0
Viridis Bot
Производитель
МЕРК ШАРП И ДОУМ ИДЕА ИНК.
*Цена действительна при заказе на сайте
Характеристики
Условия отпуска
По рецепту;
Производитель
МЕРК ШАРП И ДОУМ ИДЕА ИНК.;
Инструкция
Инструкция к препарату предназначена исключительно для ознакомления. Для получения полной информации смотрите инструкцию производителя.
діюча речовина: fosaprepitant;
1 флакон містить фосапрепітанту димеглюміну 245,3 мг, що еквівалентно 150 мг фосапрепітанту.
Після відновлення та розведення 1 мл розчину містить 1 мг фосапрепітанту (1 мг/мл).
допоміжні речовини: динатрію едетат, полісорбат-80, лактоза безводна, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована, газ азот.
Порошок для розчину для інфузій.
Біла або майже біла тверда речовина.
Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту.
Код АТХ А04А D12.
У складі комбінованої терапії:
Гіперчутливість до активної речовини або полісорбату-80, або будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату.
Одночасне застосування з пімозидом, терфенадином, астемізолом або цизапридом (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”).
При внутрішньовенному введенні фосапрепітант швидко перетворюється на апрепітант.
При внутрішньовенному введенні фосапрепітанту може виникнути взаємодія з препаратами, що містять активні речовини, які взаємодіють з пероральним апрепітантом. Наступну інформацію отримано з досліджень, проведених з пероральним застосуванням апрепітанту, та досліджень, проведених з внутрішньовенним застосуванням фосапрепітанту, який вводився з дексаметазоном, мідазоламом або дилтіаземом.
Фосапрепітант 150 мг, введений у одноразовій дозі, є слабким інгібітором CYP3A4. Вважається, що фосапрепітант не взаємодіє з таким транспортером, як Р-глікопротеїн, що було продемонстровано відсутністю взаємодії перорального апрепітанту з дигоксином. Очікується, що фосапрепітант викличе меншу або не більшу індукцію CYP2C9 і CYP3A4 та глюкуронідацію, ніж викликає апрепітант перорального введення. Дані про вплив на ізоферменти CYP2C8 та CYP2C19 відсутні.
Вплив фосапрепітанту на фармакокінетику інших активних речовин.
Пригнічення активності CYP3A4:
Як помірний інгібітор CYP3A4 фосапрепітант (150 мг) у одноразовій дозі при супутньому застосуванні може тимчасово підвищувати плазмові концентрації активних речовин, які метаболізуються через CYP3A4. Загальна експозиція субстратів CYP3A4, що приймаються перорально, може підвищуватися приблизно вдвічі у 1-й та 2-й дні після одночасного введення з разовою дозою 150 мг фосапрепітанту. Фосапрепітант не слід приймати одночасно з пімозидом, терфенадином, астемізолом або цизапридом. Пригнічення активності CYP3A4 фосапрепітантом може призводити до підвищення плазмових концентрацій цих активних речовин, потенційно спричиняючи розвиток побічних реакцій, що загрожують життю (див. розділ «Протипоказання»). Рекомендовано з обережністю приймати фосапрепітант одночасно з активними речовинами, які метаболізуються більшою мірою через CYP3A4 та мають вузький терапевтичний діапазон: циклоспорин, такролімус, сиролімус, еверолімус, алфентаніл, діерготамін, ерготамін, фентаніл та хінідин (див. розділ «Особливості застосування»).
Кортикостероїди:
Дексаметазон. При сумісному застосуванні з разовою дозою 150 мг фосапрепітанту у 1-й день пероральну дозу дексаметазону у 1-й та 2-й слід знизити приблизно на 50 % для досягнення експозиції дексаметазону, подібної до експозиції, отриманої при введенні без фосапрепітанту.
Фосапрепітант 150 мг, введений одноразово внутрішньовенно у 1-й день, підвищував площу під кривою «концентрація - час» (AUC 0-24 год) дексаметазону, субстрату CYP3A4, на 100 % у 1-й день, на 86 % на 2-й день та на 18 % на 3-й день при одночасному введенні дексаметазону в одноразовій дозі 8 мг перорально у 1-й, 2-й та 3-й день.
Хіміотерапевтичні препарати:
Дослідження взаємодії фосапрепітанту 150 мг та хіміотерапевтичних препаратів не проводилися, однак на підставі досліджень апрепітанту для перорального застосування, доцетакселу та вінорелбіну, не очікується, що Еменд® (фосапрепітант 150 мг) буде мати клінічно значущу взаємодію з вищеназваними препаратами, які вводились внутрішньовенно. Взаємодію фосапрепітанту з хіміотерапевтичними препаратами, які вводяться пероральним шляхом та метаболізуються в основному або частково CYP3A4 (наприклад, етопозид, вінорелбін), не можна виключати. Пацієнтам, які приймають препарати, що метаболізуються головним чином, або частково CYP3A4, рекомендовано бути обережними та проводити додатковий моніторинг (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялось про випадки нейротоксичності в пост-маркетинговому періоді, що пов’язують з потенціальною побічною дією іфосфаміду після його сумісного застосування с фосапрепітантом.
Імуносупресанти:
Після одноразової дози фосапрепітанту 150 мг очікується тимчасове (на два дні) підвищення, за яким настає легке зниження експозиції імуносупресантів, які метаболізуються CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, такролімус, еверолімус та сіролімус). Базуючись на принципах Моніторингу Терапевтичних Доз, враховуючи коротку тривалість курсу та обмежені експозиції, знижувати дозу імуносупресантів не рекомендується в день застосування, та в наступний день після застосування препарату Еменд®(фосапрепітанту).
Мідазолам:
Фосапрепітант 150 мг, що вводився одноразово у 1-й день, підвищив AUC мідазоламу на 77 % у 1-й день і не мав впливу на цей показник на 4-й день, коли мідазолам одночасно вводився перорально у дозі 2 мг у 1-й та 4-й день. Фосапрепітант 150 мг є слабким інгібітором CYP3A4, оскільки одноразова доза, введена в 1-й день, не показала інгібування або індукції CYP3A4 на 4-й день.
Слід враховувати потенційні ефекти підвищених плазмових концентрацій мідазоламу або інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A4 (алпразолам, тріазолам), при сумісному прийомі цих препаратів з препаратом Еменд® (фосапрепітант).
Дилтіазем:
Дослідження взаємодії фосапрепітанту 150 мг та дилтіазему не проводилися. Однак потрібно брати до уваги результати дослідження застосування фосапрепітанту 100 мг із дилтіаземом. Застосування фосапрепітанту у дозі 100 мг протягом 15 хвилин сумісно з дилтіаземом у дозі 120 мг 3 рази на добу підвищує AUC апрепітанту в 1,5 раза. Цей ефект не був визнаний клінічно значущим.
Індукція:
Згідно з результатами дослідження взаємодії з мідазоламом, фосапрепітант 150 мг, що вводиться одноразово, не викликає індукції CYP3A4 у 1-й та 4-й день.
Очікується, що фосапрепітант викличе меншу або не більшу індукцію CYP2C9 і CYP3A4 та глюкуронізацію, ніж викликає 3-денне застосування апрепітанту перорально, при якому спостерігається короткочасна індукція з максимальним ефектом на 6-8-й день після першої дози апрепітанту. 3-денний режим перорального застосування апрепітанту показує зменшення AUC субстратів CYP2C9 приблизно на 30-35 % і знижує залишкові концентрації етинілестрадіолу до 64%. Інформації відносно впливу на CYP2С8 та CYP2С19 немає. Рекомендовано з обережністю застосовувати в даний період часу варфарин, аценокумарол, толбутамід, фенітоїн або інші активні речовини, про які відомо, що вони метаболізуються CYP2С9.
Варфарин:
У пацієнтів, які отримують тривалу терапію варфарином, під час лікування препаратом Еменд®(фосапрепітант) та впродовж 2 тижнів після застосування фосапрепітанту, який застосовується для профілактики нудоти та блювання, спричинених хіміотерапією, слід проводити пильний моніторинг протромбінового часу (МНВ).
Гормональні контрацептиви
Під час та протягом 28 днів після застосування препарату Еменд® (фосапрепітант) ефективність гормональних контрацептивів може знижуватись. Під час лікування фосапрепітантом та впродовж 2 місяців після останньої дози фосапрепітанту слід застосовувати альтернативні негормональні методи контрацепції.
Антагоністи 5-НТ3:
Дослідження взаємодії фосапрепітанту та антагоністів 5-HT3 не проводилися. Однак у клінічних дослідженнях апрепітант, що застосовувався перорально, не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику ондансетрону, гранісетрону або гідродоласетрону (активний метаболіт доласетрону). Таким чином, немає доказів взаємодії застосування фосапрепітанту та антагоністів 5-HT3.
Вплив інших препаратів на фармакокінетику апрепітанту.
Слід з обережністю застосовувати препарат Еменд® (фосапрепітант) паралельно з активними речовинами, які пригнічують активність CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, позаконазол, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон та інгібітори протеаз), оскільки очікується, що така комбінація призводить до підвищення плазмових концентрацій апрепітанту.
Слід уникати супутнього застосування препарату Еменд® (фосапрепітант) з активними речовинами, які інтенсивно індукують активність CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал), оскільки така комбінація призводить до зниження плазмових концентрацій апрепітанту, що може спричиняти зниження ефективності препарату Еменд® (фосапрепітант). Сумісне застосування препарату Еменд® (фосапрепітант) з рослинними препаратами, що містять звіробій (Hypericum perforatum) не рекомендоване. Рифампіцин знижує середній кінцевий період напіввиведення апрепітанту на 68 %.
Пацієнти з помірним та тяжким порушенням функції печінки
Інформація щодо застосування препарату пацієнтам з помірним порушенням функції печінки обмежена, інформація стосовно застосування пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня відсутня . Тому цим пацієнтам слід з обережністю застосовувати препарат Еменд® (фосапрепітант) (див. розділ «Фармакокінетика»).
Взаємодії з CYP3A4
Препарат Еменд® (фосапрепітант) слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби, що перш за все метаболізуються системою CYP3A4 та мають вузький терапевтичний діапазон, такі як циклоспорин, такролімус, сиролімус, еверолімус, алфентаніл, діерготамін, ерготамін, фентаніл та хінідин (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”). Крім того, сумісне застосування с іринотеканом потребує особливої обережності, оскільки така комбінація може підвищити токсичність.
Одночасне застосування фосапрепітанту із похідними алкалоїдів ріжок, що є субстратами CYP3A4, може призводити до зростання концентрацій діючих речовин алкалоїдів ріжок у плазмі крові. Тому рекомендовано дотримуватись обережності з причини потенційного ризику токсичної дії, пов’язаної із застосуванням ріжок.
Слід уникати супутнього застосування фосапрепітанту з препаратами, які інтенсивно індукують активність CYP3A4 (такими як рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал), оскільки така комбінація призводить до зниження плазмових концентрацій апрепітанту (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Супутнє застосування фосапрепітанту з рослинними препаратами, що містять звіробій (Hypericum perforatum), не рекомендоване.
Слід з обережністю застосовувати фосапрепітанту одночасно з активними речовинами, які пригнічують активність CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, позаконазол, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон та інгібітори протеаз), оскільки очікується, що така комбінація призведе до підвищення плазмових концентрацій апрепітанту (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування з варфарином (субстрат CYP2C9). Сумісне застосування апрепітанту, що застосовувався перорально, з варфарином призводить до зменшення протромбінового часу, вираженого як міжнародне нормалізоване відношення (МНВ). У пацієнтів, які отримують постійну терапію варфарином, слід проводити ретельний моніторинг МНВ протягом 14 днів після курсу терапії фосапрепітантом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гормональні контрацептиви
Під час застосування та протягом 28 днів після закінчення застосування фосапрепітанту ефективність гормональних контрацептивів може знижуватись. Під час лікування фосапрепітантом та впродовж 2 місяців після останньої дози фосапрепітанту слід застосовувати альтернативні негормональні методи контрацепції.
Реакції підвищеної чутливості
Під час інфузії фосапрепітанту мали місце окремі випадки негайної реакції підвищеної чутливості, включаючи припливи, еритему та задишку. Такі реакції підвищеної чутливості зазвичай з’являлися при припиненні інфузії та застосуванні відповідної терапії. Не рекомендується повторно розпочинати інфузію пацієнтам, у яких з’являються реакції підвищеної чутливості.
Місцеві реакції на введення та інфузію
Еменд® не повинен вводитися ударною дозою, його обов'язково необхідно розводити та застосовувати шляхом повільної внутрішньовенної інфузії (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Еменд® не повинен вводитися внутрішньом'язово або підшкірно. При високих дозах спостерігався незначний тромбоз в місці введення. У разі появи симптомів місцевого подразнення ін'єкцію або інфузію необхідно припинити і почати знову в іншій вені.
Контрацепція у чоловіків та жінок. Ефективність гормональних контрацептивів може знижуватись під час та протягом 28 днів після застосування фосапрепітанту. Під час лікування препаратом Еменд®(фосапрепітант) та впродовж 2 місяців після останньої дози фосапрепітанту слід застосовувати альтернативні негормональні методи контрацепції (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вагітність. Немає клінічних даних про застосування фосапрепітанту та апрепітанту в період вагітності. Можливість репродуктивної токсичності фосапрепітанту та апрепітанту повністю не встановлена, оскільки рівні експозиції, що перевищують терапевтичну експозицію у людини, не можуть бути досягнуті в дослідженнях на тваринах. Ці дослідження не показали прямого або непрямого шкідливого впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток. Потенційний вплив нейрокінінової регуляції на репродуктивну функцію невідомий. Препарат Еменд® (фосапрепітант) не слід застосовувати в період вагітності, окрім випадків нагальної потреби.
Годування груддю. Апрепітант проникає в молоко лактуючих щурів після внутрішньовенного застосування фосапрепітанту так само, як при застосуванні апрепітанту внутрішньо. Невідомо, чи проникає препарат в грудне молоко у жінок, тому протягом лікування препаратом Еменд®(фосапрепітант) годування груддю не рекомендоване.
Фертильність. Можливість впливу фосапрепітанту та апрепітанту на фертильність повністю не вивчена, оскільки рівні експозиції, що перевищують терапевтичну експозицію у людини, не можуть бути досягнуті у дослідженнях на тваринах. Дослідження фертильності на тваринах не продемонстрували прямого або непрямого несприятливого впливу на спаровування, фертильність, розвиток ембріона/плода, а також на кількість сперми і її рухливість.
Препарат Еменд® (фосапрепітант) може незначним чином впливати на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами. Після застосування препарату можуть виникати запаморочення і втома (див. розділ «Побічні реакції»).
Препарат Еменд® (фосапрепітант) вводиться внутрішньовенно і не повинен вводитися внутрішньом'язово або підшкірно. Препарат Еменд® (фосапрепітант) 150 мг вводиться шляхом інфузії протягом 20-30 хвилин тільки у перший день, починаючи приблизно за 30 хвилин до хіміотерапії. Не вводити препарат Еменд® (фосапрепітант) ударною дозою або у вигляді нерозведеного розчину.
Препарат Еменд® (фосапрепітант) застосовують як частину схеми, що включає кортикостероїд і антагоніст 5-НТ3 відповідно до даних наведених у таблиці нижче.
Для запобігання нудоті та блюванню, пов'язаним з еметогенною протипухлинною хіміотерапією, рекомендується наступний режим дозування:
Курс для хіміотерапії з високим еметогенним ризиком
| День 1 | День 2 | День 3 | День 4 | |
| Препарат Еменд®(фосапрепітант) | 150 мг внутрішньовенно | Немає | Немає | Немає |
| Дексаметазон | 12 мг перорально | 8 мг перорально | 8 мг перорально двічі на день | 8 мг перорально двічі на день |
| Антагоніст 5-НТ3 | Стандартна доза антагоніста 5-НТ3. Див. інструкцію на препарат щодо дозування обраного антагоніста 5-НТ3 | Немає | Немає | Немає |
Дексаметазон призначається за 30 хвилин до проведення хіміотерапії у перший день та вранці на 2-й, 3-й та 4-й день. Дексаметазон повинен також вводитися увечері на 3-й та 4-й день. Доза дексаметазону визначається з урахуванням взаємодії активних речовин.
Курс для хіміотерапії з помірним еметогенним ризиком
| 1-й день | |
| Препарат Еменд®(фосапрепітант) | 150 мг внутрішньовенно |
| Дексаметазон | 12 мг перорально |
| Антагоніст 5-НТ3 | Стандартна доза антагоніста 5-НТ3. Див. інструкцію на препарат щодо дозування обраного антагоніста 5-НТ3 |
Дексаметазон призначається за 30 хвилин до хіміотерапії в 1-й день. Доза дексаметазону була обрана, враховуючи взаємодію препаратів.
Інформація щодо ефективності комбінації з іншими кортикостероїдами та антагоністами 5-НТ3 дуже обмежена (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Щодо комбінованого застосування з антагоністами 5-НТЗ зверніться до Інструкцій з медичного застосування цих препаратів.
Перед введенням препарату Еменд® порошок для приготування розчину для інфузій необхідно відновити і розвести.
Спосіб приготування розчину для внутрішньовенного введення:
1. Введіть 5 мл фізіологічного розчину 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій у флакон. Доливайте фізіологічний розчин 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій у флакон вздовж його стінки, щоб не було спінювання. Обережно обертайте флакон навколо своєї осі. Уникайте струшування та вприскування фізіологічного розчину 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій у флакон.
2. Підготуйте інфузійний мішок/флакон, заповнений 145 мл фізіологічного розчину 9 мг/мл (0,9%) для ін'єкцій (наприклад, видаліть 105 мл фізіологічного розчину 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій з інфузійного мішка/флакона з фізіологічним розчином 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій об'ємом 250 мл).
3. Вилучіть весь об’єм з флакона та введіть в інфузійний мішок, що містить 145 мл фізіологічного розчину 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій, щоб отримати загальний об’єм 150 мл. Обережно переверніть мішок/флакон 2-3 рази.
Відновлений розчин має такий же вигляд, як і розчин для розведення.
Відновлений та розбавлений препарат перед введенням необхідно візуально перевірити на наявність твердих часток та зміни кольору.
Немає спеціальних вимог щодо утилізації препарату.
Застосування для лікування пацієнтів різної статі
Коригування дози залежно від статі не потрібно.
Пацієнти літнього віку (≥ 65 років).
Для осіб літнього віку коригування дози не потрібно.
Пацієнти із порушенням функції нирок
Для хворих з нирковою недостатністю або для пацієнтів з термінальною фазою захворювання нирок, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози не потрібна.
Пацієнти із порушенням функції печінки
Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня корекція дози не потрібна. Кількість інформації відносно застосування у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки обмежена, та інформація стосовно застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня відсутня. У таких пацієнтів препарат Еменд® (фосапрепітант) потрібно застосовувати з обережністю (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Безпека і ефективність застосування препарату Еменд® (фосапрепітант) для лікування дітей та дорослих молодше 18 років не встановлені, тому препарат не рекомендовано застосовувати цим віковим групам. Дані щодо застосування відсутні.
У разі передозування слід припинити застосування препарату Еменд® (фосапрепітант) і призначити загальну підтримуючу терапію, а також здійснювати моніторинг. Через протиблювотну активність апрепітанту препарати, що викликають блювання, будуть неефективними. Апрепітант не може бути видалений шляхом гемодіалізу.
Оскільки фосапрепітант перетворюється на апрепітант, побічні реакції, пов'язані з апрепітантом, можуть виникнути і з фосапрепітантом.
Перед отриманням схвалення фосапрепітанту 150 мг регуляторними органами профілі безпеки для фосапрепітанту та апрепітанту були оцінені з залученням приблизно 1100 пацієнтів та 6500 пацієнтів відповідно.
В ході клінічних досліджень різні лікарські форми фосапрепітанту застосовувались загалом 2183 пацієнтам, включаючи 371 здорового пацієнта та 1579 пацієнтів з хіміотерапією, у яких існує ризик виникнення нудоти та блювання.
При проведенні хіміотерапії з високим ризиком еметогенності (ВРЕ), у пацієнтів, які лікувалися апрепітантом, найбільш часто виникали наступні побічні реакції, ніж у пацієнтів які отримували стандартну терапію: гикавка (4,6 % порівняно з 2,9 %), підвищення рівня АЛТ (2,8 % порівняно з 1,1 %), диспепсія (2,6 % порівняно з 2,0 %), закреп (2,4 % порівняно з 2,0 %), головний біль (2,0 % порівняно з 1,8 %), та зниження апетиту (2,0 % порівняно з 0,5 %). При проведенні хіміотерапії з помірним ризиком еметогенності (ПРЕ) при застосуванні апрепітанту в порівнянні із стандартною терапією найчастіше виникала втома (1,4 % порівняно з 0,9 %).
Нижчезазначені побічні реакції відзначалися в об'єднаному аналізі досліджень хіміотерапії з ВРЕ або ПРЕ з більшою частотою у пацієнтів, які отримували апрепітант, ніж у пацієнтів, які отримували стандартне лікування, а також у ході постмаркетингового застосування.
Частота визначена як: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (частоту неможливо визначити, виходячи з наявних даних).
| Система органів | Побічна реакція | Частота |
| Інфекції та інвазії | Кандидоз, стафілококова інфекція | Рідко |
| З боку системи крові та лімфатичної системи | Фебрильна нейтропенія, анемія | Нечасті |
| З боку імунної системи | Реакції підвищеної чутливості, включаючи анафілактичні реакції | Невідомо |
| Порушення обміну речовин, метаболізму | Анорексія | Часто |
| Полідипсія | Рідко | |
| Психічні розлади | Занепокоєння | Нечасто |
| Дезорієнтація, ейфорія | Рідко | |
| З боку нервової системи | Головний біль | Часто |
| Запаморочення, сонливість | Нечасто | |
| Когнітивні порушення, летаргія, спотворення смаку | Рідко | |
| З боку органів зору | Кон’юнктивіт | Рідко |
| З боку органів слуху та вестибулярного апарату | Шум у вухах | Рідко |
| З боку серцево-судинної системи | Відчуття серцебиття, приливи жару | Нечасто |
| Брадикардія, кардіоваскулярні розлади | Рідко | |
| З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння | Гикавка | Часто |
| Біль у ротоглотці, чихання, кашель, постназальний затік, подразнення горла | Рідко | |
| З боку травної системи | Запор, диспепсія | Часто |
| Відрижка, нудота*, блювання*, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, біль у животі, сухість у роті, метеоризм | Нечасто | |
| Перфорація дуоденальної виразки, стоматит, здуття живота, твердий кал, нейтропенічний коліт | Рідко | |
| З боку шкіри та підшкірної клітковини | Висип, акне | Нечасто |
| Світлочутливість, гіпергідроз, себорея, пошкодження шкіри, сверблячі висипання, синдром Стівенса-Джонсона/токсичний епідермальний некроліз | Рідко | |
| Свербіж, кропив’янка | Невідомо | |
| З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини | М’язові судоми, м’язова слабкість | Рідко |
| З боку сечовидільної системи | Дизурія | Нечасто |
| Полакіурія | Рідко | |
| Порушення загального стану та пов’язані зі способом застосування препарату | Втомлюваність | Часто |
| Астенія, нездужання | Нечасто | |
| Набряк, дискомфорт в області грудної клітини, порушення ходи | Рідко | |
| Дані лабораторних досліджень | Підвищення аланінамінотрансферази (АЛТ) | Часті |
| Підвищення аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення лужної фосфатази | Нечасті | |
| Наявність червоних клітин крові в сечі, зниження кількості натрію в крові, зниження маси тіла, зниження кількості нейтрофілів, наявність глюкози в сечі, посилення діурезу | Рідко |
*Нудота та блювання були параметрами ефективності протягом перших 5 днів пост-хіміотерапевтичного лікування та враховувались як побічні реакції тільки після цього періоду.
Характер несприятливих явищ, які виникали при багаторазових циклах (до 6 циклів) хіміотерапії в ході досліджень ВРЕ та ПРЕ, були вцілому подібними до тих, що спостерігалися в 1-му циклі.
У додатковому клінічному дослідженні у 1169 пацієнтів, які отримували апрепітант і хіміотерапію з високим ступенем еметогенності, профіль побічних реакцій був загалом аналогічний профілю, що спостерігався в інших дослідженнях хіміотерапії з високим ступенем еметогенності при застосуванні апрепітанту.
Додаткові побічні реакції спостерігалися у пацієнтів, які отримували апрепітант для лікування післяопераційної нудоти і блювання, а також з більшою частотою, ніж при застосуванні ондансетрону: біль у верхній частині живота, патологічні шуми в кишечнику, запор*, дизартрія, диспное, гіпоестезія, безсоння, міоз, нудота, сенсорні порушення, дискомфорт в шлунку, часткова кишкова непрохідність*, зниження гостроти зору, хрипи.
* Повідомлялося у пацієнтів, які приймали апрепітант у високих дозах.
Фосапрепітант.
У активно контрольованому клінічному дослідженні з залученням пацієнтів, які отримували хіміотерапію з високим ступенем еметогенності, безпеку було оцінено у 1143 пацієнтів, які отримували одноденний курс препарату Еменд® (фосапрепітант) 150 мг, в порівнянні з 1169 пацієнтами, які отримували триденний курс апрепітанту. Профіль безпеки був загалом аналогічний профілю, що спостерігався при застосуванні апрепітанту (наведено у таблиці вище).
Таблиця з переліком побічних реакцій - фосапрепітант.
Нижче наведені клінічно значущі побічні реакції, про які повідомлялося у пацієнтів, що отримували фосапрепітант, в клінічних дослідженнях або постмаркетингових спостереженнях, про які не повідомлялося стосовно апрепітанту, як зазначено вище.
Частота визначена як: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (частоту неможливо визначити, виходячи з наявних даних).
| Система органів | Побічна реакція | Частота |
| З боку судинної системи | Припливи, тромбофлебіт (переважно в місці інфузії) | Нечасто |
| З боку шкіри та підшкірної клітковини | Еритема | Нечасто |
| Загальні порушення та локальні реакції у місці введення препарату | Еритема в місці інфузії, біль у місці інфузії, свербіж у місці інфузії | Нечасто |
| затвердіння в місці інфузії | Рідко | |
| Негайні реакції підвищеної чутливості, включаючи припливи, еритему, диспное | Невідомо | |
| Об’єктивні дослідження | Підвищення кров’яного тиску | Нечасто |
Невідкритий флакон – 2 роки.
Після відновлення та розведення хімічна та фізична стабільність розчину при застосуванні була підтверджена протягом 24 годин при температурі 25 °С.
З мікробіологічної точки зору препарат необхідно використати негайно.
У разі неможливості негайного використання відповідальність за умови та час зберігання препарату перед його використанням несе користувач.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Зберігати в холодильнику при температурі 2-8 °С.
Приготований розчин слід використати негайно.
Якщо розчин не використаний негайно, його слід зберігати в холодильнику при температурі 2-8 °С не більше 24 годин.
Препарат не повинен відновлюватися або змішуватися з розчинами, хімічна та фізична сумісність яких не була встановлена. Препарат Еменд® (фосапрепітант) несумісний з будь-якими розчинами, що містять двовалентні катіони (наприклад, Ca2+, Mg2+), включаючи розчини Хартмана та Рінгера. Препарат не повинен змішуватися з іншими препаратами, за винятком зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».
Порошок для розчину для інфузій у скляному флаконі місткістю 10 мл. По 1 флакону у картонній коробці.
За рецептом.
Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди/
Merck Sharp & Dohme B.V., the Netherlands
Місцезнаходження виробників та адреси місць провадження їх діяльності.
Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди/
Waarderweg 39, 2031 BN Haarlem, the Netherlands.
Отзывы (0)
Оценка:
діюча речовина: fosaprepitant;
1 флакон містить фосапрепітанту димеглюміну 245,3 мг, що еквівалентно 150 мг фосапрепітанту.
Після відновлення та розведення 1 мл розчину містить 1 мг фосапрепітанту (1 мг/мл).
допоміжні речовини: динатрію едетат, полісорбат-80, лактоза безводна, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована, газ азот.
Порошок для розчину для інфузій.
Біла або майже біла тверда речовина.
Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту.
Код АТХ А04А D12.
У складі комбінованої терапії:
Гіперчутливість до активної речовини або полісорбату-80, або будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату.
Одночасне застосування з пімозидом, терфенадином, астемізолом або цизапридом (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”).
При внутрішньовенному введенні фосапрепітант швидко перетворюється на апрепітант.
При внутрішньовенному введенні фосапрепітанту може виникнути взаємодія з препаратами, що містять активні речовини, які взаємодіють з пероральним апрепітантом. Наступну інформацію отримано з досліджень, проведених з пероральним застосуванням апрепітанту, та досліджень, проведених з внутрішньовенним застосуванням фосапрепітанту, який вводився з дексаметазоном, мідазоламом або дилтіаземом.
Фосапрепітант 150 мг, введений у одноразовій дозі, є слабким інгібітором CYP3A4. Вважається, що фосапрепітант не взаємодіє з таким транспортером, як Р-глікопротеїн, що було продемонстровано відсутністю взаємодії перорального апрепітанту з дигоксином. Очікується, що фосапрепітант викличе меншу або не більшу індукцію CYP2C9 і CYP3A4 та глюкуронідацію, ніж викликає апрепітант перорального введення. Дані про вплив на ізоферменти CYP2C8 та CYP2C19 відсутні.
Вплив фосапрепітанту на фармакокінетику інших активних речовин.
Пригнічення активності CYP3A4:
Як помірний інгібітор CYP3A4 фосапрепітант (150 мг) у одноразовій дозі при супутньому застосуванні може тимчасово підвищувати плазмові концентрації активних речовин, які метаболізуються через CYP3A4. Загальна експозиція субстратів CYP3A4, що приймаються перорально, може підвищуватися приблизно вдвічі у 1-й та 2-й дні після одночасного введення з разовою дозою 150 мг фосапрепітанту. Фосапрепітант не слід приймати одночасно з пімозидом, терфенадином, астемізолом або цизапридом. Пригнічення активності CYP3A4 фосапрепітантом може призводити до підвищення плазмових концентрацій цих активних речовин, потенційно спричиняючи розвиток побічних реакцій, що загрожують життю (див. розділ «Протипоказання»). Рекомендовано з обережністю приймати фосапрепітант одночасно з активними речовинами, які метаболізуються більшою мірою через CYP3A4 та мають вузький терапевтичний діапазон: циклоспорин, такролімус, сиролімус, еверолімус, алфентаніл, діерготамін, ерготамін, фентаніл та хінідин (див. розділ «Особливості застосування»).
Кортикостероїди:
Дексаметазон. При сумісному застосуванні з разовою дозою 150 мг фосапрепітанту у 1-й день пероральну дозу дексаметазону у 1-й та 2-й слід знизити приблизно на 50 % для досягнення експозиції дексаметазону, подібної до експозиції, отриманої при введенні без фосапрепітанту.
Фосапрепітант 150 мг, введений одноразово внутрішньовенно у 1-й день, підвищував площу під кривою «концентрація - час» (AUC 0-24 год) дексаметазону, субстрату CYP3A4, на 100 % у 1-й день, на 86 % на 2-й день та на 18 % на 3-й день при одночасному введенні дексаметазону в одноразовій дозі 8 мг перорально у 1-й, 2-й та 3-й день.
Хіміотерапевтичні препарати:
Дослідження взаємодії фосапрепітанту 150 мг та хіміотерапевтичних препаратів не проводилися, однак на підставі досліджень апрепітанту для перорального застосування, доцетакселу та вінорелбіну, не очікується, що Еменд® (фосапрепітант 150 мг) буде мати клінічно значущу взаємодію з вищеназваними препаратами, які вводились внутрішньовенно. Взаємодію фосапрепітанту з хіміотерапевтичними препаратами, які вводяться пероральним шляхом та метаболізуються в основному або частково CYP3A4 (наприклад, етопозид, вінорелбін), не можна виключати. Пацієнтам, які приймають препарати, що метаболізуються головним чином, або частково CYP3A4, рекомендовано бути обережними та проводити додатковий моніторинг (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялось про випадки нейротоксичності в пост-маркетинговому періоді, що пов’язують з потенціальною побічною дією іфосфаміду після його сумісного застосування с фосапрепітантом.
Імуносупресанти:
Після одноразової дози фосапрепітанту 150 мг очікується тимчасове (на два дні) підвищення, за яким настає легке зниження експозиції імуносупресантів, які метаболізуються CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, такролімус, еверолімус та сіролімус). Базуючись на принципах Моніторингу Терапевтичних Доз, враховуючи коротку тривалість курсу та обмежені експозиції, знижувати дозу імуносупресантів не рекомендується в день застосування, та в наступний день після застосування препарату Еменд®(фосапрепітанту).
Мідазолам:
Фосапрепітант 150 мг, що вводився одноразово у 1-й день, підвищив AUC мідазоламу на 77 % у 1-й день і не мав впливу на цей показник на 4-й день, коли мідазолам одночасно вводився перорально у дозі 2 мг у 1-й та 4-й день. Фосапрепітант 150 мг є слабким інгібітором CYP3A4, оскільки одноразова доза, введена в 1-й день, не показала інгібування або індукції CYP3A4 на 4-й день.
Слід враховувати потенційні ефекти підвищених плазмових концентрацій мідазоламу або інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A4 (алпразолам, тріазолам), при сумісному прийомі цих препаратів з препаратом Еменд® (фосапрепітант).
Дилтіазем:
Дослідження взаємодії фосапрепітанту 150 мг та дилтіазему не проводилися. Однак потрібно брати до уваги результати дослідження застосування фосапрепітанту 100 мг із дилтіаземом. Застосування фосапрепітанту у дозі 100 мг протягом 15 хвилин сумісно з дилтіаземом у дозі 120 мг 3 рази на добу підвищує AUC апрепітанту в 1,5 раза. Цей ефект не був визнаний клінічно значущим.
Індукція:
Згідно з результатами дослідження взаємодії з мідазоламом, фосапрепітант 150 мг, що вводиться одноразово, не викликає індукції CYP3A4 у 1-й та 4-й день.
Очікується, що фосапрепітант викличе меншу або не більшу індукцію CYP2C9 і CYP3A4 та глюкуронізацію, ніж викликає 3-денне застосування апрепітанту перорально, при якому спостерігається короткочасна індукція з максимальним ефектом на 6-8-й день після першої дози апрепітанту. 3-денний режим перорального застосування апрепітанту показує зменшення AUC субстратів CYP2C9 приблизно на 30-35 % і знижує залишкові концентрації етинілестрадіолу до 64%. Інформації відносно впливу на CYP2С8 та CYP2С19 немає. Рекомендовано з обережністю застосовувати в даний період часу варфарин, аценокумарол, толбутамід, фенітоїн або інші активні речовини, про які відомо, що вони метаболізуються CYP2С9.
Варфарин:
У пацієнтів, які отримують тривалу терапію варфарином, під час лікування препаратом Еменд®(фосапрепітант) та впродовж 2 тижнів після застосування фосапрепітанту, який застосовується для профілактики нудоти та блювання, спричинених хіміотерапією, слід проводити пильний моніторинг протромбінового часу (МНВ).
Гормональні контрацептиви
Під час та протягом 28 днів після застосування препарату Еменд® (фосапрепітант) ефективність гормональних контрацептивів може знижуватись. Під час лікування фосапрепітантом та впродовж 2 місяців після останньої дози фосапрепітанту слід застосовувати альтернативні негормональні методи контрацепції.
Антагоністи 5-НТ3:
Дослідження взаємодії фосапрепітанту та антагоністів 5-HT3 не проводилися. Однак у клінічних дослідженнях апрепітант, що застосовувався перорально, не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику ондансетрону, гранісетрону або гідродоласетрону (активний метаболіт доласетрону). Таким чином, немає доказів взаємодії застосування фосапрепітанту та антагоністів 5-HT3.
Вплив інших препаратів на фармакокінетику апрепітанту.
Слід з обережністю застосовувати препарат Еменд® (фосапрепітант) паралельно з активними речовинами, які пригнічують активність CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, позаконазол, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон та інгібітори протеаз), оскільки очікується, що така комбінація призводить до підвищення плазмових концентрацій апрепітанту.
Слід уникати супутнього застосування препарату Еменд® (фосапрепітант) з активними речовинами, які інтенсивно індукують активність CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал), оскільки така комбінація призводить до зниження плазмових концентрацій апрепітанту, що може спричиняти зниження ефективності препарату Еменд® (фосапрепітант). Сумісне застосування препарату Еменд® (фосапрепітант) з рослинними препаратами, що містять звіробій (Hypericum perforatum) не рекомендоване. Рифампіцин знижує середній кінцевий період напіввиведення апрепітанту на 68 %.
Пацієнти з помірним та тяжким порушенням функції печінки
Інформація щодо застосування препарату пацієнтам з помірним порушенням функції печінки обмежена, інформація стосовно застосування пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня відсутня . Тому цим пацієнтам слід з обережністю застосовувати препарат Еменд® (фосапрепітант) (див. розділ «Фармакокінетика»).
Взаємодії з CYP3A4
Препарат Еменд® (фосапрепітант) слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби, що перш за все метаболізуються системою CYP3A4 та мають вузький терапевтичний діапазон, такі як циклоспорин, такролімус, сиролімус, еверолімус, алфентаніл, діерготамін, ерготамін, фентаніл та хінідин (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”). Крім того, сумісне застосування с іринотеканом потребує особливої обережності, оскільки така комбінація може підвищити токсичність.
Одночасне застосування фосапрепітанту із похідними алкалоїдів ріжок, що є субстратами CYP3A4, може призводити до зростання концентрацій діючих речовин алкалоїдів ріжок у плазмі крові. Тому рекомендовано дотримуватись обережності з причини потенційного ризику токсичної дії, пов’язаної із застосуванням ріжок.
Слід уникати супутнього застосування фосапрепітанту з препаратами, які інтенсивно індукують активність CYP3A4 (такими як рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал), оскільки така комбінація призводить до зниження плазмових концентрацій апрепітанту (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Супутнє застосування фосапрепітанту з рослинними препаратами, що містять звіробій (Hypericum perforatum), не рекомендоване.
Слід з обережністю застосовувати фосапрепітанту одночасно з активними речовинами, які пригнічують активність CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, позаконазол, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон та інгібітори протеаз), оскільки очікується, що така комбінація призведе до підвищення плазмових концентрацій апрепітанту (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування з варфарином (субстрат CYP2C9). Сумісне застосування апрепітанту, що застосовувався перорально, з варфарином призводить до зменшення протромбінового часу, вираженого як міжнародне нормалізоване відношення (МНВ). У пацієнтів, які отримують постійну терапію варфарином, слід проводити ретельний моніторинг МНВ протягом 14 днів після курсу терапії фосапрепітантом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гормональні контрацептиви
Під час застосування та протягом 28 днів після закінчення застосування фосапрепітанту ефективність гормональних контрацептивів може знижуватись. Під час лікування фосапрепітантом та впродовж 2 місяців після останньої дози фосапрепітанту слід застосовувати альтернативні негормональні методи контрацепції.
Реакції підвищеної чутливості
Під час інфузії фосапрепітанту мали місце окремі випадки негайної реакції підвищеної чутливості, включаючи припливи, еритему та задишку. Такі реакції підвищеної чутливості зазвичай з’являлися при припиненні інфузії та застосуванні відповідної терапії. Не рекомендується повторно розпочинати інфузію пацієнтам, у яких з’являються реакції підвищеної чутливості.
Місцеві реакції на введення та інфузію
Еменд® не повинен вводитися ударною дозою, його обов'язково необхідно розводити та застосовувати шляхом повільної внутрішньовенної інфузії (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Еменд® не повинен вводитися внутрішньом'язово або підшкірно. При високих дозах спостерігався незначний тромбоз в місці введення. У разі появи симптомів місцевого подразнення ін'єкцію або інфузію необхідно припинити і почати знову в іншій вені.
Контрацепція у чоловіків та жінок. Ефективність гормональних контрацептивів може знижуватись під час та протягом 28 днів після застосування фосапрепітанту. Під час лікування препаратом Еменд®(фосапрепітант) та впродовж 2 місяців після останньої дози фосапрепітанту слід застосовувати альтернативні негормональні методи контрацепції (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вагітність. Немає клінічних даних про застосування фосапрепітанту та апрепітанту в період вагітності. Можливість репродуктивної токсичності фосапрепітанту та апрепітанту повністю не встановлена, оскільки рівні експозиції, що перевищують терапевтичну експозицію у людини, не можуть бути досягнуті в дослідженнях на тваринах. Ці дослідження не показали прямого або непрямого шкідливого впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток. Потенційний вплив нейрокінінової регуляції на репродуктивну функцію невідомий. Препарат Еменд® (фосапрепітант) не слід застосовувати в період вагітності, окрім випадків нагальної потреби.
Годування груддю. Апрепітант проникає в молоко лактуючих щурів після внутрішньовенного застосування фосапрепітанту так само, як при застосуванні апрепітанту внутрішньо. Невідомо, чи проникає препарат в грудне молоко у жінок, тому протягом лікування препаратом Еменд®(фосапрепітант) годування груддю не рекомендоване.
Фертильність. Можливість впливу фосапрепітанту та апрепітанту на фертильність повністю не вивчена, оскільки рівні експозиції, що перевищують терапевтичну експозицію у людини, не можуть бути досягнуті у дослідженнях на тваринах. Дослідження фертильності на тваринах не продемонстрували прямого або непрямого несприятливого впливу на спаровування, фертильність, розвиток ембріона/плода, а також на кількість сперми і її рухливість.
Препарат Еменд® (фосапрепітант) може незначним чином впливати на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами. Після застосування препарату можуть виникати запаморочення і втома (див. розділ «Побічні реакції»).
Препарат Еменд® (фосапрепітант) вводиться внутрішньовенно і не повинен вводитися внутрішньом'язово або підшкірно. Препарат Еменд® (фосапрепітант) 150 мг вводиться шляхом інфузії протягом 20-30 хвилин тільки у перший день, починаючи приблизно за 30 хвилин до хіміотерапії. Не вводити препарат Еменд® (фосапрепітант) ударною дозою або у вигляді нерозведеного розчину.
Препарат Еменд® (фосапрепітант) застосовують як частину схеми, що включає кортикостероїд і антагоніст 5-НТ3 відповідно до даних наведених у таблиці нижче.
Для запобігання нудоті та блюванню, пов'язаним з еметогенною протипухлинною хіміотерапією, рекомендується наступний режим дозування:
Курс для хіміотерапії з високим еметогенним ризиком
| День 1 | День 2 | День 3 | День 4 | |
| Препарат Еменд®(фосапрепітант) | 150 мг внутрішньовенно | Немає | Немає | Немає |
| Дексаметазон | 12 мг перорально | 8 мг перорально | 8 мг перорально двічі на день | 8 мг перорально двічі на день |
| Антагоніст 5-НТ3 | Стандартна доза антагоніста 5-НТ3. Див. інструкцію на препарат щодо дозування обраного антагоніста 5-НТ3 | Немає | Немає | Немає |
Дексаметазон призначається за 30 хвилин до проведення хіміотерапії у перший день та вранці на 2-й, 3-й та 4-й день. Дексаметазон повинен також вводитися увечері на 3-й та 4-й день. Доза дексаметазону визначається з урахуванням взаємодії активних речовин.
Курс для хіміотерапії з помірним еметогенним ризиком
| 1-й день | |
| Препарат Еменд®(фосапрепітант) | 150 мг внутрішньовенно |
| Дексаметазон | 12 мг перорально |
| Антагоніст 5-НТ3 | Стандартна доза антагоніста 5-НТ3. Див. інструкцію на препарат щодо дозування обраного антагоніста 5-НТ3 |
Дексаметазон призначається за 30 хвилин до хіміотерапії в 1-й день. Доза дексаметазону була обрана, враховуючи взаємодію препаратів.
Інформація щодо ефективності комбінації з іншими кортикостероїдами та антагоністами 5-НТ3 дуже обмежена (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Щодо комбінованого застосування з антагоністами 5-НТЗ зверніться до Інструкцій з медичного застосування цих препаратів.
Перед введенням препарату Еменд® порошок для приготування розчину для інфузій необхідно відновити і розвести.
Спосіб приготування розчину для внутрішньовенного введення:
1. Введіть 5 мл фізіологічного розчину 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій у флакон. Доливайте фізіологічний розчин 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій у флакон вздовж його стінки, щоб не було спінювання. Обережно обертайте флакон навколо своєї осі. Уникайте струшування та вприскування фізіологічного розчину 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій у флакон.
2. Підготуйте інфузійний мішок/флакон, заповнений 145 мл фізіологічного розчину 9 мг/мл (0,9%) для ін'єкцій (наприклад, видаліть 105 мл фізіологічного розчину 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій з інфузійного мішка/флакона з фізіологічним розчином 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій об'ємом 250 мл).
3. Вилучіть весь об’єм з флакона та введіть в інфузійний мішок, що містить 145 мл фізіологічного розчину 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій, щоб отримати загальний об’єм 150 мл. Обережно переверніть мішок/флакон 2-3 рази.
Відновлений розчин має такий же вигляд, як і розчин для розведення.
Відновлений та розбавлений препарат перед введенням необхідно візуально перевірити на наявність твердих часток та зміни кольору.
Немає спеціальних вимог щодо утилізації препарату.
Застосування для лікування пацієнтів різної статі
Коригування дози залежно від статі не потрібно.
Пацієнти літнього віку (≥ 65 років).
Для осіб літнього віку коригування дози не потрібно.
Пацієнти із порушенням функції нирок
Для хворих з нирковою недостатністю або для пацієнтів з термінальною фазою захворювання нирок, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози не потрібна.
Пацієнти із порушенням функції печінки
Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня корекція дози не потрібна. Кількість інформації відносно застосування у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки обмежена, та інформація стосовно застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня відсутня. У таких пацієнтів препарат Еменд® (фосапрепітант) потрібно застосовувати з обережністю (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Безпека і ефективність застосування препарату Еменд® (фосапрепітант) для лікування дітей та дорослих молодше 18 років не встановлені, тому препарат не рекомендовано застосовувати цим віковим групам. Дані щодо застосування відсутні.
У разі передозування слід припинити застосування препарату Еменд® (фосапрепітант) і призначити загальну підтримуючу терапію, а також здійснювати моніторинг. Через протиблювотну активність апрепітанту препарати, що викликають блювання, будуть неефективними. Апрепітант не може бути видалений шляхом гемодіалізу.
Оскільки фосапрепітант перетворюється на апрепітант, побічні реакції, пов'язані з апрепітантом, можуть виникнути і з фосапрепітантом.
Перед отриманням схвалення фосапрепітанту 150 мг регуляторними органами профілі безпеки для фосапрепітанту та апрепітанту були оцінені з залученням приблизно 1100 пацієнтів та 6500 пацієнтів відповідно.
В ході клінічних досліджень різні лікарські форми фосапрепітанту застосовувались загалом 2183 пацієнтам, включаючи 371 здорового пацієнта та 1579 пацієнтів з хіміотерапією, у яких існує ризик виникнення нудоти та блювання.
При проведенні хіміотерапії з високим ризиком еметогенності (ВРЕ), у пацієнтів, які лікувалися апрепітантом, найбільш часто виникали наступні побічні реакції, ніж у пацієнтів які отримували стандартну терапію: гикавка (4,6 % порівняно з 2,9 %), підвищення рівня АЛТ (2,8 % порівняно з 1,1 %), диспепсія (2,6 % порівняно з 2,0 %), закреп (2,4 % порівняно з 2,0 %), головний біль (2,0 % порівняно з 1,8 %), та зниження апетиту (2,0 % порівняно з 0,5 %). При проведенні хіміотерапії з помірним ризиком еметогенності (ПРЕ) при застосуванні апрепітанту в порівнянні із стандартною терапією найчастіше виникала втома (1,4 % порівняно з 0,9 %).
Нижчезазначені побічні реакції відзначалися в об'єднаному аналізі досліджень хіміотерапії з ВРЕ або ПРЕ з більшою частотою у пацієнтів, які отримували апрепітант, ніж у пацієнтів, які отримували стандартне лікування, а також у ході постмаркетингового застосування.
Частота визначена як: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (частоту неможливо визначити, виходячи з наявних даних).
| Система органів | Побічна реакція | Частота |
| Інфекції та інвазії | Кандидоз, стафілококова інфекція | Рідко |
| З боку системи крові та лімфатичної системи | Фебрильна нейтропенія, анемія | Нечасті |
| З боку імунної системи | Реакції підвищеної чутливості, включаючи анафілактичні реакції | Невідомо |
| Порушення обміну речовин, метаболізму | Анорексія | Часто |
| Полідипсія | Рідко | |
| Психічні розлади | Занепокоєння | Нечасто |
| Дезорієнтація, ейфорія | Рідко | |
| З боку нервової системи | Головний біль | Часто |
| Запаморочення, сонливість | Нечасто | |
| Когнітивні порушення, летаргія, спотворення смаку | Рідко | |
| З боку органів зору | Кон’юнктивіт | Рідко |
| З боку органів слуху та вестибулярного апарату | Шум у вухах | Рідко |
| З боку серцево-судинної системи | Відчуття серцебиття, приливи жару | Нечасто |
| Брадикардія, кардіоваскулярні розлади | Рідко | |
| З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння | Гикавка | Часто |
| Біль у ротоглотці, чихання, кашель, постназальний затік, подразнення горла | Рідко | |
| З боку травної системи | Запор, диспепсія | Часто |
| Відрижка, нудота*, блювання*, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, біль у животі, сухість у роті, метеоризм | Нечасто | |
| Перфорація дуоденальної виразки, стоматит, здуття живота, твердий кал, нейтропенічний коліт | Рідко | |
| З боку шкіри та підшкірної клітковини | Висип, акне | Нечасто |
| Світлочутливість, гіпергідроз, себорея, пошкодження шкіри, сверблячі висипання, синдром Стівенса-Джонсона/токсичний епідермальний некроліз | Рідко | |
| Свербіж, кропив’янка | Невідомо | |
| З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини | М’язові судоми, м’язова слабкість | Рідко |
| З боку сечовидільної системи | Дизурія | Нечасто |
| Полакіурія | Рідко | |
| Порушення загального стану та пов’язані зі способом застосування препарату | Втомлюваність | Часто |
| Астенія, нездужання | Нечасто | |
| Набряк, дискомфорт в області грудної клітини, порушення ходи | Рідко | |
| Дані лабораторних досліджень | Підвищення аланінамінотрансферази (АЛТ) | Часті |
| Підвищення аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення лужної фосфатази | Нечасті | |
| Наявність червоних клітин крові в сечі, зниження кількості натрію в крові, зниження маси тіла, зниження кількості нейтрофілів, наявність глюкози в сечі, посилення діурезу | Рідко |
*Нудота та блювання були параметрами ефективності протягом перших 5 днів пост-хіміотерапевтичного лікування та враховувались як побічні реакції тільки після цього періоду.
Характер несприятливих явищ, які виникали при багаторазових циклах (до 6 циклів) хіміотерапії в ході досліджень ВРЕ та ПРЕ, були вцілому подібними до тих, що спостерігалися в 1-му циклі.
У додатковому клінічному дослідженні у 1169 пацієнтів, які отримували апрепітант і хіміотерапію з високим ступенем еметогенності, профіль побічних реакцій був загалом аналогічний профілю, що спостерігався в інших дослідженнях хіміотерапії з високим ступенем еметогенності при застосуванні апрепітанту.
Додаткові побічні реакції спостерігалися у пацієнтів, які отримували апрепітант для лікування післяопераційної нудоти і блювання, а також з більшою частотою, ніж при застосуванні ондансетрону: біль у верхній частині живота, патологічні шуми в кишечнику, запор*, дизартрія, диспное, гіпоестезія, безсоння, міоз, нудота, сенсорні порушення, дискомфорт в шлунку, часткова кишкова непрохідність*, зниження гостроти зору, хрипи.
* Повідомлялося у пацієнтів, які приймали апрепітант у високих дозах.
Фосапрепітант.
У активно контрольованому клінічному дослідженні з залученням пацієнтів, які отримували хіміотерапію з високим ступенем еметогенності, безпеку було оцінено у 1143 пацієнтів, які отримували одноденний курс препарату Еменд® (фосапрепітант) 150 мг, в порівнянні з 1169 пацієнтами, які отримували триденний курс апрепітанту. Профіль безпеки був загалом аналогічний профілю, що спостерігався при застосуванні апрепітанту (наведено у таблиці вище).
Таблиця з переліком побічних реакцій - фосапрепітант.
Нижче наведені клінічно значущі побічні реакції, про які повідомлялося у пацієнтів, що отримували фосапрепітант, в клінічних дослідженнях або постмаркетингових спостереженнях, про які не повідомлялося стосовно апрепітанту, як зазначено вище.
Частота визначена як: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (частоту неможливо визначити, виходячи з наявних даних).
| Система органів | Побічна реакція | Частота |
| З боку судинної системи | Припливи, тромбофлебіт (переважно в місці інфузії) | Нечасто |
| З боку шкіри та підшкірної клітковини | Еритема | Нечасто |
| Загальні порушення та локальні реакції у місці введення препарату | Еритема в місці інфузії, біль у місці інфузії, свербіж у місці інфузії | Нечасто |
| затвердіння в місці інфузії | Рідко | |
| Негайні реакції підвищеної чутливості, включаючи припливи, еритему, диспное | Невідомо | |
| Об’єктивні дослідження | Підвищення кров’яного тиску | Нечасто |
Невідкритий флакон – 2 роки.
Після відновлення та розведення хімічна та фізична стабільність розчину при застосуванні була підтверджена протягом 24 годин при температурі 25 °С.
З мікробіологічної точки зору препарат необхідно використати негайно.
У разі неможливості негайного використання відповідальність за умови та час зберігання препарату перед його використанням несе користувач.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Зберігати в холодильнику при температурі 2-8 °С.
Приготований розчин слід використати негайно.
Якщо розчин не використаний негайно, його слід зберігати в холодильнику при температурі 2-8 °С не більше 24 годин.
Препарат не повинен відновлюватися або змішуватися з розчинами, хімічна та фізична сумісність яких не була встановлена. Препарат Еменд® (фосапрепітант) несумісний з будь-якими розчинами, що містять двовалентні катіони (наприклад, Ca2+, Mg2+), включаючи розчини Хартмана та Рінгера. Препарат не повинен змішуватися з іншими препаратами, за винятком зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».
Порошок для розчину для інфузій у скляному флаконі місткістю 10 мл. По 1 флакону у картонній коробці.
За рецептом.
Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди/
Merck Sharp & Dohme B.V., the Netherlands
Місцезнаходження виробників та адреси місць провадження їх діяльності.
Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди/
Waarderweg 39, 2031 BN Haarlem, the Netherlands.
Новый покупатель?
Уже зарегистрирован?
Вы успешно зарегистрированы
Введите свой промокод при создании заказа и получите свою персональную скидку
*Обращаем ваше внимание, что скидки действуют на онлайн-заказы, оформленные в аптеке по адресу: П.Тычины, 2