Київ
Всі аптеки
ЕКСТЕНЦЕФ ПОР. Д/ІН. 1000МГ ФЛ. №1 Рецептурний
ID: 7181
Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від фото на сайті

ЕКСТЕНЦЕФ ПОР. Д/ІН. 1000МГ ФЛ. №1

Нема в наявності

Артикул:19598

0 відгуків

Діюча речовина

*цефепіму гідрохлорид еквівалентно цефепіму 1000 мг//*стерильна суміш цефепіму гідрохлориду та L-аргініну

Виробник

САМРУД ФАРМАСЬЮТИКАЛЗ ПРАЙВИТ ЛИМИТЕД

  • Характеристики

    Условия отпуска

    По рецепту;

    Производитель

    САМРУД ФАРМАСЬЮТИКАЛЗ ПРАЙВИТ ЛИМИТЕД;

  • Інструкція

    Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання повної інформації дивіться анотацію виробника.

    ЗАТВЕРДЖЕНО

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування лікарського засобу

     

    ЕКСТЕНЦЕФ

    (EXTENCEF)

     

    Склад:

    діюча речовина: сefepime;

    1 флакон містить *цефепіму гідрохлорид еквівалентно цефепіму 500 мг або 1000 мг.

    *стерильна суміш цефепіму гідрохлориду та L-аргініну.

     

    Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

     

    Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світлого жовтого кольору.

     

    Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Інші b-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім. Код АТХ J01D Е01.

     

    Фармакологічні властивості/Імунологічні і біологічні властивості.

    Фармакодинаміка.

    Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю b-лактамаз, має малу спорідненість у відношенні b-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.

    Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів:

    грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують b-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну - МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші b-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans. (Більшість штамів ентерококів, наприклад: Enterecoccus faecalis, і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім);

    грамнегативні аероби: Pseudomonas spp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, Е.agolomeratus, E. sakazakii; Proteus spp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); Nessera meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica.

    (Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas maltophilia);

    анаероби: Bacteroides spp., B. melaninogenicus, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.

    (Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile).

    Фармакокінетика.

    Середні концентрації цефепіму у плазмі крові через різний час після одноразового внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення наведені у таблиці.

    Концентрації цефепіму у плазмі крові (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в) та внутрішньом’язовому (в/м) введенні

     

    Доза цефепіму

    0,5 год

    1 год

    2 год

    4 год

    8 год

    12 год

    C max, мг/мл

    T max, год

    AUC,

    мг/мл

    500 мг в/в

    38,2

    21,6

    11,6

    5

    1,4

    0,2

    39,1 (3,5)

    -

    70,8 (6,7)

    1 г в/в

    78,7

    44,5

    24,3

    10,5

    2,4

    0,6

    81,7 (5,1)

    -

    148,5 (15,1)

    2 г в/в

    163,1

    85,8

    44,8

    19,2

    3,9

    1,1

    163,9 (25,3)

    -

    284,4 (30,6)

    500 мг в/м

    8,2

    12,5

    12

    6,9

    1,9

    0,7

    39,1 (3,5)

    1,4 (0,9)

    60 (8,0)

    1 г в/м

    14,8

    25,9

    26,3

    16

    4,5

    1,4

    29,6 (4,4)

    1,6 (0,4)

    137 (11,0)

    2 г в/м

    36,1

    49,9

    51,3

    31,5

    8,7

    2,3

    57,5 (9,5)

    1,5 (0,4)

    262 (23,0)

     

    У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

    У середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить близько 2 годин. У здорових людей, які одержували дози до 2 г внутрішньовенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.

    Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N-метилпіролідину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже винятково за рахунок ниркових механізмів регуляції - головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс – 110 мл/хв). У сечі проявляється приблизно 85 % уведеної дози у вигляді незмінного цефепіму, 1 % N-метилпіролідину, близько 6,8 % оксид N-метилпіролідину та близько 2,5 % епімера цефепіму. Зв’язування цефепіму з білками плазми крові становить менше 19 % і не залежить від концентрації препарату у сироватці крові.

    У хворих віком від 65 років з нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози препарату Цефепім, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з молодими хворими.

    Дослідження, проведені на хворих з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують лікування шляхом діалізом, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин при перитонеальному діалізі.

    Фармакокінетика цефепіму у хворих із порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.

    Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні протягом від 5 до 20 хв кожні 8 годин.

     

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    Дорослі.

    Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

    – дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;

    – шкіри та підшкірної клітковини;

    – інтраабдомінальні інфекції, у тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;

    – гінекологічні;

    – септицемія.

    Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою.

    Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

     

    Діти.

    – Пневмонія;

    – інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

    – інфекції шкірні та підшкірної клітковини;

    – септицемія;

    – емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;

    – бактеріальний менінгіт.

     

    Протипоказання.

    Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового класу, пеніцилінів або інших b-лактамних антибіотиків.

     

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з препаратом Екстенцеф, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

    Екстенцеф концентрацією від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій; 5 і 10 % розчини глюкози для ін’єкцій; розчин 6М натрію лактату для ін'єкцій, розчин 5 % глюкози і 0,9 % натрію хлориду для ін'єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5 % розчином глюкози для ін'єкцій.

    Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини препарату Екстенцеф (як і більшості інших b-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату Екстенцеф із зазначеними препаратами вводити кожен антибіотик окремо.

    Можлива хибно-позитивна реакція при визначенні глюкози в крові, рекомендовано використовувати ферментний метод для визначення глюкози в сечі.

     

    Особливості застосування.

    У пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, у пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що ві

  • Відгуки (0)