ЦЕФАЗЕКС ПОР. Д/ИН. 1000МГ ФЛ. №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕФАЗЕКС

(CEFAZEX®)

Склад.

Діюча речовина: Cefazolin;

1 флакон містить цефазоліну натрію у перерахунку на цефазолін - 500 мг або 1000 мг.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини першого покоління. Код АТС J01D В04.

Клінічні характеристики.

Показання. Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія);

тонзиліти, інфекції ЛОР-органів;

інфекції сечостатевої системи, включаючи простатит і епідидиміти;

гінекологічні інфекції;

інфекції шкіри і м’яких тканин;

інфекції жовчовивідних шляхів;

інфекції кісток і суглобів;

інфекції тканин ока;

бактеріальні ендокардити;

перитоніти;

септицемія;

профілактика інфекцій у перед - і післяопераційному періоді з метою зменшення ризику виникнення післяопераційних інфекцій (гістеректомія, холецистектомія, операції на відкритому серці, протезування суглобів).

Протипоказання. Підвищена чутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та інших β-лактамних антибіотиків, вагітність, період годування груддю. Дітям віком до 1 місяця та недоношеним - винятково за життєвими показаннями.

Спосіб застосування та дози. Перед застосуванням препарату слід провести шкірні тести на переносимість. Цефазекс вводять внутрішньом’язово і внутрішньовенно (краплинно і струминно). Для внутрішньом’язового введення вміст флакона 0,5 г (1 г) розводять в ізотонічному розчині натрію хлориду або стерильній воді для ін’єкцій (як зазначено нижче в таблиці) і вводять глибоко в м’яз. Флакони по 1 г слід розчиняти тільки у стерильній воді для ін’єкцій або в бактеріостатичній воді для ін’єкцій.

Флакони по:

Кількість розчинника, що додається

Об’єм отриманого розчину

Концентрація препарату

500 мг

2 мл

2,2 мл

225 мг/мл

1000 мг

2,5 мл

3 мл

330 мг/мл

Для внутрішньовенного струминного введення разову дозу препарату розводять у 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводять повільно, протягом 3–5 хв. При внутрішньовенному краплинному введенні 0,5 г або 1 г препарату розводять у 100–250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5 % розчині глюкози; введення проводять протягом 20–30 хв.

Для внутрішньовенної інфузії розчин для внутрішньом’язового введення розводять у 50-100 мл одним з наступних розчинів: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5 % або 10 % розчин глюкози для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози в розчині Рінгера з лактатом для ін’єкцій; 0,9 %, 0,45 % або 0,2 % розчин натрію хлориду в 5 % розчині глюкози для ін’єкцій; розчин Рінгера для ін’єкцій з лактатом або без лактату.

 Приготовлені розчини стабільні протягом 24 годин при температурі 15-30 °С або протягом 96 годин при збереженні в холодильнику (2-8 °С).

Розчин препарату у воді для ін’єкцій, у 0,9 % розчині натрію хлориду або у 5 % розчині глюкози, якщо він заморожений безпосередньо після приготування, залишається стабільним протягом 12 тижнів за умови зберігання у морозильнику при температурі нижче -20 °С. Розморожувати препарат треба без нагрівання. Повторно заморожувати не слід.

Препарат у дозі 1 г вводять переважно внутрішньовенно краплинно. Після зникнення симптомів захворювання або ознак бактеріальної інфекції лікування препаратом слід продовжувати ще протягом не менше 48-72 годин. При інфекціях, спричинених бета-гемолітичними стрептококами, тривалість лікування становить мінімум 10 днів.

При нормальній функції нирок:

Дорослим з масою тіла не менше 40 кг

Тип інфекції

Доза

Інтервал

Інфекції легкого ступеня, спричинені чутливими грампозитивними коками

від 250 до 500 мг

кожні 8 годин

Пневмококова пневмонія

500 мг

кожні 12 годин

Гострі неускладнені інфекції сечостатевих шляхів

1 г

кожні 12 годин

Інфекції помірного ступеня тяжкості/тяжкі

від 500 мг до 1 г

кожні 6-8 годин

Тяжкі інфекції, що становлять загрозу для життя (ендокардит, септицемія)*

від 1 до 1,5 г

кожні 6 годин

Середня добова доза для дорослих становить 1–4 г, максимальна добова доза – 6 г.

У пацієнтів із захворюваннями нирок режим дозування встановлюють залежно від кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну понад 55 мл/хв разова доза залишається незміненою, але слід збільшити інтервали між введеннями до 8 годин. При кліренсі креатиніну 35-54 мл/хв доза залишається також незміненою, але інтервал між введеннями має бути не менш ніж 8 годин.

При кліренсі креатиніну 11–34 мл/хв разову дозу слід зменшити у 2 рази, інтервал між введеннями становить 12 годин. При кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв призначають половину терапевтичної дози кожні 18–24 години.

Для профілактики післяопераційних, гнійносептичних ускладнень у дорослих препарат у дозі 1 г вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно за 0,5–1 годину до початку хірургічного втручання, при тривалих операціях (2 години і більше) у процесі операції повторно вводять 0,5–1 г препарату. Після операції внутрішньом’язово або внутрішньовенно вводять Цефазекс у дозі 0,5-1 г з інтервалом 6 годин протягом 24 годин.

Дітям віком від 1 місяця вводять по 25–50 мг/кг на добу (у тяжких випадках – 100 мг/кг на добу) кожні 6–8 годин.

Маса (кг)

25 мг/кг/ день

50 мг/кг/ день

3 ін’єкції

4 ін’єкції

3 ін’єкції

4 ін’єкції

кожні 8 годин (мг)

125 мг/мл (мл)

кожні 6 годин (мг)

125 мг/мл (мл)

кожні

8 годин (мг)

225 мг/мл (мл)

кожні

6 годин (мг)

225 мг/мл (мл)

5

41,7

0,33

31,3

0,25

83,3

0,37

62,5

0,28

10

83,3

0,67

62,5

0,5

166,7

0,74

125

0,56

15

125

1