Инструкция к препарату предназначена исключительно для ознакомления. Для получения полной информации смотрите инструкцию производителя.
Склад
діюча речовина: atracurium besilate;
1 мл розчину містить атракурію бесилату 10 мг;
допоміжні речовини: розчин бензолсульфонової кислоти, вода для інʼєкцій.
Лікарська форма
Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безкольоровий або із жовтуватим відтінком розчин.
Фармакотерапевтична група
Міорелаксанти з периферичним механізмом дії. Інші сполуки четвертинного амонію. Код АТХ M03A C04.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Високоселективний міорелаксант периферичної дії недеполяризуючого конкурентного типу із середньою тривалістю дії. Блокує н-холінорецептори кінцевих пластинок скелетних м’язових волокон і перешкоджає деполяризуючій дії ацетилхоліну, у результаті чого виникає пригнічення нервово-м’язової передачі на рівні постсинаптичної мембрани.
Діти.
У літературі існують обмежені дані щодо можливої варіабельності розвитку та тривалості дії атракурію у новонароджених (дітей віком до 1 місяця) порівняно з дітьми старшого віку (див. розділ «Діти»).
Фармакокінетика.
Після внутрішньовенного введення атракурію бесилат спонтанно метаболізується шляхом елімінації Хофмана (неферментативний процес, який перебігає при фізіологічних значеннях рН і температури тіла), а також шляхом ефірного гідролізу з участю неспецифічних естераз плазми крові. Елімінація атракурію не залежить від функції нирок або печінки. Продуктами розпаду атракурію є лауданозин та інші метаболіти. Метаболіти не мають міорелаксуючих властивостей. Зв’язування атракурію бесилату з білками плазми крові становить приблизно 82 %, період напіввиведення - 20 хвилин. Метаболіти виводяться із сечею та жовчю.
Концентрація метаболітів вища в крові у пацієнтів відділень інтенсивної терапії з порушеннями функції нирок та/або печінки (див. розділ «Особливості застосування»). Ці метаболіти не беруть участі у блокаді нервово-м’язової передачі.
Показання
Для міорелаксації при хірургічних втручаннях і діагностичних процедурах (при наявності засобів для проведення ендотрахеальної інтубації та штучної вентиляції легенів).
Протипоказання
Підвищена чутливість до атракурію, цисатракурію або бензолсульфонової кислоти.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії
Нервово-м’язова блокада, спричинена препаратом Атракурій Калцекс, може посилюватися при супутньому застосуванні інгаляційних анестетиків, таких як галотан, ізофлуран та енфлуран.
Можливе посилення інтенсивності та тривалості нервово-м’язової блокади, спричиненої недеполяризуючими міорелаксантами, у тому числі препаратом Атракурій Калцекс, при одночасному застосуванні з:
антибіотиками, включаючи аміноглікозиди, поліміксин, спектиноміцин, тетрациклін, лінкоміцин і кліндаміцин;
антиаритмічними препаратами: пропранололом, блокаторами кальцієвих канальців, лідокаїном, прокаїнамідом, хінідином;
діуретиками: фуросемідом та, можливо, манітолом, тіазидними діуретиками, ацетазоламідом;
магнію сульфатом;
кетаміном;
солями літію;
гангліоблокаторами: триметафаном, гексаметонієм.
Зрідка при одночасному застосуванні з деякими препаратами, що можуть підсилювати прояви міастенії (у т.ч. при латентному перебігу) і провокувати розвиток міастенічного синдрому, можливе підвищення чутливості до атракурію бесилату. До таких препаратів належать антибіотики, бета-блокатори (пропранолол, окспренолол), антиаритмічні препарати (прокаїнамід, хінідин), антиревматичні препарати (хлорохін, D-пеніциламін), триметафан, хлорпромазин, стероїди, фенітоїн та літій.
На тлі тривалого лікування протисудомними препаратами можливі більш пізній початок та менша тривалість нервово-м’язової блокади, спричиненої препаратом Атракурій Калцекс.
Сумісне застосування недеполяризуючих міорелаксантів разом з атракурію бесилатом може спричиняти інтенсивнішу нервово-м’язову блокаду, ніж та, яка може виникнути при введенні еквівалентної загальної дози атракурію бесилату. Синергічний ефект може змінюватися залежно від комбінації цих препаратів.
Деполяризуючі міорелаксанти (наприклад, суксаметонію хлорид) не можна застосовувати для подовження нервово-м’язової блокади, спричиненої недеполяризуючими міорелаксантами, у тому числі атракурію бесилатом, оскільки можливий розвиток тривалої та комплексної глибокої блокади, яку важко усунути застосуванням антихолінестеразних засобів.
Антихолінестеразні препарати, які широко застосовуються для лікування хвороби Альцгеймера, наприклад донепезил, можуть зменшувати тривалість та вираженість нервово-м’язової блокади, спричиненої атракурієм.
Особливості щодо застосування
Як і всі інші блокатори нервово-м’язової передачі, атракурій спричиняє параліч дихальних м’язів так само, як і інших скелетних м’язів, але не впливає на свідомість. Тому препарат слід застосовувати лише на тлі адекватної загальної анестезії та лише під пильним наглядом досвідченого анестезіолога та при наявності відповідних засобів для ендотрахеальної інтубації та штучної вентиляції легенів.
У сенсибілізованих пацієнтів існує потенційна можливість викиду гістаміну під час застосування атракурію, тому препарат слід з обережністю застосовувати хворим із підвищеною чутливістю до гістаміну. Зокрема, у пацієнтів з алергією та астмою в анамнезі існує можливість виникнення бронхоспазму.
Існують повідомлення про високий рівень (понад 50 %) перехресної чутливості між блокаторами нервово-м’язової передачі. Тому перед призначенням атракурію, при можливості слід виключити гіперчутливість до інших блокаторів нервово-м’язової передачі. Пацієнтам із підозрою на гіперчутливість слід застосовувати атракурій винятково за абсолютними показаннями. Пацієнтам із реакціями гіперчутливості під час загальної анестезії в анамнезі слід провести тестування на гіперчутливість до інших блокаторів нервово-м’язової передачі.
Пацієнтам із астмою, які отримують високі дози кортикостероїдів та блокаторів нервово-м’язової передачі у відділенні інтенсивної терапії, бажано проводити контроль серії показників креатинфосфокінази.
При застосуванні в рекомендованих дозах атракурій не має суттєвих вагусних та гангліоблокувальних властивостей. Отже, атракурій суттєво не впливає на частоту серцевих скорочень при застосуванні його у рекомендованих дозах і не запобігає брадикардії, що може бути спричинена препаратами для анестезії та стимуляцією вагусного нерва під час операції.
Як і при застосуванні інших недеполяризуючих міорелаксантів, у хворих на міастенію гравіс та на інші нервово-м’язові захворювання, при тяжких кислотно-лужних та/або електролітних розладах можлива поява підвищеної чутливості до атракурію.
Як і при застосуванні інших недеполяризуючих міорелаксантів, гіпофосфатемія може подовжити період відновлення. Період відновлення можна прискорити. Пацієнтам, які можуть бути незвично чутливими до зниження артеріального тиску, наприклад з гіповолемією, атракурій слід вводити протягом не менше 60 секунд.
Атракурій інактивується при високому рН розчину, тому його не можна змішувати в одному шприці з тіопенталом або з будь-яким іншим лужним розчином.
Якщо препарат вводиться шляхом пункції невеликої вени, після його введення слід ввести достатню кількість 0,9 % розчину натрію хлориду. У разі сумісного застосування з іншими препаратами голку або канюлю слід кожного разу промивати 0,9 % розчином натрію хлориду.
Атракурій Калцекс – гіпотонічний розчин, його не можна застосовувати в одній інфузійній системі з препаратами крові або в одній інфузійній системі при переливанні крові. У хворих, схильних до злоякісної гіпотермії, було встановлено, що атракурій не спричиняє появи цього синдрому.
Як і при застосуванні інших недеполяризуючих міорелаксантів, у хворих з опіками може розвинутися резистентність до атракурію. У таких хворих може виникнути необхідність застосування більших доз препарату залежно від часу, що пройшов після ураження, та розміру опіків.
Пацієнти відділення інтенсивної терапії: за даними клінічних досліджень на тваринах, при застосуванні високих доз препарату лауданазин метаболіт атракурію може спричиняти оборотну гіпотензію та у деяких осіб - ефект церебрального збудження. Хоча судоми спостерігалися також у пацієнтів відділення інтенсивної терапії, які лікувалися препаратом Атракурій Калцекс, достовірного причинного взаємозв‘язку з лауданазином встановлено не було (див. розділ «Побічні реакції»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність.
Досліджень із впливу на фертильність на даний час не проведено.
Вагітність.
Дослідження на тваринах показали, що атракурію бесилат не чинить суттєвого впливу на розвиток плода. Як і всі блокатори нервово-м’язової передачі, Атракурій Калцекс слід застосовувати під час вагітності лише тоді, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для плода.
Препарат можна застосовувати під час хірургічного втручання (кесарів розтин), оскільки атракурій не проникає через плацентарний бар’єр у кількості, що може вплинути на стан плода.
Період годування груддю.
Невідомо, чи проникає атракурію бесилат і його метаболіти у грудне молоко.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Це застереження не відповідає показанням щодо застосування атракурію. Оскільки атракурій завжди застосовується у комбінації з препаратами для проведення загальної анестезії, слід враховувати вплив загальних анестетиків на концентрацію уваги та швидкість реакції.
Спосіб застосування та дози
Шлях введення.
Внутрішньовенна ін’єкція або тривала інфузія.
Дорослі.
Введення шляхом ін’єкції.
Атракурій Калцекс застосовують шляхом внутрішньовенної болюсної ін’єкції. Режим дозування для дорослих становить від 0,3 до 0,6 мг/кг маси тіла залежно від необхідної тривалості повної нервово-м’язової блокади і забезпечує адекватну релаксацію протягом 15–35 хвилин.
Ендотрахеальну інтубацію можна проводити протягом перших 90 секунд після внутрішньовенного введення препарату в дозах 0,5–0,6 мг/кг маси тіла.
У разі необхідності подовження блокуючої дії препарат додатково вводять у дозах 0,1–0,2 мг/кг маси тіла. Правильне додаткове дозування не збільшує кумулятивного ефекту нервово-м’язової блокади.
Відновлення нормальної нервово-м’язової передачі відбувається через 35 хвилин, встановлено відновлення тетанічної відповіді до 95 % нормальної нервово-м’язової функції.
Нервово-м’язову блокаду, спричинену застосуванням препарату Атракурій Калцекс, можна швидко усунути застосуванням стандартних доз антихолінестеразних препаратів.
Введення шляхом інфузії.
Після початкового введення болюсної дози препарату 0,3–0,6 мг/кг маси тіла подальше підтримання нервово-м’язової блокади під час тривалого хірургічного втручання здійснюється шляхом тривалої внутрішньовенної інфузії препарату в режимі 0,3–0,6 мг/кг маси тіла на 1 годину.
Препарат можна застосовувати шляхом внутрішньовенних інфузій під час аортокоронарного шунтування. При необхідності гіпотермії тіла до температури 25–26 °С зменшується рівень інактивації атракурію, тому для підтримання повної нервово-м’язової блокади у цьому разі швидкість інфузійного введення препарату можна зменшити наполовину.
Сумісність з іншими розчинами для проведення інфузії/ін’єкції та період стабільності препарату:
Розчин для внутрішньовенних інфузійПеріод стабільності
Розчин натрію хлориду (0,9 %)24 години
Розчин глюкози (5 %)8 годин
Розчин Рінгера8 годин
Розчин натрію хлориду (0,18 %) та розчин глюкози (4 %)8 годин
Розчин Гартмана4 години
При розведенні у зазначених вище розчинах і досягненні концентрації атракурію бесилату 0,5 мг/мл і вище отриманий розчин буде зберігати стабільність при денному освітленні у зазначений період часу при температурі не вище 30 °С.
Пацієнти літнього віку.
Застосовувати у стандартному дозуванні, однак рекомендується призначати найнижчу початкову дозу і вводити препарат повільніше.
Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю.
Препарат призначати у стандартних дозах при будь-яких рівнях ниркової або печінкової недостатності, включаючи термінальні стадії.
Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями.
Пацієнтам із клінічно значущими проявами серцево-судинних захворювань початкову дозу препарату необхідно вводити протягом періоду не менше 60 секунд.
Пацієнти, які перебувають у палатах інтенсивної терапії.
Після введення необхідної початкової болюсної дози препарату у межах від 0,3 до 0,6 мг/кг маси тіла подальше підтримання нервово-м’язової блокади забезпечується постійною внутрішньовенною інфузією препарату зі швидкістю від 11 до 13 мкг/кг/хв (0,65–0,78 мг/кг/годину). Однак існує широка індивідуальна варіабельність у дозовому режимі введення препарату, що може також змінюватися з часом. Деяким хворим може бути необхідна менша швидкість введення препарату – 4,5 мкг/кг/хв (0,27 мг/кг/годину), тоді як іншим – вища – 29,5 мкг/кг/хв (1,77 мг/кг/годину).
Швидкість відновлення нервово-м’язової передачі у хворих не залежить від тривалості застосування препарату і, за даними клінічних досліджень, становить від 32 до 108 хвилин.
Моніторинг.
З метою індивідуалізації режиму дозування рекомендується контролювати функціонування нервово-м’язової передачі, як і при застосуванні інших препаратів, що її блокують.
Діти.
Застосовувати для лікування дітей віком від 1 місяця у тому ж режимі дозування, що й для лікування дорослих, розраховуючи дозу на масу тіла дитини. Застосування дітям віком до 1 місяця не рекомендовано у зв’язку з обмеженою кількістю даних (див. розділ «Фармакокінетика»).
Як відкрити ампулу:
1) Повернути ампулу кольоровою точкою до себе. Злегка постукати пальцем по верхній частині ампули, щоб розчин спустився в нижню частину ампули (Мал. 1).
2) Використовувати обидві руки, щоб відкрити ампулу: утримуючи нижню частину ампули в одній руці, іншою рукою натиснути на верхню частину ампули в напрямку від кольорової крапки (Мал. 2).
Мал. 1 Мал. 2
Передозування
Симптоми.
Пролонгований параліч скелетної мускулатури та його наслідки є головними ознаками передозування.
Лікування.
Необхідно підтримувати безперешкодний доступ повітря разом зі штучною вентиляцією легенів до появи спонтанного адекватного дихання.
Оскільки свідомість пацієнтів не порушується, може бути необхідною повна седація.
Доцільне застосування антихолінестеразних препаратів разом із застосуванням атропіну або глюкопіролату, як тільки з’являються ознаки спонтанного відновлення.
Побічні ефекти
Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції: гіпотензія (помірна, транзиторна) та гіперемія шкіри. Ці реакції пов’язані з вивільненням гістаміну. Дуже рідко повідомляли про тяжкі анафілактоїдні або анафілактичні реакції у пацієнтів, які отримували атракурій одночасно з одним або декількома препаратами для анестезії.
Наведені нижче побічні дії класифіковані за органами і системами та за частотою виникнення. Частота виникнення побічних ефектів: дуже часто (³1/10); часто (³1/100 і <1/10); нечасто (³1/1000 і <1/100); рідко (³1/10 000 і <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними). Дані «дуже часто», «часто» та «нечасто» були отримані в клінічних дослідженнях. Дані «рідко» та «дуже рідко» зазвичай отримували при спонтанних спостереженнях. Визначення «частота невідома» стосується тих побічних дій, для яких встановити частоту з наявних джерел неможливо. Побічна дія, зумовлена вивільненням гістаміну, позначена зірочкою (*).
Дані, отримані з клінічних досліджень.
З боку судин
Часто: гіпотензія (помірна, транзиторна)*, гіперемія шкіри*.
З боку дихальної системи та органів грудної клітки
Нечасто: бронхоспазм*.
Дані, отримані при постреєстраційному застосуванні.
З боку імунної системи
Дуже рідко: анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок, циркуляторну недостатність та зупинку серця.
При застосуванні препарату Атракурій Калцекс з іншими препаратами для анестезії є поодинокі повідомлення про виникнення тяжких анафілактоїдних або анафілактичних реакцій.
З боку нервової системи
Частота невідома: судоми.
Є окремі повідомлення про виникнення судом у пацієнтів, які перебувають на інтенсивному лікуванні, при застосуванні атракурію бесилату з іншими препаратами. У цих хворих зазвичай були один або більше факторів схильності до судом (травма голови, набряк мозку, вірусний енцефаліт, гіпоксична енцефалопатія, уремія). Причинний взаємозв’язок із лауданозином не встановлений. За даними клінічних досліджень кореляції між рівнем лауданозину у плазмі і появою судом встановлено не було.
З боку шкіри та підшкірної тканини
Рідко: кропив’янка.
З боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини
Частота невідома: міопатія, м’язова слабкість.
При тривалому застосуванні міорелаксантів у тяжких хворих, які лікувались у відділеннях інтенсивної терапії, повідомлялося про випадки виникнення м’язової слабкості та/або міопатії. Більшість із цих пацієнтів отримувала супутнє лікування кортикостероїдами. Такі повідомлення були нечастими і причинного взаємозв’язку із застосуванням атракурію бесилату встановлено не було.
Термін придатності
2 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання
Зберігати в холодильнику при температурі від 2 °C до 8 ° С. Не заморожувати.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Несумісність
Атракурій Калцекс – гіпотонічний розчин, його не можна застосовувати в одній інфузійній системі з препаратами крові або в одній інфузійній системі при переливанні крові.
Упаковка
По 2,5 мл або 5 мл в ампулі із безкольорового скла І гідролітичного класу з маркувальними кільцями та з крапкою розламу.
По 5 ампул у контурній чарунковій упаковці (піддоні) із полівінілхлоридної плівки (піддона); по 1 контурній чарунковій упаковці (піддону) в пачці із картону.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник
Виробник, який відповідає за випуск серії:
АТ «Калцекс».
Адреса
Вул. Крустпілс, 71Е, Рига, LV-1057, Латвія.
Заявник
АТ «Калцекс».
Viridis Bot
