Telegram BotViridis Bot

Київ
Всі аптеки
Київ
Всі аптеки
0
грн.
ЦИТОЗАР ЛІОФ. Д/Р-НУ Д/ІН. 1000МГ ФЛ. №1 - фото 1 | Сеть аптек Viridis
Рецептурний
Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від фото на сайті

ЦИТОЗАР ЛІОФ. Д/Р-НУ Д/ІН. 1000МГ ФЛ. №1

Нема в наявності

Артикул:32546
ID:3648

Виробник

ПФАЙЗЕР

*Ціна дійсна лише при замовленні на сайті

  • Характеристики

    Умови видачі

    По рецепту;

    Виробник

    ПФАЙЗЕР;

  • Інструкція

    Інструкція до препарату призначена виключно для ознайомлення. Для отримання повної інформації дивіться анотацію виробника.

    ЗАТВЕРДЖЕНО

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

     

    Цитозар®

    (Cytosar®)

    Склад:

    діюча речовина: цитарабін;

    1 флакон містить 100 мг цитарабіну;

    допоміжні речовини: кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид.

    1 ампула з розчинником містить: спирт бензиловий, вода для ін’єкцій.

    1 флакон містить 1000 мг цитарабіну;

    допоміжні речовини: кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид.

     

    Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

     

    Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні та імуномодулюючі засоби. Антинеопластичні засоби. Структурні аналоги піримідину.

    Код АТС L01B C01.

     

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    Досягнення та підтримка ремісії при гострих нелімфобластних лейкозах у дорослих та дітей.

    Лікування інших видів лейкозів, таких як гострий лімфоцитарний лейкоз, хронічний мієлобластний лейкоз (бластний криз).

    Профілактика або лікування лейкозного менінгіту інтратекально у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими препаратами (метотрексат, гідрокортизон).

    Цитозар® можна застосовувати у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антинеопластичними засобами; кращі результати зазвичай досягаються при комплексному лікуванні. Ремісії, індуковані препаратом Цитозар®, є короткотривалими без подальшої підтримуючої терапії.

    Терапія лейкозу з високим ризиком ускладнень, рефрактерного лейкозу та рецидиву гострого лейкозу незалежно від супутнього застосування протипухлинних хіміотерапевтичних засобів високими дозами препарату.

    У складі комбінованої терапії (LSA2L2) для лікування неходжкінських лімфом у дітей.

    Цитозар® експериментально застосовували для лікування різних видів новоутворень. Загалом, у невеликої кількості пацієнтів із солідними пухлинами була позитивна відповідь на лікування.

     

    Протипоказання.

    Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини.

    Медикаментозне пригнічення діяльності кісткового мозку (за умов оцінки ризику та очікуваної користі).

    У період вагітності препарат слід вводити лише після оцінки ризиків та очікуваної користі (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

    Під час годування груддю прийом препарату слід припинити (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

     

    Спосіб застосування та дози.

    Цитозар® призначає лише лікар, який має досвід проведення протипухлинної терапії.

    Препарат слід застосовувати у комбінації з іншими цитотоксичними засобами, використовуючи різні схемами дозування. Його можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії або ін’єкції, підшкірно або інтратекально. Підшкірно дозволяється вводити лише розчин для ін’єкцій з концентрацією 20 мг/мл. Стандартна доза для підшкірного застосування становить 20-100 мг/м2 поверхні тіла залежно від показань та режиму дозування.

    Для інтратекального введення препарату та при лікуванні високими дозами не дозволяється використовувати розчинники, що містять бензиловий спирт (див. розділ «Особливості застосування»).

    Дозування для дорослих

    1. Індукція ремісії

    a./ Тривале застосування

    Рекомендована доза для болюсної ін’єкції становить 2 мг/кг маси тіла на добу протягом 10 днів. Кількісний аналіз крові слід проводити щоденно. У разі відсутності терапевтичного ефекту та появи ознак токсичності дозу можна збільшити до 4 мг/кг маси тіла на добу. Застосування такої дози можна продовжувати до появи терапевтичної відповіді або ознак токсичності. За умов застосування вищенаведеної дози токсичні симптоми спостерігаються майже в усіх пацієнтів.

    Дозу 0,5-1 мг/кг маси тіла на добу можна вводити шляхом інфузії протягом не більше 24 годин. У більшості пацієнтів задовільний результат спостерігається вже після першої години інфузії. Через 10 днів дозу можна збільшити максимум до 2 мг/кг маси тіла на добу та застосовувати до появи ознак токсичності або до досягнення ремісії.

    б./ Переривчаста терапія

    Цитозар® вводять внутрішньовенно протягом 5 днів поспіль у дозах 3-5 мг/кг маси тіла на добу. Лікування повторюють після перерви, що триває від 2 до 9 днів. Такий режим лікування слід продовжувати до появи ознак токсичності або досягнення ремісії.

    Появу ознак відновлення кісткового мозку можна очікувати через 7-64 днів (у середньому 28 днів). Стандартну дозу можна поступово збільшити, якщо немає ознак токсичності і не спостерігається ремісія за умов стандартного режиму дозування.

    2. Підтримуюче дозування

    Ремісію, що була досягнута із застосуванням цитарабіну та/або інших препаратів, можна підтримувати, застосовуючи 1-2 внутрішньовенних або підшкірних введення препарату Цитозар® на тиждень у дозі 1 мг/кг маси тіла.

    3. Лікування високими дозами

    При хіміотерапії високими дозами Цитозар® вводять із розрахунку 2-3 г/м2 поверхні тіла шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 1-3 години кожні 12 годин протягом 1-6 днів.

    Хіміотерапія високими дозами повинна проводитись з особливою обережністю лише медичним персоналом, який має досвід такого лікування.

    Сумарна переносима доза може бути вищою, якщо пацієнти отримують препарат шляхом швидких внутрішньовенних ін’єкцій, а не повільних інфузій. Цей феномен пов’язаний зі швидкою інактивацією препарату та короткочасністю впливу високих концентрацій на чутливі нормальні та пухлинні клітини після швидкого введення. Нормальні та пухлинні клітини схожим чином відповідають на ці різні способи застосування препарату, тому чітких клінічних переваг будь-якого з цих способів не виявлено.

    4. Інтратекальне застосування при лейкозному менінгіті

    Застосування препарату Цитозар® у вигляді монотерапії шляхом інтратекального введення або у комбінації з метотрексатом (15 мг/м2) та гідрокортизоном (15 мг/м2) залежить від конкретного випадку (фокальне ураження центральної нервової системи при лейкозі може не відповідати на інтратекальне лікування препаратом Цитозар®, тому застосування променевої терапії є більш доцільним).

    Дози цитарабіну, що застосовують при монотерапії з інтратекальним введенням, знаходяться у межах від 5 до 75 мг/м2 і зазвичай становлять 30 мг/м2 кожні 4 дні, поки показники спинномозкової рідини не досягнуть норми (з наступним додатковим лікуванням). Дозування залежить від типу та тяжкості неврологічної симптоматики, а також ефективності попередньої терапії.

    За літературними даними (клінічні випадки), Цитозар® вводили інтратекально в комбінації з метотрексатом і гідрокортизоном.

    Для приготування розчину цитарабіну для інтратекального введення не слід використовувати розчинники, що містять бензиловий спирт (див. розділ «Особливості застосування»).

    Пацієнти з нирковою недостатністю

    Цитозар® слід з обережністю призначати пацієнтам із нирковою недостатністю. Рекомендується зменшити дозу залежно від стану функції нирок. Токсичні реакції з боку ЦНС після лікування високими дозами препарату Цитозар® є більш імовірними для пацієнтів із нирковою недостатністю.

    Пацієнти з печінковою недостатністю

    У випадку печінкової недостатності Цитозар® слід призначати з обережністю та у менших дозах. Значна частина введеного препарату виводиться печінкою. Токсичні реакції з боку ЦНС після лікування високими дозами препарату Цитозар® є більш імовірними для пацієнтів із печінковою недостатністю.

    Пацієнти літнього віку

    Пацієнти літнього віку гірше переносять токсичні побічні ефекти, тому слід посилити контроль за їх станом через можливий розвиток лейкопенії, тромбоцитопенії та анемії. При необхідності слід призначити підтримуюче лікування. Лікування високими дозами пацієнтів віком від 60 років і старше слід проводити за умов оцінки співвідношення ризику та очікуваної користі.

    Діти

    Немає чітких даних щодо безпеки застосування препарату дітям. Схеми дозування для дітей аналогічні до схем лікування дорослих. Повідомляли про виникнення відстроченого прогресуючого висхідного паралічу, що призводив до летальних випадків, у дітей із гострим мієлоцитарним лейкозом після інтратекального та внутрішньовенного введення цитарабіну у стандартних дозах у комбінації з іншими препаратами.

    Приготування розчину

    Порошок по 100 мг у флаконах з розчинником в ампулах по 5 мл:

    Розчинники, які можна використовувати для розведення порошку, що міститься у флаконі:

    5 мл 0,9 % розчин бензилового спирту (розчинник, що додається до флакона);

    вода для ін’єкцій;

    розчин хлориду натрію 0,9 %;

    розчин глюкози 5 %.

    Використовуючи ампулу з розчинником (додається до флакона з порошком), необхідно приготувати розчин з концентрацією 20 мг/мл (100 мг цитарабіну розчинити у 5 мл розчинника). Приготований розчин слід вводити негайно.

    Приготований розчин можна розбавити 0,9 % розчином хлориду натрію або 5 % розчином глюкози. Розчин можна розбавляти до концентрації цитарабіну 0,5 мг/мл. З мікробіологічної точки зору розчин слід вводити негайно.

    Розчин для інтратекального введення не має містити бензилового спирту (розчинник, що додається до флакона з порошком, містить бензиловий спирт), тому для приготування розчину слід використовувати 5-10 мл 0,9% розчину хлориду натрію (або відповідно до рекомендацій: лактатний розчин Рінгера, спинномозкову рідину пацієнта без додавань жодних розчинників, такий розчин слід вводити негайно після приготування).

    Порошок по 1000 мг у флаконах:

    Розчинники, які можна використовувати для розведення порошку, що міститься у флаконі:

    вода для ін’єкцій;

    розчин хлориду натрію (0,9 %);

    розчин глюкози (5 %).

    Розчин потрібно розбавляти до концентрації цитарабіну 0,5 мг/мл. З мікробіологічної точки зору розчин слід вводити негайно.

    Розчин для інтратекального введення не має містити бензилового спирту, тому для приготування розчину слід використовувати 5-10 мл 0,9 % розчину хлориду натрію (або відповідно до рекомендацій: лактатний розчин Рінгера, спинномозкову рідину пацієнта без додавань жодних розчинників, такий розчин слід вводити негайно після приготування).

    Перед застосуванням готовий розчин необхідно перевірити з метою виключення наявності нерозчинених часточок або зміни забарвлення.

    Цитозар® можна одночасно застосовувати з метотрексатом, іншими протипухлинними препаратами, але не рекомендується змішувати їх в одному шприці чи інфузійній системі.

    Дослідження хімічної і фізичної стабільності показали, що розчин препарату Цитозар® 20 мг/мл (при застосуванні у якості розчинника 0,9 % розчину бензилового спирту) залишається стабільним 4 доби при температурі 2-8 ºС та 24 години при температурі не вище 30 °С.

     

    Побічні реакції.

    Очікувані побічні реакції

    Порушення з боку органів кровоносної та лімфатичної системи

    Оскільки Цитозар® має токсичний вплив на кістковий мозок, можливі клітинні зміни кісткового мозку та периферичної крові. При застосуванні препарату можливий розвиток анемії, лейкопенії, тромбоцитопенії, мегалобластозу, а також зниження кількості ретикулоцитів.

    Інфекції та інвазії

    Інфекції: вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитичні або сапрофітні інфекції будь-якої локалізації можуть бути пов’язані із застосуванням Цитозар® у монотерапії або в комбінації з іншими імунодепресивними препаратами у дозах, що впливають на клітинний або гуморальний імунітет. Ці інфекції можуть бути слабко виражені, але можуть бути тяжкими та навіть летальними.

    Синдром цитарабіну

    Синдром цитарабіну був описаний у роботах Кастбері. Він характеризується гарячкою, міалгією, болем у кістках, зрідка болем у грудній клітці, макулопапульозним висипом, кон’юнктивітом та загальною слабкістю. Зазвичай він спостерігається через 6-12 годин після застосування препарату. Доведена ефективність кортикостероїдів для лікування та профілактики цього синдрому. Якщо визначено, що симптоматика піддається лікуванню, слід призначити кортикостероїди та не припиняти лікування препаратом Цитозар®.

    Стандартний режим дозування

    При лікуванні за допомогою стандартних схем дозування цитарабіну у комбінації з іншими препаратами пацієнти повідомляли про біль у животі (перитоніт) та коліт із позитивною реакцією на приховану кров із супутніми нейтропенією та тромбоцитопенією. Пацієнти реагували на консервативне медикаментозне лікування.

    У дітей із гострим мієлоцитарним лейкозом повідомляли про відстрочений прогресуючий висхідний параліч, що призводив до летальних наслідків, після інтратекального та внутрішньовенного введення цитарабіну у стандартних дозах у комбінації з іншими препаратами.

    Інфекції та інвазії: пневмонія, сепсис, запалення підшкірної клітковини у місці ін’єкції.

    З боку органів кровоносної та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, мегалобластоз, ретикулоцитопенія.

    З боку імунної системи: анафілаксія, алергічний набряк.

    З боку обміну речовин та харчування: анорексія.

    З боку нервової системи: нейротоксичність, неврит, запаморочення, головний біль.

    З боку органів зору: кон’юнктивіт (може супроводжуватися висипом).

    З боку серця: перикардит.

    З боку судин: тромбофлебіт.

    З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: ускладнене дихання, біль у горлі.

    З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит, утворення виразок у стравоході, біль у животі, діарея, езофагіт, нудота/блювання, запалення або покриття виразками слизової оболонки порожнини рота або анальної ділянки.

    З боку гепатобіліарної системи: печінкова дисфункція, жовтяниця.

    Захворювання шкіри та підшкірної тканини: покриття шкіри виразками, алопеція, поява ластовиння, висипання, свербіж, кропив’янка.

    З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, затримка сечовиділення.

    Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: біль у грудях, гарячка, реакції у місці введення (біль та запалення у місці підшкірного введення).

    Інтратекальне введення

    Інтратекальне введення препарату Цитозар® може призвести до системної токсичності, тому показаний ретельний нагляд за системою кровотворення. Може знадобитися коригування антилейкозної терапії. Значно виражена токсичність виникає рідко. До побічних реакцій, що найчастіше виникають при інтратекальному введенні, належать нудота, блювання та гарячка. Ці реакції виражені слабко та зникають самі по собі. Повідомляли про розвиток параплегії. Повідомляли про розвиток некротичної лейкоенцефалопатії з судомами або без них; у деяких випадках пацієнтам вводили інтратекально метотрексат і гідрокортизон, а також застосовували опромінення ЦНС. Повідомляли про ізольовану нейротоксичну дію. Двоє пацієнтів у стані ремісії, яких лікували за допомогою комбінованої системної хіміотерапії, профілактичного опромінення ЦНС та інтратекального введення цитарабіну, втратили зір. При одночасному застосуванні препарату Цитозар® інтратекально та внутрішньовенно протягом кількох днів існує ризик виникнення токсичних реакції з боку спинного мозку, проте, при лікуванні серйозних захворювань небезпечних для життя, лікар на свій розсуд призначає подальше інтратекальне та внутрішньовенне застосування препарату Цитозар®.

    Схеми із застосуванням високих доз

    Інфекції та інвазії: сепсис, абсцес печінки.

    Розлади нервової системи: кома або порушення функції головного мозку та мозочка, у тому числі зміна особистості, сонливість і судоми; периферичні моторні та сенсорні нейропатії.

    Розлади зору: токсичний вплив на рогівку, геморагічний кон’юнктивіт.

    Розлади серцевої діяльності: кардіоміопатія з летальним наслідком.

    Розлади органів дихання, грудної клітки та середостіння: респіраторний дистрес-синдром у дорослих, набряк легенів.

    Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: некроз кишечнику, некротичний коліт, утворення виразок у ШКТ (у тому числі кистозний пневматоз кишечнику, що призводить до перитоніту).

    Гепатобіліарні розлади: пошкодження печінки з гіпербілірубінемією.

    Захворювання шкіри та підшкірної тканини: шкірний висип із подальшою десквамацією, алопеція.

    У деяких пацієнтів у місці ін’єкції або інфузії виникав тромбофлебіт, деякі пацієнти повідомляли про виникнення болю та запалення у місцях підшкірних ін’єкцій. Проте у більшості випадків препарат переноситься добре.

    У десяти пацієнтів, яким застосовували експериментальну програму терапії, що включає проміжні дози цитарабіну (1 г/м2) незалежно від застосування інших хіміотерапевтичних засобів (meta-AMSA, даунорубіцин, VP-16) розвинувся дифузний інтерстиціальний пульмоніт, причина якого залишилася нез’ясованою, однак він міг бути пов’язаний із терапією цитарабіном.

    У поодиноких випадках повідомлялося про висипання на шкірі, що призводили до десквамації. Повна алопеція є більш поширеною реакцією на терапію високими дозами, ніж на стандартну програму лікування.

    При застосуванні терапії високими дозами заборонено використовувати розчинник, що містить бензиловий спирт.

    Повідомлялося, що після експериментальної терапії високими дозами цитарабіну з приводу рецидивів лейкозу спосте

  • Відгуки (0)