РЕЦЕПТУРНИЙ
АККУПРО ТАБ. 5МГ №30 Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від фото на сайті.
УВАГА! Ціни діють лише на оформлення замовлень через сайт. В аптеці інша ціна на даний товар.
Сотрудникам аптек и операторам call-центра оформлять заказы за клиентовЗАПРЕЩЕНО.
Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання більш повної інформації дивіться анотацію виробника.

АККУПРО ТАБ. 5МГ №30

Артикул: 26210
Бренд: ПФАЙЗЕР
Немає у продажу
Виробник: ПФАЙЗЕР
УВС: C09AA06
Міжнародна назва: Quinapril
Зміст: квінаприлу гідрохлориду, що еквівалентно 5 мг квінаприлу
Застосування: Артеріальна гіпертензія, застійна серцева недостатність.

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт.В аптеке другая цена на данный товар.
ЗАТВЕРДЖЕНО

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування лікарського засобу

 

АККУПРО®

(ACCUPRO®)

 

 

Склад:

діюча речовина: квінаприл;

1 таблетка містить квінаприлу гідрохлориду, що еквівалентно 5 мг або 10 мг, або 20 мг, або 40 мг квінаприлу;

допоміжні речовини:

для таблеток по 5 мг, 10 мг або 20 мг: магнію карбонат; желатин; лактоза, моногідрат; кросповідон; магнію стеарат; Opadry білий OY-S-7331: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), гідроксипропілцелюлоза, макрогол 400; віск канделільський;

для таблеток по 40 мг: магнію карбонат; желатин; лактоза, моногідрат; кросповідон; магнію стеарат; Opadry коричневий Y-5-9020G: гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), макрогол 400; віск канделільський.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 5 мг: білі, овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки, з лінією розлому та тисненим маркуванням «5» з обох боків, у протилежних напрямках;

таблетки 10 мг: білі, трикутні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки, з лінією розлому з обох боків та тисненим маркуванням «10» на одній стороні;

таблетки 20 мг: білі, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки, з лінією розлому з обох сторін та тисненим маркуванням «20» на одній стороні;

таблетки 40 мг: червоно-коричневі, овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки, з тисненим маркуванням «40» на одній стороні та «PD 535» на іншій стороні.

 

Фармакотерапевтична група.

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Код АТХ С09А А06.

 

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Квінаприл швидко деетерифікується до квінаприлату (дикислоти квінаприлу, основного метаболіту), потужного інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).

АПФ являє собою пептидилдипептидазу, яка каталізує перетворення ангіотензину І у вазоконстриктор ангіотензин ІІ, що бере участь у регулюванні судинного тонусу та реалізує свій вплив різними шляхами, у тому числі шляхом стимуляції секреції альдостерону корою надниркових залоз. Механізм дії квінаприлу у людей і тварин полягає в інгібуванні циркуляції та тканинної активності АПФ і, як результат, у зниженні вазопресорної дії та секреції альдостерону.

У дослідженнях на тваринах антигіпертензивний ефект квінаприлу характеризується тривалішою інгібіторною дією на циркулюючий АПФ, у той час як інгібування тканинної активності АПФ тісніше корелює з тривалістю антигіпертензивного ефекту. Введення пацієнтам з гіпертензією, від помірної до тяжкої, 10-40 мг квінаприлу призводить до зниження артеріального тиску як у положенні сидячи, так і стоячи, з мінімальним впливом на серцевий ритм. Антигіпертензивна активність починається у межах однієї години, а максимальні ефекти досягаються через 2-4 години після прийому препарату. Деякі пацієнти для досягнення максимального ефекту зниження артеріального тиску можуть потребувати двох тижнів лікування. При застосуванні рекомендованих доз антигіпертензивна дія препарату підтримується у більшості пацієнтів протягом 24-годинного інтервалу між прийомами препарату та зберігається протягом тривалого часу лікування.

У рандомізованому дослідженні з застосуванням квінаприлу у цільових дозах 2,5; 5; 10 і 20 мг, які проводили з участю 112 дітей і дорослих з гіпертензією або граничним підвищенням артеріального тиску протягом 8 тижнів (2 тижні застосування препарату у подвійному сліпому режимі та 6 тижнів розширеного дослідження), не вдалося досягти головної цілі ─ зниження діастолічного артеріального тиску після 2-х тижнів лікування. Що стосується систолічного артеріального тиску (другорядна ціль при оцінці ефективності), на 2-му тижні спостерігалася тільки статистично значима лінійна залежність реакції від дози препарату в усіх групах лікування, причому показники пацієнтів, які отримували квінаприл у дозі 20 мг 1 раз на добу, значно відрізнялися від показників пацієнтів, які отримували плацебо.

Довготривалий вплив квінаприлу на ріст, статеве дозрівання та загальний розвиток не досліджувався.

Фармакокінетика.

Після внутрішнього застосування максимальні концентрації Аккупро® у плазмі досягаються у межах 1 години. Обсяг абсорбції становить приблизно 60 % і не залежить від їжі. Після абсорбції Аккупро® деетерифікується до основного активного метаболіту, квінаприлату і незначних неактивних метаболітів. Очевидний період напіввиведення Аккупро® становить приблизно 1 годину. Максимальні концентрації квінаприлату у плазмі спостерігаються приблизно через 2 години після перорального введення квінаприлу. Головним чином, квінаприлат видаляється шляхом ниркової екскреції та має напівперіод ефективної акумуляції приблизно 3 години. У пацієнтів із нирковою недостатністю і кліренсом креатиніну <40 мл/хв максимальна і залишкова концентрація квінаприлату підвищена, час до максимальної концентрації збільшений, очевидний період напіввиведення подовжений, а рівноважний стан може досягатися з затримкою. Виведення квінаприлату також знижене в пацієнтів літнього віку (>65 років) і добре корелює з порушенням функції нирок, яке часто спостерігається у людей літнього віку. У хворих на алкогольний цироз печінки концентрації квінаприлату знижені внаслідок порушення деетерифікації Аккупро®. Дослідження на щурах продемонстрували, що Аккупро® та його метаболіти не перетинають гематоенцефалічний бар'єр.

Період годування груддю

Після одноразового прийому квінаприлу у дозі 20 мг у шести жінок, які годують груддю, співвідношення концентрації квінаприлу у молоці та плазмі крові становило 0,12. Квінаприл не виявлявся у молоці через 4 години після введення. Рівні квінаприлату у молоці не піддавалися виявленню (<5 мкг/л) у жоден з моментів дослідження. Вважається, що разом з грудним молоком немовля може отримати близько 1,6 % материнської дози квінаприлу, скоригованої відповідно до ваги.

Фармакокінетика квінаприлу вивчалася у ході дослідження з одноразовим введенням препарату (0,2 мг/кг) 24 дітям у віці від 2,5 місяця до 6,8 року та дослідження з багаторазовим введення препарату (0,016-0,468 мг/кг) 38 дітям у віці 5-16 років з середньою вагою 66-98 кг.

Як і в дорослих, квінаприл швидко перетворювався на квінаприлат. Максимальні концентрації квінаприлату, як правило, досягалися через 1-2 години після введення препарату, після чого знижувалися, причому середній період напіввиведення становив 2,3 години. У немовлят і дітей молодшого віку експозиція після одноразового введення 0,2 мг/кг порівнюється з експозицією у дорослих після одноразового введення 10 мг. У ході дослідження з багаторазовим введенням препарату дітям шкільного віку та підліткам показники AUC і Cmax квінаприлату лінійно збільшувалися при підвищенні дози квінаприлу у мг/кг.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна гіпертензія.

Лікування застійної серцевої недостатності при застосуванні у комбінації з діуретиками та/або серцевими глікозидами.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату.

Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, у тому числі, пов’язаного з попередньою терапією інгібіторами АПФ.

Аккупро® протипоказаний пацієнтам зі спадковим/ідіопатичним ангіоневротичним набряком.

Пацієнти з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки

Пацієнти з гемодинамічно значущим стенозом аортального або мі трального клапана

Пацієнти після трансплантації нирки

Гіпертрофічна кардіоміопатія

Первинний гіперальдостеронізм

Під час терапії протипоказане проведення діалізу або гемофільтрації з використанням поліакрилонірильних мембран з високою інтенсивністю потоку («AN69»), оскільки існує ризик розвитку реакцій гіперчутливості, включаючи шок. У разі необхідності проведення гемодіалізу, слід замінити лікарський засіб на препарат, який не є інгібітором АПФ, або слід використати альтернативні мембрани для діалізу.

Небезпечні для життя реакції гіперчутливості спостерігалися у пацієнтів, яким проводили аферез ліпопротеїдів низької щільності з декстрин-сульфатною абсорбцією. Цей метод не слід застосовувати пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ.

Піцієнти, які отримували інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих, спостерігалися небезпечні для життя реакції гіперчутливості (такі як зниження артеріального тиску, задишка, блювання, алергічні реакції на шкірі). Цих реакцій уникали шляхом застосування альтернативної терапії перед проведенням десенсибілізації.

Дитячий вік.

Квінаприл не можна використовувати вагітним жінкам; жінкам, які планують вагітність, або жінкам репродуктивного віку, які не використовують відповідні контрацептивні засоби. Квінаприл можна застосовувати жінкам репродуктивного віку тільки у тому випадку, якщо настання вагітності малоймовірне, і вони були проінформовані про можливу небезпеку для плода (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Не застосовувати аліскірен разом з квінаприлом у пацієнтів з нирковою недостатністю (GFR < 60 мл/хв./1,73 м2).

 

Особливі заходи безпеки.

Оскільки досвід використання Аккупро® для лікування зазначених далі пацієнтів є недостатнім, цей препарат не повинен призначатись:

При серйозній нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв.)

Під час процедури діалізу

При первинних захворюваннях та недостатності функції печінки

Аккупро® можна використовувати лише після дуже ретельної оцінки співвідношення між корисністю та ризиком та під постійним контролем характерних клінічних та лабораторно-хімічних параметрів для:

Серйозних порушеннь функції нирок(кліренс креатиніну 10-30 мл/хв.)

Клінічно значущою протеїнурією (більше ніж 1г/добу)

Клінічно значущим дисбалансом електролітів

Порушенням імунної реактивності або наявністю колагенових захворювань (системний червоний вовчак, склеродермія)

Одночасне застосування препаратів, які пригнічують захисні функції організму(кортикостероїди, цитостатики, антиметаболіти), алопуринолу, прокаїнаміду, літію

Необхідно перевіряти функцію нирок перед застосуванням препарату Аккупро®

Аккупро® не можна застосовувати пацієнтам з аортальним стенозом або обструкцією вихідного тракту. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою інтенсивністю потоку («AN69»), з високою імовірністю можуть зазнавати анафілактоїдних реакцій при одночасному лікуванні інгібіторами АПФ. Слід уникати цього поєднання, застосовуючи альтернативні антигіпертензивні препарати або альтернативні мембрани для гемодіалізу. Подібні анафілактоїдні реакції спостерігалися у пацієнтів, які піддавалися аферезу ліпопротеїнів низької щільності з декстран-сульфатною абсорбцією. Цей метод не слід застосовувати пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ.

Порушення функції печінки.

Квінаприл у комбінації з діуретиком слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть зумовити розвиток печінкової коми. Метаболізм квінаприлу до квінаприлату зазвичай відбувається за рахунок печінкової естерази.

У хворих на алкогольний цироз печінки концентрації квінаприлату знижені внаслідок порушення деетерифікації квінаприлу.

Інгібітори АПФ рідко пов’язуються із синдромом, що починається з холестатичної жовтяниці і розвивається до блискавичного некрозу печінки (у деяких випадках – летального). Пацієнти, у яких під час терапії інгібітором АПФ спостерігається жовтяниця або явно підвищені рівні ферментів печінки, повинні припинити прийом квінаприлу та одержати належну медичну допомогу.

Кашель.

У хворих, які застосовували інгібітори АПФ, інколи виникав кашель. Зазвичай кашель був непродуктивним, постійним і зникав після припинення терапії. Виникнення кашлю, індукованого застосуванням інгібіторів АПФ, слід брати до уваги при диференціальній діагностиці кашлю.

Хірургія/анестезія.

При проведенні серйозних хірургічних втручань або при застосуванні для анестезії засобів, що викликають гіпотензію, квінаприл може блокувати утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторної секреції реніну. Гіпотензію, причиною розвитку якої вважається цей механізм дії, можна скорегувати шляхом збільшення об'єму крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій»).

Гіперкаліємія та калійзберігаючі діуретики.

У пацієнтів, які отримують квінаприл у якості монотерапії, можуть підвищуватися рівні калію в сироватці крові. При супутньому застосуванні квінаприл може знижувати гіпокаліємію, викликану тіазидними діуретиками. Через ризик подальшого потенціювання зростання рівня калію в сироватці крові рекомендується з обережністю розпочинати комбіновану терапію з калійзберігаючими діуретиками та ретельно контролювати рівні калію в сироватці крові пацієнта (див. «Гіпотензія» вище та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діабет.

Застосування інгібіторів АПФ може підсилювати чутливість до інсуліну та викликати гіпоглікемію у хворих на діабет, які приймають пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін. Протягом першого місяця застосування інгібітора АПФ необхідний ретельний глікемічний контроль (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій»).

Анафілактоїдні реакції. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих, спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Цих реакцій уникали шляхом тимчасового утримання від застосування інгібіторів АПФ перед кожною десенсибілізацією.

У хворих із нирковою недостатністю контроль функції нирок під час терапії слід здійснювати у міру необхідності, хоча в більшості пацієнтів функція нирок не зміниться або, можливо, покращиться.

У чутливих осіб, як наслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, можуть очікуватися зміни у функціонуванні нирок. У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю, в яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, терапія інгібіторами АПФ, включаючи квінаприл, може бути пов’язана з олігурією та/або прогресуючою азотемією та рідко ─ з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком.

Період напіввиведення квінаприлату подовжений внаслідок зниження кліренсу креатиніну. Пацієнти з кліренсом креатиніну <40 мл/хв. потребують нижчої початкової дози квінаприлу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Дозу для таких пацієнтів слід титрувати від нижчої до вищої, ґрунтуючись на ефекті клінічній відповіді. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок, хоча початкові дослідження не продемонстрували здатності квінаприлу викликати подальше погіршення функції нирок.

У ході клінічних досліджень у деяких гіпертензивних пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії після терапії інгібітором АПФ спостерігалося підвищення азоту сечовини крові та креатиніну сироватки крові. Це підвищення було майже завжди зворотним після припинення застосування інгібітора АПФ та/або діуретиків. У таких пацієнтів слід спостерігати за функцією нирок протягом перших кількох тижнів терапії.

У деяких пацієнтів з гіпертензією або серцевою недостатністю та без видимого існуючого раніше захворювання нирок виникали підвищення (>1,25 разу від верхньої межі норми) азоту сечовини крові та креатиніну сироватки крові, зазвичай незначні та тимчасові, особливо при супутньому застосуванні квінаприлу та діуретиків; при застосуванні квінаприлу у якості монотерапії такі підвищення відзначалися у 4 % та 3 % пацієнтів відповідно. З більш високою імовірністю це явище може розвинутися у пацієнтів з існуючим порушенням функції нирок. Може знадобитися зниження дози та/або припинення застосування діуретиків і/або квінаприлу.

Досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <10 мл/хв.) недостатній. Застосування препарату цій категорії хворих не рекомендується.

Ангіоневротичний набряк. Повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які отримували інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту. Якщо мають місце ларингеальний стридор або ангіоневротичний набряк обличчя, язика або голосової щілини, застосування препарату слід негайно припинити; пацієнт повинен отримати належну терапію відповідно до загальноприйнятих правил медичної допомоги, ретельний нагляд за пацієнтом слід здійснювати до зникнення набряку. У випадках, коли набряк обмежується обличчям і губами, специфічне лікування у більшості випадків не потрібне; для усунення симптоматики застосовувати антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується ураженням гортані, може бути летальним. У випадках ураження язика, голосової щілини або гортані, яке, імовірно, може спричинити обструкцію дихальних шляхів, одразу ж необхідно призначити відповідну невідкладну терапію, наприклад підшкірне введення розчину адреналіну 1:1000 (від 0,3 до 0,5 мл).

У пацієнтів, які приймають одночасне лікування мТОР-інгібітором (наприклад темсіролімус) або ДПП-ІV-інгібітором (наприклад вілдагліптин), може бути підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку. Починати застосування мТОР-інгібітора або ДПП-ІV-інгібітора слід з обережністю пацієнтам, які вже приймали інгібітори АПФ.

Етнічні особливості.

У пацієнтів негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, випадки розвитку ангіоневротичного набряку зустрічалися частіше, ніж у пацієнтів інших рас. Слід також зазначити, що у ході контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів негроїдної раси відзначали дещо менший вплив інгібіторів АПФ на артеріальний тиск, ніж в інших пацієнтів.

Інтестинальний ангіоневротичний набряк. У хворих, які застосовували інгібітори АПФ, спостерігалися випадки інтестинального ангіоневротичного набряку. У цих хворих відзначався біль у животі (що супроводжувався або не супроводжувався нудотою чи блюванням); у деяких пацієнтів випадки ангіоневротичного набряку обличчя в анамнезі були відсутні, а рівень С1-естерази був у нормі. Діагноз ангіоневротичного набряку встановлювали за допомогою комп’ютерної томографії чи ультразвукового дослідження органів черевної порожнини або під час хірургічного втручання, при цьому симптоми захворювання зникали після припинення застосування інгібітора АПФ. Інтестинальний ангіоневротичний набряк слід мати на увазі при диференціальній діагностиці пацієнтів з болем у животі, які застосовують інгібітори АПФ.

Гіпотензія. У пацієнтів з неускладненою гіпертонічною хворобою, які отримували Аккупро®, симптоматична гіпотензія розвивалася рідко, проте вона може розвинутися як наслідок терапії інгібіторами АПФ, особливо у пацієнтів зі зниженим водно-сольовим балансом, наприклад таких, які раніше приймали діуретики, дотримувалися низькосольової дієти або перебували на діалізі. У разі розвитку симптоматичної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і, якщо це необхідно, ввести фізіологічний розчин у вигляді внутрішньовенної інфузії. Короткотривала гіпотензивна реакція не є протипоказанням для подальшого лікування; однак, якщо така реакція виникла, слід розглянути можливість застосування більш низьких доз квінаприлу або супутнього діуретика.

У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, для яких існує ризик надмірної гіпотензії, застосування квінаприлу слід розпочинати у рекомендованій дозі під ретельним медичним наглядом; за цими пацієнтами слід уважно спостерігати протягом перших двох тижнів лікування та щоразу при підвищенні дози квінаприлу.

Аналогічним чином слід застосовувати препарат для лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця або порушенням мозкового кровообігу, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або крововиливу у мозок.

Нейтропенія/агранулоцитоз. У рідкісних випадках застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося агранулоцитозом і пригніченням кісткового мозку у хворих з неускладненою артеріальною гіпертензією, проте частіше ці захворювання відзначаються у пацієнтів з нирковою недостатністю, особливо з супутнім колагеновим захворюванням. Як і при застосуванні інших інгібіторів АПФ, пацієнти з колагеновим захворюванням і/або нирковою недостатністю потребують регулярного контролю кількості лейкоцитів.

Вагітність. Не слід розпочинати застосування інгібіторів АПФ у період вагітності. Крім випадків, коли продовження терапії інгібіторами АПФ є необхідним, пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти до застосування альтернативних антигіпертензивних препаратів зі встановленим профілем безпеки при застосуванні у період вагітності. У разі виявлення вагітності слід негайно припинити лікування інгібіторами АПФ, і при необхідності розпочати терапію альтернативними препаратами (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

До складу препарату Аккупро® входить лактоза. Цей препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози.

 

Взаємодія з іншими лікарськими з

Немає аналогів