Рецептурный
ТОПИРОЛ 25 ТАБ. 25МГ №30 купить в Броварах Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ТОПИРОЛ 25 ТАБ. 25МГ №30 купить в Броварах

Артикул: 49114
Производитель: САН ФАРМАСЬЮТИКАЛ ИНДАСТРИЗ ЛТД ИНДИЯ
Нет в продаже
Производитель: САН ФАРМАСЬЮТИКАЛ ИНДАСТРИЗ ЛТД ИНДИЯ
ATC: N03AX11
Международное название: Topiramate
Действующие вещество: топірамату 25 мг
Применение: Монотерапія для лікування пацієнтів із вперше діагностованою епілепсією або пацієнтів, хворих на епілепсію.Додаткова терапія для лікування дорослих і дітей старше 2 років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами.Як додаткова терапія для лікування дорослих і дітей при нападах, асоційованих із синдромом Леннокса–Гасто.Профілактика нападів мігрені у дорослих.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТОПІРОЛ 25, ТОПІРОЛ 50, ТОПІРОЛ 100

(TOPIROL 25, TOPIROL 50, TOPIROL 100)

Склад:

діюча речовина: topiramate;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить топірамату 25 мг, 50 мг, 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, повідон (К 30), тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят, гіпромелоза, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

Протиепілептичні засоби. Код АТС N03A X11.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Монотерапія для лікування пацієнтів із вперше діагностованою епілепсією або пацієнтів, хворих на епілепсію.

Додаткова терапія для лікування дорослих і дітей старше 2 років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами.

Як додаткова терапія для лікування дорослих і дітей при нападах, асоційованих із синдромом Леннокса–Гасто.

Профілактика нападів мігрені у дорослих.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Період вагітності і годування груддю; дитячий вік до 2 років.

 

Спосіб застосування та дози.

Для оптимального контролю як у дорослих, так і у дітей рекомендується починати лікування з незначної дози з подальшим поступовим збільшенням ефективної дози.

Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі.

 

Епілепсія.

Додаткова терапія.

Дорослі: лікування слід починати з прийому 25 - 50 мг топірамату на ніч протягом тижня. У подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 25 - 50 мг і розділяти її на 2 прийоми. Дози підбирають відповідно до очікуваного терапевтичного ефекту. У деяких хворих ефект може бути досягнутий при прийомі препарату 1 раз на добу.

Мінімальна ефективна доза – 200 мг. Звичайна підтримуюча доза становить від 200 до 400 мг на добу та приймається в 2 прийоми. Деякі пацієнти добре переносять дозу, що перевищує 1 600 мг на день.

Зазначені рекомендації щодо дозування можуть бути придатними для всіх дорослих хворих, включаючи людей літнього віку за умови відсутності у них захворювань нирок.

 

Діти віком 2 роки і старше.

Рекомендована загальна добова доза топірамату для додаткової терапії становить у середньому 5 - 9 мг/кг маси тіла на добу, розподілена на 2 прийоми. Лікування починається з дози 25 мг (або менше, беручи за основу дозування 1 - 3 мг/кг маси тіла на добу) на ніч протягом тижня. У подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 1 - 3 мг/кг маси тіла на добу та приймати її у 2 прийоми до досягнення терапевтичного ефекту. Дози підбирають відповідно до очікуваного терапевтичного ефекту.

Середня терапевтична доза по 30 мг/кг маси тіла на добу.

 

Монотерапія.

Застосування монотерапії топіраматом слід базувати на спостереженнях за проявами судомних нападів при відміні супутньої терапії протиепілептичними засобами.

Якщо міркування безпеки не вимагають термінової відміни супутніх протиепілептичних лікарських засобів, рекомендується послідовне зменшення їх прийому приблизно на 1/3 від попередньої дози протягом 2 тижнів.

Після припинення прийому лікарських засобів, які мають властивості індукторів ферментів, що відповідають за метаболізм лікарських засобів, рівні топірамату збільшуються. Стан здоров’я хворого може вимагати зменшення доз топірамату.

 

Дорослі. Лікування слід починати з прийому 25 мг на ніч протягом тижня. У подальшому дозу можна збільшувати на 25 - 50 мг з тижневим або двотижневим інтервалом та приймати її у 2 прийоми. Якщо пацієнт не встигає пристосуватись до збільшення дози, можна застосувати менш значні прирощення дози або більш тривалі інтервали між прирощеннями. Дози підбирають відповідно до очікуваного терапевтичного ефекту.

 

Рекомендований рівень початкової цільової дози топірамату при монотерапії у дорослих – 100 мг на добу, а максимальна рекомендована доза – 500 мг на добу. Деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії добре переносять монотерапію топіраматом у дозі 1 000 мг на добу. Зазначені рекомендації щодо дозування можуть бути придатними для всіх дорослих пацієнтів, включаючи людей літнього віку за відсутності у них захворювань нирок.

 

Діти. Лікування дітей від 2 років і старше слід починати з прийому 0,5 - 1 мг/кг на ніч протягом першого тижня. У подальшому дозу можна збільшувати на 0,5 - 1 мг/кг на добу з тижневим або двотижневим інтервалом; денну дозу можна розділяти на 2 прийоми. Якщо дитина не може пристосуватись до режиму підбору дози, можна застосувати менш значне прирощення дози або більш тривалі інтервали між прирощеннями. Дози підбирають відповідно до очікуваного терапевтичного ефекту.

Рекомендований рівень початкової цільової дози топірамату при монотерапії у дітей віком 2 роки і старше становить 3 - 6 мг/кг маси тіла на добу. У разі, коли нещодавно встановлено діагноз “парціальні епілептичні напади”, діти можуть приймати дозу 500 мг на добу.

 

Мігрень.

Рекомендована добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені становить 100 мг, розподілена на 2 прийоми. Добір дози слід починати з прийому 25 мг ввечері протягом тижня. У подальшому дозу збільшують на 25 мг на добу з інтервалом тиждень після кожного підвищення дози. Якщо пацієнт погано переносить зазначений режим добору дози, можна застосувати менш значне прирощення дози або більш тривалі інтервали між прирощеннями.

У деяких пацієнтів позитивний результат досягається при добовій дозі топірамату 50 мг. У клінічних дослідженнях пацієнти отримували добові дози топірамату до 200 мг на добу. При підборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.

 

Побічні реакції.

З боку центральної нервової системи: нервозність, запаморочення, головний біль, порушення мови, психомоторна загальмованість, атаксія, втомлюваність, порушення концентрації уваги, труднощі із запам’ятовуванням, сплутаність свідомості, сонливість, порушення мислення, анорексія, ністагм, парестезія, депресія;

додатково у дітей – розлади особистості, слинотеча, гіперкінезія, порушення смакових відчуттів, збудження, когнітивні розлади, емоційна лабільність, порушення координації рухів та ходи, апатія, психозо-психотичні симптоми, агресивні реакції; дуже рідко – суїцидальні думки та спроби, галюцинації.

З боку органів зору: зменшення глибини передньої камери ока, гіперемія ока, підвищення внутрішньоочного тиску, диплопія, мідріаз.

З боку травного тракту та гепатобіліарної системи: диспептичні явища, нудота, черевний біль, діарея, сухість губ; рідко – підвищення печінкових трансаміназ, гепатит, печінкова недостатність.

Інші: зменшення маси тіла, астенія, нефролітіаз, олігогідроз (в основному у дітей), метаболічний ацидоз, пропасниця, а також реакції з боку шкіри та слизистих (багатоформна еритема, пемфігус, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз); рідко – лейкопенія, нейтропенія; в окремих випадках – тромбоемболія.

 

Передозування.

Симптоми: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації, летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, черевний біль, запаморочення, збудження або депресія, тяжкий метаболічний ацидоз.

Були зареєстровані летальні випадки після передозування із застосуванням комбінації декількох лікарських засобів включно з топіраматом.

Лікування. При гострому передозуванні необхідно одразу промити шлунок або спровокувати блювання, призначити симптоматичну терапію. Ефективним заходом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення об’єму вживаної рідини.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження застосування топірамату для лікування вагітних не проводилися. Обмежені дослідження на пацієнтах показали присутність топірамату в грудному молоці, тому в разі необхідності застосування препарату у період лактації слід припинити годування груддю.

 

Діти.

Препарат не призначають дітям віком до 2 років.

 

Особливості застосування.

Як і при будь-якому захворюванні, при підборі дози слід орієнтуватись на терапевтичну ефективність (ступінь зниження частоти нападів, відсутність побічних ефектів).

Головним шляхом виведення топірамату та його метаболітів у незміненому стані є екскреція нирками. Швидкість виведення нирками залежить від функції нирок і не залежить від віку. У хворих із патологією нирок для досягнення сталих концентрацій у плазмі може знадобитися від 10 до 15 днів, порівняно із 4 - 8 днями у хворих з нормальною функцією нирок.

Як і інші протиепілептичні препарати, топірамат слід відміняти поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. У клінічних випробуваннях дози зменшували на 100 мг з тижневими інтервалами.

При застосуванні топірамату був зареєстрований синдром, що включав гостру міопію, асоційовану із вторинною закритокутовою глаукомою, що проявлялася у виникненні нападу зниження гостроти зору та/або очного болю.

Офтальмологічні прояви можуть включати міопію, зменшення глибини передньої камери, гіперемію та підвищений внутрішньоочний тиск. Також може спостерігатися мідріаз. Описаний синдром може бути пов’язаний із супрациліарним випотом, що спричиняє зсув кришталика та райдужної оболонки і сприяє розвитку вторинної закритокутової глаукоми. На відміну від первинної відкритокутової глаукоми, що рідко спостерігається у пацієнтів віком до 40 років, вторинна закритокутова глаукома, пов’язана із застосуванням топірамату, спостерігалась як у дітей, так і в дорослих. Лікування передбачає відміну препарату та вжиття відповідних заходів для зниження внутрішноочного тиску.

Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень або навіть до втрати зору.

У деяких хворих, особливо у тих, які мають схильність до нефролітіазу (ускладнений сімейний анамнез, гіперкальціурія), існує підвищений ризик утворення каменів у нирках і пов’язані з цим симптоми, такі як ниркова коліка. Тому під час терапії топіраматом дуже важливе адекватне збільшення об’єму вживаної рідини, що може знизити ризик розвитку нефролітіазу.

Під час лікування топіраматом спостерігається підвищена частота виникнення розладів настрою та депресії.

Пацієнтам з ушкодженням печінки препарат слід призначати з обережністю, оскільки кліренс топірамату може зменшитись.

При застосуванні топірамату може виникати гіперхолеремічний, не пов’язаний із дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі нижче нормального рівня за відсутності респіраторного алкалозу). Зниження концентрації бікарбонатів сироватки крові є наслідком інгібування топіраматом печінкової карбоангідрази. Рівень зниження концентрації, як правило, невеликий або помірний (середнє значення становить 4 ммоль/л при застосуванні дорослими пацієнтами в дозі 100 мг на добу і близько 6 мг на кг маси тіла на добу при застосуванні в педіатричній практиці). В деяких випадках у пацієнтів відзначалося зниження концентрації нижче рівня 10 ммоль/л. Деякі захворювання або заходи лікування, що призводять до розвитку ацидозу (наприклад, захворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських засобів), можуть бути додатковими факторами, що підсилюють бікарбонатзнижувальний ефект топірамату.

У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призвести до уповільнення росту.

У зв’язку з цим при лікуванні топіраматом рекомендується здійснювати необхідні дослідження, в тому числі визначення концентрації бікарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні рекомендується знизити дозу або припинити застосування топірамату.

У випадку, якщо в пацієнта зменшується маса тіла під час прийому препарату, може бути рекомендована підтримуюча дієта або посилене харчування.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Топірамат діє на центральну нервову систему та може спричиняти виникнення сонливості, запаморочення та інших подібних симптомів. Зазначені побічні ефекти, в основному, досить слабо або помірно виражені, але можуть бути потенційно небезпечними для хворих, які керують автомобілем або працюють з технікою, особливо в тому випадку, коли хворий ще не має індивідуального досвіду застосування препарату.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування топірамату і фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фенітоїну в плазмі. Це може бути пов’язано з пригніченням специфічної поліморфної ізоформи ферменту (CYP2Cmeph). Таким чином, у хворих, які приймають фенітоїн, у випадку розвитку клінічних ознак або симптомів інтоксикації необхідно контролювати рівень фенітоїну в плазмі.

Фенітоїн і карбамазепін знижують концентрації топірамату в плазмі. Додавання (або відміна) фенітоїну або карбамазепіну до лікування топіраматом може вимагати зміни доз останнього.

При одночасному застосуванні топірамату з дигоксином концентрація останнього в плазмі може зменшуватись, тому при призначенні (або відміні) препарату хворим, які приймають дигоксин, необхідно приділяти особливу увагу рутинному моніторуванню концентрації дигоксину в сироватці.

Існує ризик зниження ефективності контрацептивів і виникнення проривних кровотеч у пацієнток, які приймають пероральні контрацептиви разом із топіраматом. Тому вони повинні обов’язково повідомити лікарю про будь-які зміни у термінах та характері менструацій. Суттєве дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при дозуванні топірамату 200 - 800 мг на день.

У здорових добровольців спостерігалося зниження (до 18 %) площі під кривою «концентрація-час» (AUC) літію під час прийому топірамату в дозі 200 мг на добу. У пацієнтів із біполярними розладами фармакокінетика літію залишалась незміненою при лікуванні топіраматом у дозах 200 мг на добу, тоді як при застосуванні топірамату в дозах 600 мг на добу спостерігалося збільшення AUC літію (до 26 %). Зважаючи на це, рекомендується проводити моніторинг рівня літію при одночасному його застосуванні разом із топіраматом.

При одночасному застосуванні рисперидону і топірамату спостерігалося зниження AUC рисперидону. Клінічно значущих змін у фармакокінетиці активних метаболітів рисперидону і топірамату не спостерігалось.

Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлоротіазиду відбувається збільшення максимальної концентрації топірамату на 27 % та AUC топірамату на 29 %. Клінічна значимість цих досліджень не відома. Призначення гідрохлоротіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати коригування дози топірамату. При застосуванні топірамату та гідрохлоротіазиду у комбінації можливе посилення зниження рівня калію в сироватці крові.

Клінічна значущість дії метформіну, глібуриду та піоглітазону на фармакокінетику топірамату не відома. У випадку призначення або відміни препарату пацієнтам, яким призначений будь-який із зазначених препаратів, необхідно приділяти значну увагу ретельному дослідженню їхнього діабетичного статусу.

Одночасне застосування препарату та інших препаратів, що сприяють виникненню нефролітіазу, може підвищувати ризик утворення конкрементів у нирках.

Одночасне застосування топірамату разом з вальпроєвою кислотою спричинювало гіперамоніємію з або без енцефалопатії у пацієнтів, які добре переносили терапію зазначеними препаратами окремо. В більшості випадків симптоми та ознаки зникали після припинення прийому одного з препаратів.

При лікуванны топіраматом протипоказане вживання алкоголю та прийом препаратів, що пригнічують функцію центральної нервової системи.

Також встановлено, що:

– при одночасному застосуванні топірамату і амітриптиліну концентрація препаратів в плазмі не змінюється, проте приблизно на 20 % збільшується максимальна концентрація і AUC метаболіту нортрипталіну;

– при одночасному застосуванні з галоперидолом збільшується AUC його метаболіту;

– в умовах сумісного застосування топірамату і пропранололу спостерігалося збільшення максимальної концентрації і AUC обох із досліджуваних препаратів;

– при одночасному застосуванні топірамату і дилтіазему спостерігалось зменшення AUC дилтіазему і збільшення площі під фармакокінетичною кривою топірамату;

– при сумісному застосуванні топірамату із суматриптаном, пізотифеном, дигідроерготаміном і венлафаксином не відзначалось жодних змін концентрацій.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Топірамат – новий протиепілептичний препарат, який належить до класу сульфаматзаміщених моносахаридів. Внаслідок електрофізіологічних і біохімічних досліджень було встановлено три механізми дії топірамату, завдяки яким можлива реалізація його протиепілептичної дії. По-перше, топірамат блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів дії на фоні тривалої деполяризації мембрани нейронів. По-друге, топірамат посилює активацію g-амінобутиратом відповідних рецепторів і таким чином стимулює спроможність цих рецепторів продукувати потік іонів хлоридів до нейронів, посилюючи активність інгібіторних нейротрансмітерів. По-третє, топірамат перешкоджає активації каїнатом підтипу каїнат/АМPA (α-amino-3-hydroxi-5-methylisoxazole-4-propionic acid) чутливих рецепторів до глутамату, проте не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) відносно підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є дозазалежними при концентрації препарату в плазмі в межах від 1 мкмоль до 200 мкмоль. Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За вираженістю цей фармакологічний ефект топірамату значно поступається ацетазоламіду – відомому інгібітору вугільної ангідрази, тому цей ефект топірамату не вважається основним компонентом його протиепілептичної активності.

Фармакокінетика. Топірамат всмоктується швидко і ефективно. Біодоступність становить близько 80 % і не залежить від вживання їжі. З білками плазми зв’язується 13 - 17 % топірамату. Після одноразового прийому в дозі до 1200 мг середній об’єм розподілу становить від 0,55 до 0,8 л/кг залежно від статі: у жінок – приблизно 50 % від значень, які спостерігаються у чоловіків, що пов’язують з більш високим вмістом жирової тканини в організмі жінок.

Після перорального застосування метаболізується близько 20 % прийнятої дози. Але у хворих, які отримують супутню терапію протиепілептичними препаратами, метаболізм топірамату може підвищуватися до 50 %. Ідентифіковані шість метаболітів топірамату, які є практично неактивними. Основним шляхом виведення незміненого топірамату (70 %) і його метаболітів є нирки. Після перорального застосування плазматичний кліренс препарату становить 20 - 30 мл/хв.

Фармакокінетика топірамату має лінійний характер, плазматичний кліренс залишається постійним, а AUC у діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційно дозі. У хворих з нормальною функцією нирок для досягнення сталої концентрації в плазмі може знадобитись від 4 до 8 днів. Максимальна концентрація після багаторазового перорального застосування 100 мг препарату двічі на день становить 6,76 мкг/мл. Середній період напіввиведення топірамату дорівнює приблизно 21 годині.

У хворих з порушеннями функції нирок кліренс топірамату знижується на 40 - 50 % ( при кліренсі креатиніну 30 - 69 мл/хв) порівняно з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну більше 70 мл/хв). Топірамат ефективно виводиться з плазми шляхом гемодіалізу. У хворих з порушенням функції печінки кліренс топірамату також знижується.

Фармакокінетика у дітей віком до 12 років.

Особливість фармакокінетики у дітей полягає в тому, що діти мають більш високий рівень кліренсу та

Нет аналогов