РЕЦЕПТУРНЫЙ
ТОПАМАКС КАПС. 50МГ №28 Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
Сотрудникам аптек и операторам call-центра оформлять заказы за клиентов ЗАПРЕЩЕНО.
Инструкция к препарату предназначена исключительно для ознакомления. Для получения более полной информации смотрите анотацию производителя.

ТОПАМАКС КАПС. 50МГ №28

Артикул: 32313
Бренд: ЯНССЕН
Нет в продаже
Производитель: ЯНССЕН

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт.В аптеке другая цена на данный товар.


Склад

1 капсула містить топірамату 15 мг, 25 мг або 50 мг;

допоміжні речовини: сахароза, повідон, целюлози ацетат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група

Протиепілептичні засоби. Код АТС N03AX11.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Топірамат, який є діючою речовиною капсул Топамакс®, - новий протиепілептичний препарат, який належить до класу сульфаматзаміщених моносахаридів. Топірамат блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів дії на фоні тривалої деполяризації

мембрани нейрона. Топірамат підвищує активність g-аміномасляної кислоти (ГАМК) відносно деяких підтипів ГАМК-рецепторів (а саме ГАМКА-рецепторів), а також модулює активність самих ГАМКА-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чуттєвості підтипу каїнат/АМПК (α-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) – глутамінатного рецептора, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) відносно підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є дозазалежними при концентрації препарату в плазмі від 1 мкмоль до 200 мкмоль, з мінімальною активністю в межах від 1 до 10 мкмоль. Топірамат також пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За вираженістю цей фармакологічний ефект топірамату значно поступається ацетазоламіду – відомому інгібітору вугільної ангідрази, тому ця активність топірамату не вважається основним компонентом його протиепілептичної активності.

Фармакокінетика. Топірамат всмоктується швидко і ефективно. Біодоступність – 81%.Вживання їжі не спричиняє клінічно вагомої дії на біодоступність топірамату. З білками плазми зв’язується 13-17% топірамату. Після одноразового прийому в дозі до 1 200 мг середній об’єм розподілу становить 0,55 – 0,8 л/кг. Величина об’єму розподілу залежить від статі: у жінок він становить приблизно 50% від значень, які спостерігались у чоловіків, що пов’язують з більш високим вмістом жирової тканини в організмі жінок.

Після перорального застосування метаболізується близько 20% від прийнятої дози.

Але у хворих, які отримують супутню терапію протиепілептичними препаратами, що індукують ферменти, які відповідають за метаболізм лікарських засобів, метаболізм топірамату підвищувався до 50%. Із плазми, сечі і фекалій людини

були видалені і ідентифіковані шість практично неактивних метаболітів. Основним шляхом виведення незміненого топіромату ( 70%) і його метаболітів

є нирки. Після перорального введення плазматичний кліренс препарату складає 20-30 мл/хв. Фармакокінетика топірамату має лінійний характер, плазматичний кліренс залишається постійним, а площа під кривою “концентрація/час” (AUC) в діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційно дозі. У хворих з нормальною функцією нирок для досягнення сталої концентрації у плазмі може знадобитись від 4 до 8 днів. Величина максимальної концентрації (Сmax) після багаторазового перорального застосування 100 мг препарату двічі на день становить 6,76 мкг/мл. Після багаторазового прийому доз по 50 і 100 мг двічі на день середній період напіввиведення топірамату з плазми дорівнював приблизно 21 годині.

У хворих з порушеннями функції нирок плазматичний та нирковий кліренс топірамату знижується (СLCR)£ 60 мл/хв.). У людей літнього віку без захворювання нирок плазматичний кліренс топірамату не змінюється. Топірамат ефективно виводиться із плазми шляхом гемодіалізу. У хворих з порушенням функції печінки від помірно виражених до тяжких плазматичний

кліренс топірамату знижується.

Фармакокінетика у дітей до 12 років.

Фармакокінетичні властивості топірамату у дітей, як і у дорослих, що виявлені при вивченні додаткової терапії, мають лінійний характер з дозонезалежним кліренсом і сталими рівнями концентрації в плазмі, що підвищуються пропорційно дозі. Однак діти мають більш високий рівень кліренсу та більш короткий період напіввиведення. Таким чином, рівні концентрації топірамату в плазмі для однакових доз в 1 мг/кг можуть бути нижчими у дітей порівняно з такими у дорослих. Як і у дорослих, протиепілептичні лікарські засоби, що індукуються печінковими ферментами, зменшують сталі рівні концентрації в плазмі.

Показання для застосування

Епілепсія

Як монотерапія для лікування пацієнтів із вперше діагностованою епілепсією або для переходу на монотерапію у хворих на епілепсію.

Як додаткова терапія для лікування дорослих і дітей старше 2 років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами.

Лікування дорослих і дітей як додаткова терапія при нападах, що асоційовані із синдромом Lennox-Gastaut.

Мігрень

Для профілактики нападів мігрені у дорослих.

Застосування ТОПАМАКСУ® для лікування гострих нападів мігрені не вивчено.

Спосіб застосування та дози

Для оптимального контролю як у дорослих, так і у дітей, рекомендується почати лікування з незначної дози з подальшим поступовим добором ефективної дози.

ТОПАМАКС® можна приймати незалежно від приймання їжі. Капсули ТОПАМАКС® можна ковтати цілком. Пацієнти у яких є труднощі з проковтуванням капсул (наприклад діти або пацієнти похилого віку), можуть приймати ТОПАМАКС® наступним чином:

Капсули обережно відкривають, висипають вміст капсул на невелику кількість (біля 1 чайної ложки) м’якої їжі. Отриману суміш слід негайно проковтнути не розжовуючи, і можливо, запити достатньою кількістю рідини. Ніколи не слід зберігати препарат, що був змішаний з їжею, до наступного прийому.

Епілепсія

Додаткова терапія

Дорослі: лікування починається з добору дози шляхом прийому 25-50 мг на ніч протягом 1 тижня. У подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 25-50 мг та приймати її у два прийоми. При підборі дози необхідно керуватись терапевтичним ефектом. У деяких хворих ефект може бути досягнутий при прийомі препарату 1 раз на добу.

Мінімальна ефективна доза – 200 мг. Звичайна підтримуюча доза становить 200 - 400 мг/добу та застосовується в два прийоми. Деякі пацієнти добре переносять дозу, що перевищує 1 600 мг/день.

Зазначене дозування може бути рекомендовано всім дорослим хворим, включаючи людей похилого віку, за умови відсутності у них захворювань нирок.

Діти старше 2 років

Рекомендована загальна денна доза ТОПАМАКСУ® (топірамату) для додаткової терапії становить у середньому 5 - 9 мг/кг маси тіла на день, розділена на два прийоми. Лікування починається з добору дози шляхом застосування 25 мг (або менше, беручи за основу дозування 1 - 3 мг/кг маси тіла на день) на ніч протягом 1 тижня. У подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 1 – 3 мг/кг маси тіла на день і застосовувати її у два прийоми до досягнення терапевтичного ефекту. При доборі дози слід керуватись терапевтичним ефектом.

У клінічних дослідженнях добре зарекомендувала себе доза до 30 мг/кг маси тіла на день.

Монотерапія

Введення монотерапії топіраматом слід базувати на спостереженнях за проявами судомних нападів при відміні супутньої терапії протиепілептичними засобами.

Якщо з міркувань безпеки не потребується термінова відміна супутніх протиепілептичних лікарських засобів, рекомендується послідовне зменшення їх прийому приблизно на одну третину від попередньої дози протягом 2 тижнів.

Після припинення прийому лікарських засобів, які мають властивості індукторів ферментів, що відповідають за метаболізм лікарських засобів, рівні топірамату збільшуються. Стан здоров’я хворого може вимагати зменшення доз топірамату.

Дорослі. Добір дози слід починати з прийому 25 мг на ніч протягом 1 тижня. У подальшому дозу можна збільшувати на 25 - 50 мг з тижневим або двотижневим інтервалом і застосовувати її у два прийоми. Якщо пацієнт не встигає

пристосуватись до збільшення дози, можна застосувати менш значні

нарощування дози або більш тривалі інтервали між нарощуваннями. При доборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.

Рекомендований рівень початкової цільової дози ТОПАМАКСУ® при монотерапії у дорослих - 100 мг/добу, а максимальна рекомендована доза -

500 мг/добу. Деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії добре переносять монотерапію ТОПАМАКСОМ® у дозі 1 000 мг/день. Зазначене дозування може бути рекомендоване всім дорослим пацієнтам, включаючи людей похилого віку, за відсутності у них захворювань нирок.

Діти. Лікування дітей старше 2 років і більше слід починати з прийому 0,5 - 1 мг/кг на ніч протягом першого тижня. У подальшому дозу можна збільшувати на 0,5 - 1 мг/кг/добу з тижневим або двотижневим інтервалом; денну дозу можна застосовувати у два прийоми. Якщо дитина не може пристосуватись до режиму добору дози, можна застосувати менш значне нарощування дози або більш тривалі інтервали між нарощуваннями. При доборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.

Рекомендований рівень початкової цільової дози ТОПАМАКСУ® при монотерапії у дітей старше 2 років становить 3 – 6 мг/кг маси тіла на добу. У разі, коли нещодавно встановлено діагноз “Парціальні епілептичні напади”, діти можуть отримувати дозу, що сягає 500 мг/день.

Мігрень

Рекомендована добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені – 100 мг, розділена на два прийоми. Добір дози слід починати з прийому 25 мг ввечері протягом одного тижня. У подальшому дозу збільшують на 25 мг/добу з інтервалом 1 тиждень після кожного підвищення дози. Якщо пацієнт погано переносить зазначений режим добору дози, можна застосувати менш значне нарощування дози або більш тривалі інтервали між нарощуваннями. У деяких пацієнтів позитивний результат досягається при добовій дозі топірамату 50 мг. У клінічних дослідженнях пацієнти отримували добові дози топірамату до 200 мг/добу. При доборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.

Побічна дія

Оскільки найчастіше ТОПАМАКС® застосовують разом з іншими протиепілептичними препаратами, неможливо виявити, який з препаратів спричинив розвиток побічного ефекту.

З боку центральної нервової системи – нервозність, запаморочення, головний біль, порушення мови та зору, психомоторна загальмованість, атаксія, втомлюваність, порушення концентрації уваги, труднощі із запам’ятовуванням, сплутаність свідомості, сонливість, порушення мислення, анорексія, ністагм, диплопія, парестезія, депресія; додатково у дітей – розлади особистості, слинотеча, гіперкінезія; значно рідше – зміни смакових відчуттів, збудження, когнітивні розлади, емоційна лабільність (проблеми з настроєм), порушення координації рухів та ходи, апатія, психозо-психотичні симптоми, агресивні реакції; дуже рідко – суїцидальні думки та спроби, амнезія, у дітей додатково – галюцинації.

З боку шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи – диспептичні явища, нудота, черевний біль, діарея, сухість губ, рідко – підвищення “печінкових” трансаміназ, гепатит, печінкова недостатність.

Інші – зменшення маси тіла, астенія, нефролітіаз, олігогідроз (в основному у дітей), метаболічний ацидоз, пропасниця, а також реакції з боку шкіри та слизистої (мультиформна еритема, пемфігус, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, алопеція) у хворих, які отримували ТОПАМАКС® разом з іншими препаратами, що спричиняють реакції з боку шкіри та слизової оболонки. Рідко – лейкопенія, дуже рідко - нейтропенія. Можливо виникнення синдрому (як правило, через місяць після початку терапії), що характеризується міопією на фоні підвищеного внутрішньоочного тиску.

Протипоказання

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Передозування

Ознаки та симптоми передозування ТОПАМАКСУ®: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації, летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, біль у череві, запаморочення, збудження або депресія. В більшості випадків клінічні прояви не були тяжкими, але були зареєстровані смертельні випадки після передозування з використанням комбінації декількох лікарських засобів, включаючи топірамат.

Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз, (див. “Особливості застосування”).

Лікування

При гострому передозуванні ТОПАМАКСУ®, якщо незадовго до цього хворий приймав їжу, необхідно одразу промити шлунок або викликати блювання. В дослідження in vitro було встановлено, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За необхідності проводять симптоматичну терапію. Ефективним заходом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення об’єму вживаної рідини.

Особливості застосування

Протиепілептичні препарати, зокрема ТОПАМАКС®, слід відміняти поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. У клінічних випробуваннях дози зменшували на 100 мг з тижневими інтервалами. У деяких хворих відміна препарату була прискорена й пройшла без ускладнень.

Головним шляхом виведення топірамату та його метаболітів у незміненому вигляді є екскреція нирками. Швидкість виведення через нирки залежить від функції нирок і не залежить від віку. У хворих з помірно або сильно вираженими вадами нирок для досягнення сталих концентрацій у плазмі може знадобитися 10 - 15 днів у порівнянні із 4 - 8 днями у хворих з нормальною функцією нирок.

Як і при будь-якому захворюванні, схема добору дози повинна орієнтуватись на терапевтичну ефективність (тобто ступінь зниження частоти нападів, відсутність побічних ефектів) та враховувати те, що у хворих з вадами функції нирок для встановлення стабільної концентрації топірамату в плазмі для кожної дози може знадобитися більш тривалий час.

Препарат з обережністю призначають дітям віком до 2 років.

Під час терапії топіраматом дуже важливим є адекватне збільшення об’єму вживаної рідини, що може знизити ризик розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, пов’язаних з дією фізичних навантажень і підвищених температур.

Розлади настрою/депресія

Під час лікування топіраматом спостерігається підвищена частота виникнення розладів настрою та депресії.

Нефролітіаз

У деяких хворих, особливо у тих, які мають схильність до нефролітіазу, може підвищитись ризик утворення каменів у нирках і виникнення пов’язаних з ними симптомів, таких як ниркова коліка. Щоб зменшити цей ризик, необхідно відповідне збільшення об’єму рідини, яку приймає хворий. Факторами ризику розвитку нефролітіазу є схильність до утворення каменів у минулому, нефролітіаз у сімейному анамнезі, гіперкальціурія. Жоден з цих факторів ризику не може в достатньою мірою передбачати утворення каменів під час лікування топіраматом. Крім того, ризик може бути підвищений у хворих, які приймають супутні препарати, що сприяють розвитку нефролітіазу.

Пацієнти із захворюваннями печінки

Пацієнтам з ушкодженнями печінки ТОПАМАКС® повинен призначатися з обережністю, оскільки кліренс топірамату може зменшитись.

Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома

При використанні ТОПАМАКСУ® був зареєстрований прояв синдрому, що складався з гострої міопії, асоційованої із вторинною закритокутовою глаукомою. Синдром включав гострий напад зниження гостроти зору та/або очний біль. Офтальмологічні прояви можуть включати міопію, зменшення глибини передньої камери, почервоніння очей та підвищений внутрішньоочний тиск. Також може спостерігатися мідріаз. Описаний синдром може бути пов’язаний із супрациліарним випотом, що спричиняє зсув кришталику та райдужної оболонки та розвитку вторинної закритокутовою глаукоми. Як правило, симптоми виникали після 1-го місяця первинної терапії ТОПАМАКСОМ®. На відміну від первинної відкритокутової глаукоми, що рідко спостерігається у пацієнтів до 40 років, вторинна закритокутова глаукома, пов’язана із застосуванням топірамату, спостерігалась як у дітей, так і у дорослих. Лікування включає припинення застосування ТОПАМАКСУ®, за рекомендацією лікаря, та вживання відповідних заходів, спрямованих на зниження внутрішноочного тиску.

Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень або навіть до втрати зору.

Метаболічний ацидоз

При застосуванні топірамату може виникати гіперхолеремічний, не пов’язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад зниження концентрації бікарбонатів у плазмі нижче нормального рівня при відсутності респіраторного алкалозу). Зниження концентрації бікарбонатів сироватки крові є наслідком інгібування топіраматом печінкової карбоангідрази. В більшості випадків зниження концентрації бікарбонатів відбувається на початку лікування препаратом, хоча даний ефект може виявлятися у будь-який період лікування топіраматом. Рівень зниження концентрації, як правило, невеликий або помірний (середнє значення становить 4 ммоль/л при застосуванні дорослими пацієнтами в дозі 100 мг/день і близько 6 мг/день на 1 кг маси тіла при застосуванні в педіатричній практиці). В деяких випадках у пацієнтів відмічалося зниження концентрації нижче рівня 10 ммоль/л. Деякі захворювання або заходи лікування, що призводять до розвитку ацидозу (наприклад захворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських засобів), можуть бути додатковими факторами, що підсилюють бікарбонатнознижуючий ефект топірамату.

У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призвести до уповільнення росту.

У зв’язку із наведеним, при лікуванні топіраматом рекомендується здійснювати необхідні дослідження, в тому числі визначення концентрації бікарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні, рекомендується знизити дозу або припинити застосування топірамату.

Особливості дієти

У випадках, коли у пацієнта зменшується маса тіла під час лікування ТОПАМАКСОМ®, може бути рекомендована підтримуюча дієта або посилене харчування.

Вагітність і лактація

Досліджень, в яких би ТОПАМАКС® застосовувався для лікування вагітних жінок, не проводилось. Тому в період вагітності ТОПАМАКС® слід застосовувати лише в тому випадку, коли його потенційний позитивний ефект перевищує потенційний ризик для плода. Виділення топірамату з грудним молоком не було вивчено в контрольованих дослідженнях. Обмежені дослідження на пацієнтах показали присутність топірамату в грудному молоці. Оскільки більшість лікарських засобів виділяється з молоком, необхідно вирішити питання про доцільність припинення годування груддю або припинення прийому препарату, враховуючи ступінь його важливості для матері.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою.

Як і всі інші протиепілептичні препарати, ТОПАМАКС® діє на центральну нервову систему та може спричинювати розвиток сонливості, запаморочення та інші подібні симптоми. Зазначені побічні ефекти в основному досить слабо або помірно виражені, але можуть бути потенційно небезпечними для хворих, які керують автомобілем, або для тих, хто працює з технікою, особливо в тому випадку, коли хворий ще не має індивідуального досвіду застосування препарату.

Умови та термін зберігання

Зберігати при температурі до 25 °С в сухому, недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

По 28 і 60 капсул у флаконі і в картонній пачці.

Виробник

СІЛАГ АГ.

Шаффхаузен/Швейцарія.

Адреса

Cilag AG, Hochstrasse 201, 8205, Schaffhausen, Switzerland.

Сілаг АГ, Хохштрассе 201, 8205, Шаффхаузен, Швейцарія.

Нет аналогов