РЕЦЕПТУРНИЙ
ЛАЗИКС ТАБ. 40МГ №45 Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від фото на сайті.
УВАГА! Ціни діють лише на оформлення замовлень через сайт. В аптеці інша ціна на даний товар.
Сотрудникам аптек и операторам call-центра оформлять заказы за клиентовЗАПРЕЩЕНО.
Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання більш повної інформації дивіться анотацію виробника.

ЛАЗИКС ТАБ. 40МГ №45

Артикул: 19949
Бренд: САНОФИ-АВЕНТИС
Немає у продажу
Виробник: САНОФИ-АВЕНТИС
УВС: C03CA01
Міжнародна назва: Furosemide
Зміст: фуросеміду 40 мг
Застосування: Набряки внаслідок захворювання серця, печінки, нирок; артеріальна гіпертензія, гіпертонічний криз; набряк мозку; набряки, викликані опіками; форсований діурез при отруєннях; набряковий синдром

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт. В аптеке другая цена на данный товар.


ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Лазикс®

(Lasix®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: фуросемід,(4-хлор-N-(2-фурилметил)-5-сульфамоілантранілова кислота);

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, зрозподілю вальною рискою;

склад:1 таблетка містить 40 мг фуросеміду;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, крохмальпреже латинізований кукурудзяний, лактоза, кремній колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Високоактивні діуретики. Препарати сульфамідів.

Код АТС С 03С А 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Фуросемід є петльовим діуретиком швидкої дії, що приводить до встановлення відносно сильного та короткочасного діуретичного ефекту. Фуросемід блокує Na+K+2Cl-котранспортер, розташований у базальних мембранах клітин товстого сегмента висхідної частини петлі Генле: ефективністьсалуретичної дії фуросеміду, таким чином, залежить від того, чи потрапляє лікарський засіб до канальців у місцях просвітів шляхом аніоно-транспортного механізму. Діуретичний ефект виникає в результаті реабсорбції натрію хлориду вцьому сегменті петлі Генле. Внаслідок цього фракційна екскреція натрію може досягати 35% гломерулярної фільтрації натрію. Вторинні ефекти збільшеної екскреції натрію полягають у підвищеному виведенні сечі (завдяки осмотичнозв’язаній воді) та у збільшеній дистальній канальцевій секреції калію. Також підвищується екскреція іонів кальцію та магнію.

Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію системи ренін-ангіотензин-альдостерон. При серцевій недостатності фуросемід приводить до гострого зменшення серцевого перед навантаження (шляхом звуження ємкісних венозних судин). Цей ранній судинний ефект є простагландинопосередкованим та припускає адекватну функцію нирок з активацією системи ренін-ангіотензин і неушкодженим синтезом простагландинів. Окрім цього, завдяки притаманному йомунатрійуретичному ефекту фуросемід знижує реактивність судин по відношенню докатехоламінів, яка збільшена у хворих на гіпертензію.

Антигіпертензивна ефективність фуросемідупояснюється збільшеною екскрецією натрію, зниженим об’ємом крові та зменшеною відповіддю гладких м’язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами або судинозвужувальними засобами.

Початок діуретичного ефекту спостерігається протягом години після перорального прийому лікарського засобу.

Дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезуспостерігалось у здорових пацієнтів, які отримували фуросемід у дозах 10 −100 мг. Тривалість дії у здорових людей становить приблизно 3 − 6 годин після перорального прийому 40 мг фуросеміду.

Ефект фуросеміду зменшується, якщо спостерігається занижена канальцева секреція або взаємодія лікарського засобу з альбуміном всередині канальців.

Фармакокінетика.

Фуросемід швидко абсорбується зшлунково-кишкового тракту. Максимальний час абсорбції − від 1 до 1,5години. Абсорбція лікарського засобу свідчить про значну індивідуальну варіабельність.

Біодоступність фуросеміду уздорових волонтерів становить приблизно 50 − 70% для таблеток. У пацієнтів на біодоступністьлікарського засобу впливають різні фактори, включаючи наявні захворювання, біодоступність може зменшуватися до 30% (наприклад при нефротичному синдромі).

Можливий вплив вживання їжі одночасно з прийомом фуросеміду на абсорбцію фуросеміду.

Об’єм розподілу фуросемідустановить від 0,1 до 0,2 літра на 1 кг маси тіла. Об’єм розподілу може бутивищим залежно від захворювання.

Фуросемід (більше 98%) утворює міцні сполуки з протеїнами плазми крові, особливо з альбуміном.

Фуросемід виводиться головним чином у вигляді не видозміненого лікарського засобу, шляхом секреції у проксимальний каналець.

Метаболіт фуросеміду − глюкуронід − становить 10 −20% речовин, що містяться в сечі. Залишкова доза виводиться з фекаліями, ймовірно, шляхом біліарної секреції.

Фуросемід потрапляє у молоко матері; проникає крізь плацентарний бар’єр та повільно потрапляє до плоду. Фуросемід визначається у плоді чи у новонароджених у тих же концентраціях, що йу матері дитини.

Захворювання нирок

При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнене, а період напів виведення − подовжений; кінцевий період напів виведення може тривати до 24 годин у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.

При нефротичному синдромі зменшені концентрації білків плазми призводять до підвищення концентраційнезв’язаного (вільного) фуросеміду. З іншого боку, ефективність фуросеміду уцих пацієнтів зменшена завдяки зв’язуванню з інтратубулярним альбуміном та заниженій канальцевій секреціі.

Фуросемід погано піддається діалізу у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, перитонеальний діаліз та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах.

Печінкова недостатність

При печінковій недостатності періоднапів виведення фуросеміду збільшується на 30 - 90%, головним чином завдяки більшому об’єму дистрибуції. Слід також відмітити, що у даній групі пацієнтів спостерігається широка різноманітність усіх фармакокінетичних параметрів.

Застійна серцева недостатність, тяжка гіпертензія, пацієнти літнього віку

Виведення фуросеміду уповільнене через зменшену функцію нирок у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, тяжкою гіпертензією та у пацієнтів похилого віку.

Недоношені та доношені немовлята

Залежно від рівня сформованості нирок виведення фуросеміду може бути уповільненим. Метаболізм лікарського засобу також зменшується, якщо у немовлят порушена здатність доглюкуронізації. Кінцевий період напів виведення триває менше 12 годин у плодів старше 33 тижнів після запліднення яйцеклітини. У немовлят старше 2 місяців кінцевий кліренс аналогічний кліренсу у дорослих пацієнтів.

Показання для застосування.

● Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідно лікування із застосуваннямдіуретиків).

● Набряки при хронічній нирковій недостатності.

● Гостра ниркова недостатність, включно у вагітних або під час пологів.

● Набряки при нефротичномусиндромі (якщо необхідно лікування із застосуванням діуретиків).

● Набряки при захворюваннях печінки (у разі необхідності, для доповнення лікування із застосуванням антагоністів альдостерону).

● Гіпертензія.

Спосіб застосування та дози.

Режим дозування встановлює лікар індивідуально, залежно від вираженості розладів водно-електролітного балансу, величиниклуб очкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. В процесі застосування препарату потрібно коригувати показники водно-електролітного балансу з урахуванням діурезу і динаміки загального стану пацієнта. Препарат застосовують звичайно натщесерце.

Для дорослих рекомендована максимальна добова доза фуросеміду 1500 мг.

Препарат у вигляді даної лікарської форми призначають дітям з масою тіла більше 10 кг.

Для дітей рекомендована дозафуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла, але максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг.

Спеціальні рекомендації стосовно дозування

Дозування для дорослих загалом базується на застосуванні нижченаведених рекомендацій.

● Набряки прихронічній застійній серцевій недостатності

Рекомендована початкова доза лікарського засобу для перорального прийому становить 20 − 50 мг на добу. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендується приймати денну дозу, розділену на два або три прийоми.

●Набряки прихронічній нирковій недостатності

Натрійуретична дія фуросемідузалежить від певної кількості факторів, включаючи ступінь тяжкості ниркової недостатності та баланс натрію. Таким чином, неможливо точно передбачити ефективність дози. Для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібно обережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини. Для дорослих пацієнтів це означає введення такої дози, що приводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (приблизно 280 ммоль Na+) .

Рекомендована початкова добова доза для перорального прийому становить 40 − 80 мг. У разі необхідності можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальна добова доза може призначатися одноразово або ділитися на два прийоми.

Для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, загальна добова пероральна доза становить 250 − 1500 мг.

●При гострій нирковій недостатності перед тим, як розпочати прийом фуросеміду, потрібно компенсувати гіповолемію, гіпотензію та суттєвий електролітний та кислотно-лужний дисбаланс.

Рекомендується якомога швидше здійснити перехід від внутрішньо венного введення до перорального прийому.

Набряки при нефротичномусиндромі

Рекомендована початкова доза для перорального прийому становить 40 − 80 мг на добу. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальна добова доза може призначатися одноразово або ділитися на декілька прийомів.

Набряки при захворюваннях печінки

Фуросемід призначається як доповнення терапії антагоністами альдостерону у тих випадках, коли застосування лише антагоністів альдостерону є недостатнім. Для запобігання ускладнень, такихяк ортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужного балансу, дозу треба обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початкову втрату рідини. Для дорослих пацієнтів це означає введення такої дози, що приводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг.

Рекомендована початкова добова пероральна доза становить 20 − 80 мг. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальна добова доза може призначатися одноразово або ділитися на декілька прийомів. Якщовнутрішньо венне введення є абсолютно необхідним, початкова разова до застановить 20 − 40 мг.

Діти

Для дітей дозу потрібно зменшувати відповідно до маси тіла.

Побічна дія.

Фуросемід приводить до збільшеної екскреції з організму натрію й хлориду та, як наслідок, води. Окрім цього, посилюється екскреція інших електролітів (зокрема калію, кальцію та магнію). Симптоматичні порушення електролітного балансу та метаболічний алкалозможуть перейти у форму поступово зростаючого електролітного дефіциту. При застосуванні пацієнтами з нормальною функцією печінки більш високих доз фуросеміду може виникнути гостре погіршення стану пацієнта через велику втрату електролітів.

До симптомів порушень електролітного балансу належать посилене відчуття спраги, головний біль, сплутаність свідомості, судоми м’язів, тетанія, слабкість м’язів, розлади серцевого ритму та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту.

Діуретичний ефект фуросемідуможе призвести або сприяти гіповолемії та зневодненню організму, особливо у пацієнтів літнього віку. Суттєве зменшення кількості рідини в організмі може призвести до посилення процесів згортання крові з тенденцією до розвитку тромбозів.

Фуросемід може спричинитигіпотензію, що, в свою чергу, може призвести до виникнення ознак і симптомів, таких як порушення концентрації та реакції, марення, відчуття тиску в голові, головний біль, запаморочення, сонливість, слабкість, розлади зору, сухість уроті, ортостатична гіпотензія.

Збільшене утворення сечі може спричинити або збільшити кількість скарг, що надходять від пацієнтів з обструкцією відтоку сечі. Таким чином, може виникнути гостра затримка сечі з можливими вторинними ускладненнями, наприклад, у пацієнтів з порушеннями спорожнення сечового міхура, гіперплазією простати або звуженням уретри.

Лікування фуросемідом може призвести до минущого зростання рівнів креатині ну крові та рівнів сечовини, атакож до підвищення рівнів холестерину та три гліцериду в сироватці крові. Можуть підвищитись рівні сечової кислоти в сироватці крові та виникнути напади подагри.

Переносимість глюкози може зменшуватисьу результаті застосування фуросеміду. У хворих на цукровий діабет це може призвести до погіршення метаболічного контролю; цукровий діабет може перейти із латентної форми у виражену форму перебігу захворювання.

Рідко можуть виникати реакції збоку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання або діарея. В окремих випадках може розвинутись внутрішньо печінковий холестаз, виникнути збільшення рівнів печінкових трансаміназ або гострий панкреатит.

Рідко можуть спостерігатисьпорушення слуху та дзвін у вухах, хоча звичайно вони є минущими розладами, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад принефротичному синдромі) та/або у разі надто швидкого внутрішньо венного введенняфуросеміду.

В окремих випадках можуть виникати реакції з боку шкіри та слизових оболонок, наприклад свербіж, кропив’янка, інші види висипання на шкірі або бульозні висипання, мультиформнаеритема, ексфоліативний дерматит, пурпура.

Тяжкі анафілактичні абоанафілактоїдні реакції(наприклад такі, що супроводжуються шоком) виявляються рідко.

Інтерстиціальний нефрит, васкуліт або еозинофілі я спостерігаються рідко. Іноді може виникати пропасниця або парестезія, в окремих випадках − підвищена чутливість до світла.

Іноді може виникати тромбоцит опенія. У окремих випадках може розвинутись агранулоцит оз, а пластична або гемолітична анемія.

У недоношених немовлят фуросемідможе спричинювати нефрокальциноз/нефролітіаз. Якщо фуросемід застосовується для лікування недоношених немовлят протягом перших тижнів життя, це може збільшити ризик виникнення постійно відкритої артеріальної протоки.

Протипоказання.

● Гіпер чутливість до фуросеміду або інших компонентів, що входять до складу препарату.

У пацієнтів з алергією на сульфанаміди (наприклад на сульфанамідні антибіотики або сульфанілсечовину) може виявитися перехресна чутливість до фуросеміду.

● Пацієнти згіповолемією або зневодненням організму.

● Пацієнти з нирковою недостатністю у вигляді анурії, в яких не спостерігається терапевтична відповідь на фуросемід.

● Пацієнти з тяжкою гіпокаліємією.

● Пацієнти з тяжкою гіпонатріємією.

● Пацієнти зпре коматозними та коматозними станами, що асоціюються з печінковоюенцефалопатією.

● Жінки, які годують груддю.

● Вагітність. Проведення лікування в період вагітності потребує спостереження за ростом і розвитком плоду.

Передозування. Клінічна картина гострого або хронічного передозування залежить головним чином від ступеня та наслідків втрати електролітів і рідини, і включає такі ознаки, як гіповолемія, зневоднення організму, гемоконцентрація, серцеві аритмії (включаючи AV- блокаду та фібриляцію шлуночків). До симптомів цих порушень належать тяжка гіпотензія (що прогресує до шоку), гостра ниркова недостатність, тромбоз, маревні стани, периферичний параліч, апатія та сплутаність свідомості.

Специфічних антидотівфуросеміду дотепер немає. Терапія - симптоматична.

Особливості застосування. Під час лікування препаратом Лазикс®повинен забезпечуватися постійний відтік сечі. Пацієнти з частковою обструкцією відтоку сечі потребують пильної уваги, особливо на початкових етапах лікування.

Лікування із застосуваннямЛазиксу®вимагає регулярного медичного нагляду. Необхідний особливо ретельний моніторинг

Хворих на гіпотензію;

пацієнтів, які потрапляють догрупи особливого ризику внаслідок значного зниження кров’яного тиску, наприклад пацієнтів з вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин, що постачають кров до головного мозку;

пацієнтів з латентною або вираженою формою цукрового діабету;

хворих на подагру;

пацієнтів з гепаторенальнимсиндромом, тобто з функціональною нирковою недостатністю, що асоціюється зтяжким захворюванням печінки;

пацієнтів з гіпопротеїнемією, наприклад, яка асоціюється з нефротичним синдромом (ефект фуросеміду може послаблюватисьодночасно з потенціюванням ото токсичності). Необхідно обережне титрування дози;

недоношених немовлят (можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу); потрібно здійснити моніторинг функції нирок та виконати ультрасонографію нирок.

Регулярний моніторинг натрію, калію та креатині ну сироватки крові загалом рекомендується під час терапіїфуросемідом. Особливо ретельного моніторингу потребують пацієнти групи високого ризику розвитку електролітних дисбалансів або у випадку значної додаткової втрати рідини (наприклад як результат блювання, діареї або інтенсивного виділення поту). Гіповолемія або зневоднення організму, а також будь-які суттєві порушення електролітного та кислотно-лужного балансу повинні бути відкоректовані. Для цього може знадобитися тимчасове припинення терапіїфуросемідом.

Внаслідок зазначених вище можливих побічних дій при застосуванні Лазиксу®у пацієнтів може порушитися здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами і машинами. Особливо це стосуєтьсяпочаткового періоду лікування, а також випадків одночасного вживання алкоголю і препарату Лазиксу®.

На розвиток порушень електролітного балансу впливають такі фактори, як існуючі захворювання (наприклад цироз печінки, серцева недостатність), супутнє застосування лікарських засобіві харчування. Наприклад, у результаті блювання або діареї може виникнути нестача калію.

При застосуванні Лазиксу®доцільно рекомендувати пацієнту їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани, томати, шпинат, сухофрукти). Слід пам'ятати, що при застосуванні Лазиксу®може виникнути потреба в медикаментозній компенсації втрат калію.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

В окремих випадках прийомфуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може спричинити припливи крові, підсилене потовиділення, збуджений стан, нудоту, підвищення кров’яноготиску та тахікардію. Отже, не рекомендується супутнє застосування фуросеміду та хлоралгідрату.

Фуросемід може потенціюватиото токсичність аміноглікозидів та інших ото токсичних лікарських засобів. Оскільки це може призвести до ушкодження, що має необоротний характер, ці лікарські засоби не повинні застосовуватись одночасно з фуросемідом.

У разі одночасного застосування цисплатинута фуросеміду існує ризик виникнення ото токсичних ефектів. Окрім цього, може посилюватись нефро токсичність цисплатину, якщо фуросемід не призначається унизьких дозах (наприклад 40 мг пацієнтам з нормальною функцією нирок) та з позитивним балансом рідини, коли застосовується для досягнення ефекту форсованого діурезу під час терапії цисплатином.

Фуросемід для перорального прийому та сукральфат не повинні застосовуватись з інтервалом менше 2 годин, оскільки сукральфат зменшує абсорбцію фуросеміду з кишечнику, тобто знижує йогодію.

Фуросемід зменшує виведення солей літію та може призводити до збільшення рівнів літію в сироватці крові, результатом чого є підвищений ризик токсичності літію, включаючи більший ризик виникнення кардіотоксичних та нейротоксичних ефектів літію. Таким чином, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію у пацієнтів, які отримують дану комбіновану терапію.

Пацієнти, які отримуютьдіуретики, можуть страждати від тяжкої гіпотензії та погіршення функцї нирок, включаючи випадки ниркової недостатності, особливо при першому застосування інгібіторуангіотензинперетворюючого гормону (інгібітор АПГ) або антагоніста рецептораангіотензину ІІ, або ж при першому застосуванні цих лікарських засобів у збільшеній дозі. Потрібно вирішити, чи слід тимчасово припинити застосуванняфуросеміду, або принаймні зменшити дозу фуросеміду за три дні до початку лікування, або ж збільшити дозу ігнібітору АПГ або антагоніста рецептораангіотензину ІІ.

Одночасне застосування не стероїдних протизапальних лікарських засобів, включаючи ацетил саліциловукислоту, може зменшувати дію фуросеміду. У пацієнтів із зневодненням організму або з гіповолемією не стероїдні протизапальні лікарські засоби можуть призвести до гострої серцевої недостатності. Під дією фуросеміду може збільшуватисьтоксичність саліцилату.

Зменшення ефективностіфуросеміду може виникнути після супутнього застосування фенітоїну.

Застосування кортикостероїдів, карбеноксолону, кореня солодки у великих дозах та довготривале застосуванняпослаблю вальних засобів може збільшити ризик розвитку гіпокаліємї.

Деякі порушення електролітного балансу (такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищувати токсичність певних інших лікарських засобів (наприклад препаратів дигіталісу та лікарскихзасобів, що спричинюють синдром подовження інтервалу QT).

Якщо антигіпертензивні препарати, діуретики або інші лікарські засоби, які мають властивість знижувати кров’яний тиск, застосовуються одночасно з фуросемідом, слід очікувати ще більшого зниження кров’яного тиску.

Пробенецид, метотрексат та інші лікарські засоби, які, подібно до фуросеміду, підлягають значній канальцевійсекреції в нирках, можуть зменшувати ефективність фуросеміду. Та навпаки, фуросемід може зменшувати виведення цих лікарських засобів нирками. Проведення лікування із застосуванням високих доз (зокрема як фуросеміду, так і іншихлікарьких засобів) може призвести до збільшення їх рівнів у сироватці крові та зростання ризику побічних ефектів, спричинених фуросемідом або застосуванням супутньої терапії.

Може зменшуватись ефективністьантидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків, що мають властивість підвищувати кров’яний тиск (наприклад епінефрину, норепінефрину). Може підсилюватись дія курареподібних м’язових релаксантів або теофіліну.

Можливо посилення шкідливого впливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

Порушення функції нирок можерозвинутись у пацієнтів, які отримують супутню терапію фуросемідом та високі дози окремих цефалоспоринів.

Супутнє застосуванняциклоспорину А та фуросеміду асоціюється із збільшеним ризиком виникненнняподагричного артриту, вторинного по відношенню до гіперурикемії, спричиненоїфуросемідом, та порушення ниркової екскреції уратів, спричиненої циклоспорином.

У пацієнтів, які належали догрупи високого ризику нефропатії унаслідок терапії радіо контрастнимиречовинами, при лікуванні фуросемідом спостерігалась більша частота погіршення функції нирок після отримання радіо контрастних речовин у порівнянні з такою у пацієнтів групи високого ризику, яким проводили лише внутрішньо венну гідратацію до призначення радіо контрастних речовин.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 30°С втемному місці, недоступному для дітей.

Термін придатності – 4 роки


 

Немає аналогів