 100 мг німесуліду. Площа під кривою залежності концентрації у крові від часу (AUC) становить 2-35 мг год/л.

При застосуванні німесуліду у дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 7 діб рівень його у плазмі крові такий самий, як і при одноразовому прийомі.

Об’єм розподілу у фазі після розподілу німесуліду знаходиться в діапазоні від 0,19 до   0,39 л/кг, що вказує на те, що препарат головним чином розподіляється у позаклітинній рідині. У діапазоні концентрацій препарату від 0,5 до 10 мг/л, незв’язана фракція німесуліду варіює від 0,007 до 0,04, що вказує на інтенсивне зв’язування препарату з протеїнами плазми крові – приблизно на 97,5 %.

Німесулід метаболізується у печінці різними шляхами, у тому числі за допомогою ізоферменту цитохрому Р-450 (CYP)2C9, тому існує ймовірність його взаємодії з препаратами, які метаболізуються за участі CYP 2C9. Основний метаболіт німесуліду, пара-гідроксинімесулід, також має фармакологічну активність. Час до появи цього метаболіту в крові короткий (0,8 години), однак константа його утворення невелика і значно нижче константи абсорбції німесуліду. Гідроксинімесулід є єдиним метаболітом, що визначається у плазмі крові, він практично повністю кон’югується. Період його напіввив

Нет аналогов