РЕЦЕПТУРНИЙ
РАСТАН ПОР. Д/ІН. 1,3МГ(4МО) ФЛ. №1 + Р-К Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від фото на сайті.
УВАГА! Ціни діють лише на оформлення замовлень через сайт. В аптеці інша ціна на даний товар.
Сотрудникам аптек и операторам call-центра оформлять заказы за клиентовЗАПРЕЩЕНО.
Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання більш повної інформації дивіться анотацію виробника.

РАСТАН ПОР. Д/ІН. 1,3МГ(4МО) ФЛ. №1 + Р-К

Артикул: 13184
Бренд: БИОФАРМА
Немає у продажу
Виробник: БИОФАРМА
УВС: H01AC01
Міжнародна назва: Somatropin
Зміст: 1,3 мг (4 МО) соматропіну;

ВНИМАНИЕ! Цены действуют только на оформление заказов через сайт.В аптеке другая цена на данный товар.
УТВЕРЖДЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

РАСТАН

(RASTAN)

 

Склад:

діюча речовина: соматропін;

1 флакон препарату містить 1,3 мг (4 МО) або 2,6 мг (8 МО), або 5,3 мг (16 МО), або 8 мг (24 МО) соматропіну;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), гліцин, натрію дигідрофосфат дигідрат;

розчинник: метакрезол, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій у комплекті з розчинником – розчином метакрезолу 0,3 %.

Основні фізико-хімічні властивості: Растан – пориста маса або порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору. Розчинник – прозора безбарвна або слабко забарвлена рідина.

 

Фармакотерапевтична група. Соматропін та агоністи соматропіну.

Код АТХ Н01А С01.

 

Фармакологічні властивості.

Соматропін – одноланцюговий поліпептид, що складається з 191 амінокислотного залишку (гормон росту людини), який продукується генетично модифікованою культурою Еscherichia соli BL21(DE3)/pES1-6.

Фармакодинаміка.

Соматропін – метаболічний гормон, що впливає на обмін ліпідів, вуглеводів та протеїнів. У дітей з недостатністю ендогенного гормону росту соматропін прискорює лінійний ріст скелета і швидкість росту. Як у дорослих, так і у дітей соматропін підтримує нормальну структуру тіла шляхом покращання засвоєння азоту, прискорення росту скелетних м’язів і вивільнення ліпідів із жирових депо. Особливо чутливою до соматропіну є вісцеральна жирова тканина. Крім стимуляції ліполізу, соматропін зменшує надходження тригліцеридів у жирові депо. Соматропін підвищує сироваткову концентрацію інсуліноподібного ростового фактора (ІФР–І) та ІФР–зв’язуючого білка (ІФРЗБ–3).

Крім вищезазначених властивостей, були показані такі ефекти соматропіну:

Обмін ліпідів. Соматропін стимулює рецептори печінки до холестерину-ліпопротеїдів низької щільності (ХЛПНЩ) та впливає на профіль ліпідів та ліпопротеїдів у сироватці крові. В цілому призначення соматропіну пацієнтам з дефіцитом гормону росту призводить до зниження сироваткової концентрації ЛПНЩ та аполіпопротеїну Б. Також може спостерігатися зниження рівня загального холестерину.

Обмін вуглеводів. Соматропін збільшує рівень інсуліну, однак рівень глюкози натще зазвичай не змінюється. У дітей з гіпопітуїтаризмом може спостерігатися гіпоглікемія натще. Соматропін корегує цей стан.

Водно-сольовий обмін. Недостатність гормону росту асоціюється зі зниженням об’єму плазми та тканинної рідини. Обидва ці показники швидко зростають після лікування соматропіном. Соматропін сприяє затримці натрію, калію та фосфору.

Кістковий метаболізм. Соматропін стимулює кістковий метаболізм. У хворих з дефіцитом гормону росту та остеопорозом тривале лікування соматропіном призводить до відновлення мінерального складу та щільності кісток.

Фізична працездатність. Лікування соматропіном підвищує силу м’язів та фізичну витривалість. Соматропін також збільшує серцевий викид, хоча механізм цього ефекту ще не з’ясований. Певну роль у цьому може відігравати зменшення периферичного судинного опору.

Фармакокінетика.

Біодоступність підшкірно введеного препарату становить 80 %. Максимальна концентрація в крові досягається через 4-6 годин. Час напіввиведення становить 3 години.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Дітям з порушенням росту внаслідок недостатньої секреції гормону росту, з дисгенезією гонад (синдром Шерешевського-Тернера). Хронічна ниркова недостатність у дітей, яка супроводжується затримкою зросту. У дорослих з дефіцитом гормону росту в якості замісної терапії.

 

Протипоказання.

Соматропін не слід призначати за наявності ознак пухлинного росту. Протипухлинну терапію слід завершити до початку лікування соматропіном.

Соматропін не призначати як стимулятор росту дітям із закритими епіфізарними зонами росту трубчастих кісток.

Соматропін протипоказаний хворим на активну проліферативну або передпроліферативну діабетичну ретинопатію.

У дітей з хронічною нирковою недостатністю лікування соматропіном необхідно припинити на час трансплантації нирки.

Лікування соматропіном протипоказано пацієнтам, які перебувають у критичному стані, що гостро розвинувся як наслідок операції на відкритому серці або черевній порожнині, множинної травми та гострої дихальної недостатності.

Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до активної субстанції або інших компонентів, що входять до його складу.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Глюкокортикостероїди можуть сповільнювати терапевтичний ефект соматропіну. У разі необхідності проведення замісної терапії глюкокортикоїдами слід проводити ретельний моніторинг дозування та комплаєнсу з метою запобігання розвитку недостатності надниркових залоз або пригнічення ефектів стимуляції росту.

Соматропін – індуктор активності цитохрому P450 (CYP), що може призвести до зниження концентрації у плазмі крові та відповідно до зниження ефективності ліків, що метаболізуються з участю цитохрому CYP3A, наприклад статевих гормонів, кортикостероїдів, циклосерину та протисудомних засобів.

Оскільки гормон росту здатний спричиняти стан резистентності до інсуліну, необхідно контролювати наявність ознак діабету або зниження толерантності до глюкози у пацієнтів. До того ж слід ретельно контролювати стан пацієнтів з наявними діабетом або зниженням толерантності до глюкози під час лікування соматропіном.

Одночасне лікування глюкокортикоїдами може послаблювати ефект соматропіну. Хворі з дефіцитом АКТГ продовжують замісну терапію ретельно підібраними дозами глюкокортикоїдів, щоб уникнути їх пригнічувального впливу на соматропін.

 

Особливості застосування.

Діагностику захворювань і застосування Растану слід розпочинати і проводити під наглядом лікаря, який має відповідну підготовку і практичний досвід діагностики та лікування хворих з патологією, яка вказана в розділі «Показання для застосування».

До початку терапії Растаном необхідно ретельно верифікувати недостатність гормону росту.

Перед введенням флакон дістати з холодильника і витримати при кімнатній температурі не

менше 30 хвилин.

Ін’єкції Растану здійснювати підшкірно у ті ділянки, де є підшкірно-жирова клітковина: у живіт, передню поверхню стегон, задньобокову поверхню плечей, верхню частину сідниць.

Для запобігання розвитку місцевої ліпоатрофії, зокрема при тривалому застосуванні соматропіну, слід постійно змінювати місце введення ін’єкції.

Лікування препаратами, що містять людські білки, може призводити до розвитку реакцій гіперчутливості. У разі розвитку гострого тяжкого стану слід ретельно зважити можливі переваги застосування соматропіну і потенційні ризики.

Синдром Шерешевського-Тернера

Рекомендується проводити моніторинг росту кінцівок у хворих із синдромом Шерешевського-Тернера, які одержують гормон росту; при значному збільшенні росту кількість препарату слід знижувати до нижньої межі припустимого діапазону доз.

Пацієнти з синдромом Шерешевського-Тернера мають бути ретельно оцінені щодо виникнення середнього отиту та інших захворювань вуха, оскільки ці пацієнти мають підвищений ризик розвитку таких захворювань та розладів слуху. Дівчата із синдромом Шерешевського-Тернера часто мають підвищений ризик виникнення запалення середнього вуха. Лікування соматропіном може призвести до збільшення ризику виникнення середнього отиту у пацієнтів із синдромом Шерешевського-Тернера, що зумовлює доцільність проведення їх ретельного обстеження отоларингологом.

Крім того, у пацієнтів із синдромом Шерешевського-Тернера потрібно ретельно контролювати стан серцево-судинної системи, оскільки такі пацієнти мають підвищений ризик виникнення серцево-судинних захворювань, таких як інсульт, аневризма/розсічення аорти, гіпертонія.

У хворих із синдромом Шерешевського-Тернера відзначено підвищений ризик розвитку первинного гіпотиреозу, що пов’язаний з утворенням антитиреоїдних антитіл.

Дітям з синдромом Шерешевського-Тернера до початку лікування слід визначити рівень глюкози у крові натще і щороку повторювати це дослідження.

Хронічна ниркова недостатність у дітей, яка супроводжується затримкою зросту

Лікування соматропіном призначати лише тим хворим на хронічну ниркову недостатність, у яких функція нирок до початку лікування знижена не більше ніж на 50 %. Для підтвердження порушень росту цей показник слід контролювати протягом року перед початком лікування. У цей час і під час лікування соматропіном слід проводити консервативне лікування ниркової недостатності, яке включає контроль ацидозу, гіперпаратиреоїдизму та обміну речовин. Лікування має бути припинено при трансплантації нирки.

Протягом лікування доцільно проводити контроль титру антитіл до гормонів щитовидної залози.

Недостатність гормону росту у дорослих

Недостатність гормону росту у дорослих є довічним захворюванням, що потребує відповідного лікування. Однак, досвід лікування хворих віком понад 60 років і хворих, які лікуються більше 10 років, все ще обмежений.

Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії соматропіну і тому можуть бути більш схильними до розвитку побічних реакцій.

Функціональний стан щитовидної залози

Унаслідок лікування соматропіном активізується перехід гормону Т4 у Т3, що призводить до зниження сироваткової концентрації Т4 та до підвищення Т3. Зазвичай рівень цих гормонів у периферичній крові залишається в нормі. Однак даний ефект соматропіну може спричинити маніфестацію гіпотиреозу у пацієнтів з прихованою субклінічною формою центрального гіпотиреозу. Навпаки, у пацієнтів, які отримують препарати левотироксину як замісну терапію, може розвинутись помірний гіпертиреоз. У зв’язку з цим рекомендовано провести дослідження функції щитовидної залози після початку лікування соматропіном та після зміни його дози.

Обмін вуглеводів

Лікування соматропіном може зменшити чутливість до інсуліну, зокрема при високих дозах у чутливих хворих. При цьому, як наслідок, може виникнути гіперглікемія у хворих із недостатньою секрецією інсуліну. У результаті протягом лікування соматропіном виявляються раніше недіагностована порушена толерантність до глюкози та явний цукровий діабет. Ось чому слід періодично визначати рівень глюкози у крові всіх хворих, яких лікують соматропіном, особливо тих, хто має такі чинники ризику виникнення цукрового діабету як ожиріння (у тому числі ожиріння у хворих із синдромом Прадера-Віллі), синдром Шерешевського-Тернера, хворих на цукровий діабет у родининному анамнезі, застосування стероїдів або вже існуюче зменшення толерантності до глюкози.

Під час лікування соматропіном слід уважно стежити за хворими на цукровий діабет І і ІІ типу, а також за пацієнтами з порушеною толерантністю до глюкози. У таких хворих при призначенні лікування соматропіном може виникнути необхідність корекції доз антигіперглікемічних засобів – інсулінів, оральних препаратів).

Сколіоз

Під час швидкого зростання сколіоз може прогресувати у будь-якої дитини. Ось чому слід моніторувати його ознаки під час лікування гормоном росту. Проте підвищення частоти або тяжкості сколіозу при лікуванні цим гормоном виявлено не було.

Епіфізеоліз голівки стегнової кістки

Епіфізеоліз голівки стегнової кістки часто пов’язаний з ендокринними розладами, такими як дефіцит гормону росту та гіпотиреоз, або зі стрімким ростом. У дітей, які лікуються гормоном росту, епіфізеоліз голівки стегнової кістки може бути спричинений або основними ендокринними розладами, або зростанням швидкості росту завдяки лікуванню. Стрімкий ріст може збільшувати ризик появи проблем із суглобами (вивих голівки стегна), оскільки стегновий суглоб знаходиться під особливим навантаженням під час препубертатного періоду стрімкого росту. Лікарі та батьки дітей, які лікуються соматропіном, повинні уважно стежити за своєчасним виявленням у дітей кульгавості або скарг на біль у стегнах та колінах. Діти, які отримують гормон росту, у яких відзначається кульгавість, мають бути ретельно обстежені.

Лейкемія

Існують повідомлення про розвиток лейкемії у незначної кількості пацієнтів з дефіцитом гормону росту. Деякі з цих пацієнтів отримували лікування соматропіном. Водночас відомості про підвищення частоти розвитку лейкемії у пацієнтів, які отримують гормон росту та не мають схильності до лейкемії, відсутні.

Новоутворення

У дітей та дорослих, яких лікують соматропіном, не виявлено підвищення рівня ризику розвитку denovo та рецидивів злоякісних пухлин. Проте у дітей, яких лікують соматропіном, відзначено незначне зростання випадків вторинних неоплазм, які найчастіше є внутрішньочерепними пухлинами. Домінуючим чинником ризику розвитку вторинних неоплазм є попоредній вплив радіаційного опромінення. Пацієнти зі злоякісними захворюваннями у минулому підлягають суворому моніторингу щодо її можливого рецидиву. Лікування соматропіном слід припинити у разі рецидиву будь-якої злоякісної хвороби.

Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія

У разі тяжкого та частого головного болю, порушень зору, нудоти/блювання рекомендовано обстеження очного дна на предмет виявлення набряку диску зорового нерва. У разі підтвердження набряку диску зорового нерва слід припускати наявність доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії. При необхідності терапію гормоном росту слід припинити. На даний час вагомі аргументи щодо продовження застосування гормону росту у пацієнтів з проявами внутрішньочерепної гіпертензії відсутні. При відновленні лікування гормоном росту слід проводити суворий моніторинг симптомів цього захворювання. Хворих із вторинним дефіцитом гормону росту, що виник внаслідок внутрішньочерепної патології, слід обстежувати частіше з метою виявлення прогресування або рецидиву основного захворювання.

Панкреатит

Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення панкреатиту у дітей та дорослих, які отримують лікування соматропіном, з деякими доказами, що підтверджують більш високий ризик у дітей порівняно з дорослими. Існують дані, що дівчата з синдромом Шерешевського-Тернера схильні до більшого ризику, ніж інші діти, яких лікували соматропіном. У будь-якого пацієнта, який проходить лікування соматропіном, особливо у дітей з прогресуючим стійким сильним болем у животі необхідно розглядати можливість виникнення панкреатиту.

Зміни лабораторних показників

У сироватці крові може збільшитися рівень неорганічного фосфору, лужної фосфатази, паратиреоїдного гормону (ПТГ) та інсуліноподібного фактора росту (IФР-I) після терапії соматропіном.

Гіпопітуїтаризм

Замісну терапію слід ретельно контролювати у пацієнтів з гіпопітуїтаризмом під час лікування соматропіном.

Антитіла

Як і при застосуванні будь-яких інших препаратів соматропіну, у певної невеликої частини пацієнтів можуть утворюватись антитіла до соматропіну. Ці антитіла характеризуються слабкою зв’язуючою здатністю та не впливають на швидкість росту. Тестування на наявність антитіл до соматропіну слід проводити у будь-якого пацієнта, якщо в нього спостерігається недостатня відповідь на лікування.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. У період вагітності або годування груддю застосування препарату протипоказане (на час лікування необхідно відмовитися від лактації).

 

Здатність впливати на швидкість реакції під час керування автотранспортом або іншими механізмами. Прийом лікарського засобу не впливає на швидкість реакції під час керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Растан вводити підшкірно, повільно, як правило, ввечері. Розчинити вміст флакона з активністю 1,3 мг (4 МО) або 2,6 мг (8 МО) в 1 мл розчинника, або вміст флакона з активністю 5,3 мг (16 МО) або 8 мг (24 МО) в 2 мл розчинника, що додається, виходячи з розрахованої дози. Для цього відібрати розчинник шприцом та ввести у флакон з препаратом через пробку, обережно погойдуючи до повного розчинення вмісту флакона.

Різке струшування при цьому неприпустиме!

Дози підбирати індивідуально з урахуванням тяжкості дефіциту гормону росту, маси або площі поверхні тіла, ефективності у процесі терапії.

При дефіциті гормону росту в дорослих початкова доза становить 0,006 мг/кг (0,018 МО/кг) 1 раз на добу з наступним, залежно від ефекту, її збільшенням до 0,012 мг/кг (0,036 МО/кг) 1 раз на добу. Людям літнього віку рекомендуються більш низькі дози.

 

Діти.

Порушення росту при недостатній секреції гормону росту у дітей. Рекомендується доза 0,025-0,035 мг/кг (0,07-0,1 МО/кг) або 0,7-1 мг/м² (2-3 МО/м²) поверхні тіла 1 раз на добу. Можливе припинення лікування при досягненні бажаного результату. Лікування розпочинати якомога раніше після встановлення діагнозу і продовжувати до зниження швидкості росту при лікуванні до 2 см/рік і менше, закриття епіфізарних «зон росту», досягнення соціально-допустимого росту (у дівчаток 155-160 см, у хлопчиків – 165-170 см) або досягнення кісткового віку у дівчаток 14-15 років, у хлопчиків – 16-17 років.

У випадку, коли дефіцит гормону росту виник у дитячому віці та зберігається у підлітковому віці, слід продовжити лікування до досягнення повного соматичного розвитку (побудова тіла, маса кісток).

Порушення росту при синдромі Шерешевського-Тернера. Рекомендована доза 0,05 мг/кг (0,14 МО/кг) або 1,4 мг/м² (4,3 МО/м²) поверхні тіла 1 раз на добу. Недостатня динаміка росту може потребувати корекції дози.

Хронічна ниркова недостатність у дітей, яка супроводжується затримкою росту. Рекомендована доза 0,05 мг/кг (0,14 МО/кг) або 1,4 мг/м² (4,3 МО/м²) поверхні тіла 1 раз на добу. Недостатня динаміка росту може потребувати корекції дози.

 

Передозування.

Гостре передозування може призвести до гіпоглікемії з подальшим розвитком гіперглікемії. Терапія симптоматична. Тривале передозування може призвести до гігантизму, акромегалії (надлишковий зріст).

 

Побічні реакції.

З боку нервової системи: головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, внутрішньочерепні пухлини, зокрема менінгіоми, у підлітків/молоді, які в дитинстві проходили курс лікування опроміненням злоякісних пухлин голови одночасно з терапією соматропіном, карпальний тунельний синдром, парестезія, гіпестезія.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: епіфізеоліз голівок трубчастих кісток, набряковий

Немає аналогів

Віталюкс, Мірра, пані аптека, мед довідка, медбрауз, АНЦ, аптека низьких цін, Лекфарм, аптека тас, велика аптека, економ аптека, довідка аптек