ГРАНДАЗОЛ Р-Р Д/ИНФ. 200МЛ

Склад
діючі речовини: орнідазол; левофлоксацин;
1 мл розчину містить орнідазолу 5 мг, левофлоксацину 2,5 мг;
допоміжні речовини: динатрію едетат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма
Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або світло-жовтого кольору рідина.

Фармакотерапевтична група
Протимікробні засоби для системного застосування. Левофлоксацин, комбінації з іншими антибактеріальними засобами.
Код АТХ J01R А05.

Фармакологічні властивості
Левофлоксацин
Фармакодинаміка.
Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб групи фторхінолонів, S‑енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.
Механізм дії
Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка
Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) і мінімальної інгібуючої концентрації (МІК).
Механізм резистентності
Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.
Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та антибактеріальними засобами інших класів.
Антибактеріальний спектр
Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів. Бажано отримувати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Слід звертатися за порадою до спеціаліста, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь препарату, щонайменше при деяких типах інфекцій, є сумнівною.

Зазвичай чутливі види
Аеробні грампозитивні бактерії
Staphylococcus aureus метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci група С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes
Аеробні грамнегативні бактерії
Burkholderia cepacia, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri
Анаеробні бактерії
Peptostreptococcus
Інші
Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum
Види, набута (вторинна) резистентність яких може бути проблематичною
Аеробні грампозитивні бактерії
Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінрезистентний, Staphylococcus coagulase spp.
Аеробні грамнегативні бактерії
Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens
Анаеробні бактерії
Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotamicron, Bacteroides vulgatus, Clostridium difficile
Інші дані
Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Фармакокінетика.
Абсорбція
Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосувань.
Після внутрішньовенного введення препарат накопичується у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті тканини легенів (концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові), сечі. У спинномозкову рідину левофлоксацин проникає погано.
Розподіл
Приблизно 30‒40 % левофлоксацину зв’язується з білками сироватки крові. Кумуляції левофлоксацину при багаторазовому застосуванні 500 мг 1 раз на добу практично немає. Існує незначний, але передбачуваний кумулятивний ефект після застосування дози 500 мг двічі на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.
Проникнення у тканини та рідини організму
Проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів
Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після застосування 500 мг перорально становила 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом однієї години після прийому препарату.
Проникнення у тканини легенів
Максимальна концентрація левофлоксацину у тканинах легенів після застосування 500 мг перорально становила приблизно 11,3 мкг/г та досягалася через 4‒6 годин після застосування препарату. Концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові.
Проникнення у вміст міхура
Максимальна концентрація левофлоксацину 4‒6,7 мкг/мл у вмісті міхура досягалася через 2‒4 години після застосування препарату через 3 дні застосування препарату в дозах 500 мг 1 раз чи двічі на добу відповідно.
Проникнення у цереброспінальну (спинномозкову) рідину
Левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.
Проникнення у тканини простати
Після застосування 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середня концентрація у тканині простати досягала 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.
Концентрація у сечі
Середня концентрація у сечі через 8‒12 годин після разового прийому перорально дози 150 мг, 300 мг та 500 мг левофлоксацину становила 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.
Біотрансформація
Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил‑левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хоральної структури.

Виведення
Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться із плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6‒8 годин). Виведення відбувається зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози).
Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосувань, що свідчить про взаємозамінність цих шляхів введення (перорального та внутрішньовенного).
Лінійність
Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні 50‒600 мг.
Пацієнти з нирковою недостатністю
На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються.
Пацієнти літнього віку
Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.
Гендерні відмінності
Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.
Орнідазол
Фармакодинаміка.
Механізм дії орнідазолу пов’язаний з порушенням структури ДНК у чутливих до нього мікроорганізмів. Орнідазол активний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia lamblia (Giardia intestinalis), а також деяких анаеробних бактерій, таких як Bacteroides, Fusobacterium spp.; анаеробних грампозитивних бактерій Clostridium spp., чутливих штамів Eubacterium spp.; анаеробних грампозитивних коків Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Легко проникає у мікробну клітину і, зв’язуючись з ДНК, порушує процес реплікації.
Фармакокінетика.
Орнідазол добре проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри, надходить у спинномозкову рідину, жовч; виділяється з грудним молоком. При внутрішньовенному введенні у дозі 15 мг/кг та при подальшому введенні у дозі 7,5 мг на 1 кг маси тіла кожні 6 годин рівноважна концентрація становить 18‒26 мкг/мл. В організмі метаболізується приблизно 30‒60 % препарату шляхом гідроксилювання, окислення та глюкурування.
Виведення. Орнідазол екскретується переважно з сечею (60‒80 %), майже 20 % – у незміненому вигляді, 6‒15 % – з калом.

Показання
Лікування змішаних інфекцій сечостатевих шляхів, що спричинені збудниками (мікроорганізмами і найпростішими), чутливими до компонентів препарату.
Лікування гострих інфекцій дихальних шляхів.
Профілактика гнійно-запальних ускладнень після проведення оперативних втручань на органах черевної порожнини.
Профілактика гнійно-запальних ускладнень після проведення гінекологічних операцій.

Протипоказання
Підвищена чутливість до левофлоксацину або до інших фторхінолонів, орнідазолу або до інших похідних нітроімідазолу та інших компонентів препарату;
дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
органічні захворювання центральної нервової системи, епілепсія, розсіяний склероз;
скарги на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів;
порушення кровообігу, патологічні ураження крові або інші гематологічні аномалії;
хронічний алкоголізм;
дитячий вік (до 18 років);
вагітність;
період годування груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії
Левофлоксацин.
Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби
Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів із теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими засобами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.
Пробенецид і циметидин
Пробенецид і циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується за наявності циметидину на 24 %, а пробенециду – на 34 %. Це пояснюється тим, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, випробуваних у ході дослідження, не є ймовірним, що статистично значущі кінетичні відмінності мають клінічну значимість. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид і циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.
Інша інформація
У клінічних дослідженнях фармакології було продемонстровано, що на фармакокінетику левофлоксацину не було спричинено ніякого клінічно значущого впливу при прийомі левофлоксацину разом з карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.

Циклоспорин
Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному застосуванні з левофлоксацином.
Антагоністи вітаміну К
При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад із варфарином) повідомляли про підвищення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване відношення) і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно контролювати показники коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, що подовжують інтервал QТ
Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад антитиаритмічні засоби класів ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики) [див. розділ «Особливості застосування. Подовження інтервалу QT)»].
Інша інформація
Левофлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну, який переважно метаболізується з допомогою CYP1A2, тому можна вважати, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.
Орнідазол.
При одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами орнідазол потенціює дію антикоагулянтів кумаринового ряду (варфарину та ін.), що вимагає відповідного коригування їх дози. Орнідазол подовжує міорелаксуючу дію векуронію броміду.
Концентрація препарату знижується при одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів (фенобарбітал, рифампіцин) і підвищується при одночасному застосуванні з інгібіторами мікросомальних систем печінки, зокрема з блокаторами Н2-рецепторів (циметидин).
При застосуванні з іншими похідними 5-нітроімідазолу повідомляли про окремі випадки периферичного невриту, психічної депресії, судом, подібних до епілепсії.
На відміну від інших похідних нітроімідазолу, орнідазол не пригнічує альдегіддегідрогеназу і тому сумісний з алкоголем.

Особливості щодо застосування (див. повну інструкцію виробника)

Спосіб застосування та дози
Препарат застосовують внутрішньовенно краплинно.
Добова доза препарату Грандазол® становить 100 мл (500 мг орнідазолу та 250 мг левофлоксацину) – 200 мл (1000 мг орнідазолу та 500 мг левофлоксацину) за 1‒2 введення. Тривалість застосування і дозування залежить від перебігу захворювання та визначається лікарем. Після того, як стан стабілізувався, слід перейти на пероральний прийом левофлоксацину та орнідазолу. Лікування слід продовжувати протягом 48‒72 годин після зникнення клінічних симптомів захворювання або отримання лабораторного підтвердження зникнення збудника.
Максимальна добова доза препарату Грандазол® – 200 мл (1000 мг орнідазолу та 500 мг левофлоксацину) за 1‒2 введення на добу.
Дозування для дорослих пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв (дозу розраховують за левофлоксацином)
Кліренс креатинінуРежим дозування
50‒20 мл/хвперша доза – 250 мг наступні – 125 мг/
24 годиниперша доза – 500 мг
наступні – 250 мг/
24 годиниперша доза – 500 мг
наступні – 250 мг/
12 годин
19‒10 мл/хвперша доза – 250 мг
наступні – 125 мг/
48 годинперша доза – 500 мг
наступні – 125 мг/
24 годиниперша доза – 500 мг
наступні – 125 мг/
12 годин
<10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД 1)перша доза – 250 мг
наступні – 125 мг/
48 годинперша доза – 500 мг
наступні – 125 мг/
24 годиниперша доза – 500 мг
наступні – 125 мг/
24 години
1 Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.
Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці.
Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози. Грандазол®, розчин для інфузій, вводять внутрішньовенно повільно шляхом краплинної інфузії. Тривалість введення 100 мл розчину Грандазол® (500 мг орнідазолу та 250 мг левофлоксацину) повинна становити не менше 60 хвилин.
Відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливий перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому у тому ж дозуванні.
Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати лікування препаратом Грандазол® принаймні протягом 48‒72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.
Діти.
Застосування протипоказано.

Передозування
Левофлоксацин. Згідно з дослідженнями токсичності на тваринах або клінічними фармакологічними дослідженнями, проведеними при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, найбільш серйозні ознаки, яких слід очікувати після гострого передозування левофлоксацину, є симптоми з боку центральної нервової системи, такі як сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, подовження інтервалу QT.
Під час постмаркетингових досліджень спостерігали такі побічні дії з боку центральної нервової системи, як сплутаність свідомості, судоми, галюцинації та тремор.
Орнідазол. При передозуванні можливі втрата свідомості, головний біль, запаморочення, тремтіння, судоми, периферичний неврит, диспептичні розлади, посилення симптомів інших побічних реакцій.
Лікування. У випадку передозування проводять симптоматичне лікування. Необхідно проводити моніторинг ЕКГ, оскільки існує можливість подовження інтервалу QT. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз і хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз, не є ефективними для виведення левофлоксацину з організму.
Не існує жодних специфічних антидотів. У разі виникнення судом слід застосовувати діазепам.

Побічні ефекти
Побічні реакції описано за класами систем органів відповідно до MedDRA.
Частоту визначено таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту не можна оцінити на підставі наявних даних).
Системи органівЧастоНечастоРідкоЧастота невідома
Інфекції та інвазії грибкові інфекції, включно з інфекціями, спричиненими грибками роду Candida; резистентність патогенних мікроорганізмів  
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи лейкопенія, еозинофіліятромбоцитопенія, нейтропеніяпанцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, прояви впливу на кістковий мозок
Порушення з боку імунної системи  набряк Квінке, реакції гіперчутливості (див. розділ «Особливості застосування»)анафілактичний шок1 з такими ознаками, як кропив’янка, спазм бронхів і тяжка ядуха; анафілактоїдний шок1; ангіоневротичний набряк (див. розділ «Особливості застосування»)
Ендокринні розлади  синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПСАДГ) 
Порушення обміну речовин, метаболізму анорексіягіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет; гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»)гіперглікемія (див. розділ «Особливості застосування»)
Психічні розлади*безсоннятривожність, сплутаність свідомості, нервозністьпсихотичні реакції (наприклад із галюцинаціями, параноєю), депресія, ажитація, порушення сну, нічні жахи, делірійпсихотичні розлади із загрозливою для пацієнта поведінкою, у тому числі суїцидальні думки або спроби самогубства (див. розділ «Особливості застосування»)
Неврологічні розлади*головний біль, запамороченнясонливість, тремор, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку)судоми (див. розділ «Особливості застосування»), парестезія, порушення пам’ятісенсорна або сенсомоторна периферична невропатія (див. розділ «Особливості застосування»), паросмія (порушення нюху), включно з аносмією (відсутність нюху), дискінезія, екстрапірамідні розлади, ригідність м’язів, порушення координації, атаксія, агевзія (втрата смаку), тимчасова втрата свідомості, збудження, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія
Порушення з боку органів зору*  зорові порушення, такі як затуманений зір (див. розділ «Особливості застосування»)транзиторна втрата зору (див. розділ «Особливості застосування»), увеїт
Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату* вертигошум у вухахпогіршення слуху, втрата слуху
Серцеві розлади**  тахікардія, відчуття серцебиттяшлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця; шлуночкова аритмія та шлуночкова тахікардія типу «пірует» (спостерігається переважно у пацієнтів із факторами ризику пролонгації інтервалу QT); подовження інтервалу QT, зареєстроване за допомогою ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування» та «Передозування»)

Судинні розлади**флебіт (запалення вен) зниження артеріального тиску 
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння диспное бронхоспазми, алергічний пневмоніт
Шлунково-кишкові розладидіарея, блювання, нудотабіль у животі, диспепсія, метеоризм, запор геморагічна діарея, яка рідко може бути ознакою ентероколіту, включно з псевдо-мембранозним колітом (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит, порушення смаку, металевий присмак у роті, сухість у роті, обкладений язик, відчуття тяжкості і болючості в епігастральній ділянці
Розлади гепато-біліарної системипідвищення рівня печінкових ферментів (аланінаміно-трансфераза, аспартатаміно-трансфераза, лужна фосфатаза, гамма-глютамілтранс-пептидаза)підвищення рівня білірубіну у сироватці крові жовтяниця та тяжке ураження печінки, включно з випадками летальної гострої печінкової недостатності, при прийомі левофлоксацину, що входить до складу препарату, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»); гепатотоксичність; гепатит
Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини2 висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідрозмедикаментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром) (див. розділ «Особливості застосування»), стійке медикаментозне висипаннятоксичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), синдром Стівенса ‒ Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання) (див. розділ «Особливості застосування»), лейкоцито-кластичний васкуліт, стоматит, гіперемія шкіри
Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини* артралгія, міалгіяураження сухожилля (див. розділи «Особливості застосування» та «Передозування»), в т. ч. запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, яка може мати значення у пацієнтів із myasthenia gravis (див. розділ «Особливості застосування»)гострий некроз скелетних м’язів, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля) (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»), розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит
Розлади з боку сечовидільної системи підвищені показники креатиніну в сироватці кровігостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту)потемніння кольору сечі

Загальні розлади та реакції у місці введення*біль та почервоніння в місці інфузіїастеніяпірексіявідчуття печіння y місці введення, підвищення температури тіла, зміни в місці введення, біль (включно з болем у спині, грудях та кінцівках), озноб, загальна слабкість, втомлюваність, задишка
1 Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після введення першої дози препарату.
2 Реакції слизових оболонок можуть іноді виникати навіть після введення першої дози препарату.
* Повідомляли про деякі випадки дуже рідкісних, тривалих (кілька місяців або років), інвалідизуючих і потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливають на різні системи органів (у тому числі такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, порушення зору, смаку і запаху), пов’язаних із застосуванням хінолонів і фторхінолонів, незалежно від наявності факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
** Повідомляли про випадки розвитку аневризми та розшарування стінки аорти, іноді ускладнені розривом (включно з летальними випадками), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Особливості застосування»).
До інших побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням фторхінолонів, належать напади порфірії у пацієнтів, хворих на порфірію.
Застосування будь-яких антибактеріальних засобів може призвести до порушень, пов’язаних з їх впливом на нормальну мікрофлору людського організму. З цієї причини може розвинутись вторинна інфекція, яка потребуватиме додаткового лікування.

Термін придатності
2 роки.

Умови зберігання
Зберігати у недоступному для дітей та захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ºС. Не заморожувати.

Несумісність
При введенні препарату не слід змішувати його з іншими ін’єкційними розчинами.

Упаковка
По 200 мл у пляшці; по 1 пляшці в пачці з картону.

Категорія відпуску
За рецептом.

Виробник
ТОВ «Юрія-Фарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281-01-01.