КОЛОМИЦИН ПОР. Д/ИН. 2МЛН. МЕ №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КОЛОМІЦИН ІН’ЄКЦІЯ

(COLOMYCIN INJECTION)

Склад:

діюча речовина: колістиметат натрію;

1 флакон містить 1000000 МО або 2000000 МО, еквівалентно 33,3 мг або 66,6 мг колістиметату натрію.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій, інфузій або інгаляцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного

застосування.

Код АТС J01X B01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат призначений для лікування інфекцій, викликаних чутливими мікроорганізмами:

лікування інгаляціями легеневої інфекції, спричиненої Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом.

Внутрішньовенне введення для лікування деяких важких інфекцій, викликаних грамнегативними бактеріями, включаючи інфекції нижніх дихальних шляхів та сечового тракту, коли більш широко використовувані системні антибактеріальні засоби протипоказані або неефективні через розвиток бактеріальної резистентності.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до колістиметату натрію (колістину) або до поліміксину B.

Пацієнти з myasthenia gravis.

Спосіб застосування та дози.

СИСТЕМНЕ ЗАСТОСУВАННЯ.

Коломіцин можна вводити у вигляді 50 мл внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин. Пацієнти з повністю імплантованим пристроєм венозного доступу (TIVAD) можуть переносити болюсну ін’єкцію в дозі до 2000000 МО у 10 мл, які вводяться протягом не менше 5 хвилин.

Приготовані розчини.

Розчини для інфузій та ін’єкцій:

розчин залишається фізично і хімічно стабільним протягом 28 днів при температурі 4 °С.

З мікробіологічної точки зору, розчини слід одразу використовувати. Якщо розчин було використано не одразу, то термін та умови його зберігання до використання переходять під відповідальність користувача. Як правило розчини слід зберігати не довше 24 годин при температурі 2-8 °С, крім відновлених та розведених у контрольованих та валідованих стерильних умовах.

Розчини для інгаляцій:

розчини для інгаляцій мають таку ж саму стабільність після приготування, як описано вище, а тому з ними слід поводитися так само. Пацієнтам, які самостійно лікуються інгаляціями антибіотиком, рекомендовано використовувати розчини одразу після приготування. Якщо це неможливо, то розчини слід зберігати не довше 24 годин у холодильнику.

Парентеральне введення.

Звичайну дозу для дорослих у 2000000 МО слід розчинити у 10-50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій або у воді для ін’єкцій до утворення прозорого розчину. Розчин призначений лише для одноразового застосування і будь-який залишок розчину необхідно утилізувати.

Доза препарату залежить від важкості та виду інфекції, а також від віку, маси тіла та ниркової функції пацієнта. Якщо клінічна чи бактеріологічна ефективність препарату сповільнена, доза може бути збільшена залежно від стану пацієнта.

Хворим з порушенням функції нирок, новонародженим та пацієнтам з кістозним фіброзом рекомендується контроль концентрації препарату у плазмі крові. Концентрацій 10-15 мг/л (приблизно 125-200 МО/мл) колістиметату натрію повинно вистачати для лікування більшості інфекцій.

Зазвичай лікування рекомендується проводити протягом мінімум 5 днів. Лікування респіраторних загострень у пацієнтів з кістозним фіброзом слід продовжувати до 12 днів.

Діти та дорослі (включаючи осіб літнього віку):

З масою тіла до 60 кг: 50 000-75 000 МО/кг/добу. Загальна добова доза має бути розділена на 3 дози, що вводяться приблизно з 8-годинними інтервалами. Максимальна добова доза становить 75 000 МО/кг/добу.

З масою тіла більше 60 кг: 1000000-2000000 МО 3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 6000000 МО.

При порушеному розподілі у пацієнтів з кістозним фіброзом може виникнути потреба у більш високих дозах для підтримки терапевтичних рівнів препарату у плазмі крові.

Порушення функції нирок

У наведеній нижче таблиці дано вказівки стосовно дозування препарату пацієнтам з масою тіла 60 кг та більше. Необхідно мати на увазі, що подальшу корекцію слід проводити виходячи з концентрації препарату в крові та ознак токсичності.

ПРОПОНОВАНА КОРЕКЦІЯ ДОЗУВАННЯ ПРИ ПОРУШЕННІ ФУНКЦІЇ НИРОК

Ступінь

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Маса тіла більше 60 кг

Легкий

20-50

1000000-2000000 МО кожні 8 годин

Помірний

10-20

1000000 МО кожні 12-18 годин

Важкий

<10

1000000 МО кожні 18-24 годин

Інгаляція.

Необхідну кількість порошку розчиняти переважно у 2-4 мл 0,9 % натрію хлориду та заливати у розпилювач. Альтернативно можна використовувати воду для ін’єкцій. Розчин буде дещо мутним та може пінитися при струшуванні. Зазвичай для подачі антибіотиків використовуються струменеві або ультразвукові розпилювачі. Вони мають забезпечувати вихід препарату у підходящому для дихання діапазоні діаметру часточок 0,5-5 мікронів при застосуванні відповідного компресора. Слід дотримуватися інструкцій виробника при роботі та догляді за розпилювачем і компресором.

Продукт із розпилювача може потрапляти у повітря або розпилювач може бути оснащений фільтром. Розпилювання слід проводити у добре провітрюваній кімнаті.

Розчин призначений лише для одноразового застосування і будь-який залишок розчину необхідно утилізувати.

У невеликих, неконтрольованих клінічних дослідженнях дози від 500000 МО двічі на добу до 2000000 МО тричі на добу вважалися безпечними та ефективними у пацієнтів з кістозним фіброзом.

Наступні дози наведені в якості рекомендацій та можуть корегуватися відповідно до клінічної реакцій пацієнта:

Діти <2 років: 500000-1000000 МО 2 рази на добу.

Діти >2 років та дорослі: 1000000-2000000 МО 2 рази на добу.

Побічні реакції.

Системне застосування

Імовірність розвитку небажаних явищ може бути пов’язана з віком, функцією нирок та станом пацієнта.

У 27 % хворих на кістозний фіброз повідомлялося про розвиток невралгічних реакцій. Зазвичай ці реакції були помірними та проходили самостійно під час лікування або після його припинення.

Нейротоксичність може бути пов’язана з передозуванням, недостатньо зниженою дозою у пацієнтів з нирковою недостатністю та супутнім застосуванням нейром’язових блокаторів чи інших препаратів з подібними невралгічними ефектами. Зменшення дози може полегшити ці симптоми. Побічні ефекти можуть включати апное, транзиторні порушення чутливості (такі як парестезія обличчя та запаморочення), свербіж, кропив’янку, атаксію, гіпотензію і рідко – вазомоторну нестійкість, нерозбірливе мовлення, порушення зору, сплутаність свідомості чи психоз.

Небажані ефекти з боку нирок зазвичай виникали після прийому доз, що перевищували рекомендовані, у пацієнтів з нормальною функцією нирок або у зв’язку з недостатньо зниженою дозою препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю, або у результаті супутнього застосування інших нефротоксичних препаратів. Ці реакції зазвичай є оборотними при припиненні лікування.

У пацієнтів з кістозним фіброзом, які проходили лікування рекомендованими дозами препарату, реакції нефротоксичності виникали рідко (менш ніж у 1 % хворих). У тяжкохворих госпіталізованих пацієнтів без діагностованого кістозного фіброзу про ознаки нефротоксичності повідомлялося приблизно у 20 % випадків.

Повідомлялося про реакції підвищеної чутливості, які включали висипання на шкірі та медикаментозну лихоманку. У випадку виникнення таких симптомів лікування препаратом слід припинити.

У місці ін’єкції може виникнути місцеве подразнення.

Інгаляційне застосування

Інгаляція може викликати кашель або бронхоспазм.

Повідомлялося про біль у горлі та ротовій порожнині, яка могла бути викликана інфекцією Candida albicans або підвищеною чутливістю. Висипання на шкірі також можуть вказувати на підвищену чутливість. У випадку виникнення таких симптомів лікування слід припинити.

Передозування.

Передозування препарату може стати причиною нейром’язової блокади, що у свою чергу може призвести до м’язової слабкості, апное та можливої зупинки дихання. Передозування може стати причиною гострої ниркової недостатності, яка характеризується зниженням сечовиділення та підвищенням концентрації АСК та креатиніну у плазмі крові.

Специфічний антидот відсутній. Рекомендована підтримуюча терапія. Можна застосувати наступні заходи для збільшення швидкості виведення колістину, наприклад, форсований діурез з використанням маніту, пролонгований гемодіаліз або перитонеальний гемодіаліз, але їх ефективність невідомa.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає достатніх даних щодо застосування колістиметату натрію вагітним жінкам. Дослідження разових доз у вагітних жінок показало, що колістиметат натрію проникає крізь плацентарний бар’єр, тому може існувати ризик фетотоксичності у разі призначення вагітним жінкам повторних доз.

Дані щодо можливої генотоксичності препарату обмежені, а дані стосовно канцерогенності колістиметату натрію відсутні. Продемонстровано, що in vitro колістиметат натрію викликає хромосомні відхилення у людських лімфоцитах. Цей ефект може бути пов’язаним зі скороченням мітотичного індексу, що також спостерігалося.

Колістиметат натрію можна використовувати у період вагітності лише в тому випадку, якщо користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Колістиметат натрію у невеликих концентраціях проникає у грудне молоко, тому годування груддю під час лікування препаратом краще припинити.

Діти. Застосовувати дітям з народження.

Особливі заходи безпеки.

Інгаляція антибіотиків як процедура може спричинити рефлекторний бронхоспазм. Цьому можна запобігти або купірувати його за допомогою відповідних β2-агоністів, якщо цей засіб не допомагає – лікування слід припинити.

Особливості застосування.

Слід проявляти особливу обережність при застосуванні препарату пацієнтам з порфірією.

У разі перевищення рекомендованої парентеральної дози можуть спостерігатися явища нефротоксичності або нейротоксичності.

Слід проявляти обережність при застосуванні препарату хворим з порушенням функції нирок. При помірному та важкому ступенях порушення функції нирок виведення колістиметату натрію уповільнюється, тому доза та інтервал між дозами мають бути відкореговані, щоб попередити акумуляцію препарату.

Рекомендується оцінювати функцію нирок на початку лікування та контролювати її у ході лікування. Необхідно також контролювати концентрації колістиметату натрію у плазмі крові.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час парентрерального лікування колістиметатом натрію може розвинутися нейротоксичність з можливим запамороченням, сплутаністю свідомості та порушенням зору. Пацієнтам слід рекомендувати уникати управління автотранспортом та роботи з механізмами під час лікування препаратом.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров’ю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід уникати супутнього застосування колістиметату натрію з іншими лікарськими засобами, що мають нейротоксичний та/або нефротоксичний ефект. До них відносяться антибіотики групи аміноглікозидів, такі як гентаміцин, амікацин, нетілміцин та тобраміцин. При супутньому застосуванні з антибіотиками групи цефалоспоринів може збільшуватися ризик нефротоксичності.

З особливою обережністю слід застосовувати нейром’язові блокатори та діетиловий ефір у пацієнтів, які отримують колістиметат натрію.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Колістиметат натрію – циклічний поліпептидний антибіотик, який походить від Bacillus polymyxa var. colistinus і належить до групи поліміксинів. Поліміксинові антибіотики – це катіонні агенти, які діють шляхом пошкодження клітинних мембран. У результаті їх фізіологічний вплив є летальним для бактерій. Поліміксини діють вибірково на грамнегативні бактерії, які мають гідрофобну зовнішню мембрану.

Резистентність

Резистентні бактерії характеризуються модифікацією фосфатних груп ліпополісахаридів, які заміщуються етаноламіном чи аміноарабінозою. У резистентних від природи грамнегативних бактерій, таких як Proteus mirabilis та Burkholderia cepacia, спостерігається повне заміщення їх ліпідного фосфату етаноламіном або аміноарабінозою.

Перехресна резистентність

Допускається перехресна резистентність між колістиметатом натрію та поліміксином В. Оскільки механізм дії поліміксинів відрізняється від механізму дії інших антибіотиків, резистентність до колістину та поліміксину шляхом вищезгаданого механізму не припускає резистентності до інших груп препаратів.

Контрольні точки

Запропонована загальна MІК (мінімальна інгібуюча концентрація) для ідентифікації бактерій, чутливих до колістиметату натрію, становить ≤ 4 мг/л.

Бактерії, для яких МІК колістиметату натрію становить ≥ 8 мг/л, розцінюються як резистентні.

Чутливість

Переважання набутої резистентності може варіюватися залежно від географічного положення і часу для обраних видів бактерій, а тому бажаним є отримання місцевої інформації стосовно резистентності, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі необхідності, якщо місцеве переважання резистентності є таким, що користь препарату при деяких видах інфекцій є сумнівною, слід звернутися за професійною консультацією.

Найбільш чутливі види

Види Acinetobacter*

Види Citrobacter

Escherichia coli

Haemophilus influenzae

Pseudomonas aeruginosa

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Види Enterobacter

Види Klebsiella

Найбільш резистентні мікроорганізми

Види Brucella

Burkholderia cepacia та споріднені види.

Види Neisseria

Види Proteus

Види Providencia

Види Serratia

Анаероби