Рецептурный
ФЕВАРИН ТАБ. 100МГ №15 купить в Броварах Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ФЕВАРИН ТАБ. 100МГ №15 купить в Броварах

Артикул: 16557
Производитель: АББОТТ
Нет в продаже
Производитель: АББОТТ
ATC: N06AB08
Международное название: Fluvoxamine
Действующие вещество: флувоксаміну малеату 100 мг
Применение: Лікування депресивних станів різної етіології.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ФЕМОСТОН 2/10

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

 

ФЕВАРИН®

(FEVARIN®)

 

Склад:

діюча речовина: флувоксамін;

1 таблетка містить флувоксаміну малеату 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: маніт (E 421), крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, макрогол 6000, тальк, титану діоксид (Е 171).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг: круглі, опуклі з обох боків, білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку – з насічкою і маркуванням «291» з обох боків від неї; діаметр – приблизно 9 мм; таблетку можна розділити на дві рівні частини.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг: овальні, опуклі з обох боків, білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку – з насічкою і маркуванням «313» з обох боків від неї; довжина – приблизно 15 мм, ширина – приблизно 8 мм; таблетку можна розділити на дві рівні частини.

 

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну. Код АТХ N06A B08.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дослідження зв'язування з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo і має мінімальну спорідненість із підтипами серотонінових рецепторів. Препарат має незначну здатність зв'язуватися з α-адренергічними, ß-адренергічними, гістамінергічними, мускариновими, холінергічними або допамінергічними рецепторами.

Флувоксамін має високу спорідненість до сигма-1 рецепторів, щодо яких у терапевтичних дозах він діє як агоніст.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Флувоксамін повністю абсорбується після перорального прийому. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 3-8 годин після прийому. Через механізм першого проходження середня абсолютна біодоступність становить 53 %.

На фармакокінетику Феварину® не впливає одночасний прийом їжі.

Розподіл.

In vitro 80 % флувоксаміну зв'язується з білками плазми. Об’єм розподілу у людини становить 25 л/кг.

Метаболізм.

Флувоксамін інтенсивно метаболізується у печінці. Хоча іn vitro головним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі флувоксаміну, є CYP2D6, плазмові концентрації в осіб зі зниженою активністю CYP2D6 не набагато вищі, ніж в осіб із добрим метаболізмом.

Середній період напіввиведення з плазми становить приблизно 13-15 годин після одноразового прийому і трохи подовжується (17-22 години) при багаторазовому прийомі. Рівноважна концентрація у плазмі крові зазвичай досягається протягом 10-14 днів.

Флувоксамін інтенсивно трансформується у печінці, головним чином шляхом окислювального диметилювання, у результаті чого утворюється щонайменше дев'ять метаболітів, які виводяться нирками. Два основні метаболіти демонструють незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти – фармакологічно неактивні. Флувоксамін є потужним інгібітором CYP1А2 та CYP2С19, помірно інгібує CYP2С9, CYP2D6 і CYP3А4.

Флувоксамін демонструє лінійну фармакокінетику при прийомі разової дози. Рівноважні концентрації у плазмі є більшими, ніж розраховані за даними для разової дози, і це диспропорційне збільшення найбільш виражене при прийомі вищих добових доз.

Особливі групи пацієнтів.

Фармакокінетика флувоксаміну є однаковою у здорових дорослих, осіб літнього віку та пацієнтів із нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну порушується у пацієнтів із захворюваннями печінки.

Рівноважні концентрації флувоксаміну у плазмі крові вдвічі більші у дітей віком від 6 до 11 років, ніж у дітей віком від 12 до 17 років. Плазмові концентрації у дітей віком від 12 до 17 років такі ж, як і в дорослих.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Депресія.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР).

 

Протипоказання.

Не можна призначати одночасно з тизанідином, інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО) або рамелтеоном. Лікування Феварином® можна розпочинати не раніше, ніж через два тижні після припинення прийому незворотних ІМАО, і наступного дня після відміни зворотних ІМАО (наприклад моклобеміду, лінезоліду).

Лікування будь-яким із препаратів групи ІМАО можна розпочинати не раніше, ніж через один тиждень після відміни Феварину®.

Препарат протипоказаний хворим із підвищеною чутливістю до флувоксаміну малеату або до будь-якого з інших компонентів препарату.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори моноамінооксидази.

Препарат не можна призначати у комбінації з інгібіторами моноамінооксидази, включаючи лінезолід, через ризик виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Протипоказання»).

Вплив флувоксаміну на окислювальний метаболізм інших препаратів.

Флувоксамін може пригнічувати метаболізм препаратів, що метаболізуються за участю певних цитохромних ізоензимів (CYP). In vitro та in vivo дослідження демонструють потужний інгібуючий ефект флувоксаміну на CYP1А2 та CYP2С19, однак CYP2С9, CYP2D6 та CYP3А4 інгібуються меншою мірою. Препарати, що переважно метаболізуються за участю цих ізоферментів, виводяться повільніше і можуть мати вищі концентрації у плазмі крові при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Терапію флувоксаміном одночасно з такими препаратами слід розпочинати або скоригувати до найменшої ефективної дози. Концентрації у плазмі крові, дія або побічна дія препаратів супутньої терапії підлягають ретельному контролю і у разі необхідності їх дозування необхідно зменшити. Це особливо стосується ліків із вузьким терапевтичним індексом.

Рамелтеон.

При застосуванні флувоксаміну у дозі 100 мг два рази на добу протягом 3 днів, а потім при прийомі однієї дози 16 мг рамелтеону одночасно з дозою флувоксаміну AUC рамелтеону збільшилася приблизно у 190 разів, а Cmax збільшилася приблизно у 70 разів порівняно з тим, коли рамелтеон призначали як монотерапію.

Сполуки з вузьким терапевтичним індексом.

Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які одночасно приймають флувоксамін і ліки з вузьким терапевтичним індексом (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін та циклоспорин), які метаболізуються винятково CYP або за участю CYP, що інгібовані флувоксаміном. При необхідності рекомендовано скоригувати дози цих ліків.

Трициклічні антидепресанти та нейролептики.

Повідомлялося про підвищення концентрації у плазмі крові трициклічних антидепресантів (наприклад кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) і нейролептиків (наприклад клозепін, оланзапін, кветіапін), які головним чином метаболізуються цитохромом Р450 1А2 при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Слід розглянути необхідність зменшення дози цих препаратів при додаванні до лікування флувоксаміном.

Бензодіазепіни.

При одночасному прийомі з флувоксаміном може зростати концентрація у плазмі бензодіазепінів, які метаболізуються окисленням (наприклад триазолам, мідазолам, алпразолам і діазепам). Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити при одночасному застосуванні з флувоксаміном.

Випадки підвищення концентрації у плазмі крові.

При прийомі ропініролу у комбінації з флувоксаміном може підвищуватися його концентрація у плазмі, що збільшує ризик передозування. З огляду на це потрібен нагляд за пацієнтами, а якщо треба – зменшення дози ропініролу (як під час лікування флувоксаміном, так і після його відміни).

Оскільки концентрація пропранололу у плазмі крові при одночасному прийомі з флувоксаміном збільшується, може виникнути необхідність у зменшенні його дози.

При застосуванні разом з флувоксаміном концентрація у плазмі варфарину значно збільшується і протромбіновий час подовжується.

Випадки збільшення імовірності виникнення побічної реакції.

Зафіксовано окремі випадки кардіологічних порушень (кардіотоксичного ефекту) при одночасному застосуванні флувоксаміну з тіоридазином.

Рівень кофеїну у плазмі може збільшитися при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Можуть спостерігатися побічні ефекти кофеїну (тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння). Тому пацієнтам, які вживають значну кількість напоїв, що містять кофеїн, треба зменшити їх споживання, якщо їм призначений флувоксамін.

Терфенадин, астемізол, цизаприд, силденафіл – див. розділ «Особливості застосування».

Глюкуронідація.

Препарат не впливає на плазмову концентрацію дигоксину.

Ниркова екскреція.

Препарат не впливає на плазмову концентрацію атенололу.

Фармакодинамічна взаємодія.

Серотонінергічні ефекти можуть посилюватися у разі призначення флувоксаміну одночасно з іншими серотонінергічними препаратами (включно з триптанами, трамадолом, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і препаратами звіробою) (див. також розділ «Особливості застосування»).

Застосування флувоксаміну одночасно з літієм (хворим із тяжкими формами захворювання) потребує обережності, оскільки літій (а також, можливо, триптофан) може посилювати серотонінергічний вплив флувоксаміну. Тому одночасне застосування цих препаратів необхідно обмежити лише пацієнтам із тяжкою, резистентною до лікування депресією.

Потрібно ретельно слідкувати за станом хворих, які застосовують пероральні антикоагулянти і флувоксамін, тому що у них може збільшуватися ризик виникнення кровотечі.

Як і при застосуванні інших психотропних засобів, пацієнтам слід утриматися від вживання алкоголю під час застосування флувоксаміну.

 

Особливості застосування.

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самопошкодження і суїцидів (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до досягнення ремісії. Оскільки покращання протягом перших кількох тижнів лікування може не наступити, пацієнти мають перебувати під пильним контролем лікаря, доки не буде зафіксовано поліпшення стану. Загальний клінічний досвід свідчить, що ризик суїциду може підвищуватись на початкових етапах одужання.

Інші психічні стани, для лікування яких застосовується флувоксамін, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних явищ. Крім того, такі стани можуть поєднуватися з великим депресивним розладом. Тому при лікуванні пацієнтів з іншими психічними станами такі пацієнти потребують пильного нагляду.

Пацієнти із суїцидальними явищами в анамнезі та пацієнти, які демонструють високий рівень суїцидального мислення до початку терапії, можуть мати більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб. Тому вони потребують ретельного нагляду під час лікування.

Ретельний нагляд за пацієнтами, зокрема за тими, які належать до групи високого ризику, необхідний при медикаментозній терапії, особливо на початку лікування та після змін у дозуванні.

Пацієнтів (та тих, хто за ними наглядає) необхідно попередити про необхідність стежити за будь-яким клінічним погіршенням, суїцидальною поведінкою або думками та незвичайними змінами у поведінці, та негайно звернутися до лікаря при наявності цих симптомів.

Акатизія/психомоторне збудження

Прийом флувоксаміну пов'язаний з розвитком акатизії, яка характеризується суб’єктивно неприємним або виснажливим неспокоєм та потребою рухатись, що часто супроводжується нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Поява таких явищ є найбільш вірогідною протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів, у яких з’являються ці симптоми, підвищення дози може бути шкідливим.

Порушення функції печінки та нирок

У хворих із порушеннями функції нирок або печінки лікування треба розпочинати з низьких доз під ретельним наглядом лікаря.

Рідко лікування флувоксаміном було пов’язане з підвищенням активності печінкових ферментів, що зазвичай супроводжувалося відповідними клінічними симптомами. У таких випадках лікування препаратом слід припинити.

Розлади нервової системи

Незважаючи на те, що під час вивчення на тваринах препарат не викликав судом, потрібно бути обережним при призначенні флувоксаміну хворим із наявністю в анамнезі судомного синдрому (зокрема епілепсії). Слід уникати призначення препарату пацієнтам із нестабільною епілепсією, а за станом пацієнтів із контрольованою епілепсією слід ретельно слідкувати. У випадку появи у хворого судом або збільшення їх частоти лікування препаратом слід припинити.

Зафіксовано окремі випадки виникнення серотонінового синдрому або подібних до злоякісного нейролептичного синдрому явищ у зв'язку з лікуванням Феварином®, особливо при одночасному застосуванні з іншими серотонінергічними і/або нейролептичними засобами. Ці синдроми характеризуються групою кількох симптомів, таких як гіпертермія, ригідність, міоклонус, нестабільність автономної нервової системи з можливими швидкими змінами життєвих показників, зміни психічного стану у вигляді сплутаності свідомості, дратівливості, надмірної ажитації з прогресуванням у делірій і кому. Оскільки ці синдроми можуть викликати загрозливі для життя стани, при їх появі лікування Феварином® слід припинити і розпочати підтримуючу симптоматичну терапію.

Метаболізм та розлади харчування

Рідко при прийомі флувоксаміну, як і інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, виникає гіпонатріємія, що зникає після припинення застосування препарату. Деякі випадки, можливо, були пов'язані з синдромом порушення секреції антидіуретичного гормона. Більшість випадків гіпонатріємії зареєстровано в осіб літнього віку.

Може порушуватись контроль глікемії (зокрема гіперглікемія, гіпоглікемія, зниження толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. Пацієнтам із цукровим діабетом в анамнезі під час прийому флувоксаміну необхідно відкоригувати дозування антидіабетичних лікарських засобів.

Нудота, що іноді супроводжується блюванням, є найчастішим побічним ефектом, що супроводжує лікування флувоксаміном. Однак цей побічний ефект зазвичай зникає протягом перших двох тижнів лікування.

Розлади органів зору

Повідомлялося про розвиток мідріазу при застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (таких як флувоксамін). Тому рекомендовано з особливою обережністю призначати флувоксамін пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або підвищеним ризиком виникнення гострої закритокутової глаукоми.

Гематологічні розлади

Під час прийому селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну зафіксовано випадки шкірних крововиливів, таких як екхімози і пурпура, а також інших геморагічних проявів, таких як шлунково-кишкова кровотеча або гінекологічна кровотеча. Рекомендовано з особливою обережністю призначати такі препарати пацієнтам літнього віку і пацієнтам, які одночасно застосовують ліки, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад атипові антипсихотичні препарати і фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту та нестероїдні протизапальні препарати) або ліки, які збільшують ризик виникнення кровотечі, а також хворим із наявністю геморагічних станів в анамнезі або станів, що обумовлюють схильність до кровотеч (наприклад, тромбоцитопенії або порушення згортання крові).

Серцеві розлади

При одночасному застосуванні з флувоксаміном плазмові концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду можуть збільшуватися, призводячи до підвищення ризику подовження інтервалу QT/піруетної тахікардії. Тому препарат не слід призначати разом із цими ліками. Флувоксамін може спричинити незначне зменшення частоти серцебиття (на 2-6 ударів за хвилину).

Електроконвульсивна терапія (ЕКТ)

Рекомендовано з особливою обережністю призначати флувоксамін в поєднанні з ЕКТ через недостатність даних клінічних досліджень.

Реакція на відміну препарату

Існує можливість появи реакції відміни препарату при припиненні лікування флувоксаміном, але наявні доклінічні та клінічні дані не дають підстав вважати, що цей препарат викликає залежність. Найбільш часті симптоми, про які повідомлялося у зв’язку з відміною флувоксаміну: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезію, візуальні порушення та відчуття електричного ураження), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження, дратівливість, часткову сплутаність свідомості, емоційна нестабільність, головний біль, нудота та/або блювання, діарея, потовиділення, відчуття серцебиття, тремор та тривожність (див. розділ «Побічні реакції»). В основному ці явища слабо або помірно виражені та проходять самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. Вони зазвичай спостерігаються протягом перших декількох днів після припинення лікування. Тому рекомендовано поступово зменшувати дозу флувоксаміну для припинення лікування відповідно до потреб пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Манія/гіпоманія

Рекомендовано з особливою обережністю призначати флувоксамін пацієнтам з манією/гіпоманією в анамнезі. Слід припинити застосування флувоксаміну у будь-якого пацієнта з розвитком маніакальної фази.

Особи літнього віку

Дані щодо осіб літнього віку свідчать про відсутність клінічно значущої різниці у звичайній добовій дозі порівняно з особами молодшого віку. Однак для пацієнтів літнього віку збільшення дози титруванням слід проводити повільніше, ніж для інших пацієнтів, і дозувати завжди з обережністю.

Дорослі молодого віку (від 18 до 24 років)

Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень застосування антидепресантів дорослим пацієнтам з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки при лікуванні антидепресантами порівняно з тими, хто приймав плацебо, для дорослих пацієнтів віком до 25 років.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Епідеміологічні дані свідчать, що використання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (таких як флувоксамін) під час вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених (ПЛГН). Ризик становив приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції спостерігається 1-2 випадки ПЛГН на 1000 вагітностей.

Не слід застосовувати флувоксамін у період вагітності, це виправдано лише у тому випадку, коли стан жінки потребує лікування флувоксаміном.

Зафіксовано поодинокі випадки симптомів відміни у новонародженої дитини після застосування флувоксаміну наприкінці вагітності. Після застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (таких як флувоксамін) протягом ІІІ триместру вагітності у деяких новонароджених спостерігалися утруднення ковтання і/або дихання, судоми, нестабільність температури, гіпоглікемія, тремор, порушення тонусу м’язів, тремтіння, ціаноз, дратівливість, млявість, сонливість, блювання, порушення сну і постійний плач, що може потребувати подовження госпіталізації.

Препарат у невеликій кількості проникає у грудне молоко, тому його не слід призначати жінкам, які годують груддю.

Дослідження впливу прийому флувоксаміну на репродуктивний стан тварин виявили зниження фертильності у тварин чоловічої та жіночої статі. Актуальність цих даних для людини невідома. Флувоксамін не слід застосовувати для лікування пацієнтів, які намагаються зачати дитину, це виправдано лише у тому випадку, коли пацієнт потребує лікування флувоксаміном.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Феварин® у добовій дозі 150 мг не впливає або майже не впливає на здатність керувати транспортними засобами і працювати з машинами та механізмами. У здорових добровольців не виявлено будь-якого впливу на психомоторні навички, пов’язані з керуванням автомобілем і роботою з механічними пристроями. Однак під ч

Нет аналогов