Telegram BotViridis Bot

Киев
Все аптеки
Киев
Все аптеки
0
грн.
ФИНЛЕПСИН РЕТАРД ТАБ. 200МГ №50 - фото 1 | Сеть аптек Viridis
Рецептурный
Внешний вид упаковки может отличаться от фото на сайте

ФИНЛЕПСИН РЕТАРД ТАБ. 200МГ №50

Доступен только самовывоз

Не в наличии

Артикул:16082
ID:14313

Производитель

ТЕВА

*Цена действительна при заказе на сайте

упаковка

888.10 грн

блист

177.62 грн
  • Характеристики

    Условия отпуска

    По рецепту;

    Производитель

    ТЕВА;

    Форма выпуска

    блист; упаковка;

  • Инструкция

    Инструкция к препарату предназначена исключительно для ознакомления. Для получения полной информации смотрите инструкцию производителя.

    Склад

    діюча речовина: карбамазепін;

    1 таблетка містить 200 мг карбамазепіну;

    допоміжні речовини: амонію метакрилату сополімеру (тип В) дисперсія, триацетин, тальк, метакрилатного сополімеру дисперсія, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна.

    Лікарська форма

    Таблетки пролонгованої дії.

    Основні фізико-хімічні властивості: білого або жовтуватого кольору круглі плоскі таблетки у формі листа конюшини, зі скошеними краями, з хрестоподібною лінією розлому з обох боків та 4 насічками на бокових сторонах, із гладенькою поверхнею і цільними краями та однаковим зовнішнім виглядом.

    Фармакотерапевтична група

    Протиепілептичні засоби. Код АТХ N03A F01.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Протисудомний засіб, похідне трициклічного іміностильбену. Проявляє протиепілептичну, нейротропну і психотропну активність. Терапевтичний ефект перш за все зумовлений гальмуванням синаптичної передачі збудження і тим самим − зменшенням поширення судомних нападів. У вищих концентраціях карбамазепін спричиняє зниження посттетанічного потенціювання. Знижує больові відчуття при невралгії трійчастого нерва. Цей ефект зумовлений гальмуванням синаптичної передачі подразнень у спінальному ядрі трійчастого нерва.

    При нецукровому діабеті препарат чинить антидіуретичну дію, імовірно, зумовлену гіпоталамічним впливом на осморецептори.

    Фармакокінетика.

    Після перорального застосування карбамазепін всмоктується повільно і майже повністю. Період напівусмоктування становить 8,5 години і має великий діапазон (приблизно 1,72-12 годин). Після одноразового прийому максимальна концентрація карбамазепіну у плазмі крові у дорослих досягається через 4-16 годин (дуже рідко – через 35 годин), у дітей – приблизно через 4-6 годин. Концентрація карбамазепіну у плазмі крові не знаходиться у лінійній залежності від дози і при застосуванні більш високих доз крива концентрації у плазмі крові має вигляд плато.

    При застосуванні таблеток пролонгованої дії досягається більш низька концентрація карбамазепіну у плазмі крові, ніж при застосуванні звичайних таблеток.

    Рівноважна концентрація досягається через 2-8 днів. Не існує тісної кореляції між дозою карбамазепіну і концентрацією стабільної рівноваги у плазмі крові.

    Стосовно терапевтичних і токсичних концентрацій карбамазепіну у плазмі крові вказується, що напади можуть зникнути при рівні його у плазмі крові 4-12 мкг/мл. Концентрації лікарського засобу у плазмі крові, які перевищують 20 мкг/мл, погіршують картину захворювання.

    При концентрації активної речовини у плазмі крові 5-18 мкг/мл усуває болі при невралгії трійчастого нерва.

    70-80 % карбамазепіну зв'язується з білками плазми крові. Частка незв'язаного з білками карбамазепіну при його концентрації 50 мкг/мл залишається постійною.

    48-53 % фармакологічно активного метаболіту карбамазепін-10,11-епоксиду зв'язується з білками плазми крові. Концентрація карбамазепіну у спинномозковій рідині становить 33 % від концентрації у плазмі крові.

    Карбамазепін проникає крізь плацентарний бар'єр, у материнське молоко.

    Після прийому одноразової дози карбамазепін виводиться з плазми крові з періодом напіврозпаду 36 годин. При тривалому лікуванні період напіврозпаду знижується на 50 % у зв'язку з індукцією мікросомальних ферментів печінки.

    У здорових людей загальний плазматичний кліренс становить приблизно 19,8 мл/год/кг, у хворих при монотерапії – приблизно 54,6 мл/год/кг, у хворих при комбінованому лікуванні – приблизно 113,3 мл/год/кг. Після одноразового прийому карбамазепіну внутрішньо 72 % дози у вигляді метаболітів виводиться з організму нирками. Інші 28 % виводяться разом із калом, частково − у незміненому вигляді. Тільки 2-3 % речовини, виведеної разом із сечею – це карбамазепін у незміненому вигляді.

    Показання

    • Епілепсія:
    • складні або прості парціальні судомні напади (з втратою або без втрати свідомості) з вторинною генералізацією або без неї;
    • генералізовані тоніко-клонічні судомні напади;
    • змішані форми судомних нападів.

    Фінлепсин® 200 ретард можна застосовувати як монотерапію, так і в складі комбінованої терапії.

    • Гострі маніакальні стани; підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах з метою профілактики загострень або для ослаблення клінічних проявів загострення.
    • Синдром алкогольної абстиненції.
    • Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова).
    • Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.

    Протипоказання

    Фінлепсин® 200 ретард не слід призначати:

    • при встановленій гіперчутливості до карбамазепіну або до подібних у хімічному відношенні лікарських препаратів (таких як трициклічні антидепресанти), або до інших складових препарату;
    • при атріовентрикулярній блокаді;
    • пацієнтам із пригніченням кісткового мозку в анамнезі;
    • пацієнтам із печінковою порфірією (наприклад гострою інтермітуючою порфірією, змішаною порфірією, пізньою порфірією шкіри) в анамнезі;
    • у комбінації з інгібіторами моноаміноксидази (МАО);
    • у поєднанні з вориконазолом, оскільки лікування може бути неефективним.

    Спосіб застосування та дози

    Фінлепсин® 200 ретард призначати перорально, зазвичай добову дозу препарату слід розподіляти на 2 прийоми. Приймати препарат можна під час їди, після їди або у проміжках між прийомами їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини.

    Перед початком лікування пацієнтам, які належать до китайської етнічної групи Хан, або пацієнтам тайського походження необхідно, у разі можливості, пройти обстеження на наявність HLA-B*1502, оскільки цей алель може спровокувати розвиток тяжкого карбамазепін-асоційованого синдрому Стівенса-Джонсона.

    Епілепсія

    Лікування розпочинати із застосування низької добової дози, яку у подальшому повільно підвищувати (коригувати, враховуючи потреби кожного конкретного пацієнта) до досягнення оптимального ефекту.

    У випадках, коли це можливо, Фінлепсин® 200 ретард слід призначати у вигляді монотерапії, але у випадку застосування з іншими лікарськими засобами рекомендується режим такого ж поступового підвищення дози препарату. Якщо Фінлепсин® 200 ретард додати до вже існуючої протиепілептичної терапії, дозу препарату слід підвищувати поступово, при цьому дози препаратів, що застосовуються, не змінювати або у разі необхідності коригувати.

    Для підбору оптимальної дози препарату може виявитися корисним визначення рівня активної речовини у плазмі крові. Терапевтична концентрація препарату у плазмі крові має становити 4-12 мкг/мл.

    У деяких хворих при застосуванні таблеток ретард може виникнути необхідність у підвищенні дози препарату.

    Дорослі

    Рекомендована початкова доза – по 100-200 мг 1-2 рази на добу, потім поступово збільшувати дозу до досягнення оптимального ефекту; зазвичай добова доза становить 800-1200 мг, яку розподіляють на 2 прийоми. Деяким пацієнтам може знадобитися доза Фінлепсин® 200 ретард, що досягає 1600 мг або навіть 2000 мг/добу.

    Пацієнти літнього віку

    Враховуючи лікарські взаємодії і різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів, пацієнтам літнього віку дози Фінлепсин® 200 ретард слід підбирати з обережністю.

    Діти віком від 5 років

    Зазвичай лікування слід проводити дозою 10-20 мг/кг маси тіла на добу (за кілька прийомів).

    Діти віком від 5 до 10 років – 400-600 мг/добу.

    Діти віком від 10 до 15 років – 600-1000 мг/добу.

    Гострі маніакальні стани і підтримуюче лікування афективних (біполярних) розладів.

    Діапазон доз становить від 400 до 1600 мг/добу, розподілених на 2 прийоми. Зазвичай терапію проводити у дозі 400-600 мг/добу за 2 прийоми.

    При лікуванні гострих маніакальних станів дозу Фінлепсин® 200 ретард слід підвищувати досить швидко до 800 мг/добу. У разі підтримуючої терапії біполярних розладів з метою забезпечення оптимальної переносимості рекомендується поступове збільшення малими дозами.

    Алкогольний абстинентий синдром.

    Середня доза становить 600 мг на добу, розподілена на 2 прийоми. У тяжких випадках протягом перших кількох днів дозу можна підвищити (наприклад до 1200 мг на добу, розподілену на 2 прийоми). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування розпочинати комбінацією Фінлепсин® 200 ретард із седативно-снодійними препаратами (наприклад з клометіазолом, хлордіазепоксидом), дотримуючись вищенаведених вказівок щодо дозувань. Після завершення гострої фази лікування Фінлепсин® 200 ретард можна продовжувати у вигляді монотерапії.

    Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.

    Початкова доза препарату Фінлепсин® 200 ретард становить 200-400 мг на добу (100 мг 2 рази на добу для пацієнтів літнього віку). Її слід повільно підвищувати до зникнення больових відчуттів (зазвичай до дози 400-800 мг, розподілену на 1-2 прийоми). У деяких випадках може бути необхідною добова доза препарату 1600 мг. Після припинення больових відчуттів дозу слід поступово знижувати до мінімальної підтримуючої.

    Діти

    Карбамазепін у даній лікарській формі не призначати дітям віком до 5 років.

    Передозування

    Симптоми. Симптоми і скарги, що виникають при передозуванні, зазвичай відображають ураження центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем.

    З боку центральної нервової системи: пригнічення функцій центральної нервової системи; дезорієнтація, збудження, пригнічений рівень свідомості, сонливість, збудження, галюцинації, кома; затуманення зору, нерозбірливе мовлення, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз.

    З боку дихальної системи: пригнічення дихання, набряк легенів.

    Серцево-судинна система: тахікардія, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, порушення провідності з розширенням комплексу QRS; зупинка серця, що супроводжується втратою свідомості.

    З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, затримка проходження їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки.

    З боку кістково-м'язової системи: рабдоміоліз, пов'язаний із токсичним впливом карбамазепіну.

    З боку сечовидільної системи: затримка сечі, олігурія або анурія; затримка рідини; гіпергідратація, зумовлена ефектом карбамазепіну, схожим з дією антидіуретичного гормону.

    Зміни лабораторних показників: гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м'язової фракції креатинфосфокінази.

    Лікування. Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинно ґрунтуватися на клінічному стані хворого; показана госпіталізація. Проводити визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування.

    Здійснювати евакуацію вмісту шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації у період одужання. Застосовувати симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, пильну корекцію електролітних розладів.

    Особливі рекомендації. При розвитку артеріальної гіпотензії показане внутрішньовенне введення допаміну або добутаміну; при розвитку порушень ритму серця лікування підбирати індивідуально; при розвитку судом − введення бензодіазепінів (наприклад діазепаму) або інших протисудомних засобів, наприклад фенобарбіталу (з обережністю через підвищений ризик розвитку пригнічення дихання) або паральдегіду; при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) − обмеження введення рідини, повільна обережна внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть бути корисними для запобігання набряку мозку.

    Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність форсованого діурезу, гемодіалізу і перитонеального діалізу.

    Необхідно передбачити можливість повторного посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день після її початку, що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.

    Побічні реакції

    Побічні дії, що спостерігалися, частіше виникали при комбінованому лікуванні, ніж при монотерапії. Залежно від дози i в основному на початку лікування можуть виникати певні побічні дії. Загалом вони зникають самостійно за 8-14 днів або після тимчасового зменшення дози.

    З боку кровоносної та лімфатичної системи: лейкоцитоз, еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, дефіцит фолієвої кислоти, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, еритроцитарна аплазія, анемія, мегалобластна анемія, гостра переміжна порфірія, варієгатна порфірія, пізня шкірна порфірія, ретикулоцитоз, можлива гемолітична анемія, недостатність кісткового мозку.

    З боку імунної системи: медикаментозне висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з гарячкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією; ознаками, що нагадують лімфому; артралгіями, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та аномальними результатами печінкових проб, що виникають у різних комбінаціях, синдромом зникнення жовчних протоків (деструкція та зникнення внутрішньопечінкових жовчних протоків); асептичний менінгіт з міоклонусом та периферичною еозинофілією, анафілактичною реакцією, ангіоневротичними набряками, гіпогаммаглобулінемією. Можуть бути задіяні й інші органи (наприклад печінка, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товстий кишечник).

    З боку ендокринної системи: набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності плазми через ефект карбамазепіну, подібний до дії антидіуретичного гормону (АДГ), що у поодиноких випадках призводить до гіпергідратації, яка супроводжується летаргією, блюванням, головним болем, сплутаністю свідомості та неврологічними розладами, підвищення рівня пролактину з або без клінічних симптомів, таких як галакторея та гінекомастія; аномальні результати тестів функції щитовидної залози: зниження рівня L-тироксинів (FT4, T4, T3) та підвищення ТТГ, яке зазвичай проходить без клінічних проявів, порушення показників кісткового метаболізму (зменшення рівня кальцію у плазмі крові та 25-гідроксихолекальциферолу у плазмі крові, яке спричиняє остеомаляцію/остеопороз, підвищення рівня холестерину, включаючи ЛПВЩ, холестерин та тригліцериди. Карбамазепін може зменшувати рівень фолієвої кислоти у сироватці крові. Також повідомлялося про зниження під впливом карбамазепіну рівнів вітаміну B12 у сироватці крові і підвищення рівнів гомоцистеїну.

    З боку обміну речовин та порушення харчування: недостатність фолатів, зниження апетиту, гостра порфірія, негостра порфірія.

    З боку психіки: галюцинації (зорові або слухові), депресія, втрата апетиту, занепокоєність, агресивна поведінка, ажитація, нервове збудження, сплутаність свідомості, активізація латентного психозу, зміни настрою, такі як депресивні або маніакальні коливання настрою, фобії, брак мотивації, невимушені рухи, такі як астериксис.

    З боку нервової системи: загальна слабкість, запаморочення, атаксія, сонливість, седативний ефект, втома, головний біль, аномальні рефлекторні рухи (наприклад тремор, великорозмашистий тремор, дистонія, тік), ністагм, орофаціальна дискінезія, утруднене мислення, розлади мовлення (наприклад дизартрія або нерозбірливе мовлення), хореоатетоз, периферична нейропатія, парестезія, м'язова слабкість та парез, порушення смаку, злоякісний нейролептичний синдром, погіршення пам'яті, атаксичні і мозочкові розлади, що іноді супроводжуються головним болем.

    З боку органів зору: кон’юнктивіт, порушення акомодації (диплопія, розпливчастість зображення), підвищення внутрішньоочного тиску, помутніння кришталика, ретинотоксичність, окуломоторні розлади.

    З боку органів слуху та вестибулярного апарату: розлади слуху, шум у вухах, дзвін у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, порушення сприйняття висоти звуку.

    З боку серцево-судинної системи: порушення внутрішньосерцевої провідності, брадикардія, аритмія, погіршання перебігу коронарної хвороби серця, застійна серцева недостатність, циркуляторний колапс, атріовентрикулярна блокада із синкопе, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, васкуліт, тромбофлебіт, тромбоемболія (наприклад емболія судин легень).

    З боку дихальної системи: підвищена чутливість легень, яка характеризується підвищенням температури, диспное, пульмонітом або пневмонією. У разі виникнення таких реакцій підвищеної чутливості прийом препарату необхідно припинити.

    З боку травного тракту: зниження апетиту, сухість у роті, нудота, блювання, діарея, запор, біль у животі, стоматит, гінгівіт, глосит, панкреатит, коліт.

    Гепатобіліарні порушення: зміни показників функціональної проби печінки (підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня трансаміназ), жовтяниця, різні форми гепатиту (холестатичний, гепатоцелюлярний, гранулематозний, змішаний), гострий гепатит, що загрожує життю, печінкова недостатність.

    З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: алергічний дерматит, кропив'янка, свербіж, ексфоліативний дерматит, еритродермія, некроз поверхневих ділянок шкіри з утворенням пухирців (синдром Лайєлла), фотосенсибілізація, почервоніння шкіри з поліморфними висипаннями у вигляді плям i утворенням вузлів, з геморагіями (ексудативна мультиформна еритема, мультиформна вузлувата еритема, синдром Стівенса- Джонсона), петехіальні крововиливи у шкіру та червоний вовчак (червоний дисемінований вовчак, алопеція), діафорез, зміни пігментації шкіри, вугри, гірсутизм, васкуліт, пурпура, підвищена пітливість, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), ліхеноїдний кератоз, оніхомадез.

    З боку опорно-рухової системи: артралгія, міалгія, судоми м'язів, м'язовий біль, переломи, зниження мінеральної щільності кісткової тканини.

    З боку нирок та сечовидільних шляхів: протеїнурія, гематурія, олігурія, дизурія, полакіурія, затримка сечі, тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, підвищення рівня сечовини у крові/азотемія), часте сечовипускання.

    З боку репродуктивної системи та молочних залоз: порушення сперматогенезу (зі зменшенням кількості та/або рухливості сперматозоїдів), еректильна дисфункція, імпотенція, зниження статевого потягу.

    Інфекції та інвазії: реактивація вірусу герпесу людини VI типу.

    Відхилення результатів лабораторних досліджень: гіпогаммаглобулінемія.

    Термін придатності

    3 роки.

    Умови зберігання

    Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

    Упаковка

    По 10 таблеток у блістері. По 5 або 10, або 20 блістерів у коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    ТОВ Тева Оперейшнз Поланд.

    Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

    Вул. Могильська 80, 31-546 Краків, Польща.

  • Отзывы (0)