МИРТАСТАДИН ТАБ. 30МГ №20

інструкція

для медичного застосування препарату

МІРТАСТАДІН®

(MIRTASTADIN®)

Склад:

діюча речовина: міртазапін;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить міртазапіну 15 мг; 30 мг; 45 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; крохмаль кукурудзяний; гідроксипропілцелюлоза; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; поліетиленгліколь; титану діоксид (Е 171); заліза оксид жовтий (Е 172), хіноліновий жовтий (Е104), жовтий захід FCF (Е 110) для таблеток по 15 мг; заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид чорний (Е 172) для таблеток по 30 мг.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТС N06А X11.

Клінічні характеристики.

Показання. Глибокі депресивні розлади.

Протипоказання.

- Печінкова або ниркова недостатність;

- супутнє застосування міртазапіну з інгібіторами моноамінооксидази (МАО);

- дитячий вік;

- період вагітності та годування груддю;

- підвищена індивідуальна чутливість до складових препарату.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки Міртастадін® приймають перорально, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, бажано ввечері, перед сном. Денну дозу можна розподілити на 2 дози, які приймають вранці та ввечері, перед сном. Велику дозу препарату приймають ввечері.

Рекомендована початкова доза−15 або 30 мг міртазапіну на добу. Підтримуюча доза зазвичай становить від 15 мг, але не більше 45 мг на добу.

Видимий терапевтичний ефект настає після 2−4 тижнів лікування відповідною дозою. При недостатній терапевтичній дії доза може бути збільшена до максимальної (45 мг на добу). При лікуванні пацієнтів максимальною добовою дозою і при відсутності у них клінічного ефекту протягом 2−4 тижнів терапію Міртастадіном® слід відмінити. Лікування триває до

повного зникнення клінічних симптомів депресивних розладів (як правило, протягом 4−6 місяців). Для запобігання виникненню ефекту «відміни» препарат відміняють поступово.

Пацієнти літнього віку

Рекомендована доза така ж сама, як і для дорослих. З метою досягнення задовільного та безпечного результату збільшення дози для літніх людей здійснюють поступово і під суворим наглядом лікаря.

Ниркова недостатність

Кліренс міртазапіну може зменшуватися у пацієнтів з нирковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 40 мл/хв). Призначаючи препарат цій категорії пацієнтів, слід контролювати кліренс креатиніну.

Печінкова недостатність

Кліренс міртазапіну може зменшуватися у пацієнтів із печінковою недостатністю. Цей факт слід брати до уваги, призначаючи препарат цій категорії пацієнтів, особливо з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, оскільки такі пацієнти не досліджувалися. Призначають препарат, розпочинаючи з найменшої дози та контролюючи кліренс міртазапіну, особливо у разі підвищення дози.

Побічні реакції.

Частота випадків побічної дії визначається так:

дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (≥1/10 000); невідомо (не може бути оцінено внаслідок відсутності даних).

При застосуванні препарату можливі нижченаведені побічні ефекти.

Порушення з боку лімфатичної системи та системи крові

Рідко: гостре пригнічення кісткового мозку (зниження функцій кісткового мозку з відповідними змінами у крові, такими як еозинофілія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія).

Порушення з боку ендокринної системи та метаболізму

Часто: підвищення апетиту і як наслідок – збільшення маси тіла.

Невідомо: гіпонатріємія, порушення секреції антидіуретичного гормону.

Психічні розлади

Часто: сплутаність свідомості, дискомфорт, порушення сну, неспокій, безсоння, реалістичні сновидіння.

Нечасто: нічні кошмари, манія, ажитація, галюцинації, психомоторна збудженість (у т.ч. акатизія, гіперкінезія).

Невідомо: суїцидальні наміри та суїцидальна поведінка.

Порушення з боку нервової системи

Дуже часто: сонливість, седація, головний біль, запаморочення, тремор, летаргія.

Нечасто: синдром «стомлених ніг», парестезія, синкопа, міоклонія.

Невідомо: судоми, крововиливи, серотоніновий синдром, парестезія слизової оболонки порожнини рота.

Порушення з боку серцево-судинної системи

Часто: ортостатична гіпотензія при зміні положення, артеріальна гіпотензія.

Порушення з боку травної системи

Дуже часто: сухість у роті.

Часто: нудота, діарея, блювання.

Нечасто: оральна гіпестезія.

Невідомо: набряк слизової оболонки порожнини рота.

Гепатобіліарні порушення

Рідко: підвищення рівня печінкових трансаміназ.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто: екзантема.

З боку опорно-рухового апарату

Часто: артралгія, міалгія, біль у спині.

Існує підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які застосовують препарати даної групи.

Загальні порушення

Часто: генералізована або локальна едема (набряк), підвищена втомлюваність.

Ці порушення можуть спостерігатися протягом періоду лікування міртазапіном або після припинення лікування.

Хоча Міртастадін® не спричиняє залежності, раптове припинення прийому препарату після тривалого застосування може призвести до синдрому «відміни». Більшість реакцій «відміни» - неускладнені або минають у визначений строк без лікування. Серед різних встановлених симптомів «відміни» препарату найчастіше відзнаються нудота, неспокій, ажитація. Збудження та безсоння (які можуть бути симптомами депресії) можуть розвинутися або погіршитися внаслідок лікування антидепресантами. При лікуванні міртазапіном були повідомлення про розвиток або погіршення збудження та безсоння.

Передозування.

При передозуванні було відзначено пригнічення центральної нервової системи із симптомами дезорієнтації і тривалої седації, які супроводжувалися тахікардією і легкою артеріальною гіпер- або гіпотензією. Однак існує ймовірність серйозніших наслідків (включаючи летальні) при дозуваннях, які багаторазово перевищують терапевтичну дозу, особливо при змішаному передозуванні.

При виникненні перших ознак передозування слід вжити заходів щодо їх усунення. Лікування проводиться активованим вугіллям. При необхідності призначають промивання шлунка. Подальша терапія−симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовують у період вагітності або годування груддю.

У випадку діагностування вагітності протягом лікування препаратом можливе підвищення ризику виникнення синдрому персистуючої пульмонарної гіпертензії у новонароджених (ППГН), який зазвичай розвивається протягом перших 24 годин після народження.

Діти.

Препарат не застосовують у педіатричній практиці.

Особливості застосування.

Суїцид/суїцидальні наміри чи клінічне погіршання

Депресія асоціюється з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних намірів, випадків самотравмування та самогубств. Цей ризик існує до повного одужання хворого. При відсутності поліпшення стану хворого протягом перших 5 чи більше тижнів лікування, слід уважно спостерігати за пацієнтами. Зазвичай, ризик суїцидальної поведінки підвищується на ранніх стадіях одужання.

При наявності у хворого в анамнезі спроб самогубства, необхідно постійно спостерігати за пацієнтом протягом лікування. У зв’язку з цим слід попередити осіб, які доглядають хворого щодо можливого ризику появи у поведінці пацієнта суїцидальних намірів.

Слід відзначити, що зниження дози не призводить до зменшення седативного ефекту, а ставить під загрозу ефективність антидепресантів.

Пригнічення діяльності кісткового мозку

Протягом лікування препаратом повідомлялося про пригнічення діяльності кісткового мозку, що зазвичай проявляється гранулоцитопенією або агранулоцитозом. Про оборотний агранулоцитоз повідомлялося як про випадок, що рідко трапляється у клінічних дослідженнях препарату.

У постмаркетинговий період повідомлялося про поодинокі випадки агранулоцитозу, у більшості випадків оборотні, але у деяких випадках із летальним наслідком. Летальні наслідки переважно спостерігалися у пацієнтів віком старше 65 років. Лікар має звертати увагу на такі симптоми, як гарячка, біль у горлі, стоматит або інші ознаки інфекції. Коли виникають такі симптоми, лікування необхідно припинити та зробити аналіз крові.

Як при застосуванні інших антидепресантів, необхідно взяти до уваги наступне:

- акатизія/психомоторне збудження: застосування антидепресантів пов’язане з розвитком акатизії, що характеризувалася суб’єктивно неприємним або тривожним збудженням та необхідністю часто рухатися разом із неможливістю спокійно сидіти або стояти. Найімовірніше, що ці симптоми можуть виникнути протягом перших кількох тижнів лікування, тому збільшення дози може бути шкідливим для здоров’я.

Гіпонатріємія

Дуже рідко були повідомлення про гіпонатріємію, що пов’язано з неадекватною секрецією антидіуретичного гормону (АДГ), при застосуванні міртазапіну. Пацієнти літнього віку або пацієнти, які застосовують супутню терапію, що може спричинити гіпонатріємію, потребують вжиття застережних заходів.

Серотоніновий синдром

Взаємодія з серотонінергічними активними речовинами: серотоніновий синдром може виникнути, коли селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну застосовуються супутньо з іншими серотонінергічними активними речовинами. Симптомами серотонінового синдрому можуть бути гіпертермія, ригідність життєво важливих показників. Зміни психічного стану включають сплутаність свідомості, роздратованість та крайнє збудження, що прогресує до деліріуму та коми. З постмаркетингового досвіду відомо, що серотоніновий синдром виникає дуже рідко у пацієнтів, яких лікують тільки міртазапіном.

Пацієнти літнього віку

Призначаючи міртазапін пацієнтам літнього віку, необхідно брати до уваги небажані ефекти від застосування антидепресантів. Під час клінічних досліджень препарату виникнення побічних реакцій у літніх людей спостерігалося не частіше, ніж у пацієнтів інших вікових категорій.

Міртастадін® з обережністю та під лікарським наглядом слід застосовувати хворим :

- на епілепсію або з органічними ураженнями мозку (клінічна практика вказує, що напади епілепсії рідко спостерігаються при лікуванні Міртастадіном®);

- з вадами серця, порушеннями провідності, при стенокардії або після недавнього інфаркту міокарда, який потребує звичайних заходів безпеки під час застосування інших медичних препаратів;

- на артеріальну гіпотензію;

- з порушеннями сечовиділення, такими як гіперплазія простати (Міртастадін® справляє тільки легку антихолінергічну дію);

- на гостру вузькокутову глаукому та з підвищеним внутрішньоочним тиском;

- на цукровий діабет;

- при появі симптомів жовтяниці терапію Міртастадіном® слід негайно припинити.

Необхідно брати до уваги таке:

- загострення психоматичних симптомів може виникнути при лікуванні антидепресантами хворих на шизофренію або інші психози; можуть посилитися параноїдальні думки;

- при лікуванні депресивної фази біполярних порушень може виникнути стан маніакальної фази;

- через ризик суїциду пацієнтам необхідно давати, особливо на початку лікування, тільки обмежену кількість таблеток Міртастадіну®;

- хоча антидепресанти не спричиняють залежності, раптове припинення тривалого лікування спричиняє нудьгу, головний біль і нездужання, запаморочення, неспокій, нудоту, збудження. Рекомендується поступово припинити лікування;

- пацієнти віком старше 65 років чутливіші до Міртастадіну®, ніж молодші за віком пацієнти, особливо до побічних дій антидепресантів. У клінічних випробуваннях Міртастадіну® процент побічних дій у пацієнтів віком старше 65 років був не вище, ніж у пацієнтів інших вікових груп. Однак практика лікування цим препаратом пацієнтів старше 65 років дотепер обмежена.

Епідеміологічні дослідження, які проводилися на групі пацієнтів віком 50 років і старше, показали існування підвищеного ризику переломів кісток у хворих даної вікової групи при застосуванні антидепресантів. Механізм виникнення даного ризику невідомий.

Міртастадін® не призначають пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, лактазної недостатності або глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Барвник, що входить до складу таблеток «Міртастадін®» 15 мг (жовтий захід FCF (Е 110) може спричини алергічні реакції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Міртастадін® погіршує концентрацію уваги, особливо на початку лікування. Пацієнти, які застосовують препарат Міртастадін®, мають уникати виконання потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають концентрації уваги, таких як керування автотранспортом або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Міртастадін® не рекомендується призначати разом з інгібіторами МАО (моноаміноксидази). Лікування міртазапіном слід розпочинати за 2 тижні після закінчення терапії інгібіторами МАО.

Міртастадін® може підсилювати седативну дію бензодіазепінів та інших заспокійливих засобів. Слід бути обережними, призначаючи ці лікарські засоби разом з міртазапіном.

Міртастадін® посилює пригнічувальну дію алкоголю на центральну нервову систему, тому, приймаючи препарат слід утримуватися від вживання алкогольних напоїв.

Якщо інші субстанції, які підсилюють дію серотоніну (суматриптан або інші триптани), трамадол (знеболювальний засіб), окситриптан і триптофан (прекурсори серотоніну) або інгібітори зворотного захоплення серотоніну (інші антидепресанти) застосовуються одночасно, слід бути обережними, через можливий розвиток так званого серотонінергічного синдрому (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінація Міртастадіну® з цими препаратами є терапевтично необхідною, слід з великою обережністю визначити дозування і постійно контролювати появу ознак розвитку серотонінергічного панування під час підтримуючої стимуляції. При виникненні серотонінергічного синдрому необхідно припинити застосування препарату та негайно вжити заходів щодо їх усунення.

Значущої клінічної взаємодії або фармакокінетичних змін не спостерігалось при спільному прийомі міртазапіну і літію.

Слід бути особливо обережними при одночасному застосуванні Міртастадіну® і сильнодіючих інгібіторів протеази (лікарський засіб для лікування ВІЛ-захворювань) - можливі м'язова слабкість і порушення дихання; протигрибкових азолів, еритроміцину (антибіотик) – можливо підвищення концентрації препаратів у плазмі крові; або нефазодону (антидепресант) – можливі сонливість, шлунково-кишкові симптоми: нудота, частіше запор. При одночасному застосуванні міртазапіну та карбамазепіну або інших речовин, які індукують метаболізм печінки, таких як рифампіцин або фенітоїн, доза Міртастадіну® може бути збільшена. Якщо лікування цими засобами завершено, дозу міртазапіну зменшують.

Слід мати на увазі, що одночасне застосування міртазапіну і циметидину (антацидний засіб) подовжує період напіврозпаду. Доза міртазапіну може бути зменшена, коли паралельно розпочинається лікування циметидином, та збільшена, коли лікування циметидином припиняється.

Міртастадін® може посилювати дію седативних властивостей бензодіазепіну.

У пацієнтів, які приймають варфарин, міртазапін може спричинити незначне збільшення ІNR (кількість, що свідчить про схильність до згортання крові). При застосуванні високих

доз міртазапіну не виключається більш виражений ефект. Бажано контролювати протромбіновий час та інші параметри згортання у разі одночасного застосування варфарину та міртазапіну. Супутнє застосування потужного інгібітора CYP3A4 – кетоконазолу підвищувало пікові рівні у плазмі крові та AUC (площі під кривою «концентація/час») міртазапіну приблизно на 40 % та 50 % відповідно.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Міртазапін – пресинаптичний α2-антагоніст, який збільшує норадренергічну і серотонінергічну нейропередачу у центральній нервовій системі. Серотонінергічний ефект – це результат специфічної дії рецепторів 5-НТ1, оскільки міртазапін блокує обидва рецептори 5-НТ2 і 5-НТ3. Обидва енантіомери міртазапіну є активними речовинами. Енантіомер (S+) блокує рецептори α2- і 5-НТ3, тоді як енантіомер (R-) блокує рецептори 5-Н Т3. Вважається, що Н1- антагонічна дія викликає заспокійливу дію міртазапіну. Антихолінергічна дія міртазапіну мінімальна і у межах терапевтичних доз рідко спостерігається клінічно суттєві небажані прояви розладів серцево-судинної системи.

Фармакокінетика.

Міртазапін має високу абсорбцію, лінійну фармакокінетику навіть при перевищенні рекомендованих меж дозування (15-45 мг на день) та елімінаційний період напіввиведення 20-40 годин, що дозволя