Telegram BotViridis Bot

Киев
Все аптеки
Киев
Все аптеки
0
грн.
АЗИТРО САНДОЗ ТАБ. 500МГ №3 НДС - фото 1 | Сеть аптек Viridis
Рецептурный
Внешний вид упаковки может отличаться от фото на сайте

АЗИТРО САНДОЗ ТАБ. 500МГ №3 НДС

Не в наличии

Артикул:73250
ID:22130

Производитель

САНДОЗ д.д.

*Цена действительна при заказе на сайте

  • Характеристики

    Условия отпуска

    По рецепту;

    Производитель

    САНДОЗ д.д.;

  • Инструкция

    Инструкция к препарату предназначена исключительно для ознакомления. Для получения полной информации смотрите инструкцию производителя.

    ЗАТВЕРДЖЕНО

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

     

    Азитро САНДОЗ®

    (Azithro SANDOZ®)

     

    Cклад:

    діюча речовина: аzithromycin;

    1 таблетка містить азитроміцину 250 мг або 500 мг у формі азитроміцину дигідрату;

    допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат;

    оболонка: лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000.

     

    Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

     

    Фармакотерапевтична група.

    Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин. Код АТС J01F A10.

     

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:

    – інфекції ЛОР-органів (синусит, фарингіт, тонзиліт);

    – інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія слабкого та помірного ступеня тяжкості);

    – запалення середнього вуха;

    – інфекції шкіри та м’яких тканин;

    – неускладнені урогенітальні інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis.

     

    Протипоказання.

    Підвищена чутливість до діючої речовини, до будь-якого іншого компонента препарату або до інших макролідних антибіотиків; кетолідних антибіотиків.

     

    Спосіб застосування та дози.

    Дозування та тривалість застосування визначається лікарем. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, слід приймати не розжовуючи разом з рідиною 1 раз на добу. Таблетки необхідно застосовувати за годину до або через дві години після їди, оскільки одночасний прийом може порушувати всмоктування азитроміцину.

     

    Дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку, і діти з масою тіла понад 45 кг

    При інфекціях ЛОР-органів, дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин (окрім мігруючої еритеми): 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів або 500 мг 1 раз на добу в перший день лікування та по250 мг 1 раз на добу у наступні 4 дні. Загальна доза курсу азитроміцину становить 1500 мг.

    При мігруючій еритемі: дорослим – 1 раз на добу протягом 5 днів (1-й день – 1 г, з 2-го по 5-й день – 500 мг).

    При неускладнених урогенітальних інфекціях, спричинених Chlamydia trachomatis, – 1 г препарату 1 раз на добу. Курсова доза – 1 г.

    У разі пропуску прийому препарату пропущену дозу належить прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалами у 24 години.

    Ниркова недостатність

    Пацієнтам з незначною дисфункцією нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/хв) немає необхідності змінювати дозування. Не було проведено жодних досліджень у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 40 мл/хв. Відповідно, слід з обережністю застосовувати азитроміцин таким пацієнтам.

    Печінкова недостатність

    Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам з тяжкими захворюваннями печінки.

     

    Побічні реакції.

    Оцінка побічних явищ ґрунтується на класифікації з урахуванням частоти реакцій: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10 000,

    < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10 000), поодинокі випадки.

    З боку системи крові: рідко поширені – тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, гемолітична анемія. У клінічних дослідженнях були поодинокі повідомлення про періоди транзиторної слабко вираженої нейтропенії. Однак причинний зв'язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.

    Психічні розлади: рідко поширені – агресивність, гіперактивність, тривога та нервозність, марення, галюцинації.

    З боку нервової системи: непоширені – запаморочення/вертиго, сонливість, синкопе, головний біль, судоми (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками), зміна смаку та відчуття запахів; рідко поширені – парестезія, астенія, безсоння, поодинокі випадки – myasthenia gravis.

    З боку органів слуху: рідко поширені – порушення слуху, настання глухоти та/або дзвін у вухах. Більшість із цих випадків пов’язані з довготривалим застосуванням азитроміцину у великих дозах під час клінічних досліджень. Зазвичай ці симптоми мали оборотний характер.

    З боку серця: рідко повідомлялося про сильне серцебиття, аритмію (включаючи шлуночкову тахікардію) (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками). Були поодинокі повідомлення про подовження інтервалу QT і тріпотіння/мерехтіння шлуночків, артеріальну гіпотензію.

    З боку травного тракту: поширені – нудота, блювання, діарея, неприємні відчуття в животі (біль/спазми); непоширені – рідкі випорожнення, метеоризм, порушення травлення, анорексія; рідко поширені – запор, зміна кольору язика. Повідомлялося про псевдомембранозний коліт, панкреатит.

    Гепатобіліарні порушення: рідко повідомлялося про гепатит та холестатичну жовтяницю, включаючи патологічні показники функціональної проби печінки, а також про поодинокі випадки некротичного гепатиту і дисфункції печінки, що вкрай рідко призводило до летального кінця. Поодинокі випадки – фульмінантний гепатит.

    З боку шкіри: непоширені – алергічні реакції, включаючи свербіж і висипання; рідко поширені – алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив'янку і світлочутливість; тяжкі шкірні реакції, а саме – поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

    З боку скелетно-м’язової системи: непоширені – артралгія, міалгії, біль у спині, остеоартрит.

    З боку сечовидільної системи: рідко поширені – інтерстиціальний нефрит і гостра ниркова недостатність.

    З боку репродуктивної системи: непоширені – вагініт, маткова кровотеча, тестикулярні порушення що проявляються болем в шиї.

    Системні порушення: рідко – анафілаксія, включаючи набряк, кандидоз, кандидоз ротової порожнини.

    З боку респіраторної системи: диспное, носова кровотеча.

    Лабораторні дослідження: поширені – зниження кількості лімфоцитів, збільшення кількості еозинофілів і зниження кількості бікарбонатів у крові; непоширені – підвищення вмісту білірубіну, сечовини, креатиніну у плазмі крові, збільшення активності АСТ, АЛТ, зміни вмісту калію в крові. Наведені зміни мали оборотний характер.

    Загальні порушення: рідко поширені – підвищена втомлюваність, поширені – біль у грудях, набряк, нездужання, астенія.

     

    Передозування.

    Симптоми: оборотне порушення слуху, виражені нудота, блювання, діарея.

    Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля; симптоматична терапія, спрямована на підтримання життєвих функцій організму.

     

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Азитроміцин проникає крізь плаценту, однак не було виявлено шкідливого впливу препарату на плід. Відповідні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок відсутні. Тому азитроміцин можна застосовувати під час вагітності лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

    Азитроміцин проникає у грудне молоко, тому рекомендується припинити годування груддю.

     

    Діти.

    Дітям з масою тіла до 45 кг рекомендується призначати препарати азитроміцину у вигляді суспензії.

     

    Особливості застосування.

    Печінка є основним шляхом метаболізму та виведення азитроміцину, тому пацієнтам з тяжкою патологією печінки не слід застосовувати препарат.

    Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) слід з обережністю застосовувати азитроміцин, оскільки у таких хворих спостерігали збільшення його концентрації в плазмі крові на 33 %.

    Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що спричиняє небезпечну для життя печінкову недостатність при прийомі азитроміцину. Можливо, деякі пацієнти мали в анамнезі захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби.

    Необхідно проводити аналізи/проби функції печінки у випадку розвитку ознак і симптомів дисфункції печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією.

    Алергічні реакції: у поодиноких випадках повідомлялося, що азитроміцин має серйозні алергічні реакції, такі як ангіоневротичний набряк та анафілаксія. Деякі з цих реакцій зумовлювали розвиток рецидивних симптомів і потребували тривалішого спостереження і лікування.

    Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищує ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння/миготіння шлуночків, спостерігалося при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження серцевої реполяризації. Тому слід з обережністю призначати лікування пацієнтам:

    з вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;

    які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал QT, наприклад антиаритмічні препарати класу ІА (квінідин та прокаїнамід) і ІІІ ( дофетілід, аміодарон, та сатолол) цисаприд і терфенадин; нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам, а також фторхінолони, такі як моксифлоксацин та левофлоксацин;

    з порушенням електролітного обміну, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії;

    з клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

     

    Дані про можливу лікарську взаємодію між алкалоїдами ріжків та азитроміцином відсутні, однак через теоретичну можливість виникнення ерготизму не слід одночасно призначати похідні ріжків і азитроміцин.

    Стрептококові інфекції: азитроміцин не є препаратом першого вибору при лікуванні фарингіту і тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes. Немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину у профілактиці гострого ревматоїдного поліартриту.

    Азитроміцин не показаний для лікування інфікованих опікових ран.

    При лікуванні неускладнених урогенітальних інфекцій, що передаються статевим шляхом, слід виключити одночасне інфікування Treponema pallidum.

    Як і у випадку з іншими антибактеріальними препаратами, існує можливість виникнення суперінфекції (наприклад, мікози).

    При застосуванні макролідних антибіотиків були повідомлення про можливість виникнення псевдомембранозного коліту. Тому цей діагноз слід враховувати при виникненні діареї у пацієнтів після початку лікування азитроміцином. При псевдомембранозному коліті протипоказані антиперистальтичні засоби.

    Таблетки містять лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази і порушеннями абсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

    Міастенія гравіс: повідомлялося про випадки розвитку міастенічного синдрому та про загострення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

    У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, іноді виникали явища ерготизму унаслідок одночасного застосування деяких макролідних антибіотиків. Дані про можливу лікарську взаємодію між ріжками та азитроміцином відсутні. Проте внаслідок теоретичної можливості виникнення ерготизму азитроміцин не слід одночасно призначати із похідними ріжків.

    Як і у випадку застосування інших антибіотиків, слід проводити контроль щодо можливого прояву ознак суперінфекції, спричиненої нечутливими мікроорганізмами, включаючи гриби.

    При застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про випадки виникнення діареї, пов’язаної з Clostridium difficile у діапазоні від слабкої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними засобами змінює нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту C difficile.

    C. difficile продукують токсини А і В, які сприяють розвитку діареї, пов’язаної з Clostridium difficile.

    Штами C. difficile, що продукують гіпертоксин, підвищують рівень захворюваності та летальності, оскільки ці інфекції можуть бути стійкими до антибактеріальної терапії і можуть стати причиною колектомії.

    Можливість розвитку діареї, пов’язаної з Clostridium difficile, слід брати до уваги в усіх пацієнтів з діареєю, що виникла після застосування антибіотиків. Необхідно уважно аналізувати анамнез, оскільки повідомлялося, що пов’язана з Clostridium difficile діарея може розвитися через 2 місяці після прийому антибактеріальних препаратів.

     

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

    Під час лікування препаратом слід враховувати можливість небажаних ефектів з боку центральної нервової системи. При виникненні подібних реакцій необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

     

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал-QT (наприклад, хінідин, циклофосфамід, кетоконазол, терфенадин, галоперидол, літій).

    Антациди: при вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшувалися на 25 %. Азитроміцин необхідно приймати принаймні за годину до або через 2 години після прийому антациду.

    Аторвастатин – одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодоби) а азитроміцину (500 мг щодоби) не спричиняло зміни концентрацій аторвастатину у плазмі крові (на основі аналізу інгібування HMG СоА-редуктази).

    Цетиризин: у здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину разом із 20 мг цетиризину протягом 5 днів не призводило до фармакокінетичної взаємодії у рівноважному стані, але значно змінювало інтервал QT.

    Алкалоїди ріжків: при сумісному застосуванні азитроміцину з дигідроерготаміном або алкалоїдами ріжків не можна виключити вазоконстрикторний ефект із порушеннями перфузії, що призводить до ураження пальців рук і ніг. Тому слід запобігати їх одночасного застосування.

    Карбамазепін: азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або його активних метаболітів.

    Циклоспорин: деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Тому при одночасному призначенні азитроміцину та циклоспорину необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.

    Циметидин – у фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не було виявлено змін у фармакокінетиці азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину.

    Кумаринові антикоагулянти: при сумісному застосуванні азитроміцину з варфарином можливе посилення антикоагуляційного ефекту, що потребує контролю протромбінового часу.

    Дигоксин: повідомлялося, що макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Відповідно, у разі одночасного застосування азитроміцину і дигоксину треба проводити моніторинг рівнів дигоксину.

    Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати в комбінації з терфенадином.

    Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику теофіліну при одночасному прийомі. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді призводило до підвищення рівня теофіліну в сироватці крові.

    Триметоприм/сульфаметоксазол – одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу (160 мг/800 мг) протягом 7 днів з 1200 мг азитроміцину на 7-ий день не спричиняло суттєвого впливу на максимальні концентрації, загальну експозицію або екскрецію з сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Концентрації азитроміцину у сироватці крові були близькі до концентрацій, які спостерігалися в інших дослідженнях.

    Триазолам – одночасне застосування азитроміцину 500 мг в 1-й день і 250 мг в 2-й день з

    0,125 мг триазоламу в 2-й день не спричиняло суттєвого впливу на фармакокінетичні показники триазоламу порівнянно з триазоламом та плацебо.

    Мідазолам – одночасне застосування 500 мг азитроміцину на добу протягом 3 днів не спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки разової 15 мг дози мідазоламу.

    Зидовудин: 1000 мг азитроміцину як одноразова доза та 600 мг або 1200 мг азитроміцину, як багаторазові дози не впливали на фармакокінетику та виведення з сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрацію фосфорильованого зидовудину в мононуклеарах у периферійному кровообігу. Клінічна значимість цих даних невідома, але вони можуть бути корисними для пацієнтів.

  • Отзывы (0)