ЗАТВЕРДЖЕНО
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ТАЗІД
(TAZID)
Склад:
діюча речовина: сeftazidime;
1 флакон містить цефтазидиму 1000.0мг або 2000.0мг;
(у вигляді суміші стерильного цефтазидиму та натрію карбонату);
допоміжна речовина: натрію карбонат.
Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01D A11.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими мікроорганізмами.
Тяжкі інфекції:
– сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт;
– інфекції у хворих зі зниженим імунітетом;
– у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад, з інфікованими опіками.
Інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у хворих на муковісцидоз.
Інфекції ЛОР-органів.
Інфекції сечовивідних шляхів.
Інфекції шкіри та м’яких тканин.
Інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчних шляхів і черевної порожнини.
Інфекції кісток і суглобів.
Інфекції, пов’язані з гемо- та перитонеальним діалізом і неперервним амбулаторним перитонеальним діалізом.
Профілактика: оперативні втручання на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків або будь-якого інгредієнта препарату.
Спосіб застосування та дози.
Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.
Дорослі. У більшості випадків добова доза становить від 1 до 6 г за 2 - 3 приймання шляхом внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції.
Інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції: 500 мг - 1 г кожні 12 годин.
Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 годин.
Дуже тяжкі інфекції, особливо у хворих на імунодефіцит, включаючи хворих на нейтропенію: 2 г кожні 8 або 12 годин або 3 г кожні 12 годин.
Муковісцидоз у поєднанні із синьогнійною інфекцією легенів: від 100 до 150 мг/кг на добу за 3 приймання.
Застосування дози до 9 г на добу дорослими з нормальною функцією нирок не спричиняло будь-яких ускладнень.
При застосуванні для профілактики при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі слід ввести 1 г під час індукції в анестезію. Другу дозу вводять у момент видалення катетера.
Немовлята і діти старше 2 місяців: 30 - 100 мг/кг на добу за 2 - 3 приймання. Дітям, хворим на імунодефіцит, муковісцидоз чи менінгіт, рекомендується вводити дози до 150 мг/кг/добу (максимально 6 г на добу) за три прийоми.
Новонароджені (0 - 2 місяці): клінічний досвід обмежений, але дози 25 - 60 мг/кг/добу, розподілені на 2 ін’єкції, є ефективними. У новонароджених період напіввиведення цефтазидиму із сироватки може бути у 3 - 4 рази більший, ніж у дорослих.
Хворі літнього віку: враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, що мають гострі інфекції, добова доза звичайно не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів старше 80 років.
Дозування при порушеній функції нирок.
Цефтазидим виводиться нирками у незміненому вигляді. Тому для пацієнтів з порушенням функції нирок доза повинна бути зменшена.
Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.
Таблиця 1.
Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності
Кліренс креатиніну, мл/хв
Приблизний рівень креатиніну в сироватці, мкмоль/л (мг/дл)
Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г
Частота дозування (год)
> 50
< 150
(< 1,7)
Звичайна доза
50 - 31
150 - 200
(1,7 - 2,3)
1
12
30 - 16
200 - 350
(2,3 - 4)
1
24
15 - 6
350 - 500
(4 - 5,6)
0,5
24
< 5
> 500
(> 5,6)
0,5
48
Для пацієнтів з тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в сироватці, який не повинен перевищувати 40 мг/л.
У дітей кліренс креатиніну слід скоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.
Гемодіаліз
Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.
Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, яка рекомендується в таблиці 1.
Перитонеальний діаліз
Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (звичайно від 125 до 250 мг на 2 л діалізної рідини).
Для пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високошвидкісна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька приймань. Для гемофільтрації з низькою швидкістю слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.
Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях 2 - 3.
Таблиця 2.
Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація
Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)
Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)*
5
16,7
33,3
50
0
250
250
500
500
5
250
250
500
500
10
250
500
500
750
15
250
500
500
750
20
500
500
500
750
* Підтримуюча доза повинна вводитися кожні 12 годин.
Таблиця 3.
Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз
Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)
Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)*
1 л/год
2 л/год
Швидкість ультрафільтрації (л/год)
Швидкість ультрафільтрації (л/год)
0,5
1
2
0,5
1
2
0
500
500
500
500
500
750
5
500
500
750
500
500
750
10
500
500
750
500
750
1000
Viridis Bot
