Telegram BotViridis Bot

Киев
Все аптеки
Киев
Все аптеки
0
грн.
БАРОЛ КАПС. 20МГ №30 НДС - фото 1 | Сеть аптек Viridis
Рецептурный
Внешний вид упаковки может отличаться от фото на сайте

БАРОЛ КАПС. 20МГ №30 НДС

Не в наличии

Артикул:27352
ID:22191

Производитель

МЕГА ЛАЙФСАЙЕНСИЗ

*Цена действительна при заказе на сайте

  • Характеристики

    Условия отпуска

    По рецепту;

    Производитель

    МЕГА ЛАЙФСАЙЕНСИЗ;

  • Инструкция

    Инструкция к препарату предназначена исключительно для ознакомления. Для получения полной информации смотрите инструкцию производителя.

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

     

    БАРОЛ 10, БАРОЛ 20

    (BAROLE 10, BAROLE 20)

     

    Склад:

    діюча речовина: rabeprazole;

    1 капсула містить рабепразолу натрію 10 мг або 20 мг (у вигляді кишковорозчинних пелет);

    допоміжні речовини: нейтральні пелети (№16-18), вкриті магнію карбонатом, гіпромелоза, натрію гідроксид, магнію карбонат легкий, тальк, метакрилатний сополімер (тип С), макрогол 6000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172).

     

    Лікарська форма. Капсули кишковорозчинні.

     

    Фармакотерапевтична група.

    Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори протонної помпи. Код АТС А02В С04.

     

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    – Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки;

    – активна доброякісна виразка шлунка;

    – ерозивна або виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);

    – довготривале лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримувальна

    терапія ГЕРХ);

    – симптоматичне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби від помірного

    до дуже тяжкого ступеня (симптоматичне лікування ГЕРХ);

    – синдром Золлінгера–Еллісона;

    – у комбінації з відповідними антибактеріальними терапевтичними схемами для ерадикації Helicobacter pylori (H. pylori) у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки. 

     

    Протипоказання.

    Підвищена чутливість до рабепразолу, заміщених бензимідазолів або до будь-якого іншого інгредієнта препарату. Одночасне застосування з атазанавіром. Період вагітності або годування груддю. Дитячий вік.

     

     

    Спосіб застосування та дози.

    Дорослі та пацієнти літнього віку.

    Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки та активна доброякісна виразка шлунка: рекомендується приймати по 20 мг 1 раз на добу вранці. У більшості пацієнтів з активною пептичною виразкою дванадцятипалої кишки час, необхідний для загоєння виразки, становить до 4 тижнів. Слід, однак, відзначити, що деяким пацієнтам для одужання потрібно приймати препарат додатково протягом ще 4 тижнів. У більшості пацієнтів з активною доброякісною виразкою шлунка загоєння відбувається за 6 тижнів, але деяким пацієнтам, не чутливим до лікування, для загоєння виразок слід приймати препарат додатково ще протягом 6 тижнів.

    Ерозивна або виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу протягом 4-8 тижнів.

    Довготривале лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримувальна терапія ГЕРХ): для тривалого застосування можна використати підтримувальні дози препарату 10 мг або 20 мг 1 раз на добу (дозозалежно від ефективності лікування).

    Симптоматичне лікування ГЕРХ від помірного до дуже тяжкого ступеня: пацієнтам без езофагіту препарат призначають у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Як тільки симптоми зникнуть, подальший контроль симптомів можна провести шляхом використання режиму «за необхідності»: застосовувати 10 мг 1 раз на добу за потребою.

    Синдром Золлінгера–Еллісона: дозу підбирають індивідуально.

    Початкова доза – 60 мг на добу. Можна застосовувати разову дозу до 100 мг на день. При необхідності дозу підвищують і призначають препарат у дозі до 120 мг на добу. За необхідності прийому 120 мг на добу дозу ділять на два прийоми по 60 мг 2 рази на добу. Лікування продовжують при клінічній необхідності. Тривалість курсу лікування та режим дозування визначають індивідуально.

    Ерадикація H. Pylori : пацієнтам з H. pylori слід застосовувати відповідні комбінації препарату з антибіотиками. Рекомендується призначати протягом 7 днів:

    Барол 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу та амоксицилін 1 г 2 рази на добу.

    За показаннями, що потребують прийому лише 1 раз на добу, препарат слід приймати вранці до їди. Хоча ні прийом у першу половину дня, ні вживання їжі не продемонстрували впливу на дію рабепразолу натрію, цей режим застосування більш сприятливий для лікування. Капсули Барол не можна розжовувати або дрібнити – їх слід ковтати цілими.

    Порушення функції нирок та печінки. Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки не потребують коригування дози препарату. Застосування препарату при лікуванні пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки детальніше розглянуто у розділі «Особливості застосування».

     

    Побічні реакції.

    Зазвичай рабепразол добре переноситься пацієнтами. Найбільш частими побічними реакціями, про які повідомлялося, були головний біль, діарея, абдомінальний біль, астенія, метеоризм, висипання та сухість у роті. Побічні ефекти, що спостерігалися, були здебільшого незначними, помірними і швидко минали. Найчастіші негативні прояви – головний біль, діарея та нудота.

    Інфекції та інвазії: інфекції.

    З боку системи крові: анемія, еозинофілія, еритроцитопенія, лімфопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія та лейкоцитоз.

    З боку імунної системи: гіперчутливість (включаючи кропив’янку, набряк обличчя, артеріальну гіпотензію та диспное; еритема, бульозні реакції, гострі системні алергічні реакції, що зазвичай зникають після припинення лікування).

    Порушення метаболізму: анорексія, гіпомагніємія, гіпонатріємія.

    Психічні розлади: безсоння, знервованість, депресія, сплутаність свідомості.

    З боку нервової системи: головний біль, сонливість, запаморочення, слабкість у кінцівках, оніміння кінцівок, гіпестезія, зниження сили стиснення кисті, порушення мовлення, дезорієнтація, делірій, кома.

    З боку органів зору: розлади зору, збільшення внутрішньоочного тиску.

    Судинні розлади: периферійний набряк, артеріальна гіпертензія, пальпітація.

    З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, риніт, бронхіт, синусит, глосит.

    З боку травного тракту: діарея, блювання, нудота, абдомінальний біль, запор, метеоризм, відчуття переповнення та важкості у шлунку, кандидоз, диспепсія, сухість у роті, відрижка, гастрит, стоматит, порушення відчуття смаку, ентерит, езофагіт, хейліт, печія, геморой.

    З боку гепатобіліарної системи: гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія (у поодиноких випадках печінкова енцефалопатія спостерігалась у пацієнтів з цирозом печінки).

    З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, еритема (гострі системні алергічні реакції, що зазвичай зникають після припинення лікування), свербіж, пітливість, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), синдром Стівенса –Джонсона.

    З боку кістково-м’язової системи: неспецифічний біль, біль у спині, міалгія, судоми ніг, артралгія.

    З боку нирок та сечовивідної системи:

    інфекції сечовивідних шляхів, інтерстиціальний нефрит.

    З боку репродуктивної системи: гінекомастія, посилення ерекції.

    Загальні розлади: астенія, грипоподібний синдром, нездужання, біль у грудях, озноб, жар, спрага, алопеція.

    Лабораторні показники: збільшення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ), ЛДГ, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, збільшення маси тіла, протеїнурія, збільшення рівня загального холестерину, тригліцеридів, азоту сечовини, підвищення рівня ТСГ, КФК, сечової кислоти, глюкози сечі, гіперамоніємія.

    Побічні реакції, які мають клінічне значення:

    – шок та анафілактичні реакції;

    – панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз та гемолітична анемія;

    – фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця;

    – інтерстиціальна пневмонія;

    – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона, мультиформна еритема;

    – гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит;

    – гіпонатріємія;

    – рабдоміоліз.

    Побічні реакції, які мають клінічне значення та властиві інгібіторам протонної помпи:

    – порушення зору;

    – ангіоневротичний набряк, бронхіальний спазм;

    – сплутаність свідомості.

     

    Передозування.

    Досвід навмисного або випадкового передозування обмежений. Жодних клінічних симптомів, пов’язаних із передозуванням, не виявлено. Максимальна досліджена доза не перевищувала 180 мг рабепразолу натрію 1 раз на день під час лікування синдрому Золлінгера–Еллісона. Специфічний антидот для препарату невідомий. Натрію рабепразол добре зв'язується з білками плазми і не виводиться під час діалізу. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримувальне лікування.

     

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Вагітність.

    Застосування Баролу у період вагітності протипоказано.

    Годування груддю.

    Барол протипоказаний жінкам у період годування груддю. (Див. р. Протипоказання).

     

    Діти.

    Барол протипоказаний дітям, оскільки на сьогодні немає достатнього досвіду його застосування пацієнтам цієї вікової групи.

     

    Особливості застосування.

    Слід дотримуватися обережності при призначенні рабепразолу пацієнтам з відомою гіперчутливістю до ліків. Ризик перехресної гіперчутливості з іншими інгібіторами протонної помпи (ІПП) або заміщеними бензимідазолами не виключається.

    Застосування пацієнтами літнього віку.

    Препарат метаболізується виключно у печінці. Оскільки з віком фізіологічна функція печінки може послаблюватися, у пацієнтів літнього віку можуть виникнути побічні реакції. Тому за пацієнтами літнього віку слід наглядати та дотримуватися рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування.

    Симптоматичне поліпшення у відповідь на терапію рабепразолом може відбуватись і при наявності злоякісного новоутворення шлунка.

    Пацієнтів, які проходять тривалий курс лікування (особливо тих, що лікуються більше одного року), слід регулярно обстежувати, рекомендується періодично проводити гематологічні та біохімічні тестування.

    Пацієнтів слід попередити, що капсули Баролу не можна розжовувати або дрібнити, а треба ковтати цілими.

    Барол не рекомендується застосовувати дітям, оскільки немає досвіду застосування цій категорії пацієнтів.

    Відомо про патологічні зміни крові (тромбоцитопенія та нейтропенія). У більшості випадків зміни крові були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

    Одночасне застосування атазанавіру та Баролу не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

    Лікування інгібіторами протонної помпи, включаючи Барол, підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile (див. розділ «Фармакодинаміка»).

    Гіпомагніємія.

    Гіпомагніємія (симптоматична чи асимптоматична) може виникати у пацієнтів, які приймають інгібітори протонної помпи протягом трьох місяців та більше, та проявлятися такими симптомами, як аритмія, судоми, тетанія. У більшості пацієнтів лікування гіпомагніємії вимагало припинення прийому ІПП та призначення замісної корегуючої терапії препаратами магнію. При тривалому одночасному лікуванні дигоксином чи препаратами, які призводять до гіпомагніємії (наприклад з діуретиками), потрібно перевіряти у пацієнтів рівень магнію у крові до початку і протягом лікування.

    Функція щитовидної залози.

    У ході досліджень на тваринах спостерігалось збільшення маси щитовидної залози та підвищення рівнів тироксину у крові. Рекомендується слідкувати за функцією щитовидної залози під час лікування Баролом.

    Особливості проведення дихальних тестів.

    Результати С-уреазних дихальних тестів можуть бути хибнонегативними під час прийому інгібіторів протонної помпи, таких як рабепразол, та антибіотиків, таких як амоксицилін, кларитроміцин та метронідазол. Тому для визначення наявності Helicobacter pylori дихальні тести слід проводити не раніше ніж через 4 тижні після закінчення лікування такими препаратами.

    Ризик переломів.

    Деякі обсерваційні дослідження припускають, що інгібітори протонної помпи підвищують ризик остеопорозозалежних переломів стегна, зап’ястка та хребців. Ризик переломів зростав у пацієнтів, які тривалий час (більше 1 року) отримували високі дози ІПП.

    Як підтримувальну терапію при рефлюкс-езофагіті Барол можна призначати тільки пацієнтам із рецидивами хвороби. Не слід призначати Барол тим, хто не потребує підтримувальної терапії. Рекомендовано припинити лікування за умови покращення стану здоров’я за допомогою дієти, обмеження вживання алкоголю, а також у разі відсутності загострень протягом тривалого часу. Ретельне обстеження, а саме періодична ендоскопія, показане при підтримувальній терапії.

    Лікування неерозивної рефлюксної хвороби показане пацієнтам, які мають повторювані рефлюкс симптоми, зокрема печію та кислотний рефлюкс (близько двох разів на тиждень). Застосування Баролу може приховувати симптоми злоякісної пухлини (наприклад раку шлунка чи кишечнику) та інші захворювання шлунково-кишкового тракту. Тому слід виключити наявність цих захворювань перед призначенням Баролу.

    За умови призначення Баролу пацієнту з рефлюксною хворобою без ерозій лікарю слід пересвідчитися в ефективності лікування після 2 тижнів застосування препарату. Якщо симптоми не зникли, є ймовірність, що рефлюксна хвороба не є причиною їх виникнення. В такому випадку лікар повинен застосувати інший метод лікування.

    Якщо Барол призначають з метою ерадикації Helicobacter pylori, важливо звернути увагу на протипоказання, особливості застосування, клінічно значимі побічні реакції та інші застереження, вказані в Інструкції для медичного застосування інших лікарських засобів, що застосовують з метою ерадикації.

     

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.

    Враховуючи властивий рабепразолу профіль побічних реакцій, можна вважати, що рабепразол не буде негативно впливати на керування автотранспортом та роботу з потенційно небезпечними механізмами. Однак у разі виникнення сонливості, запаморочення, розладів зору рекомендується утримуватися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

     

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Система CYP450.

    Рабепразол натрію метаболізується системою печінкових ферментів CYP450, а саме CYP2C19 та CYP3A4.

    Відомо, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних чи клінічно значущих взаємодій з варфарином, фенітоїном, теофіліном чи діазепамом, кожен з яких метаболізується CYP450.

    Взаємодії, спричинені пригніченням секреції шлункової кислоти.

    Натрію рабепразол спричинює сильне та тривале зниження продукування шлункової кислоти. Таким чином, рабепразол, у принципі, може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН шлункового вмісту. Одночасне застосування рабепразолу натрію та кетоконазолу або ітраконазолу може призвести до зниження концентрації останніх у плазмі, а застосування з дигоксином може призвести до підвищення концентрації останнього.

    Таким чином, окремим пацієнтам, які застосовують зазначені препарати разом з Баролом, слід перебувати під наглядом лікаря для визначення необхідності коригування дози.

    Антациди.

    не виявлено взаємодії Баролу з антацидами, такими як алюмінію чи магнію гідроксид.

    Атазанавір.

    Одночасне застосування атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на добу) або атазанавіру 400 мг з ланзопразолом (60 мг 1 раз на добу) у здорових добровольців призводило до значного зниження експозиції атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від рН. Хоча дослідження не проводилися, очікуються схожі результати застосування інших інгібіторів протонної помпи. Інгібітори протонної помпи, включаючи рабепразол, не слід застосовувати у комбінації з атазанавіром (див. розділ «Особливості застосування»).

    Їжа.

    Встановлено, що вживання їжі з низьким вмістом жирів не впливає на абсорбцію рабепразолу натрію. Прийом рабепразолу натрію з жирною їжею може затримати абсорбцію на 4 години і більше, проте максимальна концентрація та рівень абсорбції залишаються незмінними.

    Циклоспорин.

    Виявлено, що рабепразол натрію інгібує метаболізм циклоспорину. Цей рівень інгібування аналогічний рівню інгібування омепразолом.

     

  • Отзывы (0)