Telegram BotViridis Bot

Київ
Всі аптеки
Київ
Всі аптеки
АРТРОКОЛ АМП. 100МГ/2МЛ 2МЛ №5 - фото 1 | Сеть аптек Viridis
Рецептурний
ID: 27022
Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від фото на сайті

АРТРОКОЛ АМП. 100МГ/2МЛ 2МЛ №5

Нема в наявності

Артикул:75763

0 відгуків

Діюча речовина

Виробник

УОРЛД МЕДИЦИН

упаковка

94.30 грн
  • Характеристики

    Умови видачі

    По рецепту;

    Виробник

    УОРЛД МЕДИЦИН;

    Форма випуску

    упаковка;

  • Інструкція

    Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання повної інформації дивіться анотацію виробника.

    Склад
    діюча речовина: кетопрофен;
    1 ампула (2 мл) розчину містить кетопрофену 100 мг;
    допоміжні речовини: пропіленгліколь, етанол 96 %, спирт бензиловий, натрію гідроксид, розчин натрію гідроксиду або кислоти хлористоводневої, вода для ін’єкцій.

    Лікарська форма
    Розчин для ін’єкцій.

    Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватого кольору розчин.

    Фармакотерапевтична група
    Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Кетопрофен. Код АТХ M01A Е03.

    Фармакологічні властивості
    Фармакодинаміка.
    Кетопрофен є нестероїдним протизапальним засобом (НПЗЗ), що чинить аналгезуючу, протизапальну та жарознижувальну дію.
    При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність циклооксигенази та частково – ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальні мембрани.
    Чинить центральний і периферичний знеболювальний ефект та усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.
    У жінок кетопрофен зменшує симптоми первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.

    Фармакокінетика.
    Абсорбція.
    У більшості пацієнтів після внутрішньом’язового введення кетопрофен виявляється у плазмі крові через 15 хвилин, а максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2 години. Середня концентрація кетопрофену у плазмі крові становить 26,4 + 5,4 мкг/мл через 4–5 хвилин після внутрішньовенної інфузії або внутрішньом’язового введення. Біодоступність кетопрофену у вигляді розчину для ін’єкцій знаходиться у лінійній залежності від величини дози та становить 90 %.
    Розподіл.
    Ступінь зв’язування з білками – 99 %. Об’єм розподілу – 0,1–0,2 л/кг. Через 3 години після введення 100 мг кетопрофену його концентрація у плазмі крові становить приблизно 3 мкг/мл, а концентрація у синовіальній рідині – 1,5 мкг/мл. Хоча концентрація кетопрофену в синовіальній рідині дещо нижча, ніж у плазмі крові, вона стабільніша (через 9 годин концентрація кетопрофену у плазмі крові становить 0,3 мкг/мл, а в синовіальній рідині – 0,8 мкг/мл), тому больовий синдром та скутість суглобів зменшується на тривалий час. Стабільна концентрація кетопрофену у плазмі крові досягається протягом 24 годин після введення. У пацієнтів літнього віку стабільна концентрація кетопрофену у плазмі крові досягається через 8,7 години і становить 6,3 мкг/мл. Кумуляція кетопрофену в тканинах не спостерігається.
    Після внутрішньом’язового введення кетопрофену в дозі 100 мг його концентрація у плазмі крові та цереброспінальній рідині виявлялась через 15 хвилин. Максимальна концентрація в плазмі крові досягалася протягом 2 годин (1,3 мкг/мл).
    Метаболізм.
    Кетопрофен інтенсивно метаболізується у печінці за допомогою мікросомальних ферментів. З організму виводиться у вигляді кон’югата з глюкуроновою кислотою.
    Виведення.
    Період напіввиведення становить 2 години. До 80 % введеної дози кетопрофену виводиться із сечею, як правило (понад 90 %) у вигляді глюкуроніду, приблизно 10 % – з фекаліями.
    Особливі категорії пацієнтів.
    Пацієнти з порушенням функції нирок.
    У пацієнтів із порушенням функції нирок виведення кетопрофену уповільнено, період напіввиведення збільшується на 1 годину.
    Пацієнти з порушенням функції печінки.
    У пацієнтів із порушенням функції печінки кетопрофен може накопичуватися у тканинах.
    Пацієнти літнього віку.
    У пацієнтів літнього віку метаболізм і виведення кетопрофену уповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

    Показання
    Захворювання суглобів: ревматоїдний артрит; серонегативні спондилоартрити (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба).
    Больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль у суглобах, м’язах; післяопераційний біль; болі при метастазах пухлин у кістки; альгодисменорея.

    Протипоказання
    Підвищена чутливість до діючої речовини та/або до інших допоміжних речовин лікарського засобу.
    Наявність в анамнезі алергічних станів, таких як бронхоспазм, астматичні напади, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, гострий риніт, після прийому ацетисаліцилової кислоти чи інших НПЗЗ.
    Хронічна диспепсія в анамнезі.
    Виразка шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення або шлунково-кишкові кровотечі, виразкові хвороби або перфорації в анамнезі.
    Цереброваскулярні або інші кровотечі.
    Схильність до геморагії; геморагічний діатез.
    Гемостатичні порушення або одночасне застосування антикоагулянтів.
    Тяжка серцева недостатність.
    Тяжкі порушення функцій печінки.
    Тяжкі порушення функцій нирок.
    Бронхіальна астма та риніт в анамнезі.
    Лікування періопераційного болю при проведенні операції щодо аортокоронарного шунтування.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії (див. повну інструкцію виробника)

    Спосіб застосування та дози
    Лікарський засіб призначений для внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення.
    Дозування слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування.
    Внутрішньом’язове введення.
    Лікарський засіб застосовувати у дозі 100 мг (1 ампула) 1–2 рази на добу. Максимальна добова доза не має перевищувати 200 мг.
    У разі необхідності внутрішньом’язове введення можна доповнити застосуванням пероральних або ректальних форм кетопрофену.
    Внутрішньвенне введення.
    Лікарський засіб слід вводити у вигляді інфузії лише в умовах стаціонару. Інфузію здійснювати протягом 0,5–1 години, курс лікування при внутрішньовенному введенні – не більше 48 годин. Максимальна добова доза – 200 мг.
    Преривчаста внутрішньовенна інфузія: 100–200 мг кетопрофену слід розчинити у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводити протягом 0,5–1 години. Максимальна добова доза – 200 мг.
    Безперервна внутрішньовенна інфузія: 100–200 мг кетопрофену розчинити у 500 мл розчину для інфузій (0,9 % розчин натрію хлориду, розчин Рінгера з лактатом, розчин глюкози) і вводити протягом 8 годин. Максимальна добова доза – 200 мг.
    Застереження: флакони з розчином для інфузії слід обгортати темним папером або алюмінієвою фольгою, оскільки кетопрофен чутливий до впливу світла.
    Трамадол та кетопрофен слід вводити окремо, оскільки при їх змішуванні може утворюватися осад.
    Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні реакції кетопрофену можуть бути мінімізовані при застосуванні найменшої ефективної дози впродовж якомога коротшого часу (див. розділ «Особливості застосування»).
    Для запобігання негативній дії кетопрофену на слизові оболонки органів травного тракту можна одночасно приймати антацидні засоби.
    Одночасне застосування з іншими засобами.
    Кетопрофен можна застосовувати разом з аналгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі: 10–20 мг морфіну і 100–200 мг кетопрофену розчинити у 500 мл розчину для інфузій (0,9 % розчин натрію хлориду або розчин Рінгера з лактатом). Максимальна добова доза – 200 мг.

    Особливі категорії пацієнтів.
    Пацієнти літнього віку.
    У пацієнтів літнього віку зростає ризик виникнення побічних реакцій кетопрофену. Після 4 тижнів від початку лікування слід здійснювати моніторинг стану пацієнта щодо проявів шлунково-кишкових кровотеч. Застосування лікарського засобу рекомендується розпочинати з найменшої дози з метою утримання пацієнтів на найнижчій ефективній дозі.
    Пацієнти з порушенням функції нирок.
    Пацієнтам із помірним порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну менше 0,33 мл/с (20 мл/хв) дозу кетопрофену слід зменшити. Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок.
    Пацієнти з порушенням функції печінки.
    Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки та зниженим рівнем альбуміну в плазмі крові дозу кетопрофену слід зменшити. Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки.
    Діти.
    Лікарський засіб не застосовувати дітям віком до 18 років.

    Особливості щодо застосування
    Небажаних ефектів (особливо з боку травного тракту і серцево-судинної системи) можна запобігти, приймаючи мінімальну ефективну дозу при найкоротшій тривалості застосування.
    З обережністю слід призначати кетопрофен пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі. Кровотеча і перфорація можуть розвиватися раптово без попередніх симптомів. 
    Ризик шлунково-кишкових кровотеч, ульцерації або перфорації вищий при підвищенні доз НПЗЗ, у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо при ускладненнях типу геморагії або перфорації, та в осіб літнього віку. Ці пацієнти мають розпочинати лікування з найменшої дози.
    Таким пацієнтам слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).
    Пацієнти, в яких раніше відзначалася побічна дія на травний тракт, особливо пацієнти літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема про шлунково-кишковій кровотечі), особливо на початку лікування.

    Препарат слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерації, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацетилсаліцилова кислота).
    Існує відносний рівень збільшення ризику шлунково-кишкових кровотеч у пацієнтів з низькою масою тіла. При виникненні кровотечі або ульцерації у пацієнтів, які лікуються Артроколом, терапію необхідно відмінити.
    Препарат слід з обережністю приймати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки може загостритися їх стан.
    Ретельний контроль необхідний для пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або хронічною серцевою недостатністю слабкого або помірного ступеня в анамнезі, оскільки при терапії НПЗЗ повідомлялося про затримку рідини та набряки.
    Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку слід приймати кетопрофен тільки після ретельного моніторингу. Перед початком тривалого лікування пацієнтам із факторами ризику при наявності гіперліпідемії, цукрового діабету, або які палять, необхідно також проходити ретельне обстеження.
    У пацієнтів, хворих на бронхіальну астму, що супроводжується хронічним ринітом, синуситом та/або назальним поліпозом, найчастіше виникають алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти та/або НПЗЗ. Застосування таких лікарських засобів може спричинити бронхіальну астму.
    Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями гемостазу, гемофілією, захворюванням Віллебранда, тяжкою тромбоцитопенією, нирковою або печінковою недостатністю, а також особам, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину і гепарину, головним чином, низькомолекулярні гепарини).
    Необхідний ретельний контроль діурезу і функції нирок у пацієнтів із печінковими порушеннями, у пацієнтів, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів літнього віку.

    Кетопрофен з обережністю застосовувати особам, які страждають на алкоголізм.
    У поодиноких випадках при застосуванні НПЗЗ відзначалися тяжкі шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії. Артрокол необхідно відмінити при перших проявах шкірних висипань, уражень слизових оболонок або інших ознаках підвищеної чутливості.
    При тривалому лікуванні кетопрофеном, особливо пацієнтів літнього віку, необхідно контролювати формулу крові, а також функції печінки та нирок. При кліренсі креатиніну нижче 0,33 мл/с (20 мл/хв) слід відкоригувати дозу кетопрофену.
    Кетопрофен може маскувати ознаки і симптоми інфекційних захворювань, такі як гарячка.
    Застосування препарату необхідно припинити перед великими хірургічними втручаннями.
    Застосування кетопрофену може порушувати жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які бажають завагітніти. Жінкам, які не можуть завагітніти, або тим, які проходять лікування з приводу безпліддя, не слід лікуватися кетопрофеном.

    На початку лікування слід провести ретельний моніторинг функції нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю, цирозом та нефрозом, хронічною нирковою недостатністю, особливо у пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. У цих пацієнтів застосування кетопрофену може спричинити зниження ниркового кровотоку, спричиненого пригніченням простагландинів та призвести до декомпенсації функції нирок.
    У пацієнтів із порушеннями з боку функціональних показників печінки або із захворюваннями печінки в анамнезі, необхідно періодично вимірювати рівень трансаміназ, особливо при довготривалому лікуванні.
    При тяжкому болю кетопрофен можна застосовувати у комбінації з морфіном при внутрішньовенному введенні.
    Застосування у період вагітності або годування груддю.
    Безпека застосування кетопрофену у період вагітності не визначена, тому застосування препарату у І-ІІ триместрі вагітності можливе лише у разі крайньої необхідності тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

    Застосування кетопрофену у ІІІ триместрі вагітності протипоказане.
    Інгібування синтезу простогландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріону/плоду. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та розвитку вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик розвитку вродженої вади серця підвищився від менше 1 % до приблизно 1,5 %. Ризик може підвищуватися при збільшенні дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібітору синтезу простогландина призводило до при- та постімплантаційної загибелі плоду та смерті ембріону/плоду. Крім того, у тварин, яким вводили інгібітори синтезу простагландинів в органогенетичний період вагітності спостерігалося підвищення частоти розвитку різних вроджених порушень, включаючи серцево-судинні. У разі призначення кетопрофену жінці, яка планує вагітність, або під час І та ІІ триместрів вагітності слід дотримуватися мінімально можливої дози і тривалості терапії.
    Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливі такі впливи на плід:
    серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія);
    порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з проявом олігогідроамніозу;
    вагітна і плід наприкінці вагітності можуть піддатися таким впливам:
    можливе збільшення тривалості кровотеч, зниження здатності до агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні дуже низьких доз препарату;
    пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до збільшення тривалості пологів.
    Годування груддю
    Дані щодо екскреції кетопрофену у грудне молоко відсутні. Кетопрофен не рекомендується призначати у період годування груддю, оскільки безпека кетопрофену під час лактації не доведена.
    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
    До з’ясування індивідуальної реакції на препарат (може виникнути запаморочення, сонливість, судоми та порушення зору) рекомендується утриматися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.

    Передозування
    Симптоми: головний біль, сонливість, нудота, блювання, епігастральний біль, криваве блювання, діарея, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, ядуха, судоми, запаморочення, артеріальна гіпотензія, зниження функції нирок і ниркова недостатність, шлунково-кишкові кровотечі.
    Лікування.
    У разі передозування слід негайно провести лікування в умовах стаціонару: промивання шлунка і застосування активованого вугілля. Подальша терапія – симптоматична. Антагоністи Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи і простагландини полегшують небезпечні ефекти кетопрофену щодо травного тракту. Специфічний антидот відсутній.

    Побічні ефекти
    Побічні реакції кетопрофену класифікуються наступним чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (частоту неможливо оцінити за наявними даними).
    Побічні реакції зазвичай транзиторні. Найчастіше виникають розлади з боку травного тракту.
    З боку системи крові та лімфатичної системи:
    нечасто – геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія; невідомо – гемолітична анемія.
    Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і спричинити носову кровотечу та утворення гематом.
    З боку імунної системи:
    рідко – загострення бронхіальної астми; невідомо – бронхоспазм або задишка (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ), ангіоневротичний набряк і анафілаксія, анафілактичні реакції, включаючи шок.
    З боку метаболізму та харчування: невідомо – гіпонатріємія, гіперкаліємія (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
    З боку психіки:
    часто – депресія, нервозність, жахливі сновидіння, сонливість; рідко – делірій з візуальними і слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, порушення мовлення, зміна настрою.
    З боку нервової системи:
    нечасто – головний біль, астенія, дискомфорт, підвищена втомлюваність, слабкість, сонливість; рідко – парестезії; невідомо – асептичний менінгіт, судоми, запаморочення; були окремі повідомлення про випадки псевдопухлини головного мозку.
    З боку органів зору:
    часто – порушення зору (див. розділ «Особливості застосування»); рідко – розмитий зір, кон’юнктивіт.
    З боку органів слуху:
    часто – шум у вухах.
    З боку серцево-судинної системи:
    часто – набряки; нечасто – серцева недостатність, артеріальна гіпертензія; невідомо – васкуліт (включаючи лейкоцитопластичний васкуліт).
    Клінічні дослідження та епідеміологічні дані підтверджують, що із застосуванням деяких НПЗЗ (особливо при високих дозах і тривалому застосуванні) може бути пов’язане незначне підвищення ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркт міокарда та інсульт). Для того, щоб виключити такий ризик у разі застосування кетопрофену, даних недостатньо (див. розділ «Особливості застосування»).
    З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
    нечасто – кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів із гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або до інших НПЗЗ), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); рідко – напади бронхіальної астми.
    З боку травного тракту:
    дуже часто – диспепсія; часто – нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит, гастрити;
    невідомо – коліт, перфорація кишечнику (як ускладнення дивертикули), мелена, гематемезис, стоматит, виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз, панкреатит. Можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкові кровотечі. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею із втратою білка. Спостерігалися відчуття дискомфорту у шлунково-кишковому тракті, біль у шлунку, в рідкісних випадках – коліт.

    Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки літнього віку.
    Ульцерація, геморагія або перфорація можуть розвиватися в 1 % пацієнтів через 3–6 місяців лікування або у 2–4 % пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням НПЗЗ.
    З боку гепатобіліарної системи:
    невідомо – тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею і гепатитом.
    З боку шкіри та підшкірних тканин:
    часто – шкірні висипи, свербіж; нечасто – алопеція, екзема, пурпуроподобні висипи, підвищене потовиділення, кропив’янка, загострення хронічної кропив’янки, ексфоліативний дерматит; рідко – фоточутливість, фотодерматит; невідомо – бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
    З боку нирок та сечовивідних шляхів:
    невідомо – гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, органічні ураження нирок, гострий тубулярний некроз, гострий папілярний некроз; затримка рідини/натрію, гіперкаліємія (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
    З боку репродуктивної системи:
    нечасто – менометрорагія.
    Лабораторні показники:
    дуже часто – відхилення від норми рівнів печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ), підвищення рівня білірубіну у плазмі крові.
    З боку організму в цілому та реакції у місці введення:
    нечасто – відчуття печіння та/або біль у місці введення, набряк; невідомо – реакція у місці введення, відома як синдром Ніколау.
    Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.
    Повідомлення про підозрювані побічні реакції
    Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

    Термін придатності
    3 роки.

    Умови зберігання
    Зберігати при температурі не вище 25 ºС в недоступному для дітей місці.

    Несумісність
    Не слід змішувати в одному флаконі трамадол і кетопрофен через утворення осаду.

    Упаковка
    2 мл розчину в скляній ампулі; 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; 1 або 2 контурні чарункові упаковки в картонній коробці.

    Категорія відпуску
    За рецептом.

    Виробник
    К.О. Ромфарм Компані С.Р.Л., Румунія/
    S.C. Rompharm Company S.R.L., Romania.

    Заявник
    УОРЛД МЕДИЦИН ЛІМІТЕД, Велика Британія/ WORLD MEDICINE LIMITED, United Kingdom.
    Адреса
    м. Отопень, вул. Ероілор № 1А, 075100, округ Ілфов, Румунія/
    Otopeni сіty, Eroilor str. № 1A, 075100, jud. Ilfov, Romania.
     Заявник. УОРЛД МЕДИЦИН ЛІМІТЕД, Велика Британія/ WORLD MEDICINE LIMITED, United Kingdom.  
  • Відгуки (0)