ЦИФРАН Р-Н Д/ІНФ. 200МГ/100МЛ - фото 1 | Сеть аптек Viridis

Рецептурний

Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від фото на сайті

ЦИФРАН Р-Н Д/ІНФ. 200МГ/100МЛ

Артикул:14189
ID:13488

0 відгуків

Виробник

РАНБАКСІ ЛАБОРАТОРІЗ ЛІМІТЕД ІНДІЯ

*Ціна дійсна лише при замовленні на сайті

Характеристики

Умови видачі

По рецепту;

Виробник

РАНБАКСІ ЛАБОРАТОРІЗ ЛІМІТЕД ІНДІЯ;
Інструкція

Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання повної інформації дивіться анотацію виробника.

ЗАТВЕРДЖЕНО
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦИФРАН
(CIFRAN)

Склад:
діюча речовина: ciprofloxacin;
100 мл розчину містять ципрофлоксацину 200 мг;
допоміжні речовини: динатрію едетат, кислота молочна, натрію хлорид (0,9 % в/о), натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів.
Код АТС J01 MA 02.

Клінічні характеристики.
Показання.
Дорослі
– Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені збудниками, чутливими до ципрофлоксацину;
– інфекції дихальних шляхів. При амбулаторному лікуванні пневмоній, спричинених пневмококами, ципрофлоксацин не слід застосовувати як препарат першого вибору. Ципрофлоксацин рекомендується для лікування пневмоній, спричинених Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella та стафілококами;
– інфекції середнього вуха та придаткових пазух носа;
– інфекції очей;
– інфекції органів черевної порожнини, бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, а також перитоніт;
– інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
– інфекції органів малого таза (гонорея, аднексит, простатит);
– інфекції шкіри та м'яких тканин;
– інфекції кісток і суглобів;
– сепсис;
– профілактика та лікування інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом (у тому числі – під час лікування імунодепресантами та при нейтропенії);
– вибіркова деконтамінація кишечнику під час лікування імунодепресантами.

Протипоказання.
Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або до будь-якого компонента препарату, а також до інших препаратів групи фторхінолонів.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові.

Спосіб застосування та дози.
Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також від чутливості збудника. Якщо застосування препарату внутрішньо неможливе, рекомендується розпочинати лікування з внутрішньовенного введення. Розчин препарату можна вводити нерозведеним або після додавання до інших інфузійних розчинів.
Cумісність з іншими розчинами
Інфузійний розчин ципрофлоксацину сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду, розчином Рінгера, лактатним розчином Рінгера, 5 % і 10 % розчином глюкози, 10 % розчином фруктози, а також 5 % розчином глюкози з 0,225 % NaCl або 0,45 % NaCl. Розчин, одержаний після змішування ципрофлоксацину з сумісними інфузійними розчинами, слід використати найближчим часом унаслідок можливості контамінації мікроорганізмами, а також чутливості препарату до світла (тому флакон слід виймати з коробки тільки перед застосуванням). При зберіганні в умовах потрапляння сонячного освітлення гарантована стабільність розчину – 3 дні.
Якщо сумісність з іншим інфузійним препаратом не підтверджена, інфузійний розчин Цифран слід вводити окремо. Видимими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.
При зберіганні інфузійного розчину Цифран при низьких температурах може утворюватись осад, який розчиняється при кімнатній температурі. Тому не рекомендується зберігати інфузійний розчин у холодильнику.
При інфекціях сечовивідних шляхів (у тому числі при гострому неускладненому циститі у жінок, а також при гострій неускладненій гонореї) Цифран можна вводити внутрішньовенно у дозі 100 мг двічі на добу. При інфекціях дихальних шляхів та при інших інфекціях, залежно від ступеня тяжкості процесу та виду збудника, препарат вводять у дозі 200 - 400 мг двічі на добу. Тривалість інфузії Цифрану має становити 60 хв.
При інфекціях тяжкого перебігу, при рецидивуючих інфекціях у хворих на муковісцидоз, при інфекціях органів черевної порожнини, кісток та суглобів, спричинених Pseudomonas або стафілококами, при перитоніті та септицемії, а також при гострих пневмоніях, спричинених Streptococcus pneumoniae, дозу слід збільшити до 400 мг тричі на добу. Максимальна добова доза становить 1200 мг.
Дозування для літніх пацієнтів
Пацієнтам літнього віку слід призначати більш низькі дози ципрофлоксацину, виходячи з тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.
Для профілактики і лікування захворювання на легеневу форму сибірської виразки доза для дорослих становить 400 мг внутрішньовенно двічі на добу, для дітей – 10 мг на 1 кг маси тіла, внутрішньовенно 2 рази на добу. Не слід перевищувати максимальну разову дозу – 400 мг внутрішньовенно (максимальна добова доза – 800 мг). Прийом препарату слід починати одразу після припущення або підтвердження інфікування. Загальна тривалість прийому ципрофлоксацину при легеневій формі сибірської виразки складає 60 днів.
Режим дозування при порушеннях функції нирок або печінки у дорослих
1. Порушення функції нирок.
1.1. При кліренсі креатиніну від 31 до 60 мл/хв/1,73 м2 або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна доза ципрофлоксацину при внутрішньовенному введенні має становити 800 мг на добу.
1.2. При кліренсі креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2 або менше чи його концентрації у плазмі крові від 2/100 мл або більше максимальна доза ципрофлоксацину при внутрішньовенному введенні має становити 400 мг на добу.
2. Порушення функції нирок + гемодіаліз.
Максимальна доза ципрофлоксацину при внутрішньовенному введені має бути 400 мг на добу; у дні проведення гемодіалізу ципрофлоксацин приймають після цієї процедури.
3. Порушення функції нирок + перитонеальний діаліз у амбулаторних пацієнтів.
Розчин ципрофлоксацину для інфузій додається до діалізату (внутрішньо перитонеально): 50 мг ципрофлоксацину на літр діалізату вводиться 4 рази на добу кожні 6 годин.
4. Порушення функції печінки.
Коригування дози не потрібне.
Режим дозування при порушеннях функції нирок або печінки у дітей не вивчався.
Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та результатів бактеріологічних досліджень.
Рекомендується продовжувати лікування протягом принаймні трьох діб після нормалізації температури або зникнення клінічних симптомів. Тривалість лікування при гострій неускладненій гонореї та циститі становить 1 добу. При інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини тривалість лікування становить 7 діб. При остеомієліті курс терапії можна продовжувати до 2 місяців. При інших інфекціях тривалість курсу лікування зазвичай становить 7 - 14 діб. У хворих з ослабленим імунітетом лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії. При інфекціях, спричинених стрептококами та хламідіями, лікування має тривати не менше 10 діб.

Побічні реакції.
Найпоширенішими відміченими побічними реакціями на препарат були нудота, діарея, блювання, тимчасове підвищення активності трансаміназ, висипання та реакції у місці ін'єкції та інфузії.
При оцінюванні частоти виникнення побічних реакцій використані такі критерії: часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомої частоти (не можна визначити за наявними даними).
Інфекції та інвазії: нечасто – грибкова суперінфекція; рідко – антибіотикоасоційований коліт.
З боку системи крові: нечасто – еозинофілія; рідко – лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія; дуже рідко – гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (загрозлива для життя), депресія кісткового мозку (загрозлива для життя), змінені значення рівня протромбіну, петехія (переміжна геморагія шкіри).
З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції, алергічний набряк/ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактичні реакції, анафілактичний шок (що загрожують життю), алергічна реакція, стани, подібні до сироваткової хвороби.
З боку обміну речовин: нечасто – анорексія; рідко – гіперглікемія, підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини, набряк (периферичний, васкулярний, лицьовий).
З боку психіки: нечасто – психомоторна гіперактивність/збудження; рідко – сплутаність свідомості, дезорієнтація, реакції занепокоєння, аномальні сновидіння, депресія, галюцинації; дуже рідко – психотичні реакції.
З боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, порушення сну (жахи), розлади смакових відчуттів, ажитація, сплутаність свідомості; рідко – пара- та дизестезія, гіперестезія, тремор, судоми, вертиго, галюцинації, неспокій (страх, тривога), судоми, сильні судоми великих м’язів, депресія; дуже рідко – мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення з боку нюху, інтракраніальна (внутрішньочерепна) гіпертензія; невідомої частоти – периферична нейропатія, посмикування.
Дихальна система: диспное, набряк гортані.
З боку органів чуття: рідко – порушення зору (візуальні аномалії), диплопія, хроматопсія, дзвін у вухах, втрата слуху/пошкодження слуху; дуже рідко – порушення сприйняття кольорів, шум у вухах, тимчасова глухота (особливо при високій частоті звуку), втрата смакових відчуттів (порушення смаку), паросмія (порушення нюху), втрата нюху (зазвичай оборотна при відміні препарату).
З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, вазодилятація, артеріальна гіпотензія, синкопе; дуже рідко – васкуліт; невідомої частоти – шлуночкова аритмія, подовження інтервалу QT, аритмія типу «пірует» (у пацієнтів з іншими факторами ризику подовження інтервалу QT), тромбофлебіт (у місці інфузії).
З боку дихальної системи: рідко – задишка (у тому числі астматичні стани).
З боку травного тракту: часто – нудота, діарея; нечасто – блювання, біль в епігастральній ділянці та животі, диспепсія, метеоризм; дуже рідко – панкреатит, кандидоз (оральний), жовтяниця, псевдомембранозний коліт з можливим летальним кінцем.
З боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення рівня печінкових трансаміназ: АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, блювання, диспепсія, аномальні значення тестів на функцію печінки, анорексія (відсутність апетиту), білірубінемія; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит; дуже рідко – некроз печінки (дуже рідко з прогресуванням до загрозливої для життя печінкової недостатності).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – реакції фоточутливості; дуже рідко – петехія, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (що потенційно загрожує життю), токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожує життю), макулопапульозні висипання, реакції фоточутливості.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто – скелетно-м'язовий біль (наприклад, у кінцівках, спині, грудях), артралгія (біль у суглобах), набряк суглобів; рідко – міалгія, артрит, підвищений тонус м'язів, судоми; дуже рідко – м'язова слабкість, загострення симптомів міастенії гравіс, тендиніт (переважно тендиніт ахілових сухожиль), частковий або повний розрив сухожиль (переважно ахілових).
З боку сечовидільної системи: нечасто – порушення функції нирок; рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит, вагінальний кандидоз.
Системні та місцеві порушення: часто – реакції у місці ін'єкції або інфузії (лише при внутрішньовенному застосуванні); нечасто – астенія, гарячка; рідко – набряк/запалення, біль, підвищення потовиділення (гіпергідроз), біль у кінцівках, у спині, у грудях.
Лабораторні показники: нечасто – підвищення рівня лужної фосфатази крові; рідко – аномальні протромбінові рівні, підвищені рівні амілази.

Передозування.
При передозуванні у 12 г спостерігалися слабкі симптоми токсичності. Гостре передозування у 16 г призводило до гострої ниркової недостатності.
Симптом: запаморочення, тремор, головний біль, втома, епілептичні напади, галюцинації, сплутаність свідомості, дискомфорт у животі, порушення функції нирок та печінки, а також кристалурія та гематурія. Повідомлялося про оборотну ниркову токсичність.
Лікування. Специфічних симптомів передозування немає. Специфічний антидот невідомий. Рекомендуються звичайні заходи невідкладної допомоги; додатково можна провести гемодіаліз та перитонеальний діаліз. Шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %). Пацієнтам слід вживати достатню кількість рідини.

Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Наявні дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним не свідчать про здатність спричиняти вроджені вади плода/новонароджених. Результати дослідження на тваринах не свідчать про прямий чи непрямий шкідливий вплив на репродукцію. У нестатевозрілих тварин та плодів після експозиції хінолонів спостерігався вплив на несформований хрящ, тому не можна виключати, що препарат здатний пошкоджувати суглобні хрящі у недозрілому організмі людини/плода.
З міркувань безпеки слід уникати застосування ципрофлоксацину у період вагітності.
Годування груддю
Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через можливий ризик шкідливого впливу на суглоби препарат не слід застосовувати у період годування груддю.

Діти.
Не застосовують.

Особливості застосування.
Тяжкі інфекції та змішані інфекції, спричинені грампозитивними бактеріями та анаеробними патогениами мікроорганізмами.
Монотерапія ципрофлоксацином не призначена для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, що можуть бути спричинені грампозитивними бактеріями або анаеробними патогенами. У випадку таких інфекцій одночасно з ципрофлоксацином слід застосовувати відповідні антибактеріальні засоби.
Стрептококові інфекції (у тому числі Streptococcus pneumoniae)
Ципрофлоксацин не рекомендовано для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.
Інфекції статевих шляхів
Орхоепідидиміт та запальні хвороби органів таза можуть бути спричинені фторхінолон-резистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин слід застосовувати разом з іншими належними антибактеріальними засобами, якщо тільки резистентність Neisseria gonorrhoeae не може бути виключена. Якщо через 3 дні лікування клінічного покращення не відбувається, терапію слід переглянути.
Внутрішньочеревні інфекції
Дані щодо ефективності ципрофлоксацину у лікуванні післяопераційних внутрішньочеревних інфекцій обмежені.
Діарея мандрівників
При призначенні ципрофлоксацину слід взяти до уваги інформацію щодо резистентності до нього відповідних патогенів у відвіданих пацієнтом країнах.
Інфекції кісток та суглобів
Ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з іншими антимікробними засобами, залежно від результатів мікробіологічного аналізу.
Аерозольний контакт зі збудником сибірки
Застосування препарату у людини базується на даних чутливості збудника in vitro, даних експериментальних моделей на тваринах та невеликої кількості даних для людини. Лікар має ознайомитися з національною та/або міжнародною загальновизнаною документацією щодо лікування сибірки.
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит
Для лікування інфекцій сечовивідних шляхів ципрофлоксацин застосовують, коли неможливо вдатися до інших видів лікування; і його застосування має базуватися на результатах мікробіологічного аналізу.
Інші специфічні тяжкі інфекції
Для лікування інших тяжких інфекцій ципрофлоксацин застосовують відповідно до офіційних керівництв або після ретельної оцінки користь/ризик у випадку неможливості застосування інших терапій, або після невдачі традиційного лікування та якщо дані мікробіологічного аналізу виправдовують застосування ципрофлоксацину.
Підвищена чутливість
Після разової дози ципрофлоксацину можливе виникнення реакцій гіперчутливості та алергічних реакцій, у тому числі анафілактичних та анафілактоїдних, що можуть бути небезпечними для життя. У випадку появи таких реакцій слід припинити застосування ципрофлоксацину та у разі потреби надати відповідну медичну допомогу.
Скелетно-м'язова система
Загалом ципрофлоксацин не слід застосовувати пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання/ пошкодження сухожилля, зумовлені лікуванням хінолонами. Однак у деяких випадках, після мікробіологічного визначення збудника та оцінки користі-ризику ципрофлоксацин можна призначати таким пацієнтам для лікування певних тяжких інфекцій, зокрема у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли мікробіологічні дані можуть виправдати застосування ципрофлоксацину.
Тендиніт та розрив сухожилля (особливо ахілового), інколи білатеральні, можуть трапитися вже у перші 48 годин після застосування ципрофлоксацину. Ризик тендінопатії може зростати у пацієнтів літнього віку або у випадку супутнього застосування кортикостероїдів.
За будь-яких ознак тендиніту (наприклад, болісне набрякання, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ципрофлоксацин з обережністю слід застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс.

Фоточутливість
Було показано, що ципрофлоксацин здатний зумовити реакції фоточутливості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, слід порадити уникати прямого впливу надмірного сонячного світла чи УФ опромінення у період лікування.
Центральна нервова система
Хінолони відомі здатністю спричиняти судоми або знижувати поріг їх виникнення. Ципрофлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями ЦНС, які можуть бути схильні до судом. У випадку виникнення судом застосування ципрофлоксацину слід припинити. Психічні реакції можуть виникнути вже після першого застосування препарату. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до таких станів, коли поведінка пацієнта стає для нього загрозливою. У таких випадках слід припинити застосування ципрофлоксацину.
При застосуванні ципрофлоксацину відмічалися випадки полінейропатії (визначеної за такими неврологічними симптомами як біль, відчуття пекучості, порушення чутливості або м'язова слабкість, окремо чи у комбінації). Якщо пацієнт зазнає симптомів нейропатії, в тому числі болю, відчуття пекучості, поколювання, заніміння та/або слабкість, застосування ципрофлоксацину слід припинити для запобігання розвитку необоротних станів.
Кардіологічні порушення
Оскільки при застосуванні ципрофлоксацину зафіксовані випадки подовження інтервалу QT, його слід з обережністю застосовувати пацієнтам з ризиком розвитку аритмії типу «пірует».
Відгуки (0)

ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦИФРАН

(CIFRAN)

Склад:

діюча речовина: ciprofloxacin;

100 мл розчину містять ципрофлоксацину 200 мг;

допоміжні речовини: динатрію едетат, кислота молочна, натрію хлорид (0,9 % в/о), натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів.

Код АТС J01 MA 02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі

– Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені збудниками, чутливими до ципрофлоксацину;

– інфекції дихальних шляхів. При амбулаторному лікуванні пневмоній, спричинених пневмококами, ципрофлоксацин не слід застосовувати як препарат першого вибору. Ципрофлоксацин рекомендується для лікування пневмоній, спричинених Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella та стафілококами;

– інфекції середнього вуха та придаткових пазух носа;

– інфекції очей;

– інфекції органів черевної порожнини, бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, а також перитоніт;

– інфекції нирок і сечовивідних шляхів;

– інфекції органів малого таза (гонорея, аднексит, простатит);

– інфекції шкіри та м'яких тканин;

– інфекції кісток і суглобів;

– сепсис;

– профілактика та лікування інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом (у тому числі – під час лікування імунодепресантами та при нейтропенії);

– вибіркова деконтамінація кишечнику під час лікування імунодепресантами.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або до будь-якого компонента препарату, а також до інших препаратів групи фторхінолонів.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові.

Спосіб застосування та дози.

Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також від чутливості збудника. Якщо застосування препарату внутрішньо неможливе, рекомендується розпочинати лікування з внутрішньовенного введення. Розчин препарату можна вводити нерозведеним або після додавання до інших інфузійних розчинів.

Cумісність з іншими розчинами

Інфузійний розчин ципрофлоксацину сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду, розчином Рінгера, лактатним розчином Рінгера, 5 % і 10 % розчином глюкози, 10 % розчином фруктози, а також 5 % розчином глюкози з 0,225 % NaCl або 0,45 % NaCl. Розчин, одержаний після змішування ципрофлоксацину з сумісними інфузійними розчинами, слід використати найближчим часом унаслідок можливості контамінації мікроорганізмами, а також чутливості препарату до світла (тому флакон слід виймати з коробки тільки перед застосуванням). При зберіганні в умовах потрапляння сонячного освітлення гарантована стабільність розчину – 3 дні.

Якщо сумісність з іншим інфузійним препаратом не підтверджена, інфузійний розчин Цифран слід вводити окремо. Видимими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.

При зберіганні інфузійного розчину Цифран при низьких температурах може утворюватись осад, який розчиняється при кімнатній температурі. Тому не рекомендується зберігати інфузійний розчин у холодильнику.

При інфекціях сечовивідних шляхів (у тому числі при гострому неускладненому циститі у жінок, а також при гострій неускладненій гонореї) Цифран можна вводити внутрішньовенно у дозі 100 мг двічі на добу. При інфекціях дихальних шляхів та при інших інфекціях, залежно від ступеня тяжкості процесу та виду збудника, препарат вводять у дозі 200 - 400 мг двічі на добу. Тривалість інфузії Цифрану має становити 60 хв.

При інфекціях тяжкого перебігу, при рецидивуючих інфекціях у хворих на муковісцидоз, при інфекціях органів черевної порожнини, кісток та суглобів, спричинених Pseudomonas або стафілококами, при перитоніті та септицемії, а також при гострих пневмоніях, спричинених Streptococcus pneumoniae, дозу слід збільшити до 400 мг тричі на добу. Максимальна добова доза становить 1200 мг.

Дозування для літніх пацієнтів

Пацієнтам літнього віку слід призначати більш низькі дози ципрофлоксацину, виходячи з тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.

Для профілактики і лікування захворювання на легеневу форму сибірської виразки доза для дорослих становить 400 мг внутрішньовенно двічі на добу, для дітей – 10 мг на 1 кг маси тіла, внутрішньовенно 2 рази на добу. Не слід перевищувати максимальну разову дозу – 400 мг внутрішньовенно (максимальна добова доза – 800 мг). Прийом препарату слід починати одразу після припущення або підтвердження інфікування. Загальна тривалість прийому ципрофлоксацину при легеневій формі сибірської виразки складає 60 днів.

Режим дозування при порушеннях функції нирок або печінки у дорослих

1. Порушення функції нирок.

1.1. При кліренсі креатиніну від 31 до 60 мл/хв/1,73 м2 або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна доза ципрофлоксацину при внутрішньовенному введенні має становити 800 мг на добу.

1.2. При кліренсі креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2 або менше чи його концентрації у плазмі крові від 2/100 мл або більше максимальна доза ципрофлоксацину при внутрішньовенному введенні має становити 400 мг на добу.

2. Порушення функції нирок + гемодіаліз.

Максимальна доза ципрофлоксацину при внутрішньовенному введені має бути 400 мг на добу; у дні проведення гемодіалізу ципрофлоксацин приймають після цієї процедури.

3. Порушення функції нирок + перитонеальний діаліз у амбулаторних пацієнтів.

Розчин ципрофлоксацину для інфузій додається до діалізату (внутрішньо перитонеально): 50 мг ципрофлоксацину на літр діалізату вводиться 4 рази на добу кожні 6 годин.

4. Порушення функції печінки.

Коригування дози не потрібне.

Режим дозування при порушеннях функції нирок або печінки у дітей не вивчався.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та результатів бактеріологічних досліджень.

Рекомендується продовжувати лікування протягом принаймні трьох діб після нормалізації температури або зникнення клінічних симптомів. Тривалість лікування при гострій неускладненій гонореї та циститі становить 1 добу. При інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини тривалість лікування становить 7 діб. При остеомієліті курс терапії можна продовжувати до 2 місяців. При інших інфекціях тривалість курсу лікування зазвичай становить 7 - 14 діб. У хворих з ослабленим імунітетом лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії. При інфекціях, спричинених стрептококами та хламідіями, лікування має тривати не менше 10 діб.

Побічні реакції.

Найпоширенішими відміченими побічними реакціями на препарат були нудота, діарея, блювання, тимчасове підвищення активності трансаміназ, висипання та реакції у місці ін'єкції та інфузії.

При оцінюванні частоти виникнення побічних реакцій використані такі критерії: часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомої частоти (не можна визначити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: нечасто – грибкова суперінфекція; рідко – антибіотикоасоційований коліт.

З боку системи крові: нечасто – еозинофілія; рідко – лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія; дуже рідко – гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (загрозлива для життя), депресія кісткового мозку (загрозлива для життя), змінені значення рівня протромбіну, петехія (переміжна геморагія шкіри).

З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції, алергічний набряк/ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактичні реакції, анафілактичний шок (що загрожують життю), алергічна реакція, стани, подібні до сироваткової хвороби.

З боку обміну речовин: нечасто – анорексія; рідко – гіперглікемія, підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини, набряк (периферичний, васкулярний, лицьовий).

З боку психіки: нечасто – психомоторна гіперактивність/збудження; рідко – сплутаність свідомості, дезорієнтація, реакції занепокоєння, аномальні сновидіння, депресія, галюцинації; дуже рідко – психотичні реакції.

З боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, порушення сну (жахи), розлади смакових відчуттів, ажитація, сплутаність свідомості; рідко – пара- та дизестезія, гіперестезія, тремор, судоми, вертиго, галюцинації, неспокій (страх, тривога), судоми, сильні судоми великих м’язів, депресія; дуже рідко – мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення з боку нюху, інтракраніальна (внутрішньочерепна) гіпертензія; невідомої частоти – периферична нейропатія, посмикування.

Дихальна система: диспное, набряк гортані.

З боку органів чуття: рідко – порушення зору (візуальні аномалії), диплопія, хроматопсія, дзвін у вухах, втрата слуху/пошкодження слуху; дуже рідко – порушення сприйняття кольорів, шум у вухах, тимчасова глухота (особливо при високій частоті звуку), втрата смакових відчуттів (порушення смаку), паросмія (порушення нюху), втрата нюху (зазвичай оборотна при відміні препарату).

З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, вазодилятація, артеріальна гіпотензія, синкопе; дуже рідко – васкуліт; невідомої частоти – шлуночкова аритмія, подовження інтервалу QT, аритмія типу «пірует» (у пацієнтів з іншими факторами ризику подовження інтервалу QT), тромбофлебіт (у місці інфузії).

З боку дихальної системи: рідко – задишка (у тому числі астматичні стани).

З боку травного тракту: часто – нудота, діарея; нечасто – блювання, біль в епігастральній ділянці та животі, диспепсія, метеоризм; дуже рідко – панкреатит, кандидоз (оральний), жовтяниця, псевдомембранозний коліт з можливим летальним кінцем.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення рівня печінкових трансаміназ: АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, блювання, диспепсія, аномальні значення тестів на функцію печінки, анорексія (відсутність апетиту), білірубінемія; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит; дуже рідко – некроз печінки (дуже рідко з прогресуванням до загрозливої для життя печінкової недостатності).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – реакції фоточутливості; дуже рідко – петехія, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (що потенційно загрожує життю), токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожує життю), макулопапульозні висипання, реакції фоточутливості.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – скелетно-м'язовий біль (наприклад, у кінцівках, спині, грудях), артралгія (біль у суглобах), набряк суглобів; рідко – міалгія, артрит, підвищений тонус м'язів, судоми; дуже рідко – м'язова слабкість, загострення симптомів міастенії гравіс, тендиніт (переважно тендиніт ахілових сухожиль), частковий або повний розрив сухожиль (переважно ахілових).

З боку сечовидільної системи: нечасто – порушення функції нирок; рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит, вагінальний кандидоз.

Системні та місцеві порушення: часто – реакції у місці ін'єкції або інфузії (лише при внутрішньовенному застосуванні); нечасто – астенія, гарячка; рідко – набряк/запалення, біль, підвищення потовиділення (гіпергідроз), біль у кінцівках, у спині, у грудях.

Лабораторні показники: нечасто – підвищення рівня лужної фосфатази крові; рідко – аномальні протромбінові рівні, підвищені рівні амілази.

Передозування.

При передозуванні у 12 г спостерігалися слабкі симптоми токсичності. Гостре передозування у 16 г призводило до гострої ниркової недостатності.

Симптом: запаморочення, тремор, головний біль, втома, епілептичні напади, галюцинації, сплутаність свідомості, дискомфорт у животі, порушення функції нирок та печінки, а також кристалурія та гематурія. Повідомлялося про оборотну ниркову токсичність.

Лікування. Специфічних симптомів передозування немає. Специфічний антидот невідомий. Рекомендуються звичайні заходи невідкладної допомоги; додатково можна провести гемодіаліз та перитонеальний діаліз. Шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %). Пацієнтам слід вживати достатню кількість рідини.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Наявні дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним не свідчать про здатність спричиняти вроджені вади плода/новонароджених. Результати дослідження на тваринах не свідчать про прямий чи непрямий шкідливий вплив на репродукцію. У нестатевозрілих тварин та плодів після експозиції хінолонів спостерігався вплив на несформований хрящ, тому не можна виключати, що препарат здатний пошкоджувати суглобні хрящі у недозрілому організмі людини/плода.

З міркувань безпеки слід уникати застосування ципрофлоксацину у період вагітності.

Годування груддю

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через можливий ризик шкідливого впливу на суглоби препарат не слід застосовувати у період годування груддю.

Діти.

Не застосовують.

Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та змішані інфекції, спричинені грампозитивними бактеріями та анаеробними патогениами мікроорганізмами.

Монотерапія ципрофлоксацином не призначена для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, що можуть бути спричинені грампозитивними бактеріями або анаеробними патогенами. У випадку таких інфекцій одночасно з ципрофлоксацином слід застосовувати відповідні антибактеріальні засоби.

Стрептококові інфекції (у тому числі Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендовано для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевих шляхів

Орхоепідидиміт та запальні хвороби органів таза можуть бути спричинені фторхінолон-резистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин слід застосовувати разом з іншими належними антибактеріальними засобами, якщо тільки резистентність Neisseria gonorrhoeae не може бути виключена. Якщо через 3 дні лікування клінічного покращення не відбувається, терапію слід переглянути.

Внутрішньочеревні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину у лікуванні післяопераційних внутрішньочеревних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При призначенні ципрофлоксацину слід взяти до уваги інформацію щодо резистентності до нього відповідних патогенів у відвіданих пацієнтом країнах.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з іншими антимікробними засобами, залежно від результатів мікробіологічного аналізу.

Аерозольний контакт зі збудником сибірки

Застосування препарату у людини базується на даних чутливості збудника in vitro, даних експериментальних моделей на тваринах та невеликої кількості даних для людини. Лікар має ознайомитися з національною та/або міжнародною загальновизнаною документацією щодо лікування сибірки.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит

Для лікування інфекцій сечовивідних шляхів ципрофлоксацин застосовують, коли неможливо вдатися до інших видів лікування; і його застосування має базуватися на результатах мікробіологічного аналізу.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Для лікування інших тяжких інфекцій ципрофлоксацин застосовують відповідно до офіційних керівництв або після ретельної оцінки користь/ризик у випадку неможливості застосування інших терапій, або після невдачі традиційного лікування та якщо дані мікробіологічного аналізу виправдовують застосування ципрофлоксацину.

Підвищена чутливість

Після разової дози ципрофлоксацину можливе виникнення реакцій гіперчутливості та алергічних реакцій, у тому числі анафілактичних та анафілактоїдних, що можуть бути небезпечними для життя. У випадку появи таких реакцій слід припинити застосування ципрофлоксацину та у разі потреби надати відповідну медичну допомогу.

Скелетно-м'язова система

Загалом ципрофлоксацин не слід застосовувати пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання/ пошкодження сухожилля, зумовлені лікуванням хінолонами. Однак у деяких випадках, після мікробіологічного визначення збудника та оцінки користі-ризику ципрофлоксацин можна призначати таким пацієнтам для лікування певних тяжких інфекцій, зокрема у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли мікробіологічні дані можуть виправдати застосування ципрофлоксацину.

Тендиніт та розрив сухожилля (особливо ахілового), інколи білатеральні, можуть трапитися вже у перші 48 годин після застосування ципрофлоксацину. Ризик тендінопатії може зростати у пацієнтів літнього віку або у випадку супутнього застосування кортикостероїдів.

За будь-яких ознак тендиніту (наприклад, болісне набрякання, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ципрофлоксацин з обережністю слід застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс.

Фоточутливість

Було показано, що ципрофлоксацин здатний зумовити реакції фоточутливості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, слід порадити уникати прямого впливу надмірного сонячного світла чи УФ опромінення у період лікування.

Центральна нервова система

Хінолони відомі здатністю спричиняти судоми або знижувати поріг їх виникнення. Ципрофлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями ЦНС, які можуть бути схильні до судом. У випадку виникнення судом застосування ципрофлоксацину слід припинити. Психічні реакції можуть виникнути вже після першого застосування препарату. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до таких станів, коли поведінка пацієнта стає для нього загрозливою. У таких випадках слід припинити застосування ципрофлоксацину.

При застосуванні ципрофлоксацину відмічалися випадки полінейропатії (визначеної за такими неврологічними симптомами як біль, відчуття пекучості, порушення чутливості або м'язова слабкість, окремо чи у комбінації). Якщо пацієнт зазнає симптомів нейропатії, в тому числі болю, відчуття пекучості, поколювання, заніміння та/або слабкість, застосування ципрофлоксацину слід припинити для запобігання розвитку необоротних станів.

Кардіологічні порушення

Оскільки при застосуванні ципрофлоксацину зафіксовані випадки подовження інтервалу QT, його слід з обережністю застосовувати пацієнтам з ризиком розвитку аритмії типу «пірует».

ЦИФРАН Р-Н Д/ІНФ. 200МГ/100МЛ

Товари аналоги