ДИФМЕТРЕ ТАБ. ШИП. №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДИФМЕТРЕ

(DIFMETRE®)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить індометацину 25 мг, прохлорперазину 2 мг та кофеїну 75 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна безводна (Е 330), натрію гідрокарбонат (Е 500), сорбіт (Е 420), сахарин натрію (Е 954), лимонний ароматизатор, поліетиленгліколю гліцерилкаприлокапрат, диметикон (Е 900).

Лікарська форма. Таблетки шипучі.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються при мігрені. Код АТС N02C X.

Клінічні характеристики.

Показання.

Невідкладне лікування мігрені з аурою та без неї (особливо пацієнтам, у яких під час нападу мігрені виникає нудота та блювання).

Лікування нападів головного болю напруження.

Протипоказання.

Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату.

Гастроінтестинальна кровотеча або перфорація в анамнезі, пов’язані з попередньою активною терапією нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), або пептична виразка/кровотеча в анамнезі.

Алергічна реакція на ацетилсаліцилову кислоту або інші НПЗП в анамнезі.

Тяжка серцева недостатність, тяжка печінкова або ниркова недостатність.

Психічні захворювання, епілепсія, хвороба Паркінсона.

Виразковий коліт, хвороба Крона.

Вагітність.

Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Препарат Дифметре рекомендовано застосовувати якомога раніше після появи головного болю, хоча препарат також ефективний, якщо його прийняти пізніше.

Рекомендовано приймати 1 шипучу таблетку внутрішньо, при перших проявах головного болю, після її повного розчинення у склянці з холодною водою. Вибір дози залежить від тяжкості симптомів та від стану хворого.

При недостатній ефективності препарату: якщо ефективність першої дози препарату протягом 2 годин після прийому Дифметре недостатня, повторний прийом такої самої дози препарату під час того ж самого нападу може бути ефективним для лікування головного болю.

Як показали клінічні дослідження, навіть якщо препарат виявився неефективним під час першого нападу, не виключена можливість, що він буде ефективним під час наступного нападу.

Повторний напад протягом 24 - 48 годин: якщо протягом 24 - 48 годин після полегшення знову спостерігається головний біль, необхідно прийняти повторну дозу препарату для лікування рецидиву.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 8 таблеток. Тривалість лікування залежить від типу головного болю та визначається лікарем індивідуально.

Пацієнти літнього віку

Досвід застосування Дифметре пацієнтам старше 65 років обмежений.

Побічні реакції.

Найчастіше (< 3 %) відмічалися такі побічні реакції, як вертиго, запаморочення та тремор. Побічні реакції, які були виявлені в ході клінічних досліджень відразу після прийому Дифметре, були слабкими або помірними та спонтанно зникали протягом декількох годин. Крім того, ці побічні реакції не впливали на ефективність Дифметре. Якщо пацієнт буде знаходитись у положенні лежачи, і дозу препарату буде зменшено при наступному нападі, то частота цих побічних реакцій може зменшитись. Деякі побічні реакції можуть насправді бути симптомами мігрені. Далі наведено побічні реакції, викликані застосуванням Дифметре в ході клінічних досліджень. Вони наведені у порядку зниження частоти: часті (> 1/100, < 1/10), нечасті (> 1/1000, < 1/100) та класифіковані згідно з класом систем органів.

Інфекції та інвазії: нечасті – грип.

З боку психіки: нечасті – збудження, тривога.

З боку нервової системи: часті – запаморочення, тремор; нечасті - парестезія, ступор, втрата свідомості, сонливість, головний біль при напрузі, розлад уваги.

З боку органа зору: нечасті – порушення зору.

З боку органа слуху: часті – вертиго.

З боку серцево-судинної системи: часті – тахікардія, артеріальна гіпотензія.

З боку органів дихання: нечасті – диспное.

З боку травного тракту: часті – нудота; нечасті – блювання, диспепсія, гастрит, біль у верхній ділянці живота.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті – гіпергідроз.

Загальні розлади: нечасті – астенія, нездужання, озноб, біль.

У постмаркетинговий період зафіксовані наступні побічні реакції: порушення гематологічних показників, сплутаність свідомості, аритмія, артеріальна гіпертензія, діарея, сухість у роті, висипання.

Індометацин

У пацієнтів, які отримували індометацин, найчастіше спостерігалися шлунково-кишкові розлади. Можуть спостерігатися пептичні виразки, перфорація або гастроінтестинальна кровотеча, іноді фатальна, головним чином у пацієнтів літнього віку.

Після прийому індометацину також спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона; нечасто – гастрит.

Під час лікування НПЗП виникали набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність.

Дані клінічних та епідеміологічних досліджень свідчать про те, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та протягом тривалої терапії) може незначною мірою збільшити ризик артеріального тромбозу (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт).

Дуже рідко фіксували реакції бульозного типу, в тому числі синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Прохлорперазин

У пацієнтів, які отримували прохлорперазин, спостерігались наступні побічні реакції. Теоретично прохлорперазин може викликати антихолінергічні симптоми (седацію, запор, сухість у роті) або екстрапірамідні порушення. Однак добова доза прохлорперазину до 40 мг не викликає виражених побічних реакцій.

Інші нейролептики

Прийом інших нейролептиків може викликати наступні побічні реакції: рідкісні випадки пролонгації інтервалу QT, шлуночкову аритмію, наприклад, по типу «пірует», шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та зупинку серця. Випадки раптової смерті спостерігаються дуже рідко.

Кофеїн

Внаслідок гіперстимуляції кофеїном може виникати збудження, безсоння, тривога, тремор, прискорене серцебиття, тахікардія, артеріальна гіпертензія.

Крім цього, при тривалому лікуванні препаратами, до складу яких входить кофеїн, можливий розвиток реакцій залежності. Різке припинення прийому препарату може викликати головний біль.

Передозування.

Симптоми

Клінічні прояви передозування індометацину не відомі. Найвірогідніше, що ці симптоми можуть бути пов’язані з травним трактом та ЦНС.

Передозування кофеїну призводить до незначної інтоксикації. Тяжка інтоксикація проявляється нудотою, блюванням, тривогою, тремором, конвульсіями, тахікардією, аритмією, артеріальною гіпотензією, гіпокаліємією та метаболічним ацидозом.

Можливими побічними реакціями внаслідок передозування прохлорперазину, що малоймовірно через низькі дози препарату, є екстрапірамідні порушення, які супроводжуються сплутаністю свідомості, сонливістю або збудженням, порушенням уважності, конвульсіями та змінами електрокардіограми (ЕКГ).

Лікування

Слід надати симптоматичне та підтримуюче лікування. Необхідно якнайшвидше зробити промивання шлунка. Внаслідок ризику розвитку дистонії дихальні шляхи повинні бути вільними. У випадку артеріальної гіпотензії вентиляція поліпшить стан пацієнта. Пацієнт повинен знаходитись у положенні лежачи. Слід повільно ввести норепінефрин або метарамінол. Не можна вводити епінефрин. Гемодіаліз неефективний.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Не застосовують у період вагітності.

Індометацин, кофеїн та прохлорперазин виділяються у грудне молоко. Для того, щоб мінімізувати вплив цих речовин на немовля, слід уникати годування груддю протягом 24 годин після прийому препарату.

Діти.

Дифметре не рекомендовано призначати дітям внаслідок обмежених даних з ефективності та безпеки застосування препарату.

Особливості застосування.

До складу Дифметре входить індометацин, який відноситься до класу НПЗП.

Для того, щоб максимально зменшити побічні ефекти, слід призначати найменшу ефективну дозу препарату, потрібну для усунення симптомів захворювання, на найкоротший термін.

Слід уникати одночасного застосування Дифметре та НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, а також препарати або продукти, які містять кофеїн.

Пацієнти літнього віку

Побічні реакції на НПЗП частіше спостерігаються у пацієнтів літнього віку, фатальними можуть бути, головним чином, гастроінтестинальна кровотеча або перфорація.

Гастроінтестинальна кровотеча, виразка або перфорація: при застосуванні НПЗП у будь-який період лікування спостерігалися гастроінтестинальні кровотечі, виразки або перфорації, що могли мати фатальні наслідки та виникали з/без попереджувальних симптомів або тяжких захворювань травного тракту в анамнезі. У пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо при ускладненні кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку, при збільшенні доз НПЗП ризик гастроінтестинальної кровотечі, виразки або перфорації також збільшується.

Літнім пацієнтам, а також пацієнтам, які одночасно отримують низькі дози аспірину або інші препарати, що можуть збільшити ризик гастроінтестинальних ускладнень, рекомендовано призначити супровідну терапію захисними речовинами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи), а також найменшу дозу препарату.

Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо люди літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні симптоми з боку травного тракту (головним чином, шлунково-кишкові кровотечі).

Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам, які одночасно отримують препарати, що можуть підвищити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме: пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та антиагреганти, такі як аспірин.

Якщо у пацієнтів, які отримують Дифметре, спостерігається гастроінтестинальна кровотеча або виразка, лікування слід негайно припинити.

Пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю слабкого або середнього ступеня в анамнезі повинні перебувати під відповідним контролем та консультуватися у лікаря, оскільки відомі випадки затримки рідини та появи набряків, що пов’язані з прийомом НПЗП.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та протягом тривалого часу) може незначним чином підвищити ризик артеріального тромбозу (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Існує недостатня кількість даних, щоб виключити цей ризик для індометацину.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС), атеросклерозом периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями індометацин слід призначати з великою обережністю Також обережно треба призначати препарат для довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику виникнення серцево-судинних захворювань (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

Під час прийому НПЗП у рідкісних випадках спостерігалися тяжкі шкірні реакції, в тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик виникнення таких реакцій спостерігається на початку лікування. Перші симптоми найчастіше відмічаються протягом першого місяця лікування. При перших ознаках висипань на шкірі, ураженнях слизової оболонки або інших симптомах гіперчутливості прийом Дифметре необхідно припинити.

До складу Дифметре входить прохлорперазин, який належить до класу нейролептиків. Препарат слід обережно призначати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та генетичною схильністю до пролонгації інтервалу QT. Не слід застосовувати одночасно з іншими нейролептиками.

Тривале застосування не рекомендується. У випадку частого застосування слід постійно контролювати гематологічні показники та функцію печінки/нирок.

Пацієнтам із рідкісним вродженим захворюванням – непереносимістю фруктози – шипучі таблетки приймати не слід.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

На період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Дифметре може спричинити сонливість.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування не рекомендоване

При одночасному застосуванні нейролептиків, таких як прохлорперазин, з препаратами, що подовжують інтервал QT, збільшується ризик серцевої аритмії.

Не застосовувати одночасно з препаратами, що порушують електролітний баланс – нейролептиками, наприклад, прохлорперазин), оскільки може взаємодіяти з цими препаратами.

Одночасне застосування, що вимагає обережності

Кортикостероїди: підвищений ризик пептичної виразки або кровотечі.

Антикоагулянти: НПЗП можуть посилювати ефект антикоагулянтів, таких як варфарин.

Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs): підвищений ризик гастроінтестинальної кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II: НПЗП можуть зменшити ефективність діуретиків та гіпотензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, зневоднені пацієнти або пацієнти літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II та препаратів, що пригнічують ЦОГ-2, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, в тому числі до гострої ниркової недостатності. Слід враховувати можливість такої взаємодії у пацієнтів, які приймають НПЗП одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II. Тому таку комбіновану терапію слід призначати обережно, особливо пацієнтам літнього віку. Під час прийому комбінованої терапії пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід постійно контролювати лабораторні показники функціональних ниркових тестів після початку комбінованої терапії.

Дигоксин та літій

Одночасне застосування індометацину та дигоксину або літію може призвести до підвищення концентрації цих препаратів у плазмі крові.

Одночасне застосування, яке необхідно враховувати

Як і всі інші фенотіазини, прохлорперазин слід обережно призначати одночасно з антихолінергічними лікарськими засобами, оскільки це може посилити небажаний антихолінергічний ефект. Це стосується також препаратів для лікування хвороби Паркінсона, оскільки при комбінованій терапії їх протипаркінсонічний ефект може зменшуватися.

Кофеїн може зменшувати седативну та анксіолітичну дію бензодіазепінів. Високі дози кофеїну можуть підвищувати концентрацію теофіліну у плазмі крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Три активні інгредієнти Дифметре виявили специфічну фармакологічну активність у лікуванні мігрені та головного болю.

На відміну від інших НПЗП індометацин за структурою близький до серотоніну та демонструє виражену аналгезивну дію та властивість звужувати судини головного мозку. Кофеїн має холінергічний аналгезивний вплив на ЦНС. При його одночасному застосуванні з НПЗП доза НПЗП, потрібна для полегшення болю, може бути зменшена на 40 %. Прохлорперазин – це похідне фенотіазину з антиеметичною активністю, що володіє центральними холінергічними аналгезивними властивостями.

Комбінація трьох діючих речовин є значно ефективнішою, ніж кожна з цих речовин окремо. Крім цього, індометацин та комбінація трьох діючих речовин у препараті Дифметре усували сенсибілізацію центральної та периферичної нервової системи під час нападу мігрені.

Фармакокінетика.

Індометацин

Після перорального застосування індометацин швидко абсорбується з травного тракту. Біодоступність становить майже 100 %. Максимальна концентрація у плазмі крові відмічається через 0,5 - 2 години після застосування препарату. Більше 90 % зв’язується з протеїнами плазми крові. Об’єм розподілу становить 0,34 - 1,57 л/кг. Метаболізується в печінці з утворенням неактивних сполук. Кінцевий період напіввиведення становить 2 - 8 годин. Виводиться, головним чином, із сечею у вигляді глюкуронідів, незначна частина виводиться з калом.

Кофеїн

Після перорального застосування кофеїн швидко абсорбується. Максимальна концентрація у плазмі крові відмічається приблизно через 1 годину після прийому. 35 % кофеїну зв’язується з протеїнами плазми крові. Об’єм розподілу становить 0,53 л/кг. Метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів, основний метаболіт – параксантин. Період напіввиведення становить приблизно 4 - 5 годин. Виводиться із сечею у вигляді 1-метилурацилової кислоти та 1-метилксантину.

Прохлорперазин

Після перорального застосування прохлорперазин легко абсорбується з травного тракту. Концентрація у плазмі крові дуже низька. Максимальна концентрація відмічається через 1,5 - 5 годин після прийому препарату. Об’єм розподілу становить 12,9 - 17,7 л/кг. Препарат метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить 6,8 - 9 годин. Виводиться із сечею та калом у вигляді метаболітів.

Фіксована комбінація

Фармакокінетичні властивості Дифметре не відрізняються від властивостей кожного з компонентів препарату.

Після введення разової дози максимальна концентрація в плазмі крові становила 1,2 - 1,1 - 2,3 години відповідно для індометацину, кофеїну та прохлорперазину, період напіввиведення становив приблизно 7,5 години.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі пласкі таблетки білого або злегка жовтого кольору.

Термін придатності.

3 роки.

Застосовувати протягом 2 місяців після розкриття туби.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 оС. Туба повинна бути щільно закрита.