МЕРСІЛОН ТАБ. №21

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕРСИЛОН®

(MERCILON®)

Склад:

діючі речовини: desogestrel, ethinylestradiol;

1 таблетка містить 0,150 мг дезогестрелу та 0,020 мг етинілестрадіолу;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний; кремнію діоксид колоїдний безводний; альфа-токоферол; кислота стеаринова; повідон; лактоза, моногідрат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки білого кольору, з написом «TR» над «4» (TR/4) з одного боку і «ORGANON*» з іншого боку.

Фармакотерапевтична група. Гормональні контрацептиви для системного застосування. Прогестагени та естрогени, фіксовані комбінації. Код АТС G03A A09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мерсилон® – комбінований контрацептив для перорального застосування, якій містить дезогестрел та етинілестрадіол.

Етинілестрадіол - добре відомий синтетичний естроген.

Дезогестрел - синтетичний прогестаген. Після перорального застосування має сильний ефект пригнічення овуляції, сильний прогестагенний і антиестрогенний ефект, естрогенний ефект відсутній, дуже слабкий андрогенний/анаболічний ефект.

Діти

Відсутні клінічні дані про ефективність і безпеку застосування препарату пацієнтам віком до 18 років.

Фармакокінетика. Після перорального застосування дезогестрел демонструє швидке всмоктування, розподіляючись по всьому організму, і подальше виведення, що не призводить до затримки лікарського засобу та/або його метаболітів. Фракція, що легко екстрагується, в сироватці у добровольців містить дезогестрел, 3-кето-дезогестрел і полярні метаболіти. Концентрації незміненого лікарського засобу різко знижуються, а рівні біологічно активного 3-кето-метаболіту все ще вимірюються через 24 години після застосування препарату.

Клінічні характеристики.

Показання.

Пероральна контрацепція.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого активного або допоміжного компонента препарату.

Помірна або тяжка артеріальна гіпертензія.

Наявність на даний час або в анамнезі артеріального тромбозу (наприклад інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення) або його передвісників (наприклад транзиторна ішемічна атака, стенокардія). Наявність більш ніж одного факторів ризику артеріального захворювання (див. розділ «Особливості застосування»).

Відома схильність до венозних або артеріальних тромбозів з або без включення таких спадкових порушень, як резистентність активованого протеїну С (АПС), недостатність антитромбіну ІІІ, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, антифосфоліпідні антитіла.

Наявність на даний час або в анамнезі венозного тромбозу (наприклад тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії).

Мігрень з вогнищевими неврологічними симптомами.

Цукровий діабет із судинними ускладненнями.

Наявність тяжких або множинних факторів ризику венозного або артеріального тромбозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Наявний панкреатит або панкреатит в анамнезі, який супроводжується високою гіпертригліцеридемією.

Наявність системного червоного вовчаку нині або в анамнезі.

Наявність на даний час або в анамнезі тяжких захворювань печінки, доки показники функції печінки не повернуться до норми.

Наявність на даний час або в анамнезі пухлин печінки (доброякісних або злоякісних).

Встановлені або підозрювані естрогензалежні пухлини (див. розділ «Особливості застосування»).

Вагінальна кровотеча невстановленої етіології.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії між пероральними контрацептивами та іншими лікарськими препаратами можуть призвести до серйозної кровотечі та/або неефективності перорального контрацептиву.

Метаболізм у печінці. Взаємодія може спостерігатися з лікарськими препаратами, які індукують мікросомальні ферменти, що призводить до підвищеного кліренсу статевих гормонів (наприклад, фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин та, можливо, окскарбазепін, топірамат, фельбамат, ритонавір, гризеофульвін та препарати, що містять звіробій).

Звіробій. Зниження концентрації гормонального контрацептива у плазмі крові внаслідок індукції мікросомальних ферментів препаратами, що містять у своєму складі звіробій, пов’язано із ризиком зниження чи навіть втрати ефективності комбінованого перорального контрацептива (КПК), та може викликати серйозні наслідки (настання вагітності).

Максимальна індукція ферментів зазвичай не спостерігається протягом 2-3 тижнів, але може продовжуватись щонайменше 4 тижні після відміни терапії.

Про зниження контрацептивного ефекту повідомлялося при одночасному застосуванні препарату з антибіотиками, такими як пеніцилін та тетрацикліни. Механізм цього ефекту невідомий.

При застосуванні активованого вугілля всмоктування стероїду, що знаходиться в таблетці, може знизитися, а, отже, може знизитися контрацептивна ефективність препарату. У такому разі слід чинити відповідно до рекомендацій щодо пропуску для прийому таблеток.

Жінкам, які приймають будь-який із цих лікарських засобів, необхідно тимчасово застосовувати бар’єрний метод на додаток до комбінованого перорального контрацептиву (КПК) або обрати інший метод контрацепції. При застосуванні препаратів, що стимулюють мікросомальні ферменти, слід застосовувати бар’єрний метод як доповнення до КПК протягом усього терміну застосування КПК та протягом 28 днів після припинення застосування. Жінки, які приймають антибіотики (окрім рифампіцину та гризеофульвіну), мають використовувати бар’єрний метод протягом застосування КПК та протягом 7 днів після відміни. Якщо період, протягом якого використовувався бар’єрний метод, триває і після закінчення таблеток КПК в упаковці, слід розпочати застосовувати таблетки з наступної упаковки КПК без звичайної перерви.

Пероральні контрацептиви можуть впливати на метаболізм інших лікарських препаратів. Відповідно, у плазмі крові та в тканинах концентрації таких ліків можуть підвищуватися (наприклад циклоспорину), чи знижуватися (наприклад ламотриджину).

Лабораторні аналізи. Були отримані дані про вплив комбінованих пероральних контрацептивів (КПК) на результати певних лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функцій печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, рівень білків (переносників) в сироватці крові, наприклад, глобулін, що зв’язує кортикостероїди та/або ліпідну/ліпопротеїнову фракції, показники вуглеводного обміну,коагуляції та фібринолізу. Зміни зазвичай залишаються в межах норми. Невідомо, в якій мірі це стосується контрацептивів, що містять тільки прогестаген.

Застереження. Необхідно уважно прочитати інструкцію з медичного застосування супутнього препарату для встановлення можливих взаємодій.

Особливості застосування.

Медичне обстеження.

Лікар повинен уважно ознайомитися з медичною історією жінки, а також провести повний медичний огляд перед початком застосування пероральних контрацептивів та періодично після цього. Під час фізичного огляду слід зважати на протипоказання і застереження до цього препарату. Частоту і характер обстеження визначає лікар індивідуально, але в будь-якому разі особливу увагу необхідно приділяти вимірюванню артеріального тиску і, якщо лікар зважає за необхідне, дослідженню молочних залоз, органів черевної порожнини і малого таза, включаючи цитологічне дослідження шийки матки.

Жінку слід попередити, що пероральні контрацептиви не захищають від ВІЛ-інфекції (СНІДу) та інших захворювань, які передаються статевим шляхом. Якщо існує такий ризик зараження (у тому числі і під час вагітності або після пологів), рекомендується адекватне використання презерватива, окремо або з іншими методами контрацепції.

Застереження.

За наявності будь-якого із зазначених нижче станів/факторів ризику, переваги і ризик застосування КПК потрібно зважити для кожної конкретної жінки й обговорюватися з пацієнткою перед тим, як вона вирішить приймати цей препарат. У разі загострення, посилення або першої появи будь-якого із цих станів жінка повинна звернутися до лікаря. Лікар має визначити, чи потрібно припинити застосування КПК.

Відносні протипоказання.

Порушення згортання крові.

Інші стани, пов'язані з підвищеним ризиком захворювань кровообігу (латентна або наявна серцева недостатність, порушення функцій нирок або ці захворювання в анамнезі).

Мігрень нині або у минулому.

Цукровий діабет.

Глибока депресія нині або у минулому.

Якщо показники функцій печінки не відповідають нормі, застосування препарату слід припинити.

Порушення кровообігу.

• Епідеміологічні дослідження припустили зв'язок між застосуванням КПК та підвищеним ризиком артеріальних і венозних тромботичних та тромбоемболічних хвороб, таких як інфаркт міокарда, інсульт, тромбоз глибоких вен та емболія легеневої артерії. Ці явища виникають рідко.

• Застосування будь-яких КПК асоціюється з підвищеним ризиком венозної тромбоемболії (ВТЕ). Ризик ВТЕ максимальний під час першого року застосування жінкою комбінованих пероральних контрацептивів. Цей показник менший, ніж ризик, пов'язаний з вагітністю, який становить 60 випадків на 100 000 вагітностей. У 1 - 2 % випадків ВТЕ призводить до летальних наслідків. Результати низки епідеміологічних досліджень дають можливість припустити підвищення ризику венозного тромбозу при застосуванні комбінованих пероральних контрацептивів, що містять дезогестрел або гестаген (так звані препарати третього покоління), порівняно з комбінованими пероральними препаратами (так звані препарати другого покоління), що містять левоноргестрел.

• Спонтанна частота виникнення ВТЕ у здорових невагітних жінок (які не приймають пероральні контрацептиви) щорічно становить приблизно 5 випадків на 100 000. Частота виникнення ВТЕ у користувачів пероральних контрацептивів другого покоління становить приблизно 15 випадків на 100 000 на рік. Частота виникнення ВТЕ у користувачів пероральних контрацептивів третього покоління становить приблизно 25 випадків на 100 000 на рік: така висока частота не була задовільно пояснена систематичною помилкою або комбінацією чинників. Рівень усіх ризиків ВТЕ підвищується з віком і, ймовірно, надалі збільшується у жінок з іншими відомими чинниками ризику ВТЕ, наприклад з ожирінням.

• Дуже рідко повідомлялося про тромбоз, що виникав в інших кровоносних судинах, наприклад печінкових, мезентеріальних, ниркових, мозкових або ретинальних венах та артеріях у жінок, які застосовують КПК. Немає загальної думки щодо того, чи пов’язане виникнення цих випадків із застосуванням КПК.

• Ризик проявів венозної тромбоемболії підвищується через:

вік;

відповідний сімейний анамнез (тобто наявність у рідних братів, сестер або батьків венозної тромбоемболії у відносно ранньому віці). Якщо є підозра спадкової схильності, жінку необхідно направити до спеціаліста на консультацію, перш ніж прийняти рішення щодо застосування КПК;

тривалу іммобілізацію, значні хірургічні втручання, будь-які хірургічні втручання на кінцівках або тяжкі травми. За таких обставин рекомендується припинити застосування КПК (у випадку планової операції щонайменше за 4 тижні) та не відновлювати протягом 2 тижнів після повної ремобілізації;

ожиріння (індекс маси тіла понад 30 кг/м2);

поверхневий тромбофлебіт та варикоз вен.

Не існує єдиної думки щодо можливого впливу цих станів на виникнення венозної тромбоемболії.

• Загалом застосування КПК пов'язано з підвищеним ризиком гострого інфаркту міокарду (ГІМ) або інсульту, такий ризик значною мірою пов'язаний з наявністю інших чинників ризику (див. нижче). Ці явища виникають рідко. Не вивчалося, як Мерсилон® змінює ризик ГІМ.

• Ризик артеріальної тромбоемболії підвищується через:

вік;

паління (при інтенсивнішому палінні та з віком ризик зростає, особливо у жінок віком понад 35 років);

дисліпопротеїнемію;

ожиріння (індекс маси тіла понад 30 кг/м2);

артеріальну гіпертензію;

мігрень;

патології клапанів серця;

фібриляцію передсердь;

відповідний сімейний анамнез (тобто наявність у рідних братів, сестер або батьків венозної чи артеріальної тромбоемболії у відносно ранньому віці). Якщо є підозра спадкової схильності, жінку необхідно направити до спеціаліста на консультацію, перш ніж прийняти рішення щодо застосування КПК.

• Необхідно розглянути підвищений ризик тромбоемболії у післяпологовому періоді (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

• Інші медичні стани, що асоціювалися з небажаними ефектами з боку кровообігу, включають цукровий діабет, системний червоний вовчак, гемолітичний уремічний синдром, хронічне запалення кишечнику (хвороба Крона і виразковий коліт) та серпоподібноклітинну анемію.

• Підвищення частоти або інтенсивності мігрені під час застосування КПК (що може передувати цереброваскулярному порушенню) може бути причиною негайного припинення застосування КПК.

• Біохімічні фактори, що можуть вказувати на спадкову або набуту схильність до венозного або артеріального тромбозу, включають резистентність до активованого протеїну С (APC), гіпергомоцистеїнемію, недостатність антитромбіну ІІІ, недостатність протеїну С, недостатність протеїну S, антифосфоліпідні антитіла (антикардіоліпінові антитіла, вовчаковий антикоагулянт).

Розглядаючи ризики і переваги, лікар має враховувати, що адекватне лікування стану може зменшити ризик тромбозу та що ризик, пов’язаний з вагітністю, вищий за ризик, пов’язаний з низькими дозами КПК.

• Ознаки і симптоми тромботичного явища можуть включати:

односторонній біль в нозі та/або набряки;

раптовий сильно виражений біль у грудній клітці з можливою іррадіацією в ліву руку;

раптова диспное;

раптовий напад кашлю;

будь-який незвичний, тяжкий і тривалий головний біль, особливо якщо він виникає вперше або погіршується, або пов'язаний з будь-якими з таких симптомів:

різка часткова або повна сліпота або двоїння в очах;

уповільнене мовлення чи афазія;

вертиго;

колапс, який може бути з елементами епілептичного нападу;

слабкість або виражене оніміння однієї половини тіла чи будь-якої його частини;

порушення руху;

«гострий» живіт.

Пухлини.

• Існують дані про збільшення ризику розвитку раку шійки матки при тривалому застосуванні пероральних контрацептивів, але не з'ясовано, наскільки це стосується змішаних ефектів різноманітності сексуальної поведінки та інших факторів, таких як інфекція вірусами папіломи людини (ВПЛ).

• Метааналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що існує незначне збільшення відносного ризику (ВР = 1,24) розвитку раку молочної залози у обстежених жінок, які на даний момент застосовують комбіновані пероральні контрацептиви (КПК). Підвищений ризик, що спостерігається, може бути позв'язаний з раннім діагнозом раку молочної залози у жінок, які застосовували КПК, біологічними ефектами КПК або комбінацією обох чинників. Додаткові випадки раку молочної залози, частіше діагностовані у користувачів КПК або у жінок, які застосовували КПК в останні десять років, ніж у жінок, які ніколи не застосовували КПК.

• Оскільки рак молочної залози рідко виникає у жінок до 40 років, кількість діагнозів раку молочної залози у тих, хто застосовував КПК тепер або раніше, є малим порівняно із загальним ризиком розвитку раку молочної залози (див. графік).

• Найважливішим чинником ризику раку молочної залози у пацієнток, які застосовували КПК, є вік жінок, в якому вони припиняють застосовувати КПК; чим старший вік при припиненні застосування, тим вища вірогідність діагностування раку молочної залози. Тривалість застосування менш важлива, підвищений ризик поступово зникає протягом 10 років після припинення застосування КПК, і до 10 років високий ризик повністю відсутній.

• Можливе підвищення ризику раку молочної залози слід обговорювати з пацієнтками і зважувати відносно користі КПК з урахуванням даних про те, що КПК забезпечує значний захист від ризику розвитку деяких інших видів раку (рак яєчників і ендометрію).

• У жінок, які приймають КПК, у поодиноких випадках повідомлялося про доброякісні пухлини печінки та дуже рідко - про злоякісні пухлини печінки. У поодиноких випадках ці пухлини призвели до внутрішньочеревних кровотеч, що загрожують життю. Якщо у жінок, які приймають КПК, виникає тяжкий біль у верхній частині живота, збільшення печінки або ознаки внутрішньочеревних кровотеч, необхідно диференціювати пухлину печінки.

Інші стани.

• При застосуванні КПК у жінок із гіпертригліцеридемією або з її наявністю в сімейному анамнезі можливий підвищений ризик розвитку панкреатиту.

• Хоча повідомлялося про незначне підвищення артеріального тиску у багатьох жінок, які приймали КПК, клінічно значущі підвищення зустрічаються нечасто. Однак, якщо тривала клінічно значуща артеріальна гіпертензія розвивається на тлі застосування КПК, лікар має заборонити застосування КПК та лікувати артеріальну гіпертензію. Застосування КПК можна відновити у разі нормалізації артеріального тиску за допомогою антигіпертензивної терапії.

• Повідомлялося про виникнення або погіршення таких станів, як жовтяниця та/або свербіж, пов’язані з холестазом; утворення каменів у жовчному міхурі; порфірія; системний червоний вов