Telegram BotViridis Bot

Київ
Всі аптеки
Київ
Всі аптеки
0
грн.
БУСПІРОН САНДОЗ ТАБ. 10МГ №20 НДС - фото 1 | Сеть аптек Viridis
Рецептурний
Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від фото на сайті

БУСПІРОН САНДОЗ ТАБ. 10МГ №20 НДС

Нема в наявності

Артикул:95630
ID:80501

Виробник

САНДОЗ д.д.

*Ціна дійсна лише при замовленні на сайті

  • Характеристики

    Умови видачі

    По рецепту;

    Виробник

    САНДОЗ д.д.;

  • Інструкція

    Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання повної інформації дивіться анотацію виробника.

    Склад
    діюча речовина: buspiron;
    1 таблетка містить буспірону гідрохлориду 5 мг або 10 мг;
    допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кальцію гідрофосфат дигідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.

    Лікарська форма
    Таблетки.

    Основні фізико-хімічні властивості:
    таблетки по 5 мг та 10 мг білі круглі таблетки з рискою на зразок «snap tab».

    Фармакотерапевтична група
    Засоби, що впливають на нервову систему. Анксіолітики. Код АТХ N05B E01.

    Фармакологічні властивості
    Фармакодинаміка.
    Буспірон є анксіолітичним засобом і застосовується для лікування тривожних станів різного походження, особливо неврозів, що супроводжуються відчуттям тривожності, неспокою, напруженням, дратівливістю. Механізм дії буспірону остаточно не встановлений, однак відомо, що він відрізняється від механізму дії бензодіазепінів та інших анксіолітичних засобів. Буспірон проявляє високу спорідненість із пресинаптичними 5-НТ1А рецепторами та є частковим агоністом постсинаптичних 5-НТ1А рецепторів у ЦНС. У серії доклінічних досліджень на експериментальних моделях встановлено наявність у буспірону властивостей, типових для анксіолітиків та антидепресантів. Буспірон не проявляє значної активності щодо бензодіазепінових рецепторів і не впливає на зв'язування ГАМК. На відміну від бензодіазепінів буспірон не чинить протисудомної та міорелаксуючої дії, не спричиняє звикання, а після завершення курсу лікування не розвиваються симптоми відміни. Дія буспірону розвивається поступово. Терапевтичний ефект починає проявлятися між 7 та 14 днями терапії, а максимальний ефект досягається тільки приблизно через 4 тижні після початку лікування.

    Фармакокінетика.
    Після застосування препарат швидко та майже повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Рівноважна концентрація у плазмі крові може бути досягнута приблизно через 2 доби після початку регулярного застосування препарату.
    Буспірон піддається інтенсивному метаболізму першого проходження через печінку. Системна біодоступність становить 4 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 60-90 хвилин після прийому препарату. Приблизно 95 % буспірону зв’язується з білками плазми крові. Період напіввиведення з плазми крові - 2-3 години. Фармакологічні параметри препарату не змінюються при безперервному застосуванні (кумуляція відсутня).
    Основним фармакологічно активним метаболітом буспірону є (1-[2-піримідиніл]-піперазин (1-РР).
    Його анксіолітична активність у 4-5 разів нижча, ніж у вихідної речовини, але рівень у плазмі крові вищий та період напіввиведення приблизно у 2 рази довший, ніж у буспірону.
    Приблизно 29-63 % буспірону та його метаболітів виділяється з сечею протягом 24 годин, 18-38 % виводиться з калом. При порушенні функції нирок та печінки елімінація буспірону та його метаболітів дещо знижена.
    Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування буспірону з травного тракту.
    Буспірон проникає у грудне молоко. Дані щодо проникнення буспірону крізь плаценту відсутні.
    Підвищені рівні буспірону у плазмі крові та значення AUC, а також подовження періоду напіввиведення можуть спостерігатися при порушенні функції печінки. Завдяки виділенню незміненої сполуки з жовчю у плазмових рівнях буспірону може з'явитися другий пік. Пацієнти з цирозом печінки повинні отримувати нижчі індивідуальні дози або такі самі дози, але рідше.
    Ниркова недостатність може знижувати кліренс буспірону на 50 %. Пацієнтам з нирковою недостатністю буспірон слід призначати з обережністю і в менших дозах. У пацієнтів літнього віку фармакокінетика буспірону не змінюється.

    Показання
    Симптоматичне лікування тривожних станів з такими домінуючими симптомами як тривожність, внутрішній неспокій, стан напруження.
    Протипоказання
    Підвищена чутливість до буспірону або до будь-яких інших компонентів препарату. Тяжкі захворювання печінки, тяжка печінкова недостатність (протромбіновий час більше 18 секунд); тяжка ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації нижче 10 мл/хв), епілепсія, гостра інтоксикація алкоголем, снодійними препаратами, аналгетиками та нейролептиками.
    Супутнє лікування інгібіторами моноамінооксидази (МАО) і протягом 14 днів після відміни необоротного інгібітору МАО або протягом 1 дня після відміни оборотного інгібітору МАО.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії (див. повну інструкцію виробника)

    Особливості щодо застосування (див. повну інструкцію виробника)

    Спосіб застосування та дози
    Дози визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від стану захворювання.
    На початку терапії призначати по 5 мг буспірону гідрохлориду 3 рази на добу. Для досягнення максимального терапевтичного ефекту добову дозу поступово підвищують до 20 ̶ 30 мг буспірону, розподілених на кілька окремих доз.
    Максимальна одноразова доза не має перевищувати 30 мг.
    Максимальна добова доза не має перевищувати 60 мг.
    Їжа підвищує біодоступність буспірону. Таблетки слід приймати завжди в один і той же самий час дня, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, до або після прийому їжі.
    При необхідності розподілу таблетки навпіл її слід покласти на тверду поверхню рискою догори і злегка натиснути великим пальцем.
    Якщо буспірон застосовувати разом з потужним інгібітором CYРЗА4, його початкову дозу слід зменшити і поступово збільшувати лише після медичного обстеження пацієнта (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
    Грейпфрутовий сік підвищує рівень буспірону у плазмі крові. Пацієнтам під час лікування не рекомендується вживати грейпфрутовий сік у значних кількостях.

    Спеціальні групи пацієнтів.
    Ниркова недостатність
    При нирковій недостатності легкого і середнього ступеня (кліренс креатиніну 20-49 мл/хв/1,72 м2) однократне застосування буспірону спричиняє підвищення його рівня у плазмі крові без збільшення періоду напіввиведення. Для цих пацієнтів рекомендується застосування буспірону з обережністю та у менших дозах, приймати 2 рази на добу. Відповідь на лікування та симптоми пацієнта необхідно ретельно контролювати перед тим, як збільшувати дозу. У пацієнтів з ануричним синдромом одноразове застосування препарату спричиняє підвищення рівня метаболіту 1-піримідин/піперазин (1-РР) у крові, у них діаліз не виявив жодного впливу на рівні ані буспірону, ані 1-РР. Буспірон не слід застосовувати пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв/1,72 м2, особливо пацієнтам з ануричним синдромом, через можливість підвищення рівня буспірону та його метаболітів.
    Печінкова недостатність

    Застосування таких препаратів як буспірон для лікування хворих зі зниженою функцією печінки демонструє зменшений ефект першого проходження ліків через печінку. При цирозі печінки одноразове застосування буспірону спричиняє підвищення рівня його незміненої форми у плазмі крові зі збільшенням періоду напіввиведення. Для цих пацієнтів рекомендується застосування буспірону з обережністю та після індивідуального титрування доз, щоб зменшити ризик серйозних побічних реакцій, що можуть виникнути через застосування високих доз буспірону. Підвищення доз слід розглядати після ретельного огляду пацієнта і лише через 4-5 днів після застосування попередньої дози.
    Пацієнти літнього віку
    Наявні дані не свідчать про доцільність зміни режиму дозування залежно від віку та статі пацієнта.
    Тривалість лікування.
    Транквілізатори не можна застосовувати без нагляду лікаря протягом тривалого часу. Через це тривалість лікування буспіроном 5 мг та/ або 10 мг не повинна перевищувати 4 місяці. Дози визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від стану захворювання. Якщо необхідне тривале застосування препарату (до 6 місяців), слід проводити ретельний медичний моніторинг.
    Слід пам’ятати про психотерапевтичні та соціотерапевтичні заходи паралельно з лікуванням буспіроном.
    Діти.
    Дітям буспірон не призначати через відсутність даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату таким пацієнтам.

    Передозування
    Симптоми: нудота, блювання, запаморочення, підвищена втомлюваність, сонливість, втрата свідомості, міоз (звуження зіниці) і порушення функції шлунково-кишкового тракту. Тяжчі ускладнення не спостерігалися навіть при прийомі добової дози до 2400 мг.
    Лікування: промивання шлунка, моніторинг дихання, пульсу, артеріального тиску. Симптоматична терапія. Специфічний антидот відсутній. Буспірон не видаляється за допомогою гемодіалізу. На основі отриманого досвіду застосування препарату передозування високими дозами (разова доза – 375 мг перорально) не обов’язково спричиняє тяжкі симптоми.

    Побічні ефекти
    Побічні ефекти виникають, як правило, на початку лікування і зазвичай зменшуються при тривалому застосуванні. У деяких випадках необхідне зниження дози. Найчастіше зустрічалися побічні реакції з боку нервової системи, такі як запаморочення, безсоння, нервозність, сонливість, напівнепритомний стан, а також з боку травного тракту, такі як нудота, а також інші небажані ефекти, наприклад, головний біль та підвищена втомлюваність.
    Рідше спостерігалися гнів та ворожість, сплутаність свідомості, нечіткість зору, діарея, біль у м’язах та кістках, оніміння, парестезії, порушення координації рухів, тремор та шкірні висипання, сухість у роті, слабкість, астенія, підвищена пітливість, липка шкіра.
    Частота побічних реакцій: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені  (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000), невідомі (частота не може бути оцінена через відсутність даних).
    Інфекції та інвазії:
    частота невідома - пропасниця.
    З боку серцево-судинної системи:
    поширені – неспецифічний біль у грудях, тахікардія/відчуття серцебиття;
    непоширені – тимчасова непритомність, артеріальна гіпотензія та/або гіпертензія;
    рідко поширені – порушення мозкового кровообігу, серцева недостатність, інфаркт міокарда, кардіоміопатія, брадикардія, цереброваскулярні порушення.
    З боку системи крові:
    рідко поширені – зміни показників крові (еозинофілія, лейкопенія, тромбопенія).
    З боку психіки:
    поширені – нічні жахи, безсоння, нервозність, зниження концентрації уваги, емоційне збудження, дратівливість, ворожість, сплутаність свідомості, депресія; непоширені – деперсоналізація, дискомфорт, патологічно підвищене сприйняття звичайних звуків, ейфорія, гіперкінезія, неспокій, втрата інтересу, порушення асоціативного сприйняття, галюцинації, суїцидальні думки, дисфорія, страх;
    рідко поширені – різка зміна настрою, клаустрофобія, ступор, нерозбірливе мовлення, психоз, минущі проблеми з пам’яттю, серотоніновий синдром, афективна лабільність.

    З боку нервової системи:
    дуже поширені – запаморочення, головний біль, сонливість;
    поширені – парестезії (поколювання, відчуття болю), розмите бачення, порушення координації, тремор;
    непоширені – оніміння, епілептичні напади, дисгевзія, дизосмія, подовження часу реакції;
    рідко поширені – спонтанні рухи, загальмованість, екстрапірамідні симптоми, включаючи ранню та пізню дискінезію, порушення тонусу, паркінсонізм, акатизія, дистонія, синкопе, амнезія, атаксія, серотоніновий синдром, ригідність м’язів на зразок «зубчастого колеса», синдром неспокійних ніг, збудливий стан.
    З боку органів зору:
    поширені – помутніння зору;
    непоширені – почервоніння та свербіж у ділянці очей, кон’юнктивіт;
    рідко поширені – фотофобія, відчуття тиску на очі, біль в очах, звужене поле зору, підвищення внутрішньоочного тиску.
    З боку органів слуху:
    поширені – шум у вухах;
    рідко поширені – ураження внутрішнього вуха.
    З боку дихальної системи:
    поширені – запалення горла, закладеність носа, глотково-гортанний біль;
    непоширені – надмірно прискорене дихання, задишка, стиснення у ділянці серця, гіпервентиляція, відчуття нестачі повітря;
    рідко поширені – носова кровотеча, відчуття печіння язика.
    З боку травного тракту:
    поширені – нудота, ксеростомія, біль в епігастральній ділянці, діарея, запор, блювання;
    непоширені – метеоризм, відсутність апетиту, збільшення апетиту, гіперсалівація, синдром подразнення товстої кишки, кровотеча з прямої кишки.
    З боку сечовидільної системи:
    непоширені – часте сечовипускання, затримка сечовипускання, дизурія;
    рідко поширені – енурез, нічне сечовипускання.

    З боку шкіри:
    поширені – холодний піт, висипання;
    непоширені – набряк, кропив’янка, гіперемія, виникнення гематом, облисіння, сухість шкіри, екзема, набряк обличчя, пухирчатка, уразливість шкіри, свербіж;
    рідко поширені – алергічні реакції, екхімоз, акне, потоншання нігтів.
    З боку кістково-м’язової системи:
    поширені – м’язово-скелетний біль;
    непоширені – спазм та ригідність м’язів, міалгія, артралгія;
    рідко поширені – міастенія.
    З боку ендокринної системи:
    рідко поширені – галакторея, гінекомастія, дисфункція щитовидної залози.
    Метаболічні порушення:
    непоширені – анорексія, підвищення апетиту;
    частота невідома – збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.
    Загальні порушення:
    поширені – астенія;

    непоширені – гарячка, дзвін у вухах, нездужання, підвищена втомлюваність, порушення нюху та смакових відчуттів, підвищене потовиділення, припливи, холодова гіперестезія;
    рідко поширені – схильність до зловживання алкоголем, порушення коагуляції крові, втрата голосу, гикавка, глосалгія.
    З боку гепатобіліарної системи:
    непоширені – збільшення печінкових ферментів.
    З боку репродуктивної системи:
    непоширені – порушення менструального циклу, зменшення або збільшення лібідо;
    рідко поширені – аменорея, запалення сечостатевих органів, зниження еякуляції, імпотенція.
    Лабораторні дослідження: підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові.

    Термін придатності
    2 роки.

    Умови зберігання
    Не потребує спеціальних умов зберігання.
    Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка
    По 10 таблеток у блістері; по 2 (10 × 2) блістери в картонній коробці.

    Категорія відпуску
    За рецептом.

    Виробник
    Салютас Фарма ГмбХ.
    Адреса
    Отто-вон-Гюріке-Аллеє 1, 39179, Барлебен, Німеччина.
  • Відгуки (0)