БЕТА-КЛАТИНОЛ ТАБ. №42

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

β-КЛАТІНОЛ

(β-CLATINOL)

Склад:

діючa речовинa: pantoprazole;

1 таблетка містить пантопразолу натрію 1,5 гідрату у перерахуванні на пантопразол 40 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний, повідон, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), магнію стеарат, тальк, натрію крохмальгліколят (тип А), титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), целюлози ацетилфталат;

діючa речовинa: clarithromycin;

1 таблетка містить кларитроміцину 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), хіноліновий жовтий (E 104), поліетиленгліколі (макроголи);

діючa речовинa: amoxicillin trihydrate;

1 таблетка містить амоксициліну тригідрату у перерахуванні на амоксицилін 1 г;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, опадрай білий, поліетиленгліколі (макроголи), тальк.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Комбінації для ерадикації Helicobacter рylori.

Код АТС A02B D04.

Клінічні характеристики.

Показання. Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційована із Helicobacter рylori.

Протипоказання. Гіперчутливість до пантопразолу, кларитроміцину, інших макролідів, амоксициліну або інших β-лактамних антибіотиків; тяжкі захворювання печінки (гепатит та цироз печінки, який супроводжується тяжкою печінковою недостатністю), захворювання шлунково-кишкового тракту в анамнезі (особливо коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків), порушення функції нирок, порфірія, алергійний діатез, бронхіальна астма, поліноз. Протипоказаний одночасний прийом кларитроміцину з одним із таких препаратів: цисаприд, астемізол, ерготамін або дигідроерготамін, пімозид, терфенадин. Препарат також протипоказаний хворим з інфекційним мононуклеозом, лейкемоїдними реакціями лімфатичного типу та пацієнтам з патологічними змінами крові.

Комбінований набір протипоказаний у період вагітності або годування груддю. Дитячий вік. Пантопразол, як і інші інгібітори протонного насоса, протипоказано застосовувати з атазанавіром.

Спосіб застосування та дози. Дорослим: набір по 1 таблетці пантопразолу, 1 таблетці кларитроміцину, 1 таблетці амоксициліну 2 рази на добу (вранці і ввечері) до їди, щоденно. Тривалість лікування – 7 діб.

Побічні реакції.

Пантопразол.

З боку системи травлення: діарея, сухість у роті, підвищений апетит, відрижка, нудота, блювання, метеоризм, біль у животі, запор, підвищення активності трансаміназ, гастроінтестинальна карцинома.

З боку нервової системи і органів чуття: головний біль; астенія, запаморочення, сонливість, безсоння; нервозність, депресія, тремор, парестезії, фотофобія, порушення зору, шум у вухах; галюцинації, дезорієнтація і збентеження, особливо у пацієнтів, які мають схильність до нього, а також погіршення цих симптомів у випадку їх наявності.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку печінки: підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, γ-ГТ), тригліцеридів, гепатоцелюлярні порушення, що призводили до жовтяниці або печінкової недостатності.

З боку нирок та сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит.

З боку сечостатевої системи: гематурія, набряки, імпотенція.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок.

З боку шкірного покриву та кістково-м’язової системи: алопеція, акне, ексфоліативний дерматит, артралгія, мультиформна еритема, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість.

Алергічні реакції: висип, кропив’янка, свербіж, ангіоневротичний набряк.

Інші: гіперглікемія, міалгія; пропасниця, гіперліпопротеїнемія, гіперхолестеринемія.

Кларитроміцин.

З боку травної та гепатобіліарної системи: блювання, стоматит, запор, сухість у роті, біль в епігастральній ділянці, метеоризм, глосит, нудота, зміни смакових відчуттів, знебарвлення язика, грибкове ураження слизової порожнини рота, псевдомембранозний коліт, діарея, диспепсія, кандидозний стоматит та плями на язиці, зміни кольору зубів, гепатит, холестаз, жовтяниця; летальна печінкова недостатність, панкреатит.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, сплутаність свідомості, головний біль, вертиго, відчуття тривоги, тривожні сновидіння, безсоння, шум та дзвін у вухах, галюцинації, дезорієнтація, деперсоналізація і психози, парестезія, порушення нюху, втрата слуху (відновлюється після відміни терапії), увеїт, судоми, диспное.

З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT, мерехтіння або тріпотіння шлуночків, шлуночкова тахікардія та піруетна тахікардія (Torsade de Pointes).

З боку імунної системи: анафілактичні реакції.

Порушення психіки: депресія, тривожність.

Лабораторні показники: гіпоглікемія, підвищення активності печінкових трансаміназ, що швидко минає, тромбоцитопенія і лейкопенія, підвищення креатиніну сироватки крові, підвищення вмісту сечовини в крові.

З боку опорно-рухової системи: артралгія, міалгія.

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність.

Алергічні реакції: висип на шкірі, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, у поодиноких випадках – синдром Стівенса-Джонсона та анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні Кларитроміцину і колхіцину, особливо пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.

Амоксицилін.

З боку системи травлення: стоматит, глосит, кандидоз порожнини рота, нудота, блювання, діарея, дисбактеріоз, болі у ділянці ануса; псевдомембранозний або геморагічний коліт, кандидоз кишечнику, поверхневе знебарвлення зубів.

З боку нервової системи і органів чуття: збудження, неспокій, безсоння, сплутаність свідомості, зміна поведінки, головний біль, запаморочення, судоми. Судоми можуть спостерігатись у пацієнтів з нирковою недостатністю або у тих, хто застосовує високі дози препарату.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія.

З боку системи крові (кровотворення, гемостаз) та лімфатичної системи: помірне підвищення рівня трансаміназ у крові, транзиторна анемія, тромбоцитопенічна пурпура, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія і агранулоцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, подовження кровотечі та протромбінового часу.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: помірне підвищення та минуще збільшення активності печінкових трансаміназ.

З боку нирок та сечовидільної системи: кристалурія.

З боку респіраторної системи: утруднене дихання.

З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит, кандидоз піхви.

З боку кістково-м’язової системи: судомні реакції, болі у суглобах.

З боку шкірного покриву та підшкірної клітковини: ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, макулопапульозний висип, шкірні висипання, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку імунної системи: анафілаксія.

Інфекції та інвазії: кандидоз шкіри.

Реакції підвищеної чутливості: екзантема, свербіж, кропив’янка (негайна поява кропив’янки після застосування препарату свідчить про наявність алергічної реакції, тому препарат слід відмінити); рідко – бульозний та ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема, сироваткова хвороба, алергічний васкуліт, в окремих випадках – анафілактичний шок, набряк Квінке, токсичний епідермальний некроліз.

Загальні порушення: є поодинокі повідомлення про виникнення медикаментозної гарячки; тривале або повторне застосування препарату може призвести до розвитку суперінфекцій та колонізації стійких мікроорганізмів або дріжджів, що спричиняють оральний або вагінальний кандидоз.

Передозування.

Пантопразол.

Симптоми: не описані.

Лікування: при підозрі на передозування рекомендується проведення підтримуючої та симптоматичної терапії. Діаліз не є ефективним.

Кларитроміцин.

Симптоми: прийом великих доз кларитроміцину може спричинити алергічні реакції та розлади з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея).

Лікування: промивання шлунка. Симптоматична терапія.

Амоксицилін.

Симптоми: нудота, блювання, діарея; у поодиноких випадках – кристалурія.

Лікування: припинити прийом препарату, провести симптоматичне лікування. Якщо передозування відбулося зовсім недавно і якщо немає протипоказань, можна викликати блювання. Амоксицилін можна видалити з кровообігу шляхом гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Протипоказане.

Діти.

Дітям препарат не застосовують.

Особливості застосування.

Пантопразол.

Перед початком лікування необхідно виключити злоякісні захворювання стравоходу та шлунка (симптоматичне поліпшення може відстрочити правильну діагностику та лікування).

Хворим літнього віку слід застосовувати препарат з обережністю під контролем лікаря.

При порушеннях функції печінки препарат застосовують під контролем рівня печінкових ферментів. У випадку збільшення рівня печінкових ферментів застосування препарату β-КЛАТІНОЛ необхідно припинити.

Пантопразол може знижувати абсорбцію вітаміну В12 (ціанокобаламіну), що може призвести до гіпо- або ахлоргідрії. Це слід враховувати при застосуванні препарату пацієнтам зі зниженою масою тіла.

Кларитроміцин.

Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричинити інтенсивне розмноження нечутливих бактерій і грибів.

Розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з фатальним кінцем, спричиненого Clostridium difficile (CDAD), може виникати при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Слід завжди пам’ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки діарея, спричинена Clostridium difficile, може виникати навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.

Також можуть посилюватись симптоми myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовують кларитроміцин.

Кларитроміцин виводиться печінкою і нирками. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із недостатністю функції печінки, із помірним або тяжким ступенем недостатності функції нирок.

Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином і іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів Н. Pylori до кларитроміцину.

Амоксицилін.

Пацієнти з інфекційним мононуклеозом або лімфатичною лейкемією часто (у 60-100 %) реагують екзантемою, не пов’язаною з гіперчутливістю до пеніциліну. Ця форма еритродермії в анамнезі не є протипоказанням до застосування пеніцилінів.

Алергічні шкірні реакції на амоксицилін зустрічаються частіше, ніж при застосуванні інших препаратів групи пеніцилінів, але рідше, ніж при прийомі ампіциліну.

Існує перехресна стійкість до препаратів пеніцилінового ряду, цефалоспоринів. Як у разі застосування інших препаратів пеніцилінового ряду, можливий розвиток суперінфекцій.

При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозних колітів, необхідно вжити відповідні заходи.

При виникненні геморагічних колітів або реакцій гіперчутливості необхідно вжити відповідні заходи.

При застосуванні препарату необхідно вживати достатню кількість рідини для профілактики кристалурії, яка може бути викликана амоксициліном.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

При застосуванні препарату слід утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пантопразол.

Пантопразол може зменшувати рН-залежну абсорбцію кетоконазолу та інших лікарських засобів. Сумісний з препаратами, які метаболізуються за участю ферментної системи цитохрому Р450 (феназепам, діазепам, дигоксин, теофілін, карбамазепін, диклофенак, напроксен, піроксикам, фенітоїн, варфарин, ніфедипін, метопролол, етанол). Не впливає на ефективність гормональних контрацептивів.

Доведено, що застосування атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг один раз на добу) або атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг одноразово) у здорових добровольців спричиняє суттєве зменшення біодоступності атазанавіру. Всмоктування атазанавіру залежить від рН. Тому інгібітори протонного насоса, включаючи пантопразол, не слід застосовувати разом з атазанавіром. Пацієнтам, які застосовують непрямі антикоагулянти, фенпрокумон, варфарин, рекомендується проводити лабораторні тести на згортання тромбоцитів на початку, в кінці та у випадку нерегулярного лікування пантопразолом. Не виявлено взаємодії з одночасно призначеними антацидними препаратами.

Кларитроміцин.

Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.

Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказане через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.

Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду і терфенадіну в сироватці крові спостерігалося при їх супутньому застосуванні з кларитроміцином, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночков і torsade de pointes. Подібні ефекти відзначалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціюється з появою ознак гострого ерготизму, що характеризується вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину.

Вплив цих лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитоміцину, зменшуючи його концентрацію у плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскількі мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна щодо різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через сумісне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.

Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінюються при сумісному застосуванні з флуконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.

Застосування ритонавіру і кларитроміцину производить до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину пацієнтам з нормальною функцією нирок не потрібне. Проте для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з СLCR 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 %. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (СLCR < 30 мл/хв) дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г на день, не слід застосовувати разом із ритонавіром.

Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.

При одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом може розвинутися піруетна шлуночкова тахікардія. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів у сироватці кро