Рецептурный
ВИНОРЕЛЬБИН  Внешний вид упаковки может отличатся от фото на сайте.
ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ВИНОРЕЛЬБИН "ЭБЕВЕ" КОНЦЕНТРАТ Д/ИНФ. 10МГ/МЛ 1МЛ ФЛ. №1 купить в Житомире

Артикул: 14698
Производитель: ЭБЕВЕ ФАРМА ГМБХ НФГ. КГ
Нет в продаже
Производитель: ЭБЕВЕ ФАРМА ГМБХ НФГ. КГ
ATC: L01CA04
Международное название: Vinorelbine
Действующие вещество: вінорельбіну 10 мг (у вигляді вінорельбіну тартрату 13,85 мг);
Применение: Рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ВІНОРЕЛЬБІН «ЕБЕВЕ»

(VINORELBIN «EBEWE»)

 

 

Склад:

діюча речовина: вінорельбін;

1 мл концентрату містить вінорельбіну 10 мг (у вигляді вінорельбіну тартрату 13,85 мг);

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

 

Лікарcька форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безколірного до світло-жовтого кольору.

 

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкалоїди барвінку та їх аналоги.

Код ATХ L01C A04.

 

Фармакологiчнi властивості.

Фармакодинамiка.

Вінорельбін ̶ протипухлинний лікарський засіб рослинного походження з групи напівсинтетичних алкалоїдів, отриманий з рослини родини барвінку.

Препарат блокує мітоз клітин на стадії метафази G2-M, спричиняючи загибель клітин під час інтерфази або при подальшому мітозі. На молекулярному рівні впливає на динамічну рівновагу тубуліну в апараті мікротрубочок клітини. Вінорельбін пригнічує полімеризацію тубуліну, зв’язуючись переважно з мітотичними мікротрубочками, а у більш високих концентраціях сприяє впливу на аксональні мікротрубочки. Індукція спіралізації тубуліну під дією вінорельбіну виражена слабше, ніж при застосуванні вінкристину.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення вінорельбін широко розподіляється у тканинах. Кінетика вінорельбіну у плазмі крові трьохфазна. Середній період напіввиведення препарату у термінальній фазі становить 40 годин. Кліренс з плазми крові дуже високий – приблизно 0,8 1 л/год×кг. Зв’язування з білками плазми крові становить 50-80 %. Виводиться переважно з жовчю.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

• Недрібноклітинний рак легенів.

• Метастатичний рак молочної залози.

• Рак передміхурової залози, резистентний до гормонотерапії (у комбінації з малими дозами глюкокортикостероїдів для внутрішнього застосування).

 

Протипоказання.

Не допускається інтратекальне введення препарату.

• Підвищена чутливість до вінорельбіну або до інших акалоїдів барвінку, або до будь-якої з допоміжних речовин.

• Кількість нейтрофілів <1500/мм3 (1,5×109/л) або тяжкі поточні, або нещодавно перенесені інфекційні захворювання (протягом останніх 2 тижнів);

• Кількість тромбоцитів менше 100000/мм3(100×109/л).

• У комбінації з вакциною від жовтої лихоманки.

• Виражена печінкова недостатність, не пов’язана з пухлинним процесом;

• Не рекомендується у комбінації з фенітоїном та ітраконазолом;

• Не рекомендується проведення вакцинацій живими атенуйованими вакцинами у період лікування вінорельбіном.

 

Особливі заходи безпеки.

Працювати з препаратом повинен лише підготовлений персонал.

Необхідно користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами і шапочками або комбінезонами).

Слід вживати усіх заходів для запобігання попаданню розчинів вінорельбіну в очі. Якщо це все ж сталося, очі слід негайно промити 0,9 % розчином натрію хлориду.

У разі розливання або розбризкування розчинів вінорельбіну забруднену ділянку слід витерти і промити.

Після завершення роботи з препаратом робоче місце слід ретельно очистити і вимити руки та обличчя.

Невикористані залишки препарату, а також усі інструменти та матеріали, що контактували з вінорельбіном при приготуванні та введенні розчинів для інфузій і прибиранні, необхідно знищувати згідно із затвердженою процедурою утилізації відходів цитотоксичних речовин.

Слід з обережністю прибирати екскрети і блювоту пацієнтів.

Вагітним медичним працівникам забороняється працювати з препаратом.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Види взаємодії, специфічні для вінорельбіну.

• Комбінація вінорельбіну та інших препаратів з відомою токсичністю для кісткового мозку може посилювати мієлосупресивні небажані реакції.

• CYP3A4 – головний фермент, задіяний у метаболізмі вінорельбіну, і комбінація з засобом, що індукує (таким як фенітоїн, фенобарбітал, рифампіцин, карбамазепін, звіробій) або інгібує (таким як ітраконазол, кетоконазол, інгібітори ВІЛ-протеази, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон) цей ізофермент може впливати на концентрацію вінорельбіну.

• Вінорельбін є субстратом для Р-глікопротеїну, і одночасне застосування з іншими засобами, що інгібують (тобто ритонавір, кларитроміцин, циклоспорин, верапаміл, хінідин) або індукують той самий транспортний білок, може впливати на концентрацію вінорельбіну. Слід проявляти обережність при комбінації вінорельбін із потужними модуляторами цього мембранного перевізника.

• Комбінація вінорельбін-цисплатин (зустрічається дуже часто) не демонструє взаємодії відносно фармакологічних параметрів вінорельбіну. Однак у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію з вінорельбіном та цисплатином, повідомлялося про більш високу частоту гранулоцитопенії, ніж у тих, хто отримував тільки вінорельбін.

Види взаємодії, специфічні для алкалоїдів барвінку.

Одночасне застосування алкалоїдів барвінку та мітоміцину С може підвищувати ризик бронхоспазму та задишки, у рідкісних випадках спостерігався інтерстиціальний пневмоніт.

Ітраконазол. Одночасне застосування не рекомендоване через потенційну підвищену нейротоксичність.

Види взаємодії, спільні для всіх цитотоксичних засобів.

Через підвищений ризик тромботичних явищ у пацієнтів, хворих на рак, часто застосовують антикоагулянтне лікування. Висока міжіндивідуальна варіативність коагуляційного статусу під час захворювань та імовірність взаємодії між пероральними антикоагулянтами та протираковою хіміотерапією вимагають підвищеної частоти моніторингу МНВ (міжнародного нормалізованого відношення), якщо пацієнта вирішують лікувати пероральними антикоагулянтами.

• Одночасне застосування протипоказане. Вакцина від жовтої лихоманки: ризик летального генералізованого вакцинального захворювання.

• Одночасне застосування не рекомендоване. Живі ослаблені вакцини (крім вакцини від жовтої лихоманки): ризик системного, імовірно, летального захворювання. Ризик підвищується у суб’єктів із пригніченим імунітетом через основне захворювання. Необхідно застосовувати інактивовану вакцину, якщо така існує (поліомієліт).

• Одночасне застосування фенітоїну та вінорельбіну не рекомендоване. Ризик загострення судом може бути наслідком спричиненого вінорельбіном зниження абсорбції фенітоїну у шлунково-кишковому тракті. Також, підвищена токсичність через метаболіти та/або знижену ефективність вінорельбіну може бути наслідком спричиненого фенітоїном посилення печінкового метаболізування вінорельбіну.

• Одночасне застосування, на яке слід звернути увагу.

Циклоспорин, такролімус: слід брати до уваги надмірну іммуносупресію з ризиком лімфопроліферації.

Вінорельбін, можливо, посилює захоплення метотрексату клітинами у випадку, коли препарати застосовувати одночасно. Таким чином, для досягнення терапевтичного ефекту необхідна менша кількість метотрексату.

L-аспарагіназа може знижувати кліренс вінорельбіну у печінці, підвищуючи його токсичність. Для зменшення проявів даної взаємодії вінорельбін слід призначати за 12-24 години до застосування L-аспарагінази.

 

Особливості застосування.

Особливі застереження.

Вінорельбін слід застосовувати під наглядом лікаря, що має досвід використання хіміотерапії.

Тільки для внутрішньовенного застосування.

У процесі лікування вінорельбіном необхідно регулярно контролювати гематологічні показники (перед кожним введенням препарату визначати рівень гемоглобіну, кількість лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові). Головним дозолімітуючим побічним ефектом при лікуванні вінорельбіном є нейтропенія. Вона має некумулятивний характер. Мінімальна кількість нейтрофілів у крові спостерігається через 7-14 днів після введення препарату, після чого показники швидко нормалізуються (протягом 5-7 днів). При зниженні кількості нейтрофілів до рівня менш ніж 1500/мм3 (1,5×109/л) і кількості тромбоцитів до рівня менш ніж 100000/мм3 (100×109/л) введення вінорельбіну відтерміновують до нормалізації гематологічних показників.

Якщо у пацієнта спостерігається ознаки або симптоми, що дозволяють припустити наявність інфекції, слід негайно провести дослідження.

Запобіжні заходи.

Особлива обережність рекомендована пацієнтам з ішемічним захворюванням серця в анамнезі.

Фармакокінетика вінорельбіну не змінюється у пацієнтів із помірною або серйозною печінковою недостатністю.

Вінорельбін не слід застосовувати одночасно з радіотерапією або якщо ділянка опромінення охоплює печінку.

Слід уникати потрапляння вінорельбіну в очі; існує ризик серйозного подразнення і навіть виразок рогівки, якщо препарат розпилювати під тиском. У такому випадку слід негайно промити око 0,9 % розчином натрію хлориду і звернутися до офтальмолога.

Потужні інгібітори або індуктори CYP3A4 можуть впливати на концентрацію вінорельбіну, тому необхідна обережність.

Цей засіб специфічно протипоказаний для застосування із вакциною проти жовтої лихоманки і загалом не рекомендується у комбінації з живими ослабленими вакцинами, фенітоїном та ітраконазолом.

Для уникнення ризику бронхоспазму – особливо у комбінованій терапії з мітоміцином С – необхідна профілактика. Слід проінформувати амбулаторних пацієнтів, що у випадку задишки слід звернутися до лікаря.

Через низький рівень виведення нирками немає фармакокінетичних підстав для зниження дози у пацієнтів із нирковою недостатністю.

У разі агранулоцитозу (менш ніж 2000 мм3 (2×109/л)) пацієнт повинен перебувати під пильним наглядом, а чергове ведення препарату слід відтермінувати до нормалізації гематологічних показників.

Пацієнтам із порушенням функції печінки рекомендується призначити нижчі дози.

Необхідна обережність у початковий період лікування пацієнтів із порушеннями функції нирок, оскільки клінічних досліджень з участю таких хворих не проводилися.

При появі ознак нейротоксичності ІІ і більшого ступеня застосування вінорельбіну необхідно відмінити.

При появі задишки, кашлю або гіпоксії нез'ясованої етіології необхідно провести обстеження пацієнта для виключення легеневої токсичності.

Після розведення у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози була продемонстрована хімічна та фізична стабільність при використанні у концентраціях 0,43 мг/мл та 2,68 мг/мл упродовж 48 годин при 2-8 °C у захищеному від світла місці. З мікробіологічної точки зору розчин для інфузій слід вводити одразу ж після приготування. Якщо розчин не використати негайно, за тривалістю та умовами його зберігання має стежити медичний персонал. Зазвичай час зберігання не повинен перевищувати 24 години при температурі 2-8 °С, якщо тільки розчин не готували у контрольованих та атестованих асептичних умовах.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Даних щодо застосування вінорельбіну вагітним жінкам недостатньо. У репродуктивних дослідженнях у тварин вінорельбін був ембріо- і фетолетальним та тератогенним. Вінорельбін протипоказаний у період вагітності.

За життєвими показаннями вінорельбін можна застосовувати вагітним тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Лікар повинен попередити вагітну про можливі негативні наслідки лікування та отримати її письмову згоду на введення вінорельбіну. Потрібно ретельно стежити за розвитком плода у період лікування вагітної.

Під час застосування вінорельбіну фертильні жінки повинні використовувати ефективні методи контрацепції та повідомляти свого лікаря про настання вагітності. Якщо вагітність настала під час лікування, пацієнтку слід проінформувати про ризик для ненародженої дитини та встановити за нею ретельне спостереження. Слід розглянути також імовірність генетичної консультації.

Годування груддю. Невідомо, чи проникає вінорельбін у грудне молоко. Виділення вінорельбіну у молоко у дослідженнях у тварин не вивчали. Перед початком лікування вінорельбіном годування груддю слід припинити.

Фертильність. Вінорельбін може мати генотоксичні ефекти. Тому чоловікам, яких лікують вінорельбіном, радять не ставати батьками під час та упродовж періоду до 6 місяців (мінімум 3 місяці) після припинення лікування. Жінкам репродуктивного віку слід користуватися ефективними методами контрацепції під час лікування і до 3 місяців після лікування. Через імовірність необоротного безпліддя через застосування вінорельбіну слід проконсультуватися зі спеціалістом щодо консервації сперми.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу на здатність керувати автотранспортними засобами чи управляти механізмами не проводилися, але на основі фармакодинамічного профілю вінорельбін не впливає на здатність керувати автотранспортними засобами чи управляти механізмами. Однак у пацієнтів, яких лікують вінорельбіном, необхідна обережність, враховуючи деякі небажані ефекти препарату.

 

Спосіб застосування та дози.

Строго внутрішньовенне застосування після належного розведення.

Інтратекальне застосування вінорельбіну не допускається (може бути летальним).

Вінорельбін слід застосовувати під наглядом лікаря, який має значний досвід лікування цитостатиками.

Перед введенням розчину вінорельбіну необхідно впевнитися, що голка знаходиться у вені.

При монотерапії звичайна доза препарату для внутрішньовенного введення становить  25-30 мг/м2 поверхні тіла 1 раз на тиждень.

При комбінованій терапії доза і частота введення залежать від схеми лікування.

Інструкції щодо застосування та маніпуляцій.

Застосування.

- Вінорельбін можна застосовувати у вигляді повільної болюсної ін’єкції (6-10 хвилин) після розведення у 20-50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або розчину глюкози 50 мг/мл (5 % або шляхом короткої інфузії (20-30 хвилин) після розведення у 125 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або розчину глюкози 50 мг/мл (5 %).

- Після застосування препарату завжди слід проводити інфузію принаймні 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози (для промивання вени).

- У разі порушень функції печінки дозу вінорельбіну необхідно зменшувати до 20 мг/м2 поверхні тіла та ретельно контролювати лабораторні показники функції печінки.

Недрібноклітинний рак легенів: при монотерапії звичайна доза складає 25-30 мг/м2 поверхні тіла 1 раз на тиждень. У комбінації з іншими протипухлинними засобами схема введення залежить від протоколу лікування. Зазвичай препарат слід вводити у такій самій дозі (25-30 мг/м2), але через більші проміжки часу, наприклад, 1-й та 5-й дні або 1-й та 8-й дні з курсу тривалістю 3 тижні згідно зі схемою.

Метастатичний рак молочної залози: звичайна доза становить 25-30 мг/м2 1 раз на тиждень.

Гормонорезистентний рак передміхурової залози: звичайна доза – 30 мг/м2 у 1-й та 8-й день кожні 3 тижні разом із низькою дозою кортикостероїдів щоденно (гідрокортизон у дозі 40 мг на добу).

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Фармакокінетика вінорельбіну не змінюється у пацієнтів із помірною або серйозною печінковою недостатністю. Тим не менше, у пацієнтів із серйозною печінковою недостатністю як застережний засіб рекомендується знижена доза та уважний моніторинг гематологічних параметрів.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Для пацієнтів зі зниженою нирковою функцією дозу коригувати не потрібно.

Пацієнти літнього віку.

Клінічні дослідження не виявили будь-якої різниці у пацієнтів літнього віку щодо швидкості відповідної реакції на лікування, хоча не можна виключити більш виражену чутливість у деяких із цих пацієнтів.

 

 

Інструкції для персоналу.

Приготуванням розчинів для інфузій повинен займатися кваліфікований персонал у спеціально відведеній зоні, де забороняється палити, їсти та пити.

При роботі з вінорельбіном необхідно додержуватися правил роботи з цитотоксичними препаратами та обов’язково користуватися халатами з довгими рукавами, захисними масками, шапочками, захисними окулярами, стерильними одноразовими рукавичками, аркушами для захисту робочих поверхонь і контейнерами або мішками для токсичних відходів.

Вагітних медичних працівників потрібно попереджати, що препарат є цитотоксичним і що вони повинні уникати роботи з ним.

Перед введенням розчину для інфузій його слід перевірити візуально. Дозволяється вводити лише прозорі безбарвні або світло-жовтого кольору розчини без механічних включень.

При потраплянні препарату у навколишні тканини можливе місцеве подразнення і навіть некроз тканин. У разі попадання розчину вінорельбіну поза вену слід негайно припинити введення і виконати аспірацію препарату. Залишок розчину для інфузій вводити в іншу вену. Локальні підшкірні ін’єкції 1 мл гіалуронідази 250 МО/мл навколо ураженого місця, а також помірно гарячі компреси сприяють дифузії препарату, що потрапив поза вену, і знижують ризик розвитку подразнення та некрозу.

У разі появи геморагій у місці введення препарату, для зменшення ризику виникнення флебіту слід негайно прийняти глюкокортикостероїди.

При потраплянні розчинів вінорельбіну в очі їх необхідно негайно промити великою кількістю води. У разі потрапляння розчинів вінорельбіну на шкіру її ретельно слід промити великою кількістю води, потім водою з милом і знову великою кількістю води.

Необхідно з обережністю прибирати екскрети і блювоту пацієнтів.

З будь-якими розбитими контейнерами слід поводитися як з небезпечними відходами і вживати відповідних запобіжних заходів.

Токсичні відходи потрібно знищувати згідно з вимогами шляхом спалення у спеціально маркованих жорстких контейнерах.

 

Діти. Немає даних щодо ефективності та безпеки застосування вінорельбіну дітям, тому препарат не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

 

Передозування.

Передозування може спричиняти тяжку гранулоцитопенію та агранулоцитоз із ризиком розвитку суперінфекції, що може становити загрозу життю пацієнта, серйозне пригнічення кісткового мозку з гарячкою та інфекцією, повідомлялося також про паралітичну кишкову непрохідність. Рекомендоване симптоматичне лікування з переливанням крові, переливання концентрованої суміші гранулоцитів, введення препаратів, що стимулюють гранулоцитопоез, факторів росту і застосування антибіотиків широкого спектра. Відомого специфічного антидоту не існує.

Нет аналогов