ЭСЦИТАЛОПРАМ-ТЕВА ТАБ. 10МГ №28 купить в Киеве Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ЭСЦИТАЛОПРАМ-ТЕВА ТАБ. 10МГ №28 купить в Киеве

Артикул: 47486
Производитель: ТЕВА
Выберите нужную аптеку:
Производитель: ТЕВА
ATC: N06AB04
Международное название: Escitalopram
Действующие вещество: есциталопраму 10 мг

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ЕСЦИТАЛОПРАМ-ТЕВА

(ESCITALOPRAM-TEVA)

 

Cклад:

діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка містить есциталопраму 5 мг, 10 мг, 15 мг, 20 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, кислота стеаринова, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (E171), макрогол 400.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Код ATC N06AB04.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування:

великого депресивного розладу;

панічних розладів із/без агорафобії;

соціальних тривожних розладів (соціальна фобія);

генералізованого тривожного розладу.

обсесивно-компульсивних розладів.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату, супутнє лікування неселективними незворотними інгібіторами моноаміноксидази (MАО), у зв'язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому, який проявляється збудженням, тремором, гіпертермією. Комбіноване лікування із застосуванням есциталопраму і зворотних інгібіторів МАО типу А (наприклад моклобеміду) або зворотних неселективних інгібіторів МАО (лінезолід) також протипоказано у зв'язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому. Якщо відомо про наявність у пацієнта подовження QT-інтервалу або вродженого синдрому довгого QT, протипоказано застосовувати разом із лікарськими засобами, які подовжують QT-інтервал. Одночасне лікування пімозидом.

 

Спосіб застосування та дози.

Есциталопрам-Тева призначають перорально 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивний розлад.

Зазвичай призначають 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна підвищити до максимальної – 20 мг/добу. Антидепресантний ефект, як правило, розвивається через 2-4 тижні після початку лікування. Після зникнення симптомів депресії лікування необхідно продовжувати ще мінімум 6 місяців для закріплення досягнутого ефекту.

Панічні розлади з/без агорафобії.

У перший тиждень лікування рекомендується доза 5 мг/добу, яка потім збільшується до 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна підвищувати до максимальної – 20 мг/добу.

Максимальний терапевтичний ефект досягається приблизно за 3 місці. Терапія триває декілька місяців.

Соціальний тривожний розлад.

Зазвичай призначають дозу 10 мг 1 раз на добу. Послаблення симптомів, як правило, розвивається за 2-4 тижні. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна зменшити до 5 мг/добу або підвищити до максимальної – 20 мг/добу. Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням хронічного перебігу, для закріплення досягнутого ефекту мінімальна рекомендована тривалість лікування становить 12 тижнів. Для попередження рецидивів захворювання препарат можна призначати протягом 6 місяців залежно від індивідуальної реакції пацієнтів. Необхідно регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування.

Соціальний тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, яке не слід плутати з гіпертрофованою сором’язливістю. Фармакотерапія показана виключно для розладу, що суттєво впливає на професійну та соціальну активність людини. Ефективність такого лікування порівняно з когнітивною поведінковою терапією не досліджувалася. Фармакотерапія має бути частиною загальної терапевтичної стратегії.

Генералізований тривожний розлад.

Рекомендована початкова доза 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до максимальної – 20 мг на добу. Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців. Дозволяється тривале призначення препарату (6 місяців) дозою 20 мг на добу з метою попередження рецидивів. Необхідно регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР).

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена до 20 мг на добу. ОКР – хронічне захворювання, лікування має тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше.

Пацієнти літнього віку (старші 65 років).

Початкова доза – 5 мг/добу. В залежності від відповіді конкретного пацієнта дозу можна підвищити до 10 мг раз на день. Призначають найменшу ефективну дозу.

Ефективність Есциталопраму-Тева при соціальному тривожному розладі не досліджувалася серед пацієнтів літнього віку.

Порушення функції нирок.

Пацієнтам із помірною та слабкою нирковою недостатністю коригування дози не потрібне. Пацієнтам із тяжким погіршенням ниркової функції (CLCR менше 30 мл/хв) препарат слід призначати з обережністю.

Порушення функції печінки.

Пацієнтам із помірною та слабкою печінковою недостатністю рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг на добу. При серйозній печінковій недостатності необхідні обережність у призначенні і ретельне титрування дози.

Знижена активність цитохром CYP2C19 ізоферменту.

Для пацієнтів із відомою слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза Есциталопраму-Тева в перші два тижні становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг/добу.

Симптоми відміни після припинення лікування.

Слід уникати різкого припинення застосування цього препарату. Дозу есциталопраму слід знижувати поступово протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути можливих симптомів відміни. Якщо під час поступового зменшення дози виникають симптоми непереносимості, можна відновити попередню призначену дозу. У подальшому лікар може продовжити зменшувати дозу, але більш поступово.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції найчастіше виникають у перший та другий тиждень лікування і в подальшому стають менш інтенсивними, а їх частота зменшується при продовженні лікування.

З боку кровоносної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи: порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку харчування та обміну речовин: зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, гіпонатріємія, анорексія2.

З боку психіки: тривога, страх, неспокій, дисфорія, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок, скреготіння зубами під час сну, бруксизм, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості, агресія, деперсоналізація, галюцинації, манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка1.

З боку нервової системи: безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор, порушення смаку, порушення сну, непритомність, серотоніновий синдром, дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія2.

З боку органів зору: мідріаз, затуманення зору.

З боку органів слуху: дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, шлуночкова аритмія, включаючи аритмію torsade de pointes, подовження інтервалу QT електрокардіограми, ортостатична гіпотензія.

Респіраторні розлади: синусити, позіхання, носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, запор, блювання, сухість у роті, шлунково-кишкові кровотечі (у т.ч. ректальні).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, зміни функціональних печінкових тестів.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: посилене потовиділення, висипання на шкірі, облисіння, кропив’янка, свербіж, синці, набряки.

Скелетно-м’язові порушення: артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: затримка сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: галакторея, чоловіки: розлади еякуляції, пріапізм, імпотенція; жінки: метрорагія, менорагія.

Загальні розлади: втома, пірексія, набряк.

1Випадки суїцидального мислення або поведінки спостерігалися як під час терапії есциталопрамом, так і відразу після припинення лікування.

2Дані побічні реакції повідомлялись для терапевтичного класу препаратів СІЗЗС в цілому.

Упродовж пост-маркетингового періоду повідомлялось про випадки подовження QT-інтервалу, зокрема веретеноподібну аритмію, переважно у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або попередньо існуючим подовженням QT-інтервалу чи іншими серцевими захворюваннями.

Симптоми відміни при раптовому припиненні застосування.

Припинення лікування СІЗЗС (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні порушення (в т.ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (в т.ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору повідомлялися як найбільш часті реакції. Звичайно ці симптоми є легкими або помірними за тяжкістю та минущими, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими та/або тривалими. Таким чином рекомендується поступово припиняти застосування есциталопраму шляхом зниженням дози протягом декількох тижнів або декількох місяців залежно від стану пацієнта.

 

Передозування.

Дані про передозування есциталопрамом обмежені. У більшості випадків симптоми були відсутні або мали слабку ступінь тяжкості. При передозуванні есциталопрамом про летальні випадки повідомлялося рідко. У більшості таких випадків мало місце супутнє передозування іншими препаратами. Дози есциталопраму 400-800 мг не викликали тяжких симптомів.

Симптоми. Ознаки передозування есциталопрамом загалом стосувалися центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом та коми), шлунково-кишкової системи (блювання, нудота), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу QT, аритмія), а також рівноваги електролітів та рідин (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування. Специфічного антидоту не існує. Підтримка та забезпечення прохідності дихальних шляхів, адекватна оксигенація та респіраторна функція. Промивання шлунка, яке слід провести якомога швидше після перорального прийому препарату та застосування активованого вугілля. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та основних показників стану організму у поєднанні із загальними симптоматичними підтримуючими заходами.

У випадку передозування рекомендується ЕКГ-моніторинг у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю/брадиаритмією, у пацієнтів, що одночасно приймають препарати, які подовжують інтервал QT, або у пацієнтів із порушенням метаболізму, наприклад при печінковій недостатності.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Дані про застосування есциталопраму під час вагітності обмежені. Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного розгляду всіх недоліків і переваг була чітко доведена необхідність призначення препарату. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо у третьому триместрі.

Застосування препарату під час вагітності не повинно припинятися раптово.

Зафіксовані такі порушення у новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСіН на кінцевих строках вагітності: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі смоктання, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, гіперрефлекси, тремор, нервове збудження, дратівливість, сонливість, постійний плач, в’ялість та труднощі засинання. Ці порушення можуть бути проявом серотонінергічних ефектів або синдрому відміни. У більшості випадків ускладнення починалися відразу або через незначний час (< 24 годин) після пологів.

Повідомлялося, що застосування СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених.

Годування груддю.

Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протягом лікування не рекомендується годування груддю.

Фертильність.

Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС людям показали, що вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

 

Діти.

Есциталопрам-Тева не можна призначати дітям, оскільки в клінічних дослідженнях спостерігалася більша частота суїцидальної поведінки (суїцидальні спроби та думки), ворожості (з домінуванням агресії, схильності до конфронтації та дратівливості). Якщо клінічна ситуація все ж потребує призначення такого лікування, за пацієнтом необхідно ретельно спостерігати для своєчасного виявлення суїцидальних симптомів. Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей та підлітків щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного й поведінкового розвитку.

 

Особливості застосування.

Наведені нижче особливі попередження та застереження поширюються на весь терапевтичний клас селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Парадоксальна тривога.

Деякі пацієнти з панічними розладами на початку лікування антидепресантами можуть відчувати посилення тривоги. Ця парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом перших двох тижнів лікування. Для зменшення ймовірності виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується низька початкова доза.

Судомні напади.

Застосування есциталопраму необхідно припинити, якщо у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають (у пацієнтів із встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам з нестабільною епілепсією, а за пацієнтами із контрольованою епілепсією необхідний ретельний нагляд.

Манія.

СІЗЗС повинні з обережністю застосовуватися для лікування пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При появі у пацієнта маніакального стану СІЗЗС слід відмінити.

Цукровий діабет.

У пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІЗЗС може впливати на глікемічний контроль Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення.

Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїциду, суїцидальних думок та завдання собі шкоди (суїцидальні дії). Цей ризик зберігається до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може не відбутися протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які перебувають на терапії антидепресантами. Відомо, що ризик суїциду може зростати на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні розлади, за яких застосовують Есциталопрам-Тева, також можуть бути пов’язані зі зростанням ризику суїцидальних дій. Крім цього, ці стани можуть супроводжувати великий депресивних розлад. Подібної обережності потрібно дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного розвитку великого депресивного розладу.

Через високий ризик суїцидальних думок та дій під час лікування необхідне ретельне спостереження за пацієнтами із суїцидальними думками або поведінкою в анамнезі або зі значним рівнем суїцидального мислення до початку лікування. Медикаментозна терапія повинна супроводжуватися ретельним спостереженням за пацієнтами, особливо з підвищеним ризиком, зокрема, на початку лікування та після зміни дози. Пацієнтів (і осіб, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність контролю за проявом подібних дій і звернення за невідкладною допомогою при виникненні відповідних симптомів.

Акатизія та психомоторне збудження.

Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН пов’язане з розвитком акатизії – стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірно може виникати протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулись такі симптоми.

Гіпонатріємія.

Під час застосування СІЗЗС повідомлялося про поодинокі випадки гіпонатріємії, ймовірно, викликаної порушеннями секреції антидіуретичного гормону (SIADH), яка зазвичай минала після відміни терапії. Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів із груп ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне застосування лікарських засобів, що мають гіпонатріємічні властивості).

Крововиливи.

При прийомі СІЗЗС можливі шкірні крововиливи, екхімоз і пупрура. Необхідно з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), тиклопідином і дипіридамолом), і пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

Електро-судомна терапія (ЕСТ).

Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та проведенням ЕСТ обмежений, тому рекомендується дотримуватися обережності.

Реверсивні, селективні інгібітори МАО типу А.

Комбінувати есциталопрам та інгібітори МАО типу А протипоказано через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром.

Необхідна обережність при одночасному застосування есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан.

Нет аналогов