Київ
Всі аптеки
АЛВОБАК ПОР.Д/Р-Р Д/IН.1Г №1 без ндс Рецептурний
ID: 38977
Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від фото на сайті

АЛВОБАК ПОР.Д/Р-Р Д/IН.1Г №1 без ндс

Нема в наявності

Артикул:92051

0 відгуків

Діюча речовина

Виробник

АЛВОГЕН

  • Характеристики

    Условия отпуска

    По рецепту;

    Производитель

    АЛВОГЕН;

  • Інструкція

    Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання повної інформації дивіться анотацію виробника.

    Склад
    діюча речовина: сеftriaxonе;
    1 флакон містить цефтриаксону натрію еквівалентно цефтриаксону 1 г.

    Лікарська форма
    Порошок для розчину для ін’єкцій.

    Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок майже білого або жовтуватого кольору. Слабо гігроскопічний.

    Фармакотерапевтична група
    Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Цефтриаксон. Код АТХ J01D D04.

    Фармакологічні властивості (див. повну інструкцію виробника)

    Показання
    Лікування нижчеперелічених інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі у доношених новонароджених (від народження):
    бактеріальний менінгіт;
    позалікарняна пневмонія;
    госпітальна пневмонія;
    гострий середній отит;
    внутрішньочеревні інфекції;
    ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
    інфекції кісток і суглобів;
    ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;
    гонорея;
    сифіліс;
    бактеріальний ендокардит.
    Алвобак можна застосовувати для:
    лікування гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;
    для лікування дисемінованого бореліозу Лайма (раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)) у дорослих і дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;
    передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання;
    для ведення пацієнтів із нейтропенією, у яких розвинулася гарячка з підозрою на бактеріальну інфекцію;
    для лікування пацієнтів із бактеріємією, яка виникла у зв’язку з будь-якою із вищезазначених інфекцій або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.
    Алвобак слід призначати разом з іншими антибактеріальними препаратами у випадку, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особливості застосування»).
    Слід враховувати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

    Протипоказання
    Підвищена чутливість до цефтриаксону або до будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).
    Цефтриаксон протипоказаний:
    Недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*.
    Доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):
    із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, ймовірно, порушене*;
    які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
    * У дослідженнях іn vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.
    Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовують як розчинник  (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання.
    Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії
    Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення препарату Алвобак у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальційвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, у тому числі з кальційвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім новонароджених, цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro із використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції», «Несумісність»).
    Сумісне застосування препарату з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект антагоніста вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антагоніста вітаміну К як під час, так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Побічні реакції»).
    Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.
    У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.
    Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальційвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтриаксоном для внутрішньом’язового введення та кальційвмісними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).
    У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.
    Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.
    Подібним чином, при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини у період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.
    Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).
    Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

    Особливості щодо застосування (див. повну інструкцію виробника)

    Спосіб застосування та дози
    Дозування
    Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.
    Нижче наведені дози є загально рекомендованими для цих показань. В особливо тяжких випадках слід застосовувати найвищу дозу з рекомендованого діапазону.
    Таблиця 1
    Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг).
    Доза цефтриаксону*Частота введення**Показання
    1–2 гОдин раз на добуПозалікарняна пневмонія.
    Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень.
    Внутрішньочеревні інфекції.
    Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)
    2 гОдин раз на добуГоспітальна пневмонія.
    Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.
    Інфекції кісток і суглобів
    2–4 гОдин раз на добуВедення пацієнтів із нейтропенією, у яких розвинулася гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію.
    Бактеріальний ендокардит.
    Бактеріальний менінгіт
    * При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
    ** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).
    Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (≥50 кг), що потребують особливих схем дозування:
    Гострий середній отит
    Може бути застосована одноразова внутрішньом’язова доза 1–2 г Алвобаку.
    Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан пацієнта тяжкий, або попередня терапія була неефективною, Алвобак може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні у дозі 1–2 г на добу протягом 3 днів.
    Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
    2 г одноразово перед операцією.
    Гонорея
    Разова доза 500 мг внутрішньом’язово.
    Сифіліс
    Загально рекомендованими дозами є 500 мг–1 г один раз на добу зі збільшенням дози до 2 г один раз на добу при нейросифілісі протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
    Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))
    По 2 г один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
    Діти
    Новонароджені, немовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (<50 кг)
    Дітям з массою тіла 50 кг або більше слід застосувати звичайні дози для дорослих.
    Таблиця 2
    Доза цефтриаксону*Частота введення**Показання
    50–80 мг/кгОдин раз на добуВнутрішньочеревні інфекції.
    Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит).
    Позалікарняна пневмонія.
    Госпітальна пневмонія
    50–100 мг/кг
    (максимально–4 г)Один раз на добуУскладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.
    Інфекції кісток і суглобів.
    Ведення пацієнтів із нейтропенією, у яких розвинулася гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію
    80–100 мг/кг
    (максимально 4 г)Один раз на добуБактеріальний менінгіт
    100 мг/кг
    (максимально 4 г)Один раз на добуБактеріальний ендокардит
    * При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
    ** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).
    Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років (<50 кг), що потребують особливих схем дозування:
    Гострий середній отит
    Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом’язова ін’єкція Алвобаку у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан дитини тяжкий або попередня терапія була неефективною, Алвобак може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні у дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.
    Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
    50–80 мг/кг одноразово перед операцією.

    Сифіліс
    Загально рекомендованими дозами є 75–100 мг/кг (максимально–4 г) один раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
    Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))
    50–80 мг/кг один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
    Новонароджені віком 0–14 днів
    Алвобак протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим із постменструальним віком до 41 тижня (гестаційний вік + календарний вік).
    Таблиця 3
    Доза цефтриаксону*Частота введенняПоказання
    20–50 мг/кгОдин раз на добуВнутрішньочеревні інфекції.
    Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.
    Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит).
    Позалікарняна пневмонія.
    Госпітальна пневмонія.
    Інфекції кісток і суглобів.
    Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію
    50 мг/кгОдин раз на добуБактеріальний менінгіт.
    Бактеріальний ендокардит
    * При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
    Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.
    Показання у новонароджених віком 0–14 днів, що потребують особливих схем дозування:

    Гострий середній отит
    Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом’язова ін’єкція Алвобаку у дозі 50 мг/кг.
    Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
    20–50 мг/кг одноразово перед операцією.
    Сифіліс
    Загальнорекомендованою дозою є 50 мг/кг один раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
    Тривалість лікування
    Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону слід продовжувати протягом 48-72 годин після зникнення гарячки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.
    Пацієнти літнього віку
    За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.
    Пацієнти з печінковою недостатністю
    Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу у пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю у тому випадку, якщо функція нирок не порушена.
    Немає даних досліджень щодо пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).
    Пацієнти з нирковою недостатністю
    У пацієнтів із порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати дозу цефтриаксону в тому випадку, якщо функція нирок не порушена. Лише в разі ниркової недостатності у передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не повинна перевищувати 2 г.
    Хворим, які знаходяться на діалізі, немає потреби у додатковому введенні препарату після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.
    Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки і нирок
    При одночасному тяжкому порушенні функції нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

    Спосіб введення
    Внутрішньом’язове введення
    Алвобак можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Внутрішньом’язову ін’єкцію слід робити у центр відносно великого м’язу. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.
    Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.
    Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.
    Внутрішньовенне введення
    Алвобак можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції тривалістю більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом’язове введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.
    Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальційвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).
    Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон із розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Несумісність»).
    З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічного втручання.
    Діти.
    Препарат застосовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

    Передозування
    У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшить надмірні концентрації препарату в плазмі крові. При передозуванні може спостерігатися нудота, блювання, діарея. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

    Побічні ефекти
    Побічні реакції, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висипання та підвищення рівня печінкових ферментів.
    Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.
    За частотою явища класифіковані таким чином:
    дуже поширені (≥ 1/10);
    поширені (≥ 1/100 < 1/10);
    непоширені (≥ 1/1000 < 1/100);
    рідко поширені (≥ 1/10000 < 1/1000);
    частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
    Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранозний колітb; частота невідомаa – суперінфекціїb.
    З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідомаa – гемолітична анеміяb, агранулоцитоз.
    З боку імунної системи: частота невідомаa– анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції підвищеної чутливостіb.
    З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; частота невідомаa – судоми.
    З боку органів слуху і рівноваги: частота невідомаa – вертиго.
    З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.
    З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діареяb, рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідомаa – панкреатитb, стоматит, глосит.
    З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідомаa – преципітати у жовчному міхуріb, ядерна жовтяниця.
    З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені – висипання; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив’янка; частота невідомаa – синдром Стівенса-Джонсонаb, токсичний епідермальний некролізb, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
    З боку нирок та сечовидільної системи: рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідомаa – олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).
    Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені – набряк, озноб.
    Дані лабораторних аналізів: непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідомаa – хибнопозитивні результати тесту Кумбсаb, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземіюb, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкозиb.
    a На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформація про ці реакції добровільно надходить від населення невизначеної кількості, неможливо достовірно оцінити їх частоту, у зв’язку з цим вона характеризується як невідома.
    b Див. розділ «Особливості застосування»
    Інфекції та інвазії.

    Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані з Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).
    Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.
    Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об’єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання», «Особливості застосування»).
    Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості, або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).
    Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ
    «Особливості застосування»).

    Термін придатності
    2 роки.

    Умови зберігання
    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
    Зберігати у недоступному для дітей місці.
    Приготовлений розчин зберігати у захищеному від світла місці протягом 6 годин при кімнатній температурі або протягом 24 годин при температурі 2-8 °С.

    Несумісність
    Цефтриаксон не можна змішувати з кальційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана.
    Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.
    Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім тих, що зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».
    Упаковка
    По 1 г порошку препарату у скляному флаконі, закупореному гумовою пробкою та алюмінієвим обтискним ковпачком, спорядженим кришкою фліп-оф, що забезпечує контроль першого відкриття. По 1 флакону у пачці з картону.

    Категорія відпуску
    За рецептом.

    Виробник
    Лабораторіо Реіг Жофре, C.A.

    Адреса
    вул. Жерема, 111, промислова зона, Толедо, 45007 (Толедо), Іспанія.
    У разі виникнення небажаних проявів, побічних реакцій або у разі відсутності терапевтичної дії необхідно повідомити за адресою ТОВ «Алвоген Україна», 02660, м. Київ, Броварський проспект
  • Відгуки (0)