ЗАТВЕРДЖЕНО
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КЛЕРОН-МАКСФАРМА
(CLERON-MAXPHARMA)
Склад:
діюча речовина: Clarithromycin;
1 таблетка містить кларитроміцину 250 мг або 500 мг;
допоміжні речовини: повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, крохмаль кукурудзяний, кислота стеаринова, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, хіноліновий жовтий (Е 104), Opadry II White.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміни та стрептограміни.
Код АТС J01F A09 .
Клінічні характеристики.
Показання. Інфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами: гострий отит середнього вуха; інфекції носоглотки, придаткових пазух та дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт, синусит, гострий або хронічний бронхіт, бактеріальна пневмонія); інфекції шкіри та м'яких тканин; мікобактеріальні інфекції; одонтогенні інфекції; ерадикація Н. pylori у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки.
Протипоказання:
підвищена чутливість до кларитроміцину або до будь-якого компонента препарату;
підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів;
тяжка печінкова або ниркова недостатність;
одночасний прийом цизаприду, пімозиду, терфенадину, астемізолу, будь-яких інших макролідних антибіотиків, алкалоїдів ріжків;
вагітність, годування груддю.
Спосіб застосування та дози.
Для дорослих і дітей від 12 років середня доза становить 250 мг 2 рази на добу. При тяжкому перебігу захворювання Клерон-Максфарма можна призначати по 500 мг 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування – не менше 14 днів. Приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Таблетку ковтають цілою, не розжовуючи, і запивають невеликою кількістю рідини.
Застосування у пацієнтів із мікобактеріальною інфекцією.
Рекомендована доза для дорослих становить 500 мг два рази на день.
Лікування МАК інфекцій у хворих на СНІД продовжується стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату. Кларитроміцин слід застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.
Тривалість лікування інших нетуберкульозних мікобактеріальних інфекцій визначається лікарем індивідуально.
Профілактика МАК інфекцій: рекомендована доза кларитроміцину для дорослих становить 500 мг два рази на день.
Лікування одонтогенних інфекцій.
Застосовується по 250 мг два рази на день протягом 5 днів.
Ерадикація Н. pylori у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки (дорослі):
Потрійна терапія (7 – 14 днів)
Кларитроміцин (500 мг) два рази на день, ланзопразол 30 мг два рази на день, та амоксицилін 1000 мг два рази на день упродовж 7 – 14 днів.
Потрійна терапія (7 днів)
Кларитроміцин (500 мг) два рази на день, ланзопразол 30 мг два рази на день та метронідазол 400 мг два рази на день упродовж 7 днів.
Потрійна терапія (7 днів)
Кларитроміцин (500 мг) два рази на день, омепразол 40 мг на день та амоксицилін 1000 мг два рази на день або метронідазол 400 мг два рази на день упродовж 7 днів.
Потрійна терапія (10 днів)
Кларитроміцин (500 мг) два рази на день слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 мг два рази на день та омепразолом 20 мг на день упродовж 10 днів.
Подвійна терапія (14 днів)
Звичайна доза кларитроміцину становить 500 мг три рази на день упродовж 14 днів. Кларитроміцин слід застосовувати разом з омепразолом 40 мг один раз на день внутрішньо. Базове дослідження проводилося с омепразолом 40 мг один раз на день упродовж 28 днів. Підтримуючі дослідження проводилися з омепразолом 40 мг один раз на день упродовж 14 днів.
У людей літнього віку при нормальній функції печінки та нирок корекція дози не потрібна.
Дозування для пацієнтів з ураженнями нирок . Дозування для пацієнтів з ураженнями нирок не потребує корегування, за виключенням пацієнтів з тяжким ураженням нирок (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв). Якщо корегування необхідне, то дозу зменшують у 2 рази. Курс лікування таких пацієнтів не повинен перевищувати 14 днів.
Побічні реакції.
Як правило, препарат добре переноситься. Як і при прийомі інших препаратів цього класу, можливі побічні реакції:
з боку серцево-судинної системи.
Подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія та тріпотіння-мерехтіння шлуночків, піруетна тахікардія.
З боку центральної нервової системи.
В окремих випадках повідомлялося про запаморочення, головний біль, шум у вухах, вертиго, судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), аносмія, дизгевзія (порушення смакової чутливості), паросмія. Як правило, всі ці явища були тимчасовими.
З боку травного тракту.
Біль у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання, панкреатит. Рідко спостерігалися випадки запалення слизової порожнини рота та язика, грибкового ураження порожнини рота, стоматит, глосит, знебарвлення язика, зміни кольору зубів, що потребує ретельного очищення. Дуже рідко – псевдомембранозний коліт.
З боку гепатобіліарної системи.
При тривалому прийомі препарату можливе тимчасове підвищення рівнів печінкових ферментів, гепатит та холестатична жовтяниця, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, гепатоцелюлярна жовтяниця, порушення функції печінки.
З боку нирок та сечостатевої системи.
Інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність.
Зміна лабораторних показників.
Лейкопенія, тромбоцитопенія, збільшення вмісту креатиніну в крові.
Алергічні реакції.
Шкірні висипи, кропив'янка, анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона/токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк.
З боку органів чуття.
При застосуванні препарату спостерігалися випадки втрати слуху, що відновлювався після припинення лікування препаратом. Зміна сприйняття запахів і смаку.
З боку опорно-рухового апарату.
Міалгія.
Порушення психіки.
Відчуття тривоги, безсоння, кошмарні сновидіння, сплутаність свідомості, галюцинації, психоз, депресія, деперсоналізація, втрата орієнтації.
Порушення метаболізму і харчування.
Рідко – гіпоглікемія (деякі випадки виникали у пацієнтів, які одночасно приймали кларитроміцин та гіпоглікемічні препарати або інсулін).
Інші реакції.
Іноді повідомлялося про оніміння кінцівок, випадіння волосся.
Передозування.
Симптоми передозування препарату включають нудоту, блювання, біль у животі, діарею.
У разі передозування слід викликати блювання, зробити промивання шлунка, терміново звернутися по медичну допомогу. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз суттєво не впливають на рівень кларитроміцину в крові.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Безпека застосування кларитроміцину під час вагітності або в період годування груддю не була встановлена. Відповідно, кларитроміцин не застосовують під час вагітності або в період лактації, окрім випадків, коли користь для матері ( ІІ – ІІІ триместри) перевищує потенційний ризик для плода чи немовляти.
Діти.
Дітям до 12 років призначати та застосовувати у вигляді педіатричної суспензії.
Особливості застосування.
Кларитроміцин виділяється в основному через печінку та нирками, тому необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам з порушеною функцією печінки та/або нирок.
Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні препаратом Клерон-Максфарма може розвинутися суперінфекція, спричинена резистентними мікроорганізмами та/або грибами, що вимагає припинення даної терапії та подальшої зміни схеми лікування.
Про розвиток діареї від легкої форми до псевдомембранозного коліту з фатальним кінцем, який викликаний Clostridium difficile, повідомлялось при прийомі майже всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Необхідно пам'ятати про можливість розвитку діареї, викликаної Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після прийому антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно збирати анамнез, так як про розвиток діареї, яка була викликана Clostridium difficile, повідомлялось через 2 міс після прийому антибактеріальних препаратів.
Повідомлялось про посилення симптомів міастенії (myasthenia gravis) у пацієнтів, які отримували кларитроміцин.
Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином і іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.
У невеликої кількості пацієнтів може розвинутись резистентність мікроорганізмів Н. pylori до кларитроміцину.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Невідома.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Застосування нижчезазначених препаратів строго протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.
Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду й терфенадину в сироватці крові спостерігалося при їх супутньому застосуванні з кларитроміцином, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsade de pointes. Подібні ефекти відмічалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.
Ерготамін/дигідроерготамін.
Одночасне застосування кларитроміцину й ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину.
Вплив наступних лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.
Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна по відношенню до різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через спільне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.
Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при сумісному застосуванні з флуконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.
Антиаритмічні засоби.
Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів в сироватці крові.
CYP3A.
Спільне застосування кларитроміцину, відомого інгібітору ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що, в свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій.
Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину у пацієнтів, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) і екстенсивно метаболізується цим ензимом.
Може знадобитися зміна дози, і, по можливості, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP3A у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.
Відомо (або припускається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, сильденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам і вінбластин. Подібний механізм взаємодії відмічений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450.
Застосування кларитроміцину в комбінації з омепразолом у дорослих здорових добровольців призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.
Комбіноване застосування кларитроміцину і пероральних антикоагулянтів може потенціювати ефект останніх, що потребує ретельного контролю протромбінового часу у пацієнтів.
Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (силденафілу, тадалафілу і варденафілу) при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.
Зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з кларитроміцином.
Тріазолбензодіазепіни (наприклад, альпразолам, мідазолам, тріазолам)
Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг пацієнта для своєчасного коригування дози.
Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи тріазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.
Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і тріазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.
При одночасному застосуванні кларитроміцину та інгібіторів ГМГ – КоА редуктази, наприклад ловастатину або симвастатину, спостерігався рабдоміоліз.
Клерон-Максфарма при одночасному застосуванні з теофіліном може спричиняти підвищення рівнів теофіліну в сироватці крові та посилення його токсичності.
Кларитроміцин може потенціювати ефекти карбамазепіну в результаті зниження швидкості виведення.
Застосування препарату Клерон-Максфарма пацієнтами, які приймають дигоксин, варфарин і карбамазепін, може призвести до посилення їх дії за рахунок зменшення рівня екскреції. Тому хворим, які приймають варфарин, необхідно контролювати величину протромбінового часу. При постмаркетинговому спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин спільно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно фатальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.
Необхідно враховувати можливість перехресної стійкості між препаратом Клерон-Максфарма та іншими ліками макролідного ряду та лінкоміцином і кліндаміцином.
Ритонавір збільшує величину АUC (площа обмежена кривою) кларитроміцину при їх одночасному застосуванні. Немає необхідності в зміні дози Клерону-Максфарма для пацієнтів з нормальною функцією нирок. При одночасному застосуванні Клерону-Максфарма з ритонавіром хворим з порушенням функції нирок з кліренсом креатині
Viridis Bot
