Рецептурный
КОНВУЛЬСОФИН ТАБ. 300МГ №100 купить в Киеве Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

КОНВУЛЬСОФИН ТАБ. 300МГ №100 купить в Киеве

Артикул: 16131
Производитель: ТЕВА
Нет в продаже
Производитель: ТЕВА
ATC: N03AG01
Международное название: Valproic acid
Действующие вещество: тка мiстить 333 мг кальцію вальпроату дигідрату, що вiдповiдає 300 мг кальцію вальпроату;
Применение: Генералізовані судоми у формі абсансів, міоклонічні судоми, тоніко-клонічні судоми; фокальні та вторинні генералізовані напади.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

Конвульсофiн®

(Convulsofin®)

 

Склад:

діюча речовина: вальпроєва кислота;

1 таблетка мiстить 333 мг кальцію вальпроату дигідрату, що вiдповiдає 300 мг кальцію вальпроату;

допомiжнi речовини: крохмаль картопляний, желатин, кремнiю діоксид осаджений, тальк, магнiю стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору круглі пласкі таблетки з розподільчою рискою з одного боку, гладенькими поверхнями, непошкодженими, скошеними краями та однаковим зовнішнім виглядом.

 

Фармакотерапевтична група.

Протиепілептичні засоби. Похідні жирних кислот.

Код АТX N03А G01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Вальпроєва кислота є протиепілептичним засобом, який не має структурної подібності з діючими речовинами інших протиепілептичних засобів. Механізм дії вальпроєвої кислоти, як вважається, заснований на збільшенні вмісту гальмівного нейромедіатора - гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) внаслідок впливу на пресинаптичні ділянки та/або внаслідок безпосереднього впливу на ділянки постсинаптичних рецепторів, що полягає у зміні здатності мембран проводити калій.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування за рахунок дисоціації кальцієвої солі швидко утворюється вальпроєва кислота. Вона має високу ліпофільність і тому швидко і майже повністю всмоктується у травному тракті.

Максимальна концентрація лікарського засобу у плазмі крові досягається через 1-4 години. Лінійної залежності концентрації лікарського засобу у плазмі крові від дози не існує. Середній терапевтичний рівень активної речовини у плазмі крові становить 40-100 мкг/мл. При перевищенні верхньої межі цього рівня слід враховувати посилення побічних дій майже до рівня розвитку інтоксикації.

На 90-95 % вальпроєва кислота зв’язується з білками плазми крові. Період напіввиведення вальпроєвої кислоти з плазми крові при монотерапії у середньому становить 12-16 годин і при тривалій терапії залишається постійним.

Вальпроєва кислота майже повністю метаболізується у печінці. Приблизно 20 % застосованої дози після ниркової екскреції виявляється у сечі у вигляді глюкуроніду складного ефіру. Менше 5 % застосованої дози – у вигляді вальпроєвої кислоти. Головним метаболітом є 3-кетовальпроєва кислота.

Відомо, що вальпроєва кислота здатна проникати крізь плаценту та у грудне молоко. Після досягнення постійної концентрації концентрація речовини у грудному молоці становить до 10 % від рівня у сироватці крові.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Для дорослих: як монотерапія або у комбінації з іншими протиепілептичними препаратами:

- для лікування генералізованих епілептичних нападів (клонічних, тонічних, тоніко-клонічних нападів, абсансів, міоклонічних та атонічних нападів); синдрому Леннокса-Гасто;

- для лікування парціальних епілептичних нападів (парціальних нападів із вторинною генералізацією або без).

Для дітей: як монотерапія або у комбінації з іншими протиепілептичними препаратами:

- для лікування генералізованих епілептичних нападів (клонічних, тонічних, тоніко-клонічних нападів, абсансів, міоклонічних та атонічних нападів); синдрому Леннокса-Гасто;

- для лікування парціальних епілептичних нападів (парціальних нападів із вторинною генералізацією чи без).

Лікування маніакального синдрому при біполярних розладах.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до вальпроату, дивальпроату, вальпроміду або до будь-якого з компонентів лікарського засобу; гострий і хронічний гепатит; захворювання печінки в індивідуальному або сімейному анамнезі, з проявами виражених тяжких форм недостатності функцій печінки та підшлункової залози; випадки, коли порушення функцій печінки на тлі прийому вальпроєвої кислоти призвели до летального наслідку у рідного брата або у сестри хворого; печінкова порфірія; порушення згортання крові; комбінація з мефлохіном і екстрактом звіробою (див. «Взаємодії з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії»).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При необхідності одночасного застосування вальпроєвої кислоти з іншими препаратами протиепiлептичної дії можливою є їхня взаємодія отже необхідно слідкувати за рівнем концентрації активних речовин у сироватці крові.

Одночасне застосування з препаратами, що можуть спричиняти судоми або знижувати судомний поріг, повинно бути враховане або не рекомендоване чи взагалі протипоказане, залежно від можливого ризику. До таких препаратів належить більшість антидепресантів (іміпраміни, селективні інгібітори захоплення серотоніну), нейролептики (фенотіазини та бутирофенони), мефлохін, хлорохін, бупропріон, трамадол.

а) Вплив інших препаратів на вальпроєву кислоту

Протиепілептичні засоби

Протиепілептичні засоби, що індукують синтез ферментів, такі як фенобарбiтал, фенiтоїн, примідон та карбамазепiн, можуть прискорювати виведення вальпроєвої кислоти з організму i тим самим зменшувати дію препарату.

Фелбамат

Застосування фелбамату є причиною підвищення у лінійній залежності від дози, концентрації у сироватці крові вільної вальпроєвої кислоти на 18 %.

Мефлохін

Мефлохін посилює розпад вальпроєвої кислоти, він має також спазмогенні властивості. Отже, одночасне застосування разом з цими препаратами може стати причиною епілептичного нападу.

Звіробій звичайний

Ризик зниження концентрації протисудомного препарату у плазмі крові та зменшення його ефективності.

Карбапенеми

У разі одночасного застосування з карбапенемами спостерігається зниження рівня концентрації вальпроєвої кислоти на 60-100 % протягом 2 днів. Внаслідок швидкого початку взаємодії та значного зниження концентрації вальпроєвої кислоти слід уникати їх одночасного застосування хворим, які досягли стабілізації стану.

Циметидин, еритроміцин та флуоксетин

Концентрація вальпроєвої кислоти у сироватці крові може підвищуватися у випадку одночасного застосування препарату разом з циметидином, еритроміцином та флуоксетином. Однак є окремі повідомлення про зниження концентрації вальпроєвої кислоти у сироватці крові внаслідок одночасного застосування препарату разом з флуоксетином.

Ацетилсаліцилова кислота

Одночасне застосування препаратів, що містять вальпроєву кислоту, та антикоагулянтів, а також ацетилсалiцилової кислоти, може призводити до посилення кровотечі у пацієнтів. Крім того, ацетилсалiцилова кислота знижує здатність вальпроєвої кислоти до зв’язування з білками плазми крові.

У разі гарячки та наявності больового симптому, особливо у немовлят та дітей молодшого віку, заборонено одночасно призначати застосування препаратів, що містять вальпроєву кислоту та ацетилсалiцилову кислоту. У випадках одночасного призначення рекомендовано регулярно проводити перевірку показників згортання крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування вальпроату та препаратів, що мають високий ступінь зв’язування з білками плазми крові (саліцилати, фенілбутазон, жирні кислоти), може призвести до збільшення концентрації циркулюючого вальпроату у плазмі крові.

Рифампіцин може зменшувати рівень вальпроату у крові, що призводить до відсутності його терапевтичної ефективності. Тому при одночасному застосуванні з рифампіцином може виникнути необхідність у корекції дози вальпроату.

З азтреонамом: ризик виникнення судом через зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові. Необхідне клінічне спостереження за станом хворого, визначення концентрації препаратів у плазмі крові та, можливо, корекція дози протисудомного препарату під час лікування антибактеріальним препаратом та після його відміни.

З німодипіном (перорально та як екстраполяція - парентерально): посилення гіпотензивного ефекту німодипіну через підвищення його концентрації у плазмі крові (зниження його метаболізму під дією вальпроату).

б) Вплив вальпроєвої кислоти на інші лікарські засоби

Нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти та бензодіазепіни

У поєднанні з барбітуратами, препаратами нейролептичної дії, антидепресантами та бензодіазепінами вальпроєва кислота може посилювати заспокійливу дію цих засобів на центральну нервову систему. У разі проведення такої комбінованої терапії пацієнти потребують ретельного нагляду, у разі необхідності дозу препарату слід відповідно зменшити.

Фенобарбітал

Підвищення рівня концентрації фенобарбiталу у сироватці крові, що може виражатися у посиленні седативної дії (особливо у дітей). У таких випадках дози фенобарбіталу або примідону слід зменшити (примідон під час метаболізму частково перетворюється на фенобарбітал). Тому рекомендовано забезпечення пильного нагляду за пацієнтами, що особливо стосується перших двох тижнів проведення комбінованої терапії.

Примідон

Вальпроєва кислота підвищує плазмові рівні примідону з посиленням його побічних ефектів (таких як седація); ці ознаки зникають при довготривалому лікуванні. Рекомендований клінічний нагляд та, при необхідності, корекція дози, особливо на початку застосування комбінованої терапії.

Фенітоїн

У випадках додаткового призначення вальпроєвої кислоти під час проведення курсу терапії із застосуванням фенітоїну або підвищення дози препарату може підвищитись рівень концентрації вільного фенітоїну у крові (концентрації не зв’язаного з білками фенітоїну, тобто його активної частини), без підвищення загального рівня концентрації фенітоїну у сироватці крові. Це може підвищувати ризик виникнення побічних явищ, особливо у формі ушкодження мозкової діяльності (див. розділ «Побічні реакції»).

Карбамазепiн

При одночасному застосуваннi вальпроєвої кислоти разом з карбамазепiном, симптоми, що спостерігаються, можна пояснити посиленням токсичного впливу карбамазепiну вальпроєвою кислотою. Ретельний нагляд за клінічним станом пацієнтів є особливо необхідним на перших етапах проведення комбінованої терапії. За потреби дозу слід зменшити.

Ламотриджин

Вальпроєва кислота може пригнічувати метаболізм ламотриджину, отже, за потреби, дозу слід зменшити. Існує підозра, оскільки є окремі повідомлення про випадки тяжких шкірних реакцій, що комбінована терапія із застосуванням ламотриджину та препаратів, що містять вальпроєву кислоту, призводить до підвищення ризику проявів шкірних реакцій. Ці реакції спостерігалися у період 6 тижнів після початку комбінованої терапії, прояви частково зникали після припинення застосування препаратів, а іноді тільки після відповідного лікування.

Зидовудин

Вальпроєва кислота може спричиняти підвищення рівня концентрації зидовудину у сироватці крові, що, у свою чергу, збільшує токсичний вплив зидовудину.

Вітамін-К-залежні атикоагулянти

Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринових антикоагулянтів може підвищуватися внаслідок заміщення плазмових протеїнових зв’язок вальпроєвою кислотою.

Слід уважно спостерігати за протромбіновим часом.

Діазепам

Вальпроат заміщує діазепам у поєднанні з альбуміном плазми крові та пригнічує його метаболізм. При проведенні комбінованої терапії може підвищуватися концентрація вільного діазепаму та кліренс у плазмі крові, а також скорочення кількості фракцій вільного діазепаму (на 25-20 %). Однак тривалість періоду напіввиведення зберігається незміненою.

Фелбамат

Вальпроєва кислота може підвищувати рівень концентрації фелбамату у сироватці крові на 50 %.

Інші

Одночасне застосування вальпроату та лоразепаму призводить до зниження кліренсу лоразепаму у плазмі крові до 40 %.

У разi одночасного призначення вальпроєвої кислоти з клоназепамом рівень концентрації фенітоїну у сироватці крові у дітей може підвищитися.

Таким же чином вальпроєва кислота впливає на метаболізм та зв’язування з білками плазми крові інших діючих речовин, наприклад, кодеїну.

Вальпроєва кислота частково метаболiзується в органiзмi до утворення кетонових тiл, отже, при лікуванні хворих на цукровий діабет з підозрою на кетоацидоз необхідно враховувати можливість хибно-позитивної реакції при проведенні проб на виділення кетонових тіл.

в) Інші взаємодії.

Одночасне застосування вальпроату з топіраматом супроводжується появою енцефалопатії та/або гіперамоніємії. Пацієнти, які приймають ці два препарати, вимагають ретельного нагляду з метою виявлення можливих ознак та симптомів енцефалопатії, спричиненої гіперамоніємією.

Оскільки препарат не має індуктивних властивостей щодо ензимів, застосування вальпроєвої кислоти не знижує дію протизаплідних гормональних препаратів («пігулок»).

Слід особливо наголосити, що потенційно токсичні для печінки лiкарськi препарати, так само як i алкоголь, можуть посилювати токсичний вплив вальпроєвої кислоти на печінку.

У пацієнтів, в історії хвороби яких спостерігалися судоми за типом абсансу, одночасне застосування препаратів, що містять вальпроєву кислоту та клоназепам, може спричинити стан абсансу.

Вальпроєва кислота не впливає на рівень літію у сироватці крові.

Вальпроат посилює седативний ефект алкоголю.

При одночасному лікуванні вальпроєвою кислотою, сертраліном (антидепресант) та рисперидоном (нейролептик) у пацієнтів з шизоафективними порушеннями виникає кататонія.

 

Особливості застосування.

Початок застосування протиепілептичного препарату іноді може супроводжуватися поновленням епілептичних нападів або виникненням тяжчих нападів чи розвитком у хворого нових типів нападів, незалежно від спонтанних флуктуацій, що спостерігаються при деяких епілептичних станах.

Таблетки вальпроату слід застосовувати з особливою обережністю (відносні протипоказання):

− дітям молодшого віку, які потребують одночасного лікування кількома протиепілептичними засобами;

− дітям з тяжкими формами нападів.

Застережні заходи також необхідні при лікуванні пацієнтів, які страждають від:

− уражень кісткового мозку;

− порушення обміну речовин, особливо вродженого порушення функцій ферментів;

− ниркової недостатності та гіпопротеїнемії;

− системного червоного вовчака.

Слід виявляти особливу обережність для пацієнтів, схильних до кровотеч.

Вальпроєва кислота може стимулювати реплікацію ВІЛ у різних інфікованих клітинних лініях in vitro. Хоча клінічне значення цих даних поки що не встановлене, слід виявляти особливу обережність, призначаючи цей препарат пацієнтам, хворим на СНІД.

Захворювання печінки.

Умови виникнення.

Повідомлялося про випадки тяжкого ураження печінки, які іноді мали летальні наслідки.

Досвід лікування епілепсії свідчить про те, що до групи найбільшого ризику належать немовлята та діти віком до 3 років з тяжкою епілепсією, особливо пов’язаною з ушкодженням головного мозку, затримкою розумового розвитку та/або метаболічними або дегенеративними захворюваннями генетичного походження, особливо при комплексній протисудомній терапії. У дітей віком від 3 років частота виникнення таких ускладнень є значно меншою і поступово знижується з віком.

Тяжкі порушення функцій печінки та підшлункової залози, які загрожують життю хворого, спостерігаються рідко, зазвичай протягом перших 6 місяців лікування.

Від таких наслідків страждають переважно діти віком до 15 років, особливо якщо вони страждають від чисельних порушень, для лікування яких застосовується комплексна терапія.

Найвиразніші клінічні прояви (анорексія, нудота, блювання, біль у шлунку, непереносимість звичних продуктів харчування, непереносимість вальпроєвої кислоти, підвищена втомлюваність, підвищення частоти/тяжкості нападів, гематоми/носові кровотечі, набряки повік, нижніх кінцівок, жовтяниця) спостерігаються ще до зміни лабораторних показників. Отже, клінічний нагляд за пацієнтами є важливішим, ніж дані лабораторних аналізів.

Застереження.

Рання діагностика базується переважно на клінічній картині. Насамперед слід враховувати два типи симптомів, що можуть передувати жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику:

− по-перше, неспецифічні системні симптоми, що зазвичай виникають раптово, такі як астенія, анорексія, підвищена втомлюваність, сонливість, раптово та іноді супроводжуються багаторазовим блюванням і болем у животі, що повторюються;

− по-друге, рецидив епілептичних нападів, незважаючи на належне дотримання курсу лікування.

Рекомендується повідомити пацієнта або, якщо це дитина, то її батьків, що при появі такої клінічної картини необхідно негайно звернутися до лікаря за консультацією. Крім клінічного обстеження, слід негайно провести печінкові проби.

 

 

 

Виявлення.

Перед початком та протягом перших 6 місяців лікування необхідно періодично проводити печінкові проби. Серед класичних тестів найважливішими є тести, що відображають білково-синтетичну функцію печінки, особливо ПЧ (протромбіновий час).

При підтвердженні аномально низького показника ПЧ, особливо при наявності відхилень від норми інших лабораторних показників (значне зниження рівня фібриногену та факторів згортання крові, підвищення рівня білірубіну та трансаміназ) лікування вальпроатом натрію необхідно припинити. Як застережний захід слід відмінити також і похідні саліцилатів, якщо приймали одночасно, оскільки у саліцилатів використовують спільні з вальпроатом шляхи метаболізму.

Як і при більшості протиепілептичних засобів, підвищення печінкових ферментів при застосуванні вальпроєвої кислоти зазвичай виникає на початку лікування і є тимчасовим.

Для дітей без проявів побічної дії необхідно визначення формули крові, у тому числі тромбоцитів, аспартатамінотрансферази та аланінамінотр

Нет аналогов