Telegram BotViridis Bot

Київ
Всі аптеки
Київ
Всі аптеки
0
грн.
АВЕЛОКС Р-Н Д/ІНФ. 400МГ/250МЛ ФЛ. 250МЛ - фото 1 | Сеть аптек Viridis
Рецептурний
Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від фото на сайті

АВЕЛОКС Р-Н Д/ІНФ. 400МГ/250МЛ ФЛ. 250МЛ

Нема в наявності

Артикул:19232
ID:9198

Виробник

БАЙЕР АГ

*Ціна дійсна лише при замовленні на сайті

упаковка

825.30 грн
  • Характеристики

    Умови видачі

    По рецепту;

    Виробник

    БАЙЕР АГ;

  • Інструкція

    Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання повної інформації дивіться анотацію виробника.

    Склад

    діюча речовина: moxifloxacin;

    1 флакон (250 мл розчину) містить моксифлоксацину гідрохлориду 436 мг, що відповідає 400 мг моксифлоксацину;

    допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

    Лікарська форма

    Розчин для інфузій.

    Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтого кольору.

    Фармакотерапевтична група

    Протимікробні препарати для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Код АТХ J01M А14.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Механізм дії

    Моксифлоксацин пригнічує бактеріальні топоізомерази типу ІІ (ДНК-гіраза та топоізомераза IV), необхідні для реплікації, транскрипції та репарації бактеріальної ДНК.

    Фармакокінетика/фармакодинаміка

    Здатність фторхінолонів знищувати бактерії безпосередньо залежить від їх концентрації. Фармакодинамічні дослідження фторхінолонів на тваринних моделях інфекційно-запальних захворювань та у людей свідчать, що основним визначальним фактором ефективності є співвідношення між площею під фармакокінетичною кривою (AUC24) та мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК).

    Механізм резистентності

    Резистентність до фторхінолонів може виникати в результаті мутацій ДНК-гірази та топоізомерази IV. Інші механізми включають надмірну експресію ефлюксних помп, непроникність та опосередкований протеїнами захист ДНК-гірази. Перехресна резистентність може очікуватися між моксифлоксацином та іншими фторхінолонами.

    Механізми резистентності, характерні для антибактеріальних засобів, що належать до інших класів, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину.

    Показання

    Негоспітальна пневмонія.

    Ускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних тканин.

    Моксифлоксацин слід застосовувати тільки тоді, коли застосування інших антибактеріальних препаратів, які звичайно рекомендуються для початкового лікування цих інфекцій, є недоцільним.

    Слід звернути увагу на офіційні інструкції з належного використання антибактеріальних засобів.

    Протипоказання

    • Гіперчутливість до моксифлоксацину, інших антибіотиків групи хінолонів або будь-якої з допоміжних речовин;
    • період вагітності або годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);
    • пацієнти віком до 18 років;
    • захворювання/патологія сухожиль в анамнезі, пов’язані із застосуванням хінолонів.

    Під час доклінічних та клінічних досліджень після введення моксифлоксацину спостерігалися зміни електрофізіологічних параметрів серцевої діяльності, що проявлялися у формі подовження інтервалу QT. З цієї причини моксифлоксацин протипоказаний пацієнтам із:

    • вродженим або набутим подовженням інтервалу QT;
    • порушенням балансу електролітів, особливо у випадку нескоригованої гіпокаліємії;
    • клінічно значущою брадикардією;
    • клінічно значущою серцевою недостатністю зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка;
    • симптоматичними аритміями в анамнезі.

    Моксифлоксацин не можна одночасно застосовувати з препаратами, які подовжують інтервал QT (див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

    Через недостатній клінічний досвід застосування моксифлоксацин протипоказаний пацієнтам із порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлда-П’ю) та підвищенням рівнів трансаміназ у п’ять разів і більше.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

    Взаємодія з лікарськими засобами

    Не можна виключити адитивний ефект моксифлоксацину та інших лікарських засобів, що здатні викликати подовження інтервалу QTс. Цей ефект може призвести до розвитку шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует». Із цієї причини застосування моксифлоксацину в комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засобів протипоказане (див. також розділ «Протипоказання»):

    • антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
    • антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
    • антипсихотичні препарати (наприклад, фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд);
    • трициклічні антидепресанти;
    • деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин IV, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин);
    • деякі антигістамінні препарати (терфенадин, астемізол, мізоластин);
    • інші лікарські засоби (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).

    Моксифлоксацин слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують препарати, що можуть знижувати рівень калію (наприклад, петльові та тіазидні діуретики, проносні засоби та клізми (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В), або препарати, пов’язані з клінічно значущою брадикардією.

    Після багаторазового застосування моксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення Сmax дигоксину приблизно на 30 % без впливу на AUC чи рівень вказаної кривої.

    Під час досліджень за участі добровольців, хворих на діабет, одночасне застосування моксифлоксацину перорально та глібенкламіду призводило до зниження максимальної концентрації глібенкламіду у плазмі крові приблизно на 21 %. Комбінація глібенкламіду з моксифлоксацином теоретично може спровокувати розвиток незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак відмічені зміни фармакокінетики глібенкламіду не викликали змін параметрів фармакодинаміки (рівень глюкози в крові, рівень інсуліну). Отже, клінічно значимої взаємодії між моксифлоксацином та глібенкламідом немає.

    Зміна значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

    Повідомлялося про велику кількість випадків збільшення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували протимікробні засоби, особливо фторхінолони, макроліди, тетрацикліни, котримоксазол та деякі цефалоспорини. Факторами ризику є інфекційні захворювання і запальний процес, вік і загальний стан пацієнта. У зв’язку з цим важко встановити, чим саме викликані зміни МНВ: інфекцією або лікуванням. Як застережний захід можна частіше перевіряти МНВ. За потреби слід провести належну корекцію дози перорального коагулянту.

    У клінічних дослідженнях для нижченаведених речовин була доведена відсутність клінічно значущої взаємодії з моксифлоксацином: ранітидин, пробенецид, пероральні контрацептиви, кальцієві добавки, морфін при парентеральному введенні, теофілін, циклоспорин або ітраконазол.

    Дослідження in vitro із застосуванням ферментів цитохрому Р450 людини підтвердили ці результати. Таким чином, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 є малоймовірною.

    Взаємодія з їжею

    Моксифлоксацин не виявляє клінічно значущої взаємодії з їжею, включаючи молочні продукти.

    Спосіб застосування та дози

    Дозування

    Рекомендований режим дозування 400 мг моксифлоксацину у вигляді інфузії 1 раз на добу.

    Початкова внутрішньовенна терапія може бути продовжена шляхом перорального застосування таблеток моксифлоксацину 400 мг за умови наявності клінічних показань.

    У ході клінічних досліджень більшість пацієнтів переходила на пероральний шлях застосування моксифлоксацину протягом 4 днів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних тканин). Рекомендована загальна тривалість внутрішньовенного та перорального лікування становить 7-14 днів для негоспітальних пневмоній та 7-21 день для ускладнених інфекційних захворювань шкіри та підшкірних тканин.

    Спосіб застосування

    Препарат вводити внутрішньовенно у вигляді безперервної інфузії тривалістю не менше 60 хв (також див. розділ «Особливості застосування»).

    За наявності показань, розчин для інфузії можна вводити через Т-подібний катетер разом із сумісними інфузійними розчинами (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

    Порушення функції нирок/печінки

    Пацієнти, які мають порушення функції нирок від легкого до тяжкого ступеня, та пацієнти, які перебувають на хронічному діалізі, наприклад, які проходять гемодіаліз та довготривалий амбулаторний перитонеальний діаліз, не потребують корекції дози (більш докладно див. у розділі «Фармакологічні властивості»).

    Стосовно пацієнтів із порушенням функції печінки достатньої інформації немає (див. розділ «Протипоказання»).

    Інші особливі групи пацієнтів

    Пацієнти похилого віку та хворі зі зниженою масою тіла не потребують корекції дози.

    Діти.

    У зв’язку з негативним впливом на хрящі молодих тварин (див. розділ «Фармакологічні властивості») застосування моксифлоксацину дітям (віком до 18 років) протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

    Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину дітям та підліткам не встановлені (див. розділ «Протипоказання»).

    Умови зберігання

    Зберігати в недоступному для дітей місці!

    Зберігати в сухому, захищеному від світла місці, при температурі не нижче 15 °С!

    Не заморожувати!

    Препарат повинен зберігатись в оригінальному контейнері.

    Упаковка

    По 250 мл розчину у флаконах. По 1 флакону разом з інструкцією для медичного застосування в картонній пачці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    Байєр Фарма АГ, Німеччина / Bayer Pharma AG, Germany.

    Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

    Кайзер-Вільгельм-Алее, 51368, Леверкузен, Німеччина/

    Kaiser-Wilhelm-Allee, 51368, Leverkusen, Germany

     

  • Відгуки (0)