АЗИТРАЛ ПОР.Д/ИНФ.500МГ ФЛ.#1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АЗИТРАЛ

(AZITRAL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: azithromycin; (2R,3S,4R,5R,8R,10R,11R,12S,13S,14R)-13-[(2,6-дидеокси-3-C-метил-3-O-метил-α-L-рибо-гексапіранозил)окси]-2-етил-3,4,10-тригідрокси-3,5,6,8,10,12,14-гептаметил-11-[[3,4,6-тридеокси-3-(диметиламіно)-β-D-ксило-гексопіранозил]окси]-1-окса-6-азациклопентадекан-15-он;

основні фізико-хімічні властивості: таблетка від білого до блідуватого кольору;

склад: 1 флакон містить азитроміцину дигідрат, еквівалентно азитроміцину 500 мг;

допоміжні речовини: натрію цитрат безводний, кислоти лимонної моногідрат, натрію гідроксид, бідистильована вода.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01F A10.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Азитроміцин - антибіотик групи макролідів (підгрупа азалідів) широкого спектра дії.

У порівнянні з іншими антибіотиками-макролідами має більш виражений бактерицидний ефект, проникає в тканини, клітини та рідини організму, а також найдовший період напіввиведення. Для досягнення клінічного ефекту в більшості випадків достатньо 3 - 5-денного курсу терапії.

Фармакодинаміка. Азитроміцин зв’язується з 50S-cyбодиницeю рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та біосинтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження мікроорганізмів, при високих концентраціях – бактерицидний ефект, оскільки його концентрації в 4 - 8 разів перевищують мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, анаеробних, внутрішньоклітинних та атипових збудників.

Активний відносно грампозитивних аеробних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, стрептококи груп С, F та G.

Грампозитивні мікроорганізми, стійкі до еритроміцину, мають перехресну резистентність до азитроміцину. Більшість штамів Enterococcus faecalis та метицилінрезистентні стафілококи стійкі до азитроміцину.

Із грамнегативних аеробних мікроорганізмів до азитроміцину чутливі: Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Brucella melitensis, Campylobacter jejuni, Escherichia соli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Shigella spp., Salmonella spp., Yersinia spp.

Із анаеробів до азитроміцину чутливі: Bacteroides bivius, Clostridium perfringens, spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.

До азитроміцину також чутливі: Borrelia burgdorferi, Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae,

Listeria monocitogenes, Mycobacteria avium complex, Mycoplasma pneumoniae, Treponema pallidum, Ureaplasma urealyticum.

Фармакокінетика. Азитроміцин швидко проникає з сироватки крові в тканини. Швидко розподіляється в тканинах організму, легко долаючи гістогематичні бар’єри та накопичуючись у високих концентраціях в тканинах. Азитроміцин добре проникає в тканини дихальних шляхів, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема в простату), в шкіру та м’які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10 - 50 разів вища, ніж в плазмі крові) та тривалий період напіввиведення (T1/2) обумовлені низьким зв’язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися в середовищі з низьким pH, що оточує лізосоми. Це, в свою чергу, визначає великий об’єм розподілу Vd (31,1 л/кг), високий плазмовий кліренс (630 мл/хв) та дозволяє накопичуватися в тканинах з наступним повільним вивільненням. Здатність азитроміцину накопичуватися переважно в лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Висока протимікробна активність забезпечується також завдяки здатності азитроміцину проникати та накопичуватися в лейкоцитах (гранулоцитах і моноцитах/макрофагах), якими він транспортується в вогнища запалення та вивільняється в процесі фагоцитозу. Незважаючи на високу концентрацію в фагоцитах, азитроміцин не виявляє суттєвого впливу на їх функцію. Концентрація препарату в вогнищі запалення на 24 - 34 % більша, ніж в здорових тканинах, та корелює зі ступенем запального набряку. Через 12 - 72 години в вогнищі запалення утворюються високі терапевтичні концентрації (1 - 9 мг/кг), що значно перевищують мінімальну інгібуючу концентрацію для збудників інфекцій.

Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії, тривалістю більше ніж 2 години, в дозі 1000 - 4000 мг (концентрація розчину – 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. Біодоступність при одноразовій інфузії становить 37 %, потім зворотно пропорційна концентрації в плазмі і становить 7 - 50 %.

У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину – 1 мг/мл) протягом 3 годин максимальна концентрація препарату в сироватці крові складала 1,14 мкг/мл. Стабільний рівень концентрації в плазмі крові досягаєтся через 5 - 7 днів. Мінімальний рівень (0,18 мкг/мл) спостерігався протягом 24 годин і площа під кривою «концентрація-час» становила 8,03 мкг/мл/год. Подібні фармакокінетичні показники також були отримані у пацієнтів з негоспітальною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні їнфузії (3-годинні) протягом 2 - 5 діб. Після застосування азитроміцину у щоденній дозі 500 мг (тривалість інфузії – 1 година) протягом 5 діб у середньому 14 % від дози виводиться протягом 24-годинного інтервалу між введеннями.

Виведення азитроміцину із плазми крові відбувається за 2 етапи: період напіввиведення становить 14 - 20 годин в інтервалі від 8 до 24 годин після інфузії розчину препарату та 41 годину – в інтервалі від 24 до 72 годин. За рахунок тривалого періоду напіввиведення Азитрал повільно виводиться з організму (в середньому – 60 - 76 годин), що дозволяє застосовувати його 1 раз на добу та суттєво скоротити тривалість курсу лікування до 3 - 5 днів, при цьому висока концентрація активної речовини в тканинах зберігається протягом 5 - 7 днів після його відміни.

Метаболізується в основному в печінці шляхом деметилювання, метаболіти не активні. Виділяється препарат здебільшого (50 %) з жовчю в незміненому стані, невелика частина (6 %) виводиться нирками.

Особливості фармакокінетики в різних вікових групах: у літніх чоловіків (65 - 85 років) параметри фармакокінетики залишаються незміненими, у жінок – збільшується максимальна концентрація (на 30 - 50 %), у дітей віком 1 - 5 років – знижуються Cmax, T1/2, AUC.

Показання для застосування. Інфекції, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами:

– інфекції нижніх дихальних шляхів тяжкого перебігу (негоспітальна пневмонія);

– генітальні інфекції тяжкого перебігу (інфекційно-запальні захворювання органів малого таза);

– інфекції будь-якої локалізації тяжкого перебігу, спричинені атиповими збудниками: мікоплазмами, хламідіями, уреаплазмами.

Спосіб застосування та дози. Азитрал не можна вводити внутрішньовенно струмино чи внутрішньом’язово!

Рекомендується вводити приготовлений розчин інфузійно – внутрішньовенно краплинно, повільно (500 мл розчину слід вводити протягом не менше 30 хв).

Для лікування негоспітальної пневмонії у дорослих і дітей старше 16 років: 500 мг 1 раз на добу внутрішньовенно інфузійно протягом щонайменше 2 - 3 діб. Після закінчення курсу інфузій, рекомендуєтся призначення азитроміцину перорально 1 раз на добу по 500 мг до закінчення 7 - 10-денного загального курсу лікування.

Для лікування інфекційно-запальних захворювань малого таза: 500 мг 1 раз на добу внутрішньовенно інфузійно протягом щонайменше 2 - 3 діб. Після закінчення курсу інфузій, рекомендуєтся призначення азитроміцину перорально один раз на добу по 250 мг до закінчення 7-денного загального курсу лікування.

Терміни переходу від внутрішньовенного введення Азитралу до перорального прийому визначає лікар у відповідності до даних клінічного обстеження.

Розчин для інфузії готується за 2 прийоми:

1 прийом – приготування первинного розчину: у флакон, що містить 500 мг препарату  додають 4,8 мл стерильної води для ін’єкцій і ретельно струшують до повного розчинення порошку. 1 мл отриманого розчину містить 100 мг азитроміцину і може зберігатися протягом 24 годин при температурі не вище 25 ºС.

2 прийом – вторинне розведення: первинний розчин додають у флакон з розчинником (фізіологічний розчин – 0,9 % натрію хлорид, 5 % декстроза, розчин Рингера) до отримання в інфузійному розчині кінцевої концентрації азитроміцину 1 - 2 мг/мл, як наведено в таблиці.

Концентрація азитроміцину в інфузійному розчині

Об’єм розчинника

1 мг/мл

500 мл

2 мг/мл

250 мл

Отриманий розчин залишається стабільним протягом 24 годин за умови його зберігання при кімнатній температурі (не вище 25 ºС) та протягом 7 діб у холодильнику (5 ºС).

Побічна дія. Азитрал рідко спричиняє небажані побічні реакції. Можуть спостерігатися порушення з боку шлунково-кишкового тракту (анорексія, здуття, нудота, блювання, пронос, біль в епігастрії, метеоризм), при підвищеній чутливості до компонентів препарату – алергічні реакції (шкірні висипи, кропив’янка, фотосенсибілізація, набряк Квінке). Може відзначатися оборотне помірне підвищення активності печінкових ферментів, креатиніну, лактатдегідрогенази, білірубіну, нейтропенія, вкрай рідко – н йтрофілія та еозинофілія. Вказані зміни показників нормалізуються через 2 - 3 тижні після завершення лікування. Можуть бути біль у місці ін’єкції та місцеве запалення.

Протипоказання. Підвищена чутливість до макролідів. Тяжкі порушення функції печінки і нирок. Дитячий вік до 16 років.

Передозування. При передозуванні можуть відзначатися симптоми загальної інтоксикакції, розлади слуху, сильна нудота, блювання та діарея. Слід промити шлунок, провести симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування. Не слід застосовувати препарат більш тривалими курсами, ніж рекомендовано, оскільки його фармакокінетичні властивості дозволяють рекомендувати короткі та прості режими дозування.

За необхідності обережно призначати хворим із тяжким порушенням функції печінки і нирок.

При вагітності Азитрал слід призначати тільки тоді, коли очікуваний ефект перевищує можливий ризик застосування препарату для плода чи немовляти. При необхідності введення препарату в період годування груддю необхідно вирішити питання про припинення годування дитини груддю.

Не встановлена безпека та ефективність ін’єкційної форми азитроміцину у дітей віком до 16 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не зв’язується з ферментами комплексу цитохрому Р450 і тому не взаємодіє з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, триазоламом, дигоксином, варфарином, фенітоїном, ерготаміном і циклоспорином. За необхідності сумісного прийому з варфарином рекомендуєтся проводити ретельний контроль протромбінового часу. При одночасному прийомі з ерготаміном і дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія).

Лінкозаміни послаблюють, а тетрациклін і хлорамфенікол підсилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтично не сумісний з гепарином.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Приготовлений розчин: при температурі не вище 25 °С – не більше ніж 24 години;

при температурі 5 ºС – протягом 7 діб.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 500 мг порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій у скляному прозорому флаконі, закупореному бромбутилкаучуковим корком і алюмінієвим ковпачком, у картонній пачці № 1. По 5 пачок у картонній коробці № 5.

Виробник. „Алємбік Фармас’ютікелс Лімітед”, Індія.

Адреса. Алємбік Роад, Вадодара-390003, Індія.