0
Viridis Bot
Виробник
КИЇВМЕДПРЕПАРАТ ВАТ
*Ціна дійсна лише при замовленні на сайті
Характеристики
Умови видачі
По рецепту;
Виробник
КИЇВМЕДПРЕПАРАТ ВАТ;
Форма випуску
упаковка;
Інструкція
Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання повної інформації дивіться анотацію виробника.
діюча речовина: ampicillin, sulbactam;
1 флакон містить 1,5 г стерильної суміші ампіциліну натрієвої солі і сульбактаму натрієвої солі у відношенні 2:1 у перерахуванні на ампіцилін 1,0 г та сульбактам 0,5 г.
Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.
Антибактеріальний засіб для системного застосування. Ампіцилін та інгібітор ферменту. Код АТХ J01C R01.
Фармакодинаміка.
Препарат являє собою комбінацію бета-лактамного інгібітора – сульбактаму та бактерицидного бета-лактамного антибіотика – ампіциліну.
Ампіцилін відноситься до групи пеніцилінів широкого спектра дії та проявляє активність проти грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Ампіцилін проявляє бактерицидну дію, пригнічуючи біосинтез оболонок клітин мікроорганізмів у фазі проліферації.
Сульбактам пригнічує бета-лактамази бактерій, що інактивують пеніциліни, таким чином посилює дію ампіциліну у стійких до пеніциліну мікроорганізмів. Сульбактам проявляє антибактеріальну активність тільки до Neisseriaceae, Acinetobacter calcoaceticus, Bacteroides spp., Moraxella Branhamella catarrhalis та Burkholderias cepacia.
Стійкість до сульбактаму/ампіциліну може базуватися на наступних механізмах:
Зазвичай чутливі види мікроорганізмів
Аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus (метицилін чутливий), Enterococcus faecalis, Streptococcus pneumonia та інші стрептококи.
Аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae та parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae та meningitidis.
Анаеробні бактерії: Bacteroides fragilis та види цього роду.
Види, що набувають резистентності у поодиноких випадках
Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis.
Аеробні грамнегативні бактерії: Escherichia coli, бактерії роду Klebsiella та Proteus.
Вроджені резистентні мікроорганізми
Аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus (метицилін стійкий).
Аеробні грамнегативні бактерії: Pseudomonas aeruginosa, Enterobacter cloacae, види Citrobacter, Morganella morganii, Serratia та всі ентеробактерії, що продукують беталактамазу типу І.
Контрольні показники
Для ампіциліну/сульбактаму рекомендовані наступні контрольні показники мінімальної інгібуючої концентрації (МІС, мкг/мл згідно з EUCAST): чутливий ≤ 2, резистентний ≥ 8.
Рівень резистентності може варіювати залежно від географічного положення та часу, тому для лікування тяжких інфекцій бажано мати локальну інформацію щодо резистентності для обраних видів. У разі необхідності слід звернутися за порадою до експерта, якщо локальний рівень резистентності досягає таких розмірів, що користь від препарату ставиться під сумнів, хоча б у випадку деяких видів інфекцій. Рекомендовано встановити мікробіологічний діагноз, включаючи ідентифікацію збудника та визначення чутливості до кліндаміцину під час лікування тяжких інфекцій або у випадку резистентності до терапії.
Лікування інфекцій, спричинених чутливими до компонентів препарату мікроорганізмами:
Препарат можна призначати у періопераційному періоді з метою зниження частоти виникнення післяопераційних інфекцій у пацієнтів, які перенесли операції у черевній та тазовій порожнинах та у яких може бути зараження у черевній порожнині. При кесаревому розтині або перериванні вагітності препарат можна застосувати з метою профілактики для зниження випадків післяопераційного сепсису.
Слід брати до уваги, що сульбактам/ампіцилін неефективний проти Pseudomonas aeruginosa.
При застосуванні препарату необхідно врахувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування протимікробних речовин.
Якщо для відновлення порошку використовують 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій або інший місцевий анестетик, треба брати до уваги протипоказання, що зазначені в Інструкції для медичного застосування до відповідного лікарського засобу.
Перед початком терапії із застосуванням препарату Ампісульбін та лідокаїну чи іншого анестетика необхідно провести шкірні проби для визначення індивідуальної чутливості до цих лікарських засобів (у разі використання останніх необхідно враховувати інформацію щодо їх безпеки застосування).
Препарат слід застосовувати внутрішньом’язово або внутрішньовенно (у вигляді болюсної ін’єкції або інфузії).
Для підготовки до використання препарат слід розвести стерильною водою для ін’єкцій або іншим сумісним розчином. Після додання розчинника слід зачекати кілька хвилин до повного зникнення піни, після чого візуально оцінити повноту розчинення.
Препарат розчинити за допомогою щонайменше 3,2 мл води для ін’єкцій (або іншого сумісного розчину) відповідно. Вводити внутрішньом’язово, у вигляді болюсної ін’єкції (протягом щонайменше 3-х хвилин). При більшому розведенні дозу можна вводити як болюсно, так і у вигляді внутрішньовенної інфузії (протягом 15-30 хвилин).
При внутрішньом’язовому застосуванні препарат слід вводити глибоко у м’яз; якщо ін’єкції болючі, то для відновлення порошку можна використовувати 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій або інший місцевий анестетик, що підходить.
Максимальна кінцева концентрація сульбактаму/ампіциліну – 125 мг/250 мг в 1 мл.
Лікування інфекцій, спричинених чутливими до сульбактаму та ампіциліну мікроорганізмами
Застосування дорослим
Залежно від тяжкості інфекції добову дозу препарату від 1,5 г до 12 г слід застосувати у поділених дозах кожні 6-8 годин (кожні 12 годин при менш тяжких інфекціях); максимальна добова доза не має перевищувати 12 г для препарату (4 г для сульбактаму).
| Тяжкість інфекції | Добова доза препарату (г) |
| Легка Середня Тяжка | 1,5-3 (від 0,5 + 1 до 1 + 2) до 6 (2 + 4) до 12 (4 + 8) |
Застосування дітям
Новонародженим під час першого тижня життя (особливо недоношеним) препарат, як правило, призначати у дозі 75 мг/кг/добу (що відповідає 25 мг/кг/добу сульбактаму і 50 мг/кг/добу ампіциліну) у поділених дозах кожні 12 годин.
Новонародженим віком від 1 тижня та немовлятам віком до 1 року добова доза препарату становить 150 мг/кг (що відповідає 50 мг/кг/добу сульбактаму та 100 мг/кг/добу ампіциліну) та має бути застосована у поділених дозах з інтервалом 12 годин.
Дітям віком від 1 року добова доза препарату становить 150 мг/кг (що відповідає 50 мг/кг/добу сульбактаму та 100 мг/кг/добу ампіциліну). Препарат, як правило, слід вводити кожні 6-8 годин.
Для профілактики хірургічних інфекцій доза препарату становить 1,5-3 г, її слід вводити під час вступного наркозу, що забезпечує достатньо часу для досягнення ефективних концентрацій у сироватці крові та тканинах під час операції. Дозу можна вводити повторно через кожні 6-8 годин; застосування препарату слід припинити через 24 години після операції, за винятком тих випадків, коли введення препарату призначене з терапевтичною метою.
Для лікування неускладненої гонореї препарат можна вводити 1 раз у дозі 1,5 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово. З метою подовження концентрації сульбактаму та ампіциліну у плазмі крові слід одночасно призначати пробенецид у дозі 1 г перорально.
Застосування пацієнтам з порушеннями функцій нирок
У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) елімінація сульбактаму та ампіциліну уповільнюється однаково, тому їх співвідношення у плазмі крові не змінюється. Таким пацієнтам інтервали між дозами препарату необхідно подовжити відповідно до звичайної практики застосування ампіциліну.
| Кліренс креатиніну (мл/хв) | Інтервал між дозами |
| > 30 | 6-8 годин |
| 15-29 | 12 годин |
| 5-14 | 24 години |
| < 5 | 48 годин |
Пацієнти, які перебувають на діалізі. Як сульбактам, так і ампіцилін однаково елімінуються шляхом гемодіалізу, тому препарат слід застосувати негайно після діалізу та потім, до початку наступного діалізу, застосовувати з інтервалом у 48 годин.
Застосування пацієнтам із порушеннями функцій печінки. Для пацієнтів із порушенням функцій печінки корекція дози не потрібна.
Застосування пацієнтам літнього віку. За умови відсутності ниркової недостатності корекція дози препарату для пацієнтів літнього віку не потрібна.
Тривалість лікування залежить від тяжкості інфекції та зазвичай становить 5-14 днів, однак у більш тяжких випадках його можна подовжити або можна додатково призначити ампіцилін. Як правило, лікування слід продовжувати ще протягом 48 годин після нормалізації температури тіла та зникнення інших симптомів бактеріальної інфекції.
Тривалість лікування інфекцій, спричинених гемолітичними стрептококами, має відбуватися щонайменше 10 днів з метою уникнення ревматоїдної гарячки та гломерулонефриту.
Інструкції щодо розчинення. Концентрований розчин для внутрішньом’язового застосування слід використати протягом 1 години після відновлення.
Час використання препарату для внутрішньовенної інфузії, залежно від типу обраного розчинника, зазначено нижче:
| Розчинник | Концентрація сульбактаму/ампіциліну | Час зберігання (години) | |
| t=25 °С | t=4 °С | ||
| Стерильна вода для ін’єкцій | до 45 мг/мл 45 мг/мл до 30 мг/мл | 8 | 48 72 |
| 0,9 % розчин хлориду натрію | до 45 мг/мл 45 мг/мл до 30 мг/мл | 8 | 48 72 |
| Розчин лактату натрію | до 45 мг/мл до 45 мг/мл | 8 | 8 |
| 5 % водний розчин глюкози | 15-30 мг/мл до 3 мг/мл до 30 мг/мл | 2 4 | 4 |
| 5 % водний розчин глюкози у 0,45 % розчині хлориду натрію | до 3 мг/мл до 15 мг/мл | 4 | 4 |
| 10 % водний розчин інвертованого цукру | до 3 мг/мл до 30 мг/мл | 4 | 3 |
| Розчин Рінгера лактатний | до 45 мг/мл до 45 мг/мл | 8 | 24 |
Діти.
Застосовувати дітям від народження.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Сульбактам/ампіцилін та аміноглікозиди слід відновлювати та вводити окремо, через in vitroінактивацію аміноглікозидів амінопеніцилінами. Через наявність ампіциліну розведена форма препарату несумісна з наступними лікарськими засобами: гентаміцин, канаміцин, хлорпромазин, гідралазин. Через несумісність препарату слід застосовувати окремо з такими лікарськими засобами: ін’єкційний метронідозол, ін’єкційний тетрациклін, тіопентал натрію, преднізолон, прокаїн суксаметонію хлорид, та норадреналін. Ампіцилін менш стабільний у розчинах, що містять глюкозу та інші карбогідрати, окрім цього, його не слід змішувати з кров’ю, препаратами крові, білковими гідролізатами або амінокислотами. Ампіцилін, несумісний з аміноглікозидами, тому їх не слід змішувати в одній ємності.
За рецептом.
Відгуки (0)
Оцiнка:
діюча речовина: ampicillin, sulbactam;
1 флакон містить 1,5 г стерильної суміші ампіциліну натрієвої солі і сульбактаму натрієвої солі у відношенні 2:1 у перерахуванні на ампіцилін 1,0 г та сульбактам 0,5 г.
Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.
Антибактеріальний засіб для системного застосування. Ампіцилін та інгібітор ферменту. Код АТХ J01C R01.
Фармакодинаміка.
Препарат являє собою комбінацію бета-лактамного інгібітора – сульбактаму та бактерицидного бета-лактамного антибіотика – ампіциліну.
Ампіцилін відноситься до групи пеніцилінів широкого спектра дії та проявляє активність проти грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Ампіцилін проявляє бактерицидну дію, пригнічуючи біосинтез оболонок клітин мікроорганізмів у фазі проліферації.
Сульбактам пригнічує бета-лактамази бактерій, що інактивують пеніциліни, таким чином посилює дію ампіциліну у стійких до пеніциліну мікроорганізмів. Сульбактам проявляє антибактеріальну активність тільки до Neisseriaceae, Acinetobacter calcoaceticus, Bacteroides spp., Moraxella Branhamella catarrhalis та Burkholderias cepacia.
Стійкість до сульбактаму/ампіциліну може базуватися на наступних механізмах:
Зазвичай чутливі види мікроорганізмів
Аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus (метицилін чутливий), Enterococcus faecalis, Streptococcus pneumonia та інші стрептококи.
Аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae та parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae та meningitidis.
Анаеробні бактерії: Bacteroides fragilis та види цього роду.
Види, що набувають резистентності у поодиноких випадках
Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis.
Аеробні грамнегативні бактерії: Escherichia coli, бактерії роду Klebsiella та Proteus.
Вроджені резистентні мікроорганізми
Аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus (метицилін стійкий).
Аеробні грамнегативні бактерії: Pseudomonas aeruginosa, Enterobacter cloacae, види Citrobacter, Morganella morganii, Serratia та всі ентеробактерії, що продукують беталактамазу типу І.
Контрольні показники
Для ампіциліну/сульбактаму рекомендовані наступні контрольні показники мінімальної інгібуючої концентрації (МІС, мкг/мл згідно з EUCAST): чутливий ≤ 2, резистентний ≥ 8.
Рівень резистентності може варіювати залежно від географічного положення та часу, тому для лікування тяжких інфекцій бажано мати локальну інформацію щодо резистентності для обраних видів. У разі необхідності слід звернутися за порадою до експерта, якщо локальний рівень резистентності досягає таких розмірів, що користь від препарату ставиться під сумнів, хоча б у випадку деяких видів інфекцій. Рекомендовано встановити мікробіологічний діагноз, включаючи ідентифікацію збудника та визначення чутливості до кліндаміцину під час лікування тяжких інфекцій або у випадку резистентності до терапії.
Лікування інфекцій, спричинених чутливими до компонентів препарату мікроорганізмами:
Препарат можна призначати у періопераційному періоді з метою зниження частоти виникнення післяопераційних інфекцій у пацієнтів, які перенесли операції у черевній та тазовій порожнинах та у яких може бути зараження у черевній порожнині. При кесаревому розтині або перериванні вагітності препарат можна застосувати з метою профілактики для зниження випадків післяопераційного сепсису.
Слід брати до уваги, що сульбактам/ампіцилін неефективний проти Pseudomonas aeruginosa.
При застосуванні препарату необхідно врахувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування протимікробних речовин.
Якщо для відновлення порошку використовують 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій або інший місцевий анестетик, треба брати до уваги протипоказання, що зазначені в Інструкції для медичного застосування до відповідного лікарського засобу.
Перед початком терапії із застосуванням препарату Ампісульбін та лідокаїну чи іншого анестетика необхідно провести шкірні проби для визначення індивідуальної чутливості до цих лікарських засобів (у разі використання останніх необхідно враховувати інформацію щодо їх безпеки застосування).
Препарат слід застосовувати внутрішньом’язово або внутрішньовенно (у вигляді болюсної ін’єкції або інфузії).
Для підготовки до використання препарат слід розвести стерильною водою для ін’єкцій або іншим сумісним розчином. Після додання розчинника слід зачекати кілька хвилин до повного зникнення піни, після чого візуально оцінити повноту розчинення.
Препарат розчинити за допомогою щонайменше 3,2 мл води для ін’єкцій (або іншого сумісного розчину) відповідно. Вводити внутрішньом’язово, у вигляді болюсної ін’єкції (протягом щонайменше 3-х хвилин). При більшому розведенні дозу можна вводити як болюсно, так і у вигляді внутрішньовенної інфузії (протягом 15-30 хвилин).
При внутрішньом’язовому застосуванні препарат слід вводити глибоко у м’яз; якщо ін’єкції болючі, то для відновлення порошку можна використовувати 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій або інший місцевий анестетик, що підходить.
Максимальна кінцева концентрація сульбактаму/ампіциліну – 125 мг/250 мг в 1 мл.
Лікування інфекцій, спричинених чутливими до сульбактаму та ампіциліну мікроорганізмами
Застосування дорослим
Залежно від тяжкості інфекції добову дозу препарату від 1,5 г до 12 г слід застосувати у поділених дозах кожні 6-8 годин (кожні 12 годин при менш тяжких інфекціях); максимальна добова доза не має перевищувати 12 г для препарату (4 г для сульбактаму).
| Тяжкість інфекції | Добова доза препарату (г) |
| Легка Середня Тяжка | 1,5-3 (від 0,5 + 1 до 1 + 2) до 6 (2 + 4) до 12 (4 + 8) |
Застосування дітям
Новонародженим під час першого тижня життя (особливо недоношеним) препарат, як правило, призначати у дозі 75 мг/кг/добу (що відповідає 25 мг/кг/добу сульбактаму і 50 мг/кг/добу ампіциліну) у поділених дозах кожні 12 годин.
Новонародженим віком від 1 тижня та немовлятам віком до 1 року добова доза препарату становить 150 мг/кг (що відповідає 50 мг/кг/добу сульбактаму та 100 мг/кг/добу ампіциліну) та має бути застосована у поділених дозах з інтервалом 12 годин.
Дітям віком від 1 року добова доза препарату становить 150 мг/кг (що відповідає 50 мг/кг/добу сульбактаму та 100 мг/кг/добу ампіциліну). Препарат, як правило, слід вводити кожні 6-8 годин.
Для профілактики хірургічних інфекцій доза препарату становить 1,5-3 г, її слід вводити під час вступного наркозу, що забезпечує достатньо часу для досягнення ефективних концентрацій у сироватці крові та тканинах під час операції. Дозу можна вводити повторно через кожні 6-8 годин; застосування препарату слід припинити через 24 години після операції, за винятком тих випадків, коли введення препарату призначене з терапевтичною метою.
Для лікування неускладненої гонореї препарат можна вводити 1 раз у дозі 1,5 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово. З метою подовження концентрації сульбактаму та ампіциліну у плазмі крові слід одночасно призначати пробенецид у дозі 1 г перорально.
Застосування пацієнтам з порушеннями функцій нирок
У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) елімінація сульбактаму та ампіциліну уповільнюється однаково, тому їх співвідношення у плазмі крові не змінюється. Таким пацієнтам інтервали між дозами препарату необхідно подовжити відповідно до звичайної практики застосування ампіциліну.
| Кліренс креатиніну (мл/хв) | Інтервал між дозами |
| > 30 | 6-8 годин |
| 15-29 | 12 годин |
| 5-14 | 24 години |
| < 5 | 48 годин |
Пацієнти, які перебувають на діалізі. Як сульбактам, так і ампіцилін однаково елімінуються шляхом гемодіалізу, тому препарат слід застосувати негайно після діалізу та потім, до початку наступного діалізу, застосовувати з інтервалом у 48 годин.
Застосування пацієнтам із порушеннями функцій печінки. Для пацієнтів із порушенням функцій печінки корекція дози не потрібна.
Застосування пацієнтам літнього віку. За умови відсутності ниркової недостатності корекція дози препарату для пацієнтів літнього віку не потрібна.
Тривалість лікування залежить від тяжкості інфекції та зазвичай становить 5-14 днів, однак у більш тяжких випадках його можна подовжити або можна додатково призначити ампіцилін. Як правило, лікування слід продовжувати ще протягом 48 годин після нормалізації температури тіла та зникнення інших симптомів бактеріальної інфекції.
Тривалість лікування інфекцій, спричинених гемолітичними стрептококами, має відбуватися щонайменше 10 днів з метою уникнення ревматоїдної гарячки та гломерулонефриту.
Інструкції щодо розчинення. Концентрований розчин для внутрішньом’язового застосування слід використати протягом 1 години після відновлення.
Час використання препарату для внутрішньовенної інфузії, залежно від типу обраного розчинника, зазначено нижче:
| Розчинник | Концентрація сульбактаму/ампіциліну | Час зберігання (години) | |
| t=25 °С | t=4 °С | ||
| Стерильна вода для ін’єкцій | до 45 мг/мл 45 мг/мл до 30 мг/мл | 8 | 48 72 |
| 0,9 % розчин хлориду натрію | до 45 мг/мл 45 мг/мл до 30 мг/мл | 8 | 48 72 |
| Розчин лактату натрію | до 45 мг/мл до 45 мг/мл | 8 | 8 |
| 5 % водний розчин глюкози | 15-30 мг/мл до 3 мг/мл до 30 мг/мл | 2 4 | 4 |
| 5 % водний розчин глюкози у 0,45 % розчині хлориду натрію | до 3 мг/мл до 15 мг/мл | 4 | 4 |
| 10 % водний розчин інвертованого цукру | до 3 мг/мл до 30 мг/мл | 4 | 3 |
| Розчин Рінгера лактатний | до 45 мг/мл до 45 мг/мл | 8 | 24 |
Діти.
Застосовувати дітям від народження.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Сульбактам/ампіцилін та аміноглікозиди слід відновлювати та вводити окремо, через in vitroінактивацію аміноглікозидів амінопеніцилінами. Через наявність ампіциліну розведена форма препарату несумісна з наступними лікарськими засобами: гентаміцин, канаміцин, хлорпромазин, гідралазин. Через несумісність препарату слід застосовувати окремо з такими лікарськими засобами: ін’єкційний метронідозол, ін’єкційний тетрациклін, тіопентал натрію, преднізолон, прокаїн суксаметонію хлорид, та норадреналін. Ампіцилін менш стабільний у розчинах, що містять глюкозу та інші карбогідрати, окрім цього, його не слід змішувати з кров’ю, препаратами крові, білковими гідролізатами або амінокислотами. Ампіцилін, несумісний з аміноглікозидами, тому їх не слід змішувати в одній ємності.
За рецептом.
Новий покупець?
Вже зареєстрований?
Ви успішно зареєстровані
Введіть свій промокод та отримайте персональну знижку
*Зверніть увагу, що знижки діють на онлайн замовлення, що оформлені в аптеці за адресою: П.Тичини, 2