ТИМЕНТИН ПОР. Д/ІН. 3Г/0,2Г ФЛ. №4

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТИМЕНТИН

(TIMENTIN)

Склад:

діючі речовини: тикарцилін, клавуланова кислота;

1 флакон містить тикарциліну (у формі динатрієвої солі) 3 г;

клавуланової кислоти (у формі калію клавуланату) 200 мг;

допоміжні речовини: немає.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або ледь жовтуватого кольору порошок.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики, пеніциліни. Тикарцилін та інгібітор ферменту.

Код АТХ J01C R03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Тикарцилін – напівсинтетичний антибіотик із групи пеніцилінів із широким спектром антибактеріальної активності проти багатьох грампозитивних і грамнегативних аеробних та анаеробних мікроорганізмів, включаючи штами, що продукують бета-лактамазу.

Резистентність до багатьох антибіотиків спричиняється бактеріальними ензимами, що руйнують антибактеріальний засіб ще до початку його дії на збудників. Клавуланат, присутній у Тиментині, блокує дію цих бета-лактамних ензимів, що робить бактеріальні мікроорганізми чутливими до дії тикарциліну. Клавуланат як такий майже не має антибактеріальної дії, однак у поєднанні з тикарциліном у Тиментині спричиняє утворення антибактеріального засобу з широким спектром дії, що придатний для емпіричного застосування проти значного ряду інфекцій.

Тиментин має бактерицидну дію in vitro щодо широкого спектра мікроорганізмів, включаючи грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, включаючи метицилінчутливі штами, Staphylococcus epidermidis, включаючи метицилінчутливі штами, Staphylococcus saprophyticus, бета-гемолітичні стрептококи, Streptococcus bovis, Enterococcus faecalis; грампозитивні анаероби: штами Peptostreptococcus, штами Clostridium, штами Eubacterium; грамнегативні аероби: Moraxella catarrhalis, Pasreurella multocida; грамнегативні анаероби: штами Вacteroides, включаючи Вacteroides fragilis, штами Fusobacterium, штами Prevotella.

Штами з можливою набутою резистентністю: грампозитивні аероби: Streptococcus pneumonia, стрептококи групи Viridans; грамнегативні аероби: штами Acinetobacter, штами Citrobacter, штами Enterobacter, Escherichia coli, Haemophilus influenza, штами Klebsiella, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, штами Proteus, штами Providencia, штами Pseudomonas, включаючи Pseudomonas aeruginosa, штами Serratia, штами Salmonella; грамнегативні анаероби: штами Veillonella.

Нечутливі мікроорганізми: Stenotrophomonas maltophilia, Burkholderia cepacia

Фармакокінетика.

Головні фармакокінетичні параметри наведені у таблиці нижче.

Доза

Тикарцилін

Сmax (мкг/мл)

Tmax (год)

AUC (мкг.год/мл)

t1/2 (год)

3,1 г

324

0,5

485

1,13

3,2 г

336

0,5

485

1,13

Клавуланова кислота

3,1 г

8,0

0,5

8,2

1,07

3,2 г

15,8

0,5

15,6

1,07

Після введення разової дози Тиментину здоровим волонтерам із нормальною функцією нирок приблизно 60-70 % тикарциліну та приблизно 35-45 % клавуланової кислоти екскретується у незмінному стані з сечею протягом перших годин. Через дві години після внутрішньовенної ін’єкції 3,2 г Тиментину концентрація тикарциліну в сечі звичайно перевищує 1 500 мкг/мл. Після введення Тиментину в дозі 3,2 г відповідна концентрація клавуланової кислоти у сечі звичайно перевищує 70 мкг/мл. Через 4-6 годин після ін’єкції препарату в цій дозі концентрація у сечі тикарциліну та клавуланової кислоти зазвичай зменшується відповідно до 190 мкг/мл і 2 мкг/мл.

При одночасному введенні з пробенецидом сироваткові концентрації тикарциліну трохи вищі і зберігаються довше; однак пробенецид не впливає на рівень у сироватці крові клавуланової кислоти.

При парентеральному введенні тикарцилін проявляється у тканинах та інтерстиціальній рідині.

Зв’язування з білками крові: жоден із компонентів Тиментину з білками крові міцно не зв’язується; зв’язується приблизно 50 % тикарциліну та приблизно 25 % клавуланової кислоти.

Доведено, що тикарцилін потрапляє у жовч, плевральну рідину та спинномозкову рідину при запаленні мозкових оболонок. Результати експериментальних досліджень, виконаних на тваринах із введенням клавуланової кислоти, дозволили передбачити, що клавуланова кислота, так само як тикарцилін, добре розподіляється у тканинах організму. Дози Тиментину слід визначати індивідуально лише хворим із тяжкою нирковою недостатністю.

Тикарцилін може бути видалений із організму хворого діалізом: фактична кількість залежить від тривалості та типу діалізу.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених збудниками із встановленою або передбачуваною чутливістю, включаючи тяжкі госпітальні інфекції та встановлені або передбачувані інфекції у хворих із порушеним або пригніченим імунітетом:

септицемія;

бактеріємія;

перитоніт;

інтраабдомінальний сепсис;

післяопераційні інфекції;

інфекції кісток і суглобів;

інфекції шкіри та м’яких тканин;

інфекції дихальних шляхів;

тяжкі або ускладнені інфекції нирок та сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);

інфекції вуха, горла, носа.

Протипоказання.

Тиментин містить тикарцилін, що відноситься до класу пеніцилінів, тому його не можна призначати хворим із гіперчутливістю до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів та цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Тиментин діє синергічно з аміноглікозидами проти штамів мікроорганізмів, включаючи Pseudomonas. Тому при лікуванні життєво небезпечних інфекцій, особливо у хворих із порушеним імунітетом, може надаватися перевага призначенню Тиментину разом із аміноглікозидами. У такому разі ці два препарати застосовуються окремо у рекомендованих дозах.

Не рекомендується призначати одночасно з пробенецидом. Пробенецид зменшує секрецію тикарциліну в ниркових канальцях. Одночасне застосування пробенециду сповільнює ниркову екскрецію тикарциліну, але не сповільнює ниркову екскрецію клавуланової кислоти.

Присутність клавуланової кислоти у Тиментині може спричинити неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, що може мати, як наслідок, хибнопозитивну реакцію Кумбса.

Як і інші антибіотики, Тиментин може мати вплив на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Пеніциліни зменшують екскрецію метотрексату (потенційне збільшення токсичності).

Особливості застосування.

До початку терапії Тиментином слід впевнитись у відсутності в анамнезі реакцій гіперчутливості до бета-лактамів (тобто пеніцилінів та цефалоспоринів). Існують повідомлення про серйозні та інколи летальні реакції гіперчутливості (анафілаксії) у хворих, які лікувались бета-лактамними антибіотиками. Ці реакції імовірніші у хворих із гіперчутливістю до бета-лактамів у анамнезі. У разі появи алергічної реакції препарат слід відмінити та призначити відповідну терапію.

Оскільки при лікуванні Тиментином у деяких хворих спостерігалося помірне підвищення активності печінкових ферментів, препарат слід з обережністю призначати хворим із тяжкою печінковою недостатністю.

Для лікування хворих із нирковою недостатністю дозу препарату слід зменшувати відповідно до ступеня порушення функції нирок.

Вміст натрію: 1 г тикарциліну містить приблизно 5,3 ммоль натрію. Цю кількість необхідно включати до дозволеної добової кількості для пацієнтів, які знаходяться на дієті з обмеженим вживанням натрію.

Тиментин дуже рідко спричиняє гіпокаліємію, проте слід пам’ятати про можливу таку реакцію у хворих із порушеним балансом рідини та електролітів. У хворих, які протягом тривалого часу лікуються Тиментином, рекомендується періодично перевіряти рівень калію у сироватці крові.

У деяких хворих, які лікуються бета-лактамними антибіотиками, можлива поява кровотеч. Такі реакції можуть мати зв’язок із відхиленнями в коагуляційних тестах, таких як час згортання, агрегація тромбоцитів і протромбіновий час, та вірогідніше виникають у хворих із нирковою недостатністю. У разі появи кровотечі лікування Тиментином припинити і призначити відповідну терапію.

Присутність клавуланової кислоти у Тиментині може спричинити неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, що може мати, як наслідок, хибнопозитивну реакцію Кумбса.

Тривале застосування препарату може інколи призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів.

При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту, що може бути різного ступеня тяжкості від легкого до загрожуючого життю. Тому важливо зважити на встановлення цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо в пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити та провести подальше обстеження пацієнта.

У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід змінити відповідно до ступеня цієї недостатності.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність: у дослідах на тваринах не було виявлено тератогенного впливу Тиментину.

Вважається, що пеніциліни є безпечними ліками при застосуванні під час вагітності. Дані щодо застосування Тиментину під час вагітності обмежені. Рішення про застосування препарату під час вагітності слід приймати із надзвичайною обережністю. Тому Тиментин слід призначати під час вагітності лише тоді, коли потенційна користь від застосування препарату перевищує можливий ризик для плода.

Годування груддю: дуже незначна кількість Тиментину приникає у грудне молоко. Тиментин можна застосовувати під час годува