Telegram BotViridis Bot

Київ
Всі аптеки
Київ
Всі аптеки
0
грн.
АБІФЛОКС Р-Н Д/ІНФ. 500МГ/100МЛ ФЛ. 100МЛ - фото 1 | Сеть аптек Viridis
Рецептурний
Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від фото на сайті

АБІФЛОКС Р-Н Д/ІНФ. 500МГ/100МЛ ФЛ. 100МЛ

Нема в наявності

Артикул:47641
ID:18287

Виробник

АБРИЛ

*Ціна дійсна лише при замовленні на сайті

  • Характеристики

    Умови видачі

    По рецепту;

    Виробник

    АБРИЛ;

    Форма випуску

    упаковка;

  • Інструкція

    Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання повної інформації дивіться анотацію виробника.

    ЗАТВЕРДЖЕНО

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

    АБИФЛОКС®

    (ABYFLOX®)

     

    Склад:

    діюча речовина: levofloxacin;

    100 мл розчину містить левофлоксацину 500 мг (у вигляді левофлоксацину гемігідрату);

    допоміжні речовини: глюкоза безводна, динатрію едетат, кислота лимонна безводна, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

     

    Лікарська форма. Розчин для інфузій.

     

    Фармакотерапевтична група.

    Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТС J01M A12.

     

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    Призначається при лікуванні бактеріальних запальних процесів у дорослих, спричинених бактеріями, чутливими до левофлоксацину: запалення легенів, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрити), інфекції шкіри та м’яких тканин, хронічний бактеріальний простатит.

     

    Протипоказання.

    Підвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолінів. Епілепсія, хворі зі скаргами на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолінів. Вагітність і період годування груддю. Дитячий вік.

     

    Спосіб застосування та дози.

    Абифлокс® для внутрішньовенного введення слід застосовувати негайно (протягом 3-х годин) після перфорації гумової пробки, для профілактики будь-якого бактеріального забруднення. Захист від світла при інфузії не потрібний.

    З урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе однакове дозування.

    Дозування залежить від виду і тяжкості інфекції.

    Для лікування дорослих з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, зазвичай рекомендують наступні дози препарату:

    Показання

    Добова доза

    Кількість введень на добу

    Негоспітальні

    пневмонії

    500 мг

    1 - 2 рази

    Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів включно з пієлонефритом

    250 мг*

    1 раз

    Хронічний бактеріальний простатит

    500 мг**

    1 раз

    Інфекції шкіри і м`яких тканин

    500 мг

    1 - 2 рази

    * Слід розглядати доцільність збільшення дози у випадках тяжкої інфекції (це посилання стосується лише розчинів для інфузій).

    ** Відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливим є перехід від початкового внутрішньовенного введення до перорального прийому з тим самим дозуванням.

    У комбінації з антибіотиками з дією на анаеробні збудники.

    Оскільки левофлоксацин виводиться переважно через нирки, для хворих з послабленою функцією нирок доза повинна бути зменшена.

    Дозування для дорослих пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв:

    Кліренс креатиніну

    Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)

    50 - 20 мл/хв

    250 мг/24 години

    500 мг/24 години

    500 мг/12 години

    перша доза: 250 мг

    наступні:

    125 мг/24 години

     

    перша доза: 500 мг

    наступні: 250 мг/

    24 години

    перша доза: 500 мг

    наступні: 250 мг/

    12 години

    19 - 10 мл/хв

    перша доза: 250 мг

    наступні: 125 мг/

    48 години

    перша доза: 500 мг

    наступні: 125 мг/

    24 години

    перша доза: 500 мг

    наступні: 125 мг/

    12 години

    < 10 мл/хв, (а також при гемодіалізі та ХАПД 1)

     

    перша доза: 250 мг

    наступні: 125 мг/

    48 години

    перша доза: 500 мг

    наступні: 125 мг/

    24 години

    перша доза: 500 мг

    наступні: 125 мг/

    24 години

    1 – Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

     

    Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці.

    Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

    Розчин для внутрішньовенного введення Абифлокс® вводиться повільно, внутрішньовенно, шляхом крапельної інфузії. Тривалість введення одного флакона Абифлокс® (100 мл розчину для внутрішньовенного введення з 500 мг левофлоксацину) має становити не менше 60 хв.

    Відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливим є перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому з тим же дозуванням.

    Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших протибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати лікування препаратом Абифлокс® принаймні протягом 48 - 72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

     

    Побічні реакції.

    Побічні реакції описуються у відповідності до класів систем органів MedRA, наведених нижче.

    Частотність визначається, виходячи з наступного умовного позначення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, ≤ 1/100), рідко (≥ 1/10 000, ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10 000), невідомо (не може бути оцінено, виходячи з наявних даних).

    Інфекції та інвазії: нечасто – мікози (та проліферація інших резистентних мікроорганізмів).

    З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, еозинофілія; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія; дуже рідко – агранулоцитоз; частотність невідома – панцитопенія, гемолітична анемія.

    З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичний шок (див. розділ «Особливості застосування»). Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози; частотність невідома – підвищена чутливість (гіперчутливість) (див. розділ «Особливості застосування»).

    Метаболічні порушення: нечасто – анорексія; дуже рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет (див. розділ «Особливості застосування»).

    З боку психіки: нечасто – безсоння, нервовість; рідко – психотичні розлади, депресія, сплутаність свідомості, тривожність, ажитація, занепокоєність; дуже рідко – психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації.

    З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, головний біль, сонливість; рідко – судоми, тремор, парестезія; дуже рідко – сенсорна чи сенсомоторна периферична нейропатія, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку), включаючи агевзію (втрата смаку), паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху).

    З боку органа зору: дуже рідко – зорові порушення.

    З боку органа слуху: нечасто – вертимо; дуже рідко – порушення слуху; частотність невідома – дзвін у вухах.

    З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, артеріальна гіпотензія; частотність невідома – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT) та розділ «Передозування»).

    З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм, диспное; дуже рідко – алергічний пневмоніт.

    З боку травного тракту: часто – діарея, нудота; нечасто – блювання, болі у животі, диспепсія, здуття живота, запори; рідко – діарея геморагічна, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт.

    З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП); нечасто – підвищення білірубіну крові; дуже рідко – гепатит; частотність невідома – повідомлялося про випадки жовтяниці та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).

    З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж; рідко – уртикарія; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання; частотність невідома – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, гіпергідроз.

    Іноді можуть виникати шкірно-слизові реакції навіть після прийому першої дози.

    З боку кістково-м’язової системи: рідко – ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля), артралгія, міальгія; дуже рідко – розрив сухожилля (див. розділ «Особливості застосування). Ця небажана побічна дія може виявитися протягом 48 годин від початку лікування та уразити ахіллове сухожилля обох ніг. Можлива м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis; частотність невідома – ураження мускулатури (рабдоміоліз).

    З боку сечовивідної системи: нечасто – підвищені показники креатиніну в сироватці крові; дуже рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

    Загальні розлади та стани на місці введення засобу: нечасто – астенія; дуже рідко – пірексія; частотність невідома – біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

    Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, наступні: екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів, гіперсенситивний васкуліт, напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

     

    Передозування.

    Симптоми: запаморочення, порушення свідомості та судомні напади. Були повідомлення, що при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, спостерігалося подовження QT-інтервалу. У випадках передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ.

    Лікування: терапія симптоматична. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

     

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Через відсутність досліджень і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Абифлокс® не можна призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом Абифлокс® діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

     

    Діти.

    Застосування препарата Абифлокс® протипоказано дітям, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

     

    Особливості застосування.

    При дуже тяжкому перебігу запалення легенів, спричиненому пневмококами, препарат Абифлокс® може не дати оптимального терапевтичного ефекту.

    Госпітальні інфекції, викликані P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

    Тривалість введення

    Рекомендована тривалість введення становить щонайменше 60 хвилин для 500 мг розчину для інфузій препарату Абифлокс®. Стосовно офлоксацину відомо, що під час інфузії можуть відзначатися тахікардія та тимчасове збільшення кров’яного тиску. У рідкісних випадках може спостерігатися як наслідок різке зниження кров’яного тиску, циркуляторний колапс. Якщо під час введення левофлоксацину (l-ізомеру офлоксацину) спостерігається виражене зниження кров’яного тиску, введення слід негайно припинити.

    Тендиніт та розриви сухожиль

    Рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля та може призвести до розриву сухожилля. Ризик тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів, що приймають кортикостероїди. Тому необхідним є ретельне спостереження за такими пацієнтами, якщо їм призначають препарат Абифлокс®. Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, якщо вони спостерігають симптоми появи тендиніту. При підозрі на тендиніт лікування препаратом Абифлокс® слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля).

    Захворювання, викликані Clostridium difficile

    Діарея, особливо у тяжких випадках, персистуюча та/або геморагічна, під час чи після лікування препаратом Абифлокс®, може бути симптомами хвороби, викликаної Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити інфузію препарату Абифлокс®, і пацієнтів

  • Відгуки (0)