РЕЦЕПТУРНИЙ
АНГІЗАР ПЛЮС ТАБ. №30 Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від фото на сайті.
УВАГА! Ціни діють лише на оформлення замовлень через сайт. В аптеці інша ціна на даний товар.
Сотрудникам аптек и операторам call-центра оформлять заказы за клиентовЗАПРЕЩЕНО.
Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання більш повної інформації дивіться анотацію виробника.

АНГІЗАР ПЛЮС ТАБ. №30

Артикул: 12196
Бренд: МИКРО ЛАБС ЛИМИТЕД
Немає у продажу
Виробник: МИКРО ЛАБС ЛИМИТЕД
УВС: C09DA01
Міжнародна назва: Losartan and diuretics
Зміст: 50 мг лозартану калію та 12,5 мг гідрохлоротіазиду
Застосування: Артеріальна гіпертензія у хворих, яким рекомендована комбінована терапія.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт.В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

АНГІЗАР ПЛЮС

(ANGIZAAR PLUS)

 

Склад:

діючі речовини: 1 таблетка містить 50 мг лозартану калію та 12,5 мг гідрохлоротіазиду;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат,

гіпромелоза, триацетин, титану діоксид (Е 171), жовтий захід FCF (Е 110).

 

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Комбінований препарат антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ та діуретика. Код АТС CO9D A01.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Артеріальна гіпертензія.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату, анурія, тяжкі порушення функції печінки та нирок (кліренс креатиніну £ 30 мл/хв), тяжка печінкова недостатність, гіпокаліємія, гіперурикемія з клінічними проявами, вагітність і період годування груддю, дитячий вік. Підвищена чутливість до інших препаратів, що є похідними сульфонамідів.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі: 1 таблетка на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 2 таблеток на добу. Максимальна доза становить 2 таблетки, які слід приймати 1 раз на добу. Як правило, гіпотензивний ефект досягається протягом 3-х тижнів після початку курсу лікування. Термін лікування визначається тяжкістю та перебігом захворювання.

Початкова і підтримуюча доза Ангізару Плюс - 1 таблетка на добу.

Препарат приймають незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи невеликою кількістю рідини, можна приймати разом з іншими ангіотензивними препаратами.

 

Побічні реакції.

Гіперчутливість: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані і голосової щілини з розвитком обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика; у деяких із цих пацієнтів було зазначено розвиток ангіоневротичного набряку в анамнезі при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Є окремі повідомлення про розвиток васкулітів, у тому числі пурпури Геноха-Шенляйна на тлі прийому лозартану.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив′янка.

 

Побічні реакції, які можуть бути спричинені такою діючою речовиною, як:

Лозартан калію

Висипання, дозозалежні ортостатичні ефекти, біль у животі, астенія/підвищена втомлюваність, біль у грудній клітці, набряки/набряклість, відчуття серцебиття, тахікардія, диспепсія, нудота, біль у спині, м′язові судоми, головний біль, безсоння, кашель, застій у носі, фарингіт, синусові розлади, інфекції верхніх дихальних шляхів, мігрень, порушення функції печінки, анемія, міалгія, свербіж.

Дані лабораторних досліджень.

Гіперкаліємія.

З боку травного тракту: нудота, діарея, диспепсія, біль у животі, стійкий запор, панкреатит, подразнення шлунка, блювання, судоми, інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку опорно-рухової системи: біль у суглобах, біль у спині, міалгія, судоми м’язів.

З боку нервової системи: безсоння, головний біль, дискомфорт, запаморочення, сонливість, мігрень, вертиго.

З боку серцевої системи: втрата свідомості, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, ортостатична гіпотензія.

З боку судинної системи: симптоматична гіпотензія (особливо у пацієнтів із дефіцитом внутрішньосудинного об’єму рідини, наприклад, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або у тих, які отримують високі дози діуретиків), дозозалежний ортостатичний ефект, висип.

З боку дихальної системи: кашель, риніт, фарингіт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, застій у носі.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових трансаміназ, білірубіну, інфекції сечовивідних шляхів, жовтяниця, гіперкаліємія, анемія, ксантопсія, лейкопенія, апластична анемія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив′янка.

Загальні порушення: астенія, абдомінальний біль, біль у грудній клітці, набряк носа, втома, нездужання, підвищена втомлюваність.

Лабораторні дослідження: підвищення рівнів АЛТ, гіперкаліємія.

Порушення загального стану та реакції у місці введення препарату: грипоподібні симптоми.

 

Постмаркетинговий досвід:

Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія.

Розлади з боку органа слуху та лабіринту: дзвін у вухах.

Розлади з боку імунної системи: підвищена чутливість до препарату, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, в тому числі набряк гортані та язика, який призводив до порушення прохідності повітроносних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика; у деяких із цих пацієнтів спостерігалося виникнення ангіоневротичного набряку і при застосуванні інших лікарських засобів, в тому числі інгібіторів АПФ; васкуліт, в тому числі пурпура Шенлейна-Геноха.

Розлади з боку нервової системи: мігрень.

Дихальні, торакальні та медіастинальні розлади: кашель.

Шлунково-кишкові розлади: діарея, панкреатит.

Гепатобіліарні розлади: гепатит, порушення функції печінки.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: кропив’янка, свербіж, висип, фоточутливість.

Розлади з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: міалгія, артралгія.

Порушення загального стану та реакції у місці введення препарату: нездужання.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція/імпотенція.

Ниркові розлади: як наслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів, які належать до групи ризику, спостерігалися зміни у функціонуванні нирок, в тому числі ниркова недостатність. Ці зміни можуть мати оборотний розвиток після припинення лікування.

Психічні розлади: депресія.

Лабораторні дослідження: гіпонатріємія.

Гідрохлоротіазид

Анорексія, подразнення шлунка, нудота, блювання, судоми, діарея, запори, жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця), панкреатит, сіалоаденіт, вертиго, парестезії, головний біль, ксантопсія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пурпура, фоточутливість, гарячка, некротизуючий ангіїт (васкуліт) (шкірний васкуліт), респіраторний дистрес (включаючи пневмоніт і набряк легень), токсичний епідермальний некроліз, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, електролітний дисбаланс, включаючи гіпонатріємію і гіпокаліємію, спазми, слабкість, минуща втрата гостроти зору.

 

Порушення балансу електролітів:

Гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія та гіпохлоремічний алкалоз: сухість у роті, відчуття спраги, аритмія, зміна настрою, м’язовий спазм та біль, нудота, блювання, втомлюваність, слабкість. Гіперхлоремічний алкалоз може спричинити гепатоенцефалопатію та печінкову кому.

Гіпонатріємія: сплутаність свідомості, судоми, загальмованість, виснаження, роздратованість, спазми м’язів.

Порушення метаболізму: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія можуть спровокувати напад подагри у хворих на подагру без клінічних проявів.

Може знижувати переносимість глюкози, спричинити прояв латентного діабету.

При застосуванні високих доз можливе підвищення рівня ліпідів у крові.

Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту: холецестит або панкреатит, холестатична жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, втрата апетиту.

Серцево-судинні побічні ефекти: аритмія, ортостатична гіпотензія, васкуліт.

Неврологічні побічні ефекти: запаморочення, тимчасове порушення зору, головний біль, парестезія.

Гематологічні побічні ефекти (дуже рідко). Лейкоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія.

Реакції підвищеної чутливості: кропив’янка, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес-синдром (пневмоніт, набряк легень), фотосенсибілізація, анафілактичні реакції, шок.

Інші: сексуальні розлади, пневмоніт, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

 

Передозування.

У разі передозування (інтоксикації) препарату можлива поява таких симптомів: нудота, блювання, печінкова кома, артеріальна гіпотензія.

Лозартан.

Найімовірнішими проявами передозування є артеріальна гіпотензія і тахікардія; брадикардія може бути наслідком парасимпатичної (вагусної) стимуляції. У випадку симптоматичної артеріальної гіпотензії показана підтримуюча терапія. Лозартан і його активні метаболіти не можна видалити за допомогою діалізу.

Гідрохлоротіазид.

Найчастіші симптоми передозування є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і дегідратації внаслідок надмірного сечовиділення. При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може спричинити посилення аритмій. Гідрохлоротіазид видаляється шляхом гемодіалізу, проте ступінь видалення не був встановлений.

Лікування проводять залежно від тяжкості проявів інтоксикації. Необхідно викликати блювання, зробити промивання шлунка, призначити активоване вугілля. Подальше лікування – симптоматичне і допоміжне, спрямоване на підтримку діяльності серцево-судинної системи, корекцію водно-електролітного балансу.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний під час вагітності та у період годування груддю.

При застосуванні під час II і III триместрів вагітності препарати, які безпосередньо впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть спричинити пошкодження або навіть смерть плода. При виявленні вагітності Ангізар Плюс слід якнайшвидше відмінити.

Невідомо, чи проникає лозартан у грудне молоко. Тіазидні діуретики виявляються у грудному молоці. Рішення щодо припинення прийому ліків слід приймати з урахуванням важливості препарату для матері. При необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.

 

Діти. Препарат не застосовують дітям.

 

Особливості застосування.

Як наслідок пригнічення ренін-ангіотензинової системи, у чутливих осіб спостерігаються зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність; ці зміни функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії.

Інші препарати, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть збільшити рівень сечовини у крові і креатиніну у сироватці крові у хворих із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.

Так само, як і при застосуванні всіх антигіпертензивних засобів, у деяких пацієнтів виникає симптоматична артеріальна гіпотензія. Пацієнтів слід спостерігати на предмет клінічних ознак водного або електролітного дисбалансу, наприклад, зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагнеземії або гіпокаліємії, які можуть з’являтися під час супутньої діареї або блювання. У цих випадках необхідно періодично, через відповідні інтервали часу, визначати рівень електролітів сироватки крові.

При застосуванні препарату можливе порушення толерантності до глюкози, що може вимагати зміни дозування протидіабетичних засобів, включаючи інсулін.

Ангізар Плюс може зменшувати екскрецію кальцію з сечею і викликати переміжне та незначне підвищення рівня кальцію у сироватці крові. Відчутна гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Лікування тіазидовими препаратами потрібно припиняти до виконання тестів з метою оцінки функції паращитовидної залози.

Підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів може бути пов’язано з терапією тіазидним діуретиком, що входить до складу препарату.

Оскільки лозартан знижує вміст сечової кислоти, його поєднання з гідрохлоротіазидом зменшує ступінь викликаної діуретиками гіперурикемії.

Препарат слід з обережністю призначати наступним категоріям пацієнтів.

З порушенням водно-електролітного балансу (зневоднення, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія, гіпокаліємія), яке може розвиватися на тлі діареї або блювання.

Із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки; цукровим діабетом, з гіперкальціємією, гіперурикемією та/або подагрою; з цукровим діабетом, з обтяженим алергічним анамнезом і бронхіальною астмою; а також при системних захворюваннях сполучної тканини (у тому числі при системному червоному вовчаку); гіповолемії (у тому числі на тлі високих доз діуретиків); а також при одночасному призначенні із нестероїдними протизапальними препаратами (НПВЗ)), у тому числі інгібіторами циклогенази-ІІ.

Інші ефекти

У пацієнтів, які одержують тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть спостерігатися навіть у випадку відсутності вказівок на наявність алергії або бронхіальної астми в анамнезі. Є повідомлення про розвиток загострення або прогресування системного червоного вовчаку на тлі прийому тіазидних діуретиків.

 

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Немає підтверджених даних відносно впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні Ангізару Плюс з дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином не було відзначено клінічно значущих взаємодій. Рифампіцин та флуконазол знижують рівні активних метаболітів. Як і в інших препаратів, що блокують ангіотензин ІІ чи його дії, одночасне застосування калійзберігаючих діуретичних засобів (наприклад, спіронолактону, триамтерену, амілориду), домішок калію чи замінників солі із вмістом калію може призвести до підвищення сироваткових концентрацій калію.

Гіпотензивну дію лозартану знижують нестероїдні протизапальні засоби (індометацин).

При одночасному застосуванні гідрохлоротіазид посилює дію інших гіпотензивних засобів, а також недеполяризуючих міорелаксантів, знижує ефективність пероральних гіпоглікемізуючих препаратів. Одночасне застосування гідрохлоротіазиду з глюкокортикостероїдами призводить до підвищеного виділення з організму іонів калію. При одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду і барбітуратів, діазепаму, етанолу підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. У пацієнтів, які отримують лікування препаратами літію, діуретичні засоби можуть викликати підвищення рівня літію у крові. При поліурії, викликаній препаратами літію, діуретичні засоби можуть спричинити парадоксальну антидіуретичну дію.

Гіпоглікемічні засоби (пероральні та інсулін) – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів.

Інші антигіпертензивні засоби – адитивний ефект.

Холестирамін і колестипол – у присутності аніонних обмінних смол всмоктування гідрохлоротіазиду порушується. Разові дози холестираміну і колестиполу зв´язують гідрохлоротіазид і зменшують його всмоктування у шлунково-кишковому тракті на 85 і 43 % відповідно.

Кортикостероїди, АКТГ – виражене зниження рівня електролітів, зокрема гіпокаліємія.

Пресорні аміни (наприклад, адреналін) – можливе зниження вираженості відповіді на введення пресорних амінів, але недостатнє для того, щоб виключити їхне застосування.

Міорелаксанти недеполяризуючого типу дії (наприклад, тубокурарин) – можливе посилення ефекту міорелаксанту.

Літій – діуретики знижують нирковий кліренс літію і підвищують ризик виникнення токсичної дії літію; їхне комбіноване застосування не рекомендується.

Нестероїдні протизапальні препарати (включаючи інгібітори циклооксигенази-2) – у деяких пацієнтів прийом нестероїдних протизапальних препаратів, у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2, може знижувати діуретичний, натрійуретичний і антигіпертензивний ефекти діуретиків.

Вплив препарату на результати лабораторних досліджень

У зв´язку з впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Комбінація компонентів препарату чинить адитивну дію, знижуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен компонент окремо. Припускається, що ця дія є результатом дій обох компонентів, які взаємно доповнюють один одного.

Лозартан являє собою антагоніст рецептора (типу AT1) ангіотензину II. Ангіотензин II зв’язується з AT1 рецептором, який міститься у багатьох тканинах (наприклад, гладкі м’язи судин, надниркові залози, нирки і серце), і викликає важливі біологічні реакції, у тому числі звуження судин і вивільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію клітин гладких м’язів. Лозартан і його активний метаболіт карбоксильної кислоти (E 3174) блокують фізіологічно релевантні дії ангіотензину II.

Лозартан блокує всі фізіологічно важливі ефекти ангіотензину II і шляхом пригнічення альдостерону може знижувати втрати калію, спричинені прийомом діуретиків.

Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик - діє у кортикальному сегменті петлі Генле та дистальних відділах ниркових канальців. Уповільнює реабсорбцію іонів хлору та натрію (за рахуно

Немає аналогів